Аналітика  Київського Безпекового Форуму

Мирні переговори за посередництва США щодо завершення війни в Україні, здається, зайшли у глухий кут. Про це вже говорять не лише журналісти та експерти, а й європейські лідери, зокрема президент Фінляндії Александр Стубб.

Схильність американських переговірників досягати прогресу через підігрування москві та тиск на Україну стала не лише очевидною за столом переговорів. Ця позиція, з подачі американського і українського лідерів, вийшла вже, фактично, у публічну площину.

Цьому сприяли неодноразові заяви президента Трампа про те, що з путіним домовлятися значно простіше, ніж з Україною, що він готовий до миру, і що українській стороні необхідно якомога швидше досягти домовленостей з москвою. Причому, на умовах москви.

Для стимулювання Києва до здачі своїх інтересів, у т. ч. безпекових, Вашингтон пов’язує надання гарантій безпеки Україні з виходом ЗСУ з Донбасу. І це не чутки чи неперевірені витоки інформації. Про це нещодавно заявив президент України Володимир Зеленський.

Не сприяють довірі до Вашингтона і сигнали про можливе використання Пентагоном на потреби США на Близькому Сході європейських коштів та озброєнь, які мали б піти Україні у рамках програми PURL.

На все це накладається й дещо емоційна реакція президента Трампа на успішні зусилля України щодо допомоги державам Близького Сходу у відбитті атак іранських «шахедів». Вона викликана критикою американського глави держави у ЗМІ з огляду на те, що минулого року він упустив можливість краще підготуватися до операції в Ірані, коли Київ пропонував свої антидронові можливості, а Вашингтон їх відкинув.

Певну нервозність у позицію Трампа вносять і сигнали з Європи, що війна в Ірані – «не наша війна». У відповідь американський президент вказує, що аналогічно він міг би сказати і про війну в Україні.

Військова допомога росії Ірану не змінила позицію Білого Дому. Відповідаючи на запитання журналістів, президент Трамп та міністр війни Гексет прагнули всіляко принизити значення передачі москвою Тегерану розвідінформації та озброєнь, зокрема дронів. Тим не менше, все це використовується для враження американських військ на Близькому Сході.

Після останнього раунду переговорів України і США у Флориді 21-22 березня знову заговорили про можливий вихід США з тристоронніх переговорів, якщо Україна не піде на територіальний компроміс по Донбасу. А Україна цього не зробить, про що американську сторону вже неодноразово детально інформували.

Все це свідчить, що, якщо не внести необхідних коректив у формат і зміст мирних переговорів, вони, хоч і не будуть офіційно припинені, але на практиці можуть на зійти нанівець, зосередившись на технічних і гуманітарних питаннях. Сьогодні на тлі війни в Ірані для Вашингтона це не так вже й важливо. Однак, з наближенням проміжних виборів до Конгресу США безрезультатність багатомісячних мирних зусиль Трампа в Україні може набути більш серйозного значення.

Оптимальним виходом із ситуації було б офіційне залучення європейців до тристоронніх переговорів, як партнерів США і України, з передачею Брюсселю основної відповідальності за цей процес. Це можна було б обґрунтувати зайнятістю Вашингтона на Близькому Сході. Роль США протягом певного часу могла б зводитися до передачі озброєнь Україні, зокрема за європейські кошти. У разі твердої підтримки цієї ідеї президентом Трампом, навряд чи москва зможе від неї категорично відмовитися.