Аналітика  Київського Безпекового Форуму

Нещодавно українські та міжнародні ЗМІ сколихнув резонансний пост у мережі X Прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска. Він заявив, що вихід Польщі з Європейського Союзу перестав бути «гіпотетичним». На його думку, цього прагнуть парламентські сили «Конфедерація» і «Конфедерація польської корони», а також значна частина політиків колишньої правлячої партії «Право і справедливість» (ПіС).

До кола зовнішніх акторів, які, на його переконання, поширюють євроскептичні наративи, Туск відніс Росію, американський рух MAGA та європейських праворадикалів, яких символічно уособлює угорський прем’єр Віктор Орбан.

Втім, приводом для настільки гострих сигналів стали не заяви радикалів, а вето президента Кароля Навроцького на закон щодо отримання пільгового кредиту у розмірі 43,7 млрд євро в рамках оборонної програми ЄС Security Action for Europe (SAFE).

Ці кошти мали бути використані для модернізації польських збройних сил, зокрема в межах рекордного оборонного бюджету Польщі на 2026 рік — 200 млрд злотих, що становить близько 4,8% ВВП. Навроцький пояснив своє рішення тим, що кредитування через іноземні банки є невигідним для Польщі і що ці потреби слід покривати за рахунок внутрішніх ресурсів.

Прем’єр-міністр Туск вважає такий підхід нереалістичним. Водночас урядова коаліція не має достатньо голосів, щоб подолати президентське вето. Отже, яким чином буде вирішено фінансову дилему оборонних витрат, поки що залишається відкритим питанням.

Що стосується відносин з угорським прем’єром Орбаном, який після парламентських виборів може втратити владу, польський уряд, імовірно, не має підстав для надмірного занепокоєння. Натомість звинувачення на адресу руху MAGA — політичної сили, пов’язаної з президентом США Дональдом Трампом — можуть мати певні наслідки. Польща традиційно спирається на Сполучені Штати у питаннях безпеки — як щодо американської військової присутності, так і щодо масштабних закупівель озброєнь.

Антиєвропейські настрої у Польщі справді існують, і їх не можна вважати маргінальними. За різними оцінками, ідею виходу з ЄС можуть підтримувати від 10 до 25 відсотків громадян. Водночас цей рівень підтримки поки що не виглядає критичним. Тим більше, що Польща залишається одним із найбільших бенефіціарів європейської інтеграції. За двадцять років членства вона отримала з бюджету ЄС понад 245 млрд євро, тоді як її внесок становив приблизно 84 млрд.

Однак сигнали Дональда Туска не варто ігнорувати. Досвід виходу Великої Британії з ЄС показує, що агресивна інформаційна — або радше дезінформаційна — кампанія, підсилена зовнішніми гравцями, інколи здатна переважити навіть найпереконливіші прагматичні аргументи. Варто бути готовими і до того, що у цій екзистенційно важливій дискусії обидві сторони для підсилення своєї позиції можуть використовувати не лише сухі факти, а й гіперболізовані стурбованості і попередження, а то й прямі емоційні «страшилки».