Аналітика  Київського Безпекового Форуму

Україна стала однією з головних мішеней передвиборчої кампанії партії «Фідес». У цій ролі ми опинилися у «добрій компанії» — поруч із керівництвом Європейського Союзу. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан регулярно атакує і Президентку Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн, звинувачуючи Брюссель у підтримці України.

Антиукраїнська риторика «Фідес» іде поруч із антиєвропейською кампанією. І це відбувається у країні, яка десятиліттями отримує від ЄС мільярди євро фінансової підтримки.

Правляча партія намагається переконати угорське суспільство, що джерело економічних проблем країни — Україна. Не прорахунки урядової економічної політики, не наслідки російської агресії, не глобальні енергетичні потрясіння — а саме Україна.

Зростання цін на енергоносії у Будапешті пояснюють призупиненням роботи нафтопроводу «Дружба», пошкодженого російським ударом. Однак відповідальність перекладають на Київ — мовляв, Україна недостатньо швидко ліквідує наслідки атаки або перебільшує її масштаби. Для «підтвердження» цієї версії до України демонстративно направляється група угорських «експертів» — без погодження з Києвом і з максимальним інформаційним супроводом. Очевидно, що йдеться не про експертизу, а про пропагандистський жест.

При цьому жодної критики на адресу Росії з боку Орбана не звучить. Деякі спостерігачі навіть припускають, що атака на нафтопровід могла стати частиною ширшої російсько-угорської інформаційної операції, спрямованої на дискредитацію України.

У цьому ж контексті варто розглядати і затримання в Угорщині двох інкасаторських автомобілів «Ощадбанку» з готівковими коштами, надісланими австрійським Raiffeisen Bank відповідно до чинного договору. Гроші, очевидно, повернуть — але тихо і вже після виборів. Наразі ж цей акт, який у Києві справедливо назвали «державним бандитизмом», використовується для створення образу нібито української корупції. При цьому факт участі австрійського банку в угоді у пропагандистських повідомленнях Будапешта воліють не згадувати.

Блокування переговорів про вступ України до ЄС — ще один центральний елемент політики Орбана. Його аргументи зводяться до простого гасла: членство України нібито шкодить інтересам Угорщини. Раціональні пояснення, що саме переговори мають визначати умови вступу, Будапешт ігнорує — адже сам їх і блокує. У цій логіці дедалі виразніше читаються не угорські, а російські інтереси. Показовою є і нещодавня заява Орбана про бажання бачити Україну «буфером» між Угорщиною та Росією.

Російський вплив відчутний і в енергетичній політиці Будапешта. Орбан пропонує скасувати частину енергетичних санкцій ЄС проти Москви, блокує 20-й пакет санкцій, а також кредит Україні на 90 млрд євро — попри те, що Угорщина вже погоджувала цей механізм минулого року після компромісу з партнерами. Тепер Будапешт фактично відмовляється від власних зобов’язань — поведінка, яку у Брюсселі вважають неприйнятною. Але для передвиборчої кампанії, очевидно, придатні будь-які засоби.

Європейська Комісія реагує стримано, намагаючись уникнути звинувачень у втручанні у вибори. Втім, такі звинувачення все одно лунають — без жодних підстав. Вони потрібні «Фідес» для мобілізації електорату проти головного опонента — лідера партії «Тиса» Петера Мадяра, якого урядова пропаганда представляє «маріонеткою Брюсселя».

Попри це, у Європейському Союзі сподіваються на політичні зміни. Соціологія дає підстави для таких очікувань. На початку березня опитування дослідницького центру 21 Research Center, проведене на замовлення видання 24.hu, показало: серед виборців, що визначилися, 53% підтримують Петера Мадяра і 39% — Віктора Орбана.

Однак незалежно від результатів виборів, майбутнє українсько-угорських відносин потребуватиме серйозної роботи. Багаторічна антиукраїнська кампанія уряду Орбана суттєво спотворила атмосферу між нашими народами. За даними Pew Research Center (липень 2025 року), Україна у сприйнятті угорців входить до числа головних загроз — 27%, поступаючись лише Росії (33%).

Це — один із найтривожніших наслідків нинішньої політики Будапешта.