Аналітика  Київського Безпекового Форуму

Виступ Президента США Дональда Трампа у Давосі на майданчику Всесвітнього економічного форуму засвідчив глибину кризи, в якій може опинитися сучасний світ. 

Світопорядок, заснований на повазі до територіальної цілісності держав, підтримці демократії, прав людини та базових моральних принципів може відійти в минуле. На заміну «сили права» може прийти «право сили». Може, якщо один з потенційних ключових геополітичних гравців – Європа – не перейде у ранг діючих і не почне будувати свою політику, базуючись не на «силі цінностей», а на «цінності сили». 

Гренландія, на щастя, не стала тригером до остаточного розвалу євроатлантичного партнерства. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте в черговий раз продемонстрував свої вміння з кризового менеджменту. Свою долю конструктиву внесли, очевидно, й інші гравці, у т.ч. в самих Сполучених Штатах. 

З’явився шанс, що цього разу проблема може бути врегульована без ескалації. Президент Трамп із розумінням поставився до пропозицій щодо вирішення питання безпеки Гренландії, запропонованих європейцями і структурами Альянсу. За повідомленнями ЗМІ, вони включають можливості розширення американської військової присутності в Гренландії, з передачею обмежених територій під військовими базами у власність США; право американців на інвестиції у видобуток природних ресурсів острова; розширення співпраці в рамках НАТО у питаннях арктичної безпеки.
«Купівля» Гренландії наразі знята з порядку денного, як і підвищення тарифів для європейців з боку Вашингтона.

Проблема України знову виходить на перше місце у порядку денному Європи, що підтвердив неформальний саміт ЄС 23 січня. 

Проте, ані чергова дискусія в рамках ЄС про підтримку України, ані чергова «позитивна» зустріч Президента України Володимира Зеленського зі своїм американським візаві Трампом, ані черговий візит його представників Віткоффа і Кушнера до Москви не наблизили нас до миру. 

Причина – та ж сама, про яку вже багато разів говорилося - відсутність належного тиску на Кремль як з боку США, так і європейців. 

Рішення також відомі і цілком реальні у разі наявності достатньої політичної волі: постачання далекобійної зброї Україні для системного знищення військового потенціалу РФ, а також суттєве посилення санкцій та заходів на їх забезпечення, зокрема блокування російського тіньового флоту. Що стосується останнього, США подали чудові приклади, як це може бути зроблено. Але вони мають бути істотно масштабовані, у т.ч. поблизу Європи, щоб стати ефективним інструментом.  

На жаль, замість цього ближчим часом наші партнери готові суттєво понизити свої амбіції у спілкуванні з російською стороною. Сьогодні, 23 січня,  розпочинаються тристоронні консультації між переговорними командами України, США і РФ в Об’єднаних Арабських Еміратах. І рішення, якщо взагалі якісь будуть, можуть стосуватися не припинення вогню, а «енергетичного перемир’я». 

Нещодавно це питання висвітлювалося в ЗМІ як основне для консультацій в Абу-Дабі. Правда, висловлювалися сумніви, що Москва на це піде. Доцільність такого часткового рішення для України також не вважалася безперечною, оскільки це б означало неможливість подальших ударів по енергетиці РФ. А зараз це є одним з головних важелів тиску на Москву. 

Після останніх заяв Президента Зеленського зараз основний акцент вже робиться на обговоренні територіальних питань. Проте, після вчорашньої відмови Путіна американським представникам піти на компроміс щодо Донбасу, не зовсім зрозуміло, про що на цю тему можна буде говорити на робочому рівні. Тому конкретних рішень з територіальних питань навряд чи можна очікувати. 

Тобто, ми повернулися в точку, де були, мабуть, майже рік тому. За цей час досягти навіть обмежених енергетикою, але стабільних результатів з боку РФ не вдалося. Не допоміг і значний крен позиції Вашингтона у бік Москви. 

Сьогодні не виключено, що можуть бути прийняті якісь рішення. Проте – не через ужорсточення позиції західних партнерів щодо російської агресії, а завдяки посиленню дій України проти російської енергетики. 

Кардинальні зміни у досягненні миру можливі, але лише у разі чесного об’єднання зусиль України і Заходу.