В США набирає нових обертів тиск на голову Федеральної резервної системи (ФРС) Джерома Пауелла – 11 січня він опублікував заяву про загрозу початку  щодо нього кримінального переслідування у зв'язку з його свідченнями перед Банківським комітетом Сенату, які стосувалися багаторічного проєкту реконструкції історичних офісних будівель ФРС. Втім, зрозуміло, що це тиск на Пауела з боку президента США Дональда Трампа з причин розбіжності між ними щодо грошово-кредитної політики. На це Пауелл непрозоро натякнув в своєму зверненні на сайті ФРС:  «Це приводи. Загроза кримінального переслідування є наслідком того, що Федеральна резервна система встановлює процентні ставки на основі нашої найкращої оцінки того, що служитиме громадськості, а не на основі вподобань Президента».

Конфлікт між ними існує давно. Трамп ще в роки першого президентства часто намагався тиснути на Пауелла з цього питання. З початку другого терміну Трамп наполягає на зниженні ключової ставки ФРС, Пауелл надає перевагу більш обережному та повільному підходу. Трамп аргументує свою позицію бажанням досягти більшого зростання економічної активності внаслідок дешевого кредитування, а Пауелл – побоюваннями розігнати інфляцію (низька інфляція є завданням ФРС поряд з забезпеченням  максимально можливого за поточних умов рівня зайнятості). ВВП США за перші три квартали минулого року виріс на 4,3%. При цьому ФРС досягла чималих успіхів в боротьбі з інфляцією, яка в грудні минулого року становила 2,7% в річному вимірі, але це поки що вище довгострокової мети в 2%. Вельми швидке зростання ВВП – 4,3% – для найбільшої економіки світу тільки так і можна кваліфікувати, адже воно  зазвичай провокує прискорення інфляції, тому дії ФРС з її приборкання слід оцінити як професійно якісні.

Одного разу сталося так, що на виборах в США переміг президент, який запропонував амбітну програму, що передбачала досить серйозне посилення президентських повноважень. Його рішення й низка законів, що приймалися, ставали предметом розгляду Верховного Суду. Щось визнавалося не відповідним Конституції, щось скасовувалося, щось дозволялося. Один з членів незалежної урядової служби не схвалював політику президента, що змусило того спочатку вимагати відставки чиновника. Після його дворазової відмови президент все ж звільнив недостатньо лояльного чиновника-технократа. Член незалежної урядової служби підкорятися такому рішенню не став й, незважаючи на звільнення, продовжував ходити на роботу. Справа в тому, що закон припускав можливість його звільнення лише в разі явної неефективності, недбалості чи посадового злочину. Політична незгода такою причиною бути не могла.

Цим президентом був Франклін Делано Рузвельт. А звільненим технократом – Вільям Хамфрі, який був членом Федеральної торгової комісії. Верховний Суд став на  бік Хамфрі (правда, він вже на той момент помер, тому справа значиться в реєстрі рішень Верховного Суду США як «Душеприкажчик Хамфрі проти Сполучених Штатів»), ухваливши, що є різниця між виконавчими посадами уряду та посадами членів або голів незалежних урядових агентств і комісій. Перші призначаються суто за бажанням президента й тому можуть бути відправлені у відставку з політичних причин. Другі, хоч і призначаються президентом, проте підпорядковуються правилам і процедурам, що регулюються окремими законами або встановлені Конгресом, й звільнені можуть бути лише через конкретні причини, до яких політика не входить.

Справа була в далекому 1935 році. Але рішення Верховного Суду США щодо неї стало важливим з огляду на незалежний статус низки установ, які виконують не так політичні, як технократичні функції. Після призначення керівники таких установ мають бути ізольовані від політичного впливу та діяти незалежно від «напряму вітру»  вподобань політиків. ФРС належить  саме до таких установ.

Протягом 90 років встановлені правила були непорушними. Трамп намірився це змінити. Прийшовши до влади, він звільнив кількох глав таких агентств та комісій без адекватної причини (аргументація у Трампа була цілком рузвельтівська – не схвалювали «політику президента»). Мін’юст США виступив з підтримкою Трампа, зазначивши, що більше не захищатиме існуючий порядок й проситиме Верховний Суд переглянути рішення 1935 року. Але Верховний Суд рішення на підставі звернення Мін’юсту не виносив.

Повертаючись до ФРС, слід зазначити, що порядок призначення до Ради керуючих ФРС дуже специфічний. Вона складається з семи членів, які призначаються президентом і затверджуються Сенатом терміном на 14 років без права перепризначення (щоправда, є можливість «досидіти» термін члена Ради керуючих ФРС, який його не відбув до кінця, й такі прецеденти є, наприклад – один з найбільш авторитетних голів ФРС Алан Грінспен керував Федрезервом майже 19 років, з 1987 по 2006 роки, «досидівши» частину терміну свого попередника Пола Волкера).

Кожні два роки одне місце в Раді підлягає зміні, що забезпечує плавну наступність. Голова та віце-голова Ради керуючих ФРС можуть бути призначені лише з числа тих, хто на цей момент є чинним членом Ради. Членом Ради ФРС може бути призначений хтось з діючих керуючих федеральних резервних банків, яких в США дванадцять – саме на таку кількість поділені так звані «округи ФРС». При цьому має  бути забезпечена репрезентативність округів ФРС:  має бути представлено 7 з 12 округів, причому жоден округ не може бути представлений двома членами в Раді. Кандидатуру пропонує Президенту Сенат. Після згоди Президента саме Сенат і затверджує її.

Тобто, щоб призначити «свою людину» в Раду ФРС, Трампу потрібно дочекатися закінчення терміну повноважень одного з членів Ради керуючих (найближчий термін завершення саме у Пауелла - в травні цього року). Потім призначити цю «свою людину» до Ради керуючих ФРС, і тільки після цього він має можливість спробувати зробити його головою шляхом домовленостей з Сенатом. Процедурно це набагато складніше, ніж знайти свого MAGA-мена в якийсь інший федеральний орган США.

За всю історію ФРС жоден її голова не був звільнений до закінчення терміну. Трамп - політик непередбачуваний, але, здається, тут йому буде складно. Втім недооцінювати деякі риси характеру нинішнього президента не варто.

Хочеться вірити, що він досить прагматичний, щоб в найгостріших питаннях розуміти ризики. Швидше за все Трамп обмежиться черговими словесними нападками на Пауелла, підсиленими загрозою кримінальної справи, підвищуючи цим тиск на ФРС (зрештою, у його риториці саме незмінність ставки ФРС є головною причиною всіх поточних бід).

Як відреагує Пауелл? Чекати залишилось недовго - наступне засідання ФРС з питання про рівень ключової ставки відбудеться 27-28 січня.