Аналітика  Київського Безпекового Форуму

Вранці 19 грудня після багатогодинних дебатів Європейська Рада досягла згоди щодо виділення Україні на наступні два роки кредиту у розмірі 90 млрд. євро. Ці кошти можна буде використовувати як на цивільні, так і на військові потреби.  

Спрацював «план Б» - підтримка України через запозичення на міжнародних фінансових ринках під гарантію Бюджету ЄС. «План А» - виділення «репараційного кредиту» під заморожені російські активи - був фактично заблокований Бельгією. Її вимоги щодо необмежених гарантій розподілу фінансових ризиків виявилися неприйнятними для інших держав-членів.    

За словами Президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, Україна буде змушена повертати цей кредит лише у разі отримання репарацій від Росії. Тому на практиці відмінність між планами «А» і «Б» є доволі умовною. Однак, прийняте рішення, яке досягалося в умовах шаленого тиску як з боку Москви, так і Вашингтона, дозволило не лише задовільнити стурбованості бельгійського уряду, а й «зберегти обличчя» деким державам-членам, які мають «особливі» відносини з Кремлем і Білим домом. 

Відсутність вето була досягнута завдяки включенню до рішення формальних застережень про те, що бюджетні гарантії ЄС на позики для України «не вплинуть на фінансові зобов'язання Чеської Республіки, Угорщини та Словаччини» і що зазначене не завдає шкоди «особливостям» їх політики безпеки та оборони.  

Тепер важливо, щоб ЄС і надалі зберігав твердість у питанні використання заморожених російських активів, розміщених в Європі, і не піддався тиску Білого дому. Американські пропозиції щодо взяття під свій контроль значної частини цих коштів для отримання прибутків та їх використання у т.ч. в Росії не лише суперечать прагматичним інтересам європейців. Вони можуть поставити під сумнів і повернення згаданих 90 мільярдів євро.

Кредит Євросоюзу не лише вирішує нагальні проблеми українського бюджету на наступні два роки. Це рішення надсилає сильний сигнал Москві, що Європа не «втомилася» від України, не піддається російському шантажу і підтримуватиме і далі нашу державу у її боротьбі з ворогом. 

Наскільки це вразить Путіна і наскільки це допоможе завершенню війни – покаже час. З раціональної точки зору це мало б сприяти, оскільки розрахунки Москви на можливе послаблення Києва через фінансові труднощі не справдилися. Але проблема в тому, що Кремль у своїй діях сьогодні керується не раціональним прагматизмом, а злочинними емоціями.