Падіння рейтингів правлячої в Угорщині партії «Фідес» може призвести не лише до перемоги під час весняних парламентських виборів опозиційної «Тиси». Угорський Прем’єр Віктор Орбан у такому разі ризикує опинитися перед судом за свої багаторічні зловживання, зокрема через «особливі» зв’язки з російським диктатором Путіним. Угорські виборці можуть не оцінити спроби Орбана зберегти прибутки від дешевих російських енергоносіїв ціною майбутнього країни в Європі, а також угорської та європейської безпеки.

Всередині країни можливості Орбана щодо консолідації свого електорату майже вичерпані, тож він наполегливо шукає підтримку ззовні.  

Донедавна найбільшою надією і найсильнішим іноземним «козирем» угорського Прем’єра був Президент США Дональд Трамп. Однак спроби Вашингтона легітимізувати проросійську політику Орбана, надаючи йому роль основного європейського «миротворця» через проведення «мирних переговорів» із Путіним у Будапешті, зазнали краху.

Перспектива зустрічі Трампа з Путіним у Будапешті нині виглядає ілюзорною. Натомість негативні наслідки неконструктивної поведінки Путіна стали більш ніж очевидними. Запроваджені Вашингтоном санкції проти російських нафтогігантів «Роснєфть» і «Лукойл» підривають російсько-центристську енергетичну модель Орбана.

Тепер він зараз замість пожинання геополітичних дивідендів змушений випрошувати у Вашингтона поблажки на закупівлю російської нафти, бодай тимчасові, і шукати шляхи обходу американських санкцій.  

Після провалу американського треку адміністрація Орбана зосередилася на потенційних європейських партнерах – Прем’єр-міністрі Словаччини Роберті Фіцо та можливому голові нового чеського уряду Андреї Бабиші.

Будапешт уже намагається лякати Брюссель і Київ створенням антиукраїнської, фактично антиєвропейської та проросійської коаліції в межах ЄС. Вона мала б опонувати спробам Євросоюзу щодо посилення фінансової і військової підтримки України. Насамперед це стосуватиметься голосування за репараційний кредит, запланованого на грудневе засідання Європейської Ради.

Чи зможе Будапешт реалізувати спробу створення опозиційного блоку в ЄС — питання відкрите.

Прагнення Словаччини зберігати східний напрямок імпорту енергоносіїв раніше не заважали її голосуванням за питання, пов’язані з допомогою Україні і її членством в ЄС. Головне – домовитися, з врахуванням специфічних економічних інтересів Братислави.  

Неочевидно й те, що новопризначений Прем’єр Чехії Андрей Бабиш захоче починати роботу в Європейській Раді з ролі, яку чеський міністр закордонних справ назвав “маріонеткою Орбана”. Орбана, який має всі шанси невдовзі надовго залишити легітимну європейську політику.

Позитивні очікування мали б значно більший шанс на успіх у разі чіткої реакції європейського мейнстріму на підривну діяльність правих екстремістів. І для прагматичного Фіцо, і для мільярдера Бабиша фінансові аргументи Єврокомісії могли б бути значно вагомішими, ніж прохання ймовірного політичного лузера Орбана.

Коли створювався ЄС, можливість існування антиєвропейських сил усередині Союзу просто не передбачалася. Найсерйознішим порушенням вважався відхід від європейських демократичних цінностей — свободи слова та верховенства права.

Час, напевно, оновити це бачення, визнавши колаборацію зі спільним ворогом загрозою для самого ЄС. Бо безпека – одна з головних європейських цінностей. Без неї всі інші не матимуть шансів на життя.