Кілька років тому на тлі національного продемократичного повстання у Білорусі я закликав європейських лідерів виробити зрозумілу стратегію для Східної Європи. Ця стратегія мала би передбачати членство України, Молдови, Грузії та вільної Білорусі в ЄС і НАТО. Проте багато європейських політиків віддавали перевагу вичікуванню.

Це важка справа – приймати складні політичні рішення. Але відмова приймати такі рішення часто має страшну ціну. Відмовляючись від інтеграції України та від того, аби вивести країни Східної Європи з геополітичної сірої зони, західні лідери відкрили шлях до повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.

Подальші помилки обійдуться так само дорого. На щастя, зараз на Заході дедалі більше переважає консенсус щодо того, що лише перемога України може покласти край кризі глобальної безпеки, спричиненій вторгненням Росії. Тим не менш, все ще потрібна більша ясність щодо того, що ми вважатимемо перемогою та як Європа може досягти тривалого миру.

Аби перемогти Росію та забезпечити мир, знадобиться низка взаємопов’язаних заходів, які виходять далеко за межі власне поля бою. Я хочу відзначити п’ять ключових елементів сталого врегулювання, що покладе край нинішній війні та убезпечить від її повторення в наступні роки.

Перший елемент – це постачання Україні озброєнь, достатніх для перемоги. Цей процес активно йде, але залишаються серйозні питання як щодо кількості, так і щодо строків. Кожна затримка військової допомоги коштує життя українцям і посилює Росію. Західні партнери України мають подолати свій безпідставний страх спровокувати Путіна і натомість прагнути оптимізувати поставки зброї. Зрештою, вже всі розуміють, що Росію треба перемогти на полі бою.

Другий елемент – це стратегічне стримування Росії та створення нової орієнтованої на НАТО архітектури безпеки в Європі. Уже не має бути жодних ілюзій: лише НАТО може забезпечити Європу надійною та ефективною системою безпеки. Це означає членство України в Альянсі. Ніщо інше не змусить Москву відступити. Майбутній саміт НАТО у Вільнюсі має завершитися запрошенням України до Альянсу. Жодні двосторонні гарантії чи інші компромісні кроки не можуть замінити п’яту статтю НАТО чи зупинити Росію.

Третій елемент – це членство України в Європейському Союзі та відновлення нашої економіки в тісному зв’язку з європейською економікою. З часу повномасштабного вторгнення Росії було досягнуто значного прогресу на шляху до цієї мети, але загальні результати залишаються невтішними та не відповідають багатьом політичним заявам про важливість європейської інтеграції України.

Четвертий елемент – підрив здатності Росії чинити агресію. Складно вирахувати, як довго Росія зможе вести війну, але фінансові питання відіграватимуть важливу роль у будь-якому процесі прийняття рішень. Торік офіційні військові витрати Росії становили близько 85 мільярдів доларів. Цьогоріч ця цифра може досягти щонайменше 108 мільярдів доларів. Неофіційно загальна сума, витрачена Росією на війну, ймовірно, буде значно більшою. Ясна річ, санкції мають продовжуватись і їх потрібно посилювати. Подальші кроки можуть включати запобігання транзиту товарів подвійного призначення через Росію та максимальне застосування вторинних санкцій.

Водночас життєво важливо захистити та зміцнити економіку України. Необхідні подальші заходи для сприяння українському експорту. Військово-морські конвої під проводом НАТО мають прорвати блокаду Чорного моря Росією та дозволити Україні відновити міжнародний експорт у південних портах країни. Зовнішній борг України має бути реструктуризований.

П’ятий елемент, необхідний для сталого миру у Східній Європі, є, мабуть, найважливішим і водночас – найскладнішим. Справжня перемога настане тоді, коли буде знищено російський імперіалізм.

Після звільнення української землі й забезпечення її захисту під колективною парасолькою НАТО головним пріоритетом для міжнародної спільноти має стати боротьба з імперською ідеологією, яка спонукає росіян здійснювати акти міжнародної агресії – безкарно та з презирством до людського життя. Росія має понести повну міжнародну правову та фінансову відповідальність за свою агресію проти України та за геноцид українського народу. Ера російської безкарності за воєнні злочини має закінчитися.

Якщо не вирішувати основної проблеми російського імперіалізму на міжнародному рівні, звільнення України дасть лише тимчасове полегшення. Протистояння імперській ідентичності Росії є єдиним способом досягти тривалого миру. Це відкриє шлях для нової глобальної системи безпеки та вкрай необхідної реформи міжнародних органів, таких як Рада Безпеки ООН. Світовий мир залишатиметься недосяжним, доки ми не відправимо російський імперіалізм на смітник історії.

Арсеній Яценюк – голова Київського Безпекового Форуму, Прем’єр-міністр України 2014-2016 років. Стаття для Atlantic Council.