У медіа з’явився текст так званого «мирного плану», що має на меті припинення війни Росії проти України. Речники американської адміністрації повідомили про достовірність зусиль з його створення. Видання Axios опублікувало 28 пунктів цього документа. Кажуть, що у різних коридорах влади можуть існувати ще й додаткові версії такого списку. Втім, можна припустити, що версія Axios, опублікована 21 листопада «Українською Правдою», відображає всі головні елементи. Київський Безпековий Форум представляє реакцію Арсенія Яценюка, який зробив аналіз кожного з цих пунктів.
____________
Ось як я читаю 28 пунктів так званого «мирного плану», який насправді є планом повзучої капітуляції. І ось чому.

1. «Підтвердження суверенітету України» – порожня декларація.

Український суверенітет проголошений Актом незалежності (1991), підтверджений референдумом (1991), закріплений у Конституції, визнаний усім світом, підтверджений міжнародними договорами та членством в ООН. Ми суверенна держава. Нам не потрібне «підтвердження» від держави-агресора. Пункт не має жодного юридичного чи політичного значення.

2. «Пакт про ненапад» з Росією — Будапешт-2. Ми вже мали Будапештський меморандум, Великий договір про дружбу з Росією, Мінські угоди, десятки запевнень про «повагу до кордонів». Результат - повномасштабне вторгнення. Жодна угода з Кремлем не працює. Москва теж порушить «новий папірець», коли їй буде вигідно.

3–4. Декларації про «ненапад» і діалог НАТО–РФ. Росія не нападе лише за однієї умови: якщо країна – член НАТО або має достатню військову силу. Розширення НАТО - справа союзників, а не Кремля.

5. «Гарантії безпеки», які нічого не гарантують. Це ключовий пункт, але він найрозмитіший. У «нашому» світі існують лише дві моделі гарантій: членство в НАТО, або чіткі, юридично зобов’язуючі договори про колективну оборону із спільними військовими структурами, розміщенням іноземних контингентів, повною військовою сумісністю. Але все це далі у плані перекреслено. Плюс абсурдна логіка: якщо Росія нападе - Україна «отримає допомогу», якщо Україна завдасть удар у відповідь - гарантії зникають.

6. Обмеження чисельності ЗСУ – контроль над нашою армією. Обмеження ЗСУ до 600 тисяч - шлях до поразки. Україна воює проти держави з населенням в 140 мільйонів та армією, яку Кремль готовий збільшувати без обмежень. Фіксація чисельності наших сил - це стратегічна демілітаризація України. Справжній баланс можливий лише тоді, коли РФ скорочує угруповання у європейській частині, відводить війська на схід, обмежується у ракетах малої та середньої дальності. У плані цього немає.

7. Заборона вступу до НАТО — стратегічна капітуляція. Росія знає, що це неможливо. Серед членів Альянсу не буде консенсусу для скасування рішення про членство України в НАТО. В українському парламенті таке рішення неможливо провести без повної політичної дестабілізації. Росія прекрасно знає, що НАТО ніколи не загрожувало їй. Мета пункту - не безпека, а контроль над Заходом. Якщо нинішня адміністрація США не готова прийняти Україну, про що вона не раз заявляла, то це їхнє політичне рішення. Але це не рішення всього Альянсу, яку було схвалене в 2008 році і підтверджувалося впродовж наступних двох десятиліть, включно з десятиліттям війни.

8–9. Заборона військової присутності Заходу означає роззброєння України. Україні фактично забороняється розміщувати іноземні військові контингенти, розміщувати західну авіацію. Це зводить нанівець будь-які «гарантії безпеки».

А будь-яке розміщення техніки Кремль трактуватиме як «порушення угоди».

10. Гарантії США без гарантій для України. Відповідальність повністю перекладається на Україну. Це ідеальна база для російських провокацій. Плюс загадкові «відшкодування США» — хто їх платитиме і як?

11. Членство в ЄС - приваблива формула без реального змісту. Поки Росія має право вето на українську геополітику — це не складова миру, а важіль тиску. Ми добре пам’ятаємо, що Росія була «не проти», але разом з Януковичем розстрілювала українців на Майдані за європейський вибір.

12. «План Маршалла» - правильна ідея, але після справедливого миру. Відбудова - це справді спільна і тривала робота України, США, ЄС і Групи Семи. Але вона можлива після, а не замість миру на справедливих умовах.

