Аналітика  Київського Безпекового Форуму

Одним із головних змістовних тригерів цьогорічної Мюнхенської безпекової конференції стала тема руйнування старого світового порядку та його наслідків для Європи. Обговорення концентрувалися не на шоці від змін, не на їх критиці і не на питанні «хто винен?», а на питанні «що робити?».

Цьому сприяв доволі дипломатичний виступ основного представника США — Державного секретаря Марко Рубіо. У ньому він наголосив на культурній спільності США і Європи, які залишаються частиною однієї західної цивілізації, та підтвердив заінтересованість Вашингтона у партнерстві. Водночас інноваційні тенденції зовнішньої політики Президента Дональда Трампа нікуди не зникли, однак прозвучали вони значно згладженіше і неконфронтаційно — на відміну від різко критичних заяв у минулорічному виступі Віце-президента США Джей Ді Венса.

Ще одним центральним елементом дискусій стала Україна та її ключова роль для європейської безпеки. Про це, тією чи іншою мірою, говорили майже всі західні спікери: засуджували російську агресію, наголошували на незламності українців і підкреслювали важливість подальшої підтримки та партнерства.

Енергетична війна Росії: предметний порядок денний круглого столу КБФ

Уперше в історії Мюнхенської безпекової конференції до її програми долучився Київський безпековий форум (КБФ), провівши спільний із MSC круглий стіл «Енергетична війна: як відключити тиранію». Захід об’єднав українських і міжнародних політиків, урядовців, експертів із безпеки, енергетики та санкційної політики, представників міжнародних організацій і приватного енергетичного сектору.

Дискусія була зосереджена на конкретних інструментах реагування на енергетичну війну Росії — механізмах захисту енергетичної інфраструктури України, довгостроковій модернізації енергосистеми, інструментах санкційного тиску на російський енергетичний сектор, а також формуванні міжнародних фінансових і технологічних коаліцій для відновлення енергетики України.

Контекстом обговорення стали масштаби системної російської кампанії проти української енергетики. За наявними даними, з початку повномасштабного вторгнення Росія здійснила близько тисячі ударів по енергетичному сектору України: понад 700 підтверджених повітряних атак у період з лютого 2022 року до липня 2025 року та ще 256 ударів між жовтнем 2025 року і серединою січня 2026 року.

Російські атаки створили безпрецедентний рівень загрози для цивільного населення. У найбільш постраждалих регіонах — Донецькій, Харківській, Сумській, Запорізькій та Дніпропетровській областях — повітряні тривоги сумарно тривали понад 250 днів від початку повномасштабної війни, причому окремі безперервні тривоги перевищували 50 годин. Лише у 2025 році в Україні було зафіксовано майже 19 тисяч повітряних тривог, включно з безперервною 49-годинною тривогою у Чернігівській області. У Києві загальна тривалість повітряних тривог від початку вторгнення перевищила 2 450 годин, з них понад 30 днів — лише у 2025 році.

Масовані удари по енергетичній системі призвели до регулярних масштабних відключень електроенергії: взимку 2022–2023 років загальнонаціональні відключення часто тривали по 10–20 годин, а у 2024–2025 роках під час пікових періодів атак домогосподарства знову стикалися з обмеженнями електропостачання тривалістю 10–16 годин на добу. Загалом українські цивільні пережили тисячі годин без електроенергії від початку повномасштабної війни.

На цьому тлі дискусія КБФ була сфокусована на практичних рішеннях. За результатами обговорення Арсеній Яценюк запропонував підготувати і направити до Європейської комісії та урядів держав ЄС спільне звернення з чітким переліком ресурсів, технологій і фінансових інструментів, необхідних для стабілізації та довгострокового відновлення енергетичного сектору України.

Європа між залежністю і стратегічною автономією

Марко Рубіо наголосив, що США очікують союзників, здатних забезпечити власну оборону. Європейці не лише звиклися з необхідністю розвитку власної безпекової автономії, а й почали робити у цьому напрямку конкретні кроки. Про це, зокрема, йшлося у виступах Президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн та Високої представниці ЄС Каї Каллас.

У Мюнхені порушувалися і питання ядерної безпеки. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц повідомив про початок переговорів із президентом Франції Еммануелем Макроном щодо формування європейського компонента ядерного стримування, інтегрованого у систему ядерної співпраці НАТО. Підсумовуючи сучасні тенденції розвитку ЄС, Макрон наголосив, що у новому геополітичному середовищі Європа має стати «геополітичною силою».

Україна як ключовий фронт європейської безпеки

Президент Володимир Зеленський наголосив на активізації російських ракетно-дронових атак, необхідності посилення санкцій проти Росії, надання Україні надійних гарантій безпеки та своєчасності військової допомоги. Скепсис щодо намірів Кремля і необхідність посилення тиску на Москву звучали і в інших виступах. Зокрема Кая Каллас підкреслила, що головна загроза полягає в тому, що Росія може отримати за столом переговорів більше, ніж на полі бою.

Багато спікерів, у тому числі зі США, наголошували на необхідності подальшого посилення військової допомоги Україні. Сенатор Ліндсі Грем закликав передати Україні далекобійні ракети Tomahawk, а Гілларі Клінтон підкреслила, що здатність України вражати критичну військову інфраструктуру Росії може створити умови для реальних переговорів.

Сильні заяви, повільні рішення

Конференція залишила подвійне враження. На рівні стратегічного бачення майбутнього — сильна Європа, що підтримує Україну і розглядає її як майбутнього члена, партнерство зі США — усе звучало переконливо. На рівні практичної реалізації поки що не відбулося помітних зрушень.

Саме тому головний висновок Мюнхена очевидний: майбутню безпеку визначатимуть не декларації, а практичні коаліції — від спільного виробництва озброєнь до системної підтримки енергетичної стійкості України. Саме такі ініціативи формують реальний фундамент нової архітектури європейської безпеки.