Аналітика  Київського Безпекового Форуму

Під час міжнародних дискусій про російсько-українську війну чи іранську ядерну програму Китай часто залишається «за дужками». Насправді ж Пекін присутній у цих кризах постійно — і як союзник Москви та Тегерана, і як потенційний партнер Заходу у їх врегулюванні. Саме тому США і європейські держави регулярно закликають Китай підтримати цілі миру, вплинути на Росію та Іран і сприяти деескалації. Проте відчутних результатів ці заклики поки не дають. Причина полягає не лише в економічних та геополітичних дивідендах, які Китай отримує від нинішніх конфліктів. Пекін фактично намагається обміняти власну «конструктивність» на поступки Заходу у питанні Тайваню.

Тайвань — головний стратегічний рахунок Пекіна

Китайський лідер Сі Цзіньпін послідовно працює над тим, щоб максимально знизити готовність США протидіяти інтеграції Тайваню. Військовий тиск навколо острова став новою нормою. Китай регулярно проводить навчання з відверто демонстративним сценарієм - блокада острова, морський та повітряний наступ, відпрацювання ізоляції Тайваню від зовнішньої допомоги.

Майже щодня Міністерство оборони Тайваню фіксує активність китайської авіації та флоту поблизу острова. Навіть святкування китайського Нового року не стало паузою. У маневрах, що розпочалися 19 лютого, були задіяні шість військових кораблів і щонайменше чотирнадцять літаків різних типів — включно з багатоцільовими винищувачами, літаками раннього попередження та авіацією підтримки.

Чистки в армії - сигнал підготовки?

Ескалації навколо Тайваню передували масштабні чистки у військовому керівництві Китаю. Під них потрапила приблизно п’ята частина генералітету, включно з Хе Вейдуном — другим за рангом командувачем Народно-визвольної армії та давнім союзником Сі Цзіньпіна.

Офіційно це пояснюється боротьбою з корупцією та дисциплінарними порушеннями. Однак багато аналітиків розглядають ці події як процес усунення потенційно нелояльних кадрів і встановлення повного політичного контролю над армією. Не виключено, що йдеться також про підготовку військової вертикалі до можливих радикальніших сценаріїв щодо Тайваню.

Торг із Вашингтоном

Паралельно Пекін намагається дипломатично обмежити оборонну підтримку Тайваню з боку США.

Під час телефонної розмови 4 лютого Сі Цзіньпін прямо закликав президента США Дональда Трампа «обережно» підходити до питання продажу озброєнь Тайбею.

У грудні американська адміністрація оголосила про пакет військової допомоги Тайваню на $11,1 млрд. Він включає системи Patriot, комплекси NASAMS та інші засоби, критично важливі для захисту острова.

Президент США, який готується відвідати Пекін на початку квітня, очевидно намагатиметься уникати різкої ескалації перед візитом. Однак його заява про те, що майбутні поставки зброї Тайваню він обговорює безпосередньо із Сі Цзіньпіном, викликала занепокоєння щодо можливих змін стратегічної позиції США.

Втім, навряд чи Вашингтон піде на серйозні поступки. США мають законодавчі безпекові зобов’язання перед Тайванем, і відступ від них навряд чи буде прийнятним як для Конгресу, так і для американського суспільства.

Чому Китай не тисне на Росію та Іран

У такому складному клубку інтересів не дивно, що заклики Вашингтона припинити імпорт російської та іранської нафти або обмежити експорт товарів подвійного призначення до Росії сприймаються в Пекіні радше як політична риторика.

Це не сприяє ані завершенню війни в Україні, ані врегулюванню іранської ядерної проблеми. І саме тут виникає головний стратегічний ризик.

Якщо аналогічно - як декларативні - Китай сприйматиме й американські попередження щодо неприйнятності силового сценарію проти Тайваню, регіон може перетворитися на наступну глобальну «гарячу точку».