13. РФ пропонується поступове зняття санкцій, повернення до G8, повний доступ до технологій і капіталу. Це – просто  реабілітація агресора без будь-якого покарання. Гітлер не знав, що так можна. Росія отримує свої «великодержавні» позиції назад просто за те, що понад десять років без перерви вбивала українців.

14. Від російської агресії Україна втратила понад 500 млрд доларів, а не якусь одну чи дві сотні. І ця сума ще не повністю встановлена і буде значно більшою. Натомість пропонується дозволити Росії наживатися на агресії. Про моральну сторону цього питання взагалі мовчу. Російські активи повинні стати частиною «Плану Маршалла».

15. Робочі групи. Справа американців формувати чи не формувати спільні групи з агресором. З досвіду скажу: якщо хочете затягти питання, формуйте з росіянами робочі групи.

16. Росія закріпить в своєму законодавстві «політику ненападу». Це прекрасний пункт. Після несподіваного звільнення маніяк запише в журналі поліції обіцянку більше не вбивати. Росіяни реально тримають всіх за дурнів.

17. Правильний пункт про нерозповсюдження ядерної зброї. Бажано не тільки продовжити відповідні договори, але й юридично доповнити про невикористання ядерної зброї проти неядерної країни та ще залучити до цієї угоди інші ядерні держави. Ця тема – окремий трек для переговорів стосовно гарантій безпеки для України. Але Росія зловмисно використовує цю тему як приманку для США.

18. Україна вже давно без’ядерна і виконує ДНЯЗ. Архітектуру, яку створює Договір, знищує лише одна держава – Росія.

19. Передача Запорізької АЕС у спільне управління - легалізація окупації.

20. Новели про освіту, права меншин і «свободу» ЗМІ в Україні і Росії. Немає про що особливо говорити. РФ знищує культури й мови. Україна гарантує права всіх меншин. Підміна понять очевидна. Москву не цікавить злагода інших народів. Її цікавить русифікація. Вона хоче нав’язати нові Валуєвські правила для знищення української самобутності.

А от стосовно денацифікації, то все правильно. Тільки денацифікацію слід провести в Кремлі і по всій Росії. Як Німеччина після Другої світової, так Росія сьогодні повинна понести відповідальність за агресію, геноцид і злочини проти людяності.

21. Найнебезпечніше - легалізація російської окупації. План вимагає визнати Крим, Донбас, Луганськ — «російськими» і передати РФ частину нині контрольованих Україною територій. Зупинка вогню по лінії зіткнення - так. Але легалізація російської окупації - за жодних обставин. Якби США так діяли стосовно держав Балтії та Німеччини, то нині Кремль контролював би вже всю Європу.

22–23. Чергова порція декларацій про добрі наміри. Росія не перешкоджає нашому судноплавству, бо Чорноморський флот лежить на дні. Це і є відповідь на цей пункт.

24. Гуманітарний блок — важливий, але не новий. Україна вже багато років веде роботу над поверненням полонених. Потрібне одне: щоб Росія погодилась віддати людей. Усе решта — декларації.

25. Україна проведе вибори тоді, коли це буде безпечно, це відповідатиме стандартам ОБСЄ і не буде загрози російського втручання.

26. «Амністія для всіх» - юридичний та моральний злочин. Пробачити геноцид? Пробачити Бучу, Ізюм, Маріуполь, депортації дітей, фільтраційні табори?
Якби Гітлер знав, що так можна, він би ніколи не вчинив самогубство, а в Нюрнбергу судили б Черчилля і Рузвельта. А Сталін би уник суду як союзник Рейху до 1941 року. Цей пункт - повна реабілітація всіх російських воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Більше того, це - заохочення нових злочинів. Можна закривати ООН і палити все міжнародне право за непотрібністю.
Це - знущання над загиблими і їхніми сімʼями, над тими, хто був в полоні, над пораненими і покаліченими, над памʼяттю і людською гідністю. І над правом як таким. І це також повне звільнення Росії від фінансової відповідальності перед нашими громадянами і бізнесом.

27. Ми згодні на Раду миру на чолі з Президентом Дональдом Трампом. Але ми ніколи не приймемо «раду капітуляції» на умовах Путіна.

28. Повне і безумовне припинення вогню по лінії бойового зіткнення. Ось з чого слід починати.
Ми не приймемо «новий Мюнхен». Справжній мир – це силова зупинка агресора.

«Новий Мюнхен» веде до нової великої світової війни. Справжній мир в Україні веде до глобальної безпеки. Ми виборюємо цю безпеку. Закликаю світових лідерів допомогти нам перемогти і захистити цим себе.