Публікації

<a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/KSF_NATO_Policy_Paper_2023_UA_244742521a.pdf">Переглянути документ у форматі .pdf</a>&nbsp;

Перспективи членства України в НАТО

Боротьба за НАТО

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового ФорумуУ світових столицях зараз тривають інтенсивні дипломатичні консультації щодо війни Росії проти України та майбутньої архітектури безпеки. Федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц протягом кількох днів відвідав Пекін і Вашингтон, а також проводить тісні консультації з Парижем і Лондоном. Українське питання перебуває в центрі цих переговорів.3 березня у Вашингтоні Мерц зустрівся з президентом США Дональдом Трампом. Берлін прагнув обговорити три ключові теми: війну Росії проти України, торговельну політику США, зокрема нові тарифи, а також питання колективної оборони в рамках НАТО. У центрі уваги були і наслідки американської операції проти Ірану, зокрема зростання цін на енергоносії.Під час зустрічі Мерц намагався переконати Трампа, що будь-яка мирна угода можлива лише за умови посилення тиску на Кремль і повноцінної участі Європи в переговорному процесі. За словами канцлера, Європа не прийме мир, укладений без її участі: лише угода, легітимізована європейцями, може бути стійкою.Щоб підкреслити аргументи, Мерц продемонстрував Трампу карту лінії фронту, показавши, що вимагати від України нових територіальних поступок неможливо. Такий підхід не лише несправедливий, а й безрезультатний: Москва не зацікавлена в мирі, затягує переговори і фактично ігнорує позицію американського президента.Після зустрічі канцлер заявив, що у нього склалося враження: Трамп «краще розуміє, що поставлено на карту» для України і для Європи загалом.Європа прагне місця за столом переговорівПозиція Мерца відображає ширший консенсус серед європейських лідерів. Президент Франції Еммануель Макрон також наполягав на участі Європи у переговорах з Росією.Париж навіть намагався відкрити прямий канал комунікації з Москвою: дипломатичний радник Макрона Еммануель Бонн відвідував російську столицю і зустрічався з помічником Путіна Юрієм Ушаковим. Однак зарезервувати місце Європи за столом переговорів через Москву не вдалося. Тепер Мерц намагається досягти цього через Вашингтон.У цих умовах ключовою передумовою будь-якого прогресу залишається посилення тиску на Росію. Особливо з огляду на те, що зростання цін на енергоносії після операції проти Ірану створює для Кремля додаткові фінансові ресурси для продовження війни.Цей тиск має бути не лише санкційним, а й військовим. Збільшення постачання озброєнь Україні та перелом на фронті могли б стати фактором, здатним змінити розрахунки Москви.Тарифи, Китай і трансатлантичні відносиниПри обговоренні торговельної політики найбільший інтерес для Мерца становили питання тарифів. Це пов’язано з рішенням Верховного Суду США про відміну ставок, введених у 2025 році, і підписанням Трампом нового указу з цих питань.Ще до свого візиту до Вашингтона Мерц застерігав США від розпалювання тарифної війни. За його словами, Вашингтон «може це зробