Аналітика  Київського Безпекового Форуму

У документі аналізуються загрози для безпеки США та американських інтересів у світі. Росія згадується не просто часто, а дуже часто у зв’язці з Китаєм, Північною Кореєю, Іраном.

У контексті загроз безпеки для території США згадуються зусилля Москви щодо розробки нових, вдосконалених або традиційних систем доставки ядерних і звичайних боєзарядів.

Росія має найбільший та найрізноманітніший арсенал ядерної зброї та модернізує його, незважаючи на численні невдалі випробування нових систем. Китай, як і раніше, має намір модернізувати, диверсифікувати та розширити свій ядерний потенціал для стратегічного суперництва зі США. Обидві країни продовжують розробляти ядерні системи, призначені для проникнення або обходу протиракетної оборони США. Північна Корея твердо прагне розширити свій арсенал ядерної зброї, про що свідчать темпи льотних випробувань та оприлюднені можливості збагачення урану.

Росія є головним викликом для США в Арктиці, оскільки прагне просувати свої інтереси в регіоні в рамках ширшої глобальної конкуренції.

Москва хоче розширити та поглибити свою присутність тут шляхом збільшення морської торгівлі, видобутку природних ресурсів та військової активності. Основна частина російських арктичних сил зосереджена на Кольському півострові, де розміщено близько двох третин російських ядерних можливостей другого удару. У цьому районі розташований російський Північний флот, включаючи сім національних стратегічних підводних човнів з ядерною зброєю та балістичними ракетами.

Китай здійснює в Арктиці обмежену діяльність і прагне просувати свої стратегічні та економічні інтереси через відносини з Москвою.

Космічні загрози

Китай та Росія розвивають контр-космічні можливості, щоб кинути виклик американським космічним зусиллям та домінуванню США у цій сфері.

Кібер-загрози

Кіберсуб'єкти з Китаю, Росії, Ірану, Північної Кореї та групи розповсюдження програм-вимагачів продовжуватимуть створювати критичні загрози для мереж та критично важливої інфраструктури США.

Росія згадується і у контексті загроз від хімічної і бактеріологічної зброї, разом з Китаєм і Північною Кореєю.

Російські вчені продовжують розробляти нові можливості боротьби з хімічною зброєю. Її розвідувальні служби двічі з 2018 року використовували нервово-паралітичні речовини «Новачок» у замахах на вбивства, а російські військові використовували хімікати у тисячах нападів на українські сили з 2022 року. Китай, ймовірно, володіє можливостями ХБЗ, які загрожують силам США, союзників та партнерів, а також цивільному населенню. Північна Корея зберігає свої можливості боротьби з ХБЗ, і Пхеньян може використовувати таку зброю під час конфлікту або в нетрадиційній чи таємній атаці.

Росія протягом останніх п'яти років займалася підривом угод про контроль над озброєннями та застосовувала хімічну зброю в Україні.

Хоча Москва, ймовірно, продовжуватиме дотримуватися обмежень проти широкомасштабного застосування хімічної, біологічної та ядерної зброї, якщо не відбудеться суттєвого зрушення в її конфлікті з Україною.

З початку війни в Україні Росія висувала ядерні погрози США та НАТО, заявляла про розгортання ядерної зброї в Білорусі та в односторонньому порядку призупинила обмін даними. Москва також скасувала свою участь у Договорі про всеохоплюючу заборону ядерних випробувань. Крім того, вона розробляє космічну протисупутникову ядерну зброю, розгортання якої, у разі її використання, суперечитиме її зобов'язанням за Договором про космічний простір.

Китай, Росія, Іран та Північна Корея розглядають США як стратегічного конкурента та потенційного супротивника.

Вони прагнуть протидіяти та підривати вплив та владу США у світі за допомогою низки дипломатичних, економічних та військових засобів. При цьому Росія продовжує кидати виклик інтересам та впливу США, прагнучи відновити свій вплив на колишньому радянському просторі, зокрема в Україні.

Вибіркова співпраця між Китаєм, Росією, Іраном та Північною Кореєю, зумовлена спільною метою щодо балансування зусиль та дій Вашингтона та підтримки власних стратегій, посилює загрозу, яку кожна з них становить для США. Однак ці відносини є обмеженими та переважно двосторонніми, а концепція «ворожого союзу» перебільшує глибину співпраці, яка зараз відбувається.

Проте взаємодія Китаю з РФ суттєво посилює здатність Москви підтримувати війну в Україні та протистояти зовнішньому тиску. Імпорт Китаєм російської нафти та природного газу забезпечує ключові джерела доходів для Москви, допомагаючи їй витримувати міжнародні санкції. Експорт Китаєм товарів і технологій подвійного використання до Росії допомагає підтримувати оборонне виробництво Москви, водночас зменшуючи її стимули до досягнення припинення вогню в Україні.

Китай, Росія та Іран прагнуть підтримувати економічну, політичну та військову взаємодію і з Латинською Америкою, що може суперечити інтересам США в регіоні.

Отже, жодних ілюзій у Вашингтоні стосовно ролі Москви і загроз від неї немає. Проблеми, які виникають у Києва і Європми з адміністрацією США, коли питання торкається війни з РФ, лежать не у оцінці загроз, а у визначенні цілей і методів боротьби з ними.