Вже декілька десятиліть традиційно однією з найважливіших подій січня є Всесвітній економічний форум (ВЕФ) в Давосі. Згідно з доповіддю про глобальні ризики, опублікованою ВЕФ до цьогорічного заходу, в найближчі два роки світові загрожують серйозні потрясіння й перше місце в списку погроз посідає геоекономічна конфронтація — торгові війни, санкції та взаємний економічний тиск між країнами. 

З моменту закінчення Другої світової війни й до першого терміну президента Трампа (січень 2017 року – січень 2021 року) світова економіка ставала все більш інтегрованою – саме цей процес називали терміном «глобалізація». Завдяки спрощенню логістики, скороченню торгових бар'єрів, розвитку обміну технологіями, іноземним інвестиціям, активному розвитку міжнародного розділення праці ця інтеграція сприяла підвищенню продуктивності економік та рівня життя більшості країн світу й мільярдів людей.

Події останніх років – торговельна війна між США та Китаєм, різке зростання торгових обмежень в світі, обмеження через пандемію коронавірусу, економічні санкції проти Росії після початку війни в Україні, зміна позиції США в багатьох питаннях з поверненням до влади Трампа – повернули цей процес назад. Схоже, йдеться до фрагментації світової економіки на торгові блоки за зовнішньо-політичними ознаками.

В якості гіпотези можна припустити, що майбутнє світової торгівлі може піти по одному з двох шляхів - подальшої фрагментації або диверсифікації торгових відносин. Поточний розвиток геополітичного та цивілізаційного протистояння вказує на високу ймовірність саме фрагментації. В її рамках вбачаються два сценарію.

Для більш зручного пояснення розділимо світ на три умовні блоки – західний («США+» - не будемо кидатися в крайнощі й припустимо, що потужного розриву серед «культурного Заходу» не станеться), східний («Китай+), нейтральний. Можливий приблизний нежорсткий критерій розділення – голосування по резолюції ООН в березні 2002 року «Агресія проти України».

Перший сценарій - різке посилення жорсткості умов торгівлі між східним та західним блоком, але збереження умов торгівлі між нейтральним блоком з двома іншими.

Другий сценарій - не лише обмеження торгової політики в країнах східного та західного блоків, а й скасування торгових угод між ними та одночасний вихід країн східного блоку з СОТ.

За першого сценарію буде помітне скорочення торгівлі між західним та східними блоками. Нейтральний блок може виграти за рахунок деякого зростання свого експорту до країн східного блоку. Однак виграш може нівелюється скороченням імпорту з західного та східного блоків через зниження виробництва в цих двох блоках (через їх торгове протистояння між собою).

За другого сценарію вихід східного блоку з СОТ веде до відчутного скорочення торгівлі між східним та нейтральним блоками й до вельми потужного скорочення між західним та східним блоками. Страждатимуть й країни нейтрального блоку, позбавляючись вигід від торгівлі в рамках угод СОТ з країнами східного блоку. Торгівля між нейтральним й західним блоками та двостороння торгівля між країнами всередині західного та східного блоків може дещо збільшитися.

Втрати окремих країн всіх трьох блоках суттєво відрізнятимуться. Найсильніше від фрагментації торгівлі постраждають найбільш відкриті економіки та держави, які встановили міцні торговельні зв'язки з державами блоку, який стане для них протиборчим. Наприклад, Південна Корея, Чилі та Перу, що входять до умовного «західного блоку», які активно торгують з Китаєм (східний блок), зазнають помітних економічних втрат. В аналогічній ситуації знаходиться Гонконг - сам він представляє східний блок, але активно торгує з Заходом.

В світовій торгівлі на перший план виходять політично та безпеково вмотивовані принципи, що базуються на геополітичній близькості. Світ входить в фазу, де лібералізація торгівлі відбуватиметься не через універсальні домовленості, а через регіональні й двосторонні угоди. Ймовірно, глобальна торгівля зростатиме всередині західного та східного блоків.

В глобальних масштабах це може привести до скорочення світової торгівлі й зниження темпів економічного зростання в світі. Через геополітичну фрагментацію світової економіки зростатиме значимість «нейтральних країн» - вони стануть мостом, через який країни з конкуруючих блоків зможуть отримувати непрямий доступ до ринків одна одної (немає сумніві в тому, що прагнення до цього буде).

За оцінками МВФ, розпад світової економіки на економічні блоки, що конкурують, може коштувати до 7% світового ВВП. Виходячи з того, що в 2025 році глобальний ВВП оцінюється в 117 трлн. дол., мова йде про втрати 8,2 трлн. дол., що є сумарним ВВП Японії та Великобританії – четвертої та шостої країн в світі за розміром ВВП. Це означало б різкий розворот від досягнень останніх десятиліть, коли інтеграція та співробітництво сприяли зниженню бідності, здешевленню товарів та створенню сотень мільйонів робочих місць.

Якщо глобалізацію розглядати виключно як загрозу національним інтересам, країни продовжать «зводити стіни». Якщо сприймати її як платформу для взаємних вигід, інновацій, розділення праці, фокус зміститься на те, щоб зробити її справедливішою, стійкішою та інклюзивнішою.

Вибір стоїть між майбутнім, в якому світ буде фрагментованим, з вищими витратами та підвищеними ризиками додаткових війн до тих, що вже йдуть, й майбутнім, у якому світ знову прихильний до інтеграції, навчається на минулих її помилках, а не відмовляється від самої ідеї.

Втім, ймовірно, саме зовнішня політика визначатиме майбутнє світової економіки. Це вказує на високу вірогідність фрагментації за геополітичними ознаками та безпековими цілями. Тому оптимізму щодо якісного розвитку та кількісного зростання світових економіки й торгівлі, як й підвищення рівня життя населення світу, небагато.

В’ячеслав Бутко,

Економічний радник Київського Безпекового Форуму