Аналітика  Київського Безпекового Форуму

У світових столицях зараз тривають інтенсивні дипломатичні консультації щодо війни Росії проти України та майбутньої архітектури безпеки. Федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц протягом кількох днів відвідав Пекін і Вашингтон, а також проводить тісні консультації з Парижем і Лондоном. Українське питання перебуває в центрі цих переговорів.

3 березня у Вашингтоні Мерц зустрівся з президентом США Дональдом Трампом. Берлін прагнув обговорити три ключові теми: війну Росії проти України, торговельну політику США, зокрема нові тарифи, а також питання колективної оборони в рамках НАТО. У центрі уваги були і наслідки американської операції проти Ірану, зокрема зростання цін на енергоносії.

Під час зустрічі Мерц намагався переконати Трампа, що будь-яка мирна угода можлива лише за умови посилення тиску на Кремль і повноцінної участі Європи в переговорному процесі. За словами канцлера, Європа не прийме мир, укладений без її участі: лише угода, легітимізована європейцями, може бути стійкою.

Щоб підкреслити аргументи, Мерц продемонстрував Трампу карту лінії фронту, показавши, що вимагати від України нових територіальних поступок неможливо. Такий підхід не лише несправедливий, а й безрезультатний: Москва не зацікавлена в мирі, затягує переговори і фактично ігнорує позицію американського президента.

Після зустрічі канцлер заявив, що у нього склалося враження: Трамп «краще розуміє, що поставлено на карту» для України і для Європи загалом.

Європа прагне місця за столом переговорів

Позиція Мерца відображає ширший консенсус серед європейських лідерів. Президент Франції Еммануель Макрон також наполягав на участі Європи у переговорах з Росією.

Париж навіть намагався відкрити прямий канал комунікації з Москвою: дипломатичний радник Макрона Еммануель Бонн відвідував російську столицю і зустрічався з помічником Путіна Юрієм Ушаковим. Однак зарезервувати місце Європи за столом переговорів через Москву не вдалося. Тепер Мерц намагається досягти цього через Вашингтон.

У цих умовах ключовою передумовою будь-якого прогресу залишається посилення тиску на Росію. Особливо з огляду на те, що зростання цін на енергоносії після операції проти Ірану створює для Кремля додаткові фінансові ресурси для продовження війни.

Цей тиск має бути не лише санкційним, а й військовим. Збільшення постачання озброєнь Україні та перелом на фронті могли б стати фактором, здатним змінити розрахунки Москви.

Тарифи, Китай і трансатлантичні відносини

При обговоренні торговельної політики найбільший інтерес для Мерца становили питання тарифів. Це пов’язано з рішенням Верховного Суду США про відміну ставок, введених у 2025 році, і підписанням Трампом нового указу з цих питань.

Ще до свого візиту до Вашингтона Мерц застерігав США від розпалювання тарифної війни. За його словами, Вашингтон «може це зробити, але ми з цим не погодимося. А якщо це зайде надто далеко, ми, європейці, безумовно, зможемо дати відсіч».

Одним з інструментів відсічі європейців проти односторонніх тарифних поборів американців, без сумнівів, є співпраця з Китаєм. Візит Мерца до Пекіну, який відбувся 2 березня, якраз напередодні американського, був спрямований на пом’якшення торгової напруженості між двома країнами та скорочення торговельного дефіциту Німеччини у торгівлі з Китаєм.

Певних результатів Берлін домігся. Пекін погодився закупити до 120 літаків Airbus, підписав понад 10 додаткових договорів з німецькими компаніями у ключових секторах, обіцяв імпортувати більше високоякісних товарів з Німеччини.

Вашингтон уважно спостерігав за пекінським вояжем Мерца. Судячи з підкреслено дружнього тону спілкування між американським і німецьким лідерами, Трамп не сприйняв це як загрозу, і, принаймні поки що, про тарифну війну не йдеться.

Ядерне стримування: нова європейська дискусія

Ще однією темою консультацій між Берліном і Парижем є майбутнє ядерного стримування в Європі. Мерц і Макрон домовилися створити франко-німецьку «керівну групу» для координації ядерної політики. Серед можливих кроків — участь Німеччини у французьких ядерних навчаннях з використанням конвенційних сил. Париж також пропонує новий формат європейського «розширеного стримування». До обговорення вже долучилися Велика Британія, Німеччина, Польща, Нідерланди, Бельгія, Швеція, Данія і Греція. Ці ініціативи не мають на меті замінити ядерну парасольку США чи механізми НАТО. Йдеться про їх доповнення — у відповідь на ядерні погрози Москви, посилення ядерного потенціалу Китаю і зростаючу невизначеність щодо довгострокової ролі США в європейській безпеці.