В наземній війні ворог дуже повільно “відгризає” території шляхом використання “м’ясних штурмів”. Росіяни просуваються в районах Бахмута й Авдіївки. Головними проблемами українських сил залишаються “снарядний голод” в артилерії, а також відсутність контролю над небом, через що ворог безперешкодно атакує позиції Сил Оборони коригованими авіабомбами та некерованими авіаційними ракетами.

Загрозливою є ситуація північно-східніше Бахмута, де росіяни намагаються захопити панівні висоти й вийти до міста Часів Яр. Фахівці наголошують на тому, чи створені в тому районі (на лінії Богданівка-Іванівське) підготовлені лінії оборони? Адже місцевість відносно малонаселена, тож ЗСУ не зможуть використовувати для захисту будівлі.

В Авдіївці, передбачувано, склалася важка для України ситуація: “мішок” оборони ЗСУ (прогин лінії фронту) вже занадто вузький. Відтак тактичні переваги українських позицій – висотних кварталів Авдіївки та коксохімзаводу – стираються. Завдяки “м’ясним хвилям” і перевазі в артилерії ворог спромігся перерізати дороги між цими двома укріпрайонами ЗСУ, ускладнивши маневр.

***

Сторони максимізують використання тактичних FPV-дронів. Для Сил Оборони України FPV фактично замінили артилерію й навіть міномети (в умовах дефіциту снарядів).

Російські FPV–удари також частішають. Крім того, обидві сторони активно “полюють” на все, пов’язане з дронами: операторів, автівки, антени й потенційні місця їх встановлення.

***

Тактика й технології FPV швидко розвиваються. Так, почалося експериментальне використання в ЗСУ “товстих дронів” (з потужнішою бойовою частиною) та “FPV-крил” (дронів-літаків збільшеної дальності, але з FPV-камерою). Вдосконалюються, хоча і повільнішими темпами, інструменти захисту від невеликих дронів. Сторони розвивають системи радіоелектронного “глушіння” FPV і навіть намагаються збивати дрони патронами для полювання на птахів.

В Україні рушійною силою цих інновацій залишаються волонтери. Натомість ворог розвиває дроноробство промисловими зусиллями держави.

Надія на покращення з’явилася з рішеннями Президента Зеленського про створення “Сил безпілотних систем” та призначення спеціального заступника Головнокомандувача ЗСУ. Йдеться про славетного полковника В. Сухаревського, який не є авіатором чи “дроноводом” (“дроновики” ще не “доростали” до старших офіцерів), але командував 59-тою механізованою бригадою, яка успішно використовувала FPV.

Наголосимо, що Сили Оборони потребують не окремої бюрократичної вертикалі, а “закріплення” дроноводства в загальній системі підбору кадрів, бойової підготовки та забезпечення. Попри швидкий розвиток цієї зброї, дефіцит операторів дронів в ЗСУ зберігається.

***

В повітряній війні ворог зберігає перевагу.

Тривають удари по цивільній енергетичній інфраструктурі, насамперед на Дніпропетровщині. Через невелику відстань від фронту, росіяни успішно вражають ці цілі “Шахедами”.

Сили Оборони надалі масштабують мережу мобільних вогневих груп. Але цей доступний вид протиповітряної оборони має принципові технічні обмеження, в умовах, коли російські дрони й ракети вдосконалюються.

***

Вкотре активізувалися дискусії про отримання західних винищувачів та гелікоптерів. Відзначимо публікацію американського Forbes про доцільність передачі Україні двадцяти французьких літаків Mirage 2000, які Париж визнав надлишковими. Наголошується, що отримання “Міражів” буде технічно й політично доцільним. Адже Франція вже надала крилаті авіаційні ракети SCALP і пообіцяла кориговані авіабомби HAMMER – зброю, яка є штатною для Mirage.

***

Оскільки дефіцит зенітних ракет та інших засобів ППО в ЗСУ зберігається, постає питання про активніші асиметричні дії на російській території для обмеження ударів по енергосистемі України.

Україна знову завдала успішних повітряних контрударів в глибокий тил ворога, але їх інтенсивність досі недостатня. Російська ППО там залишається “дірявою”, але українським далекобійним дронам досі бракує потужності бойової частини. Це слід компенсувати масовістю й регулярністю атак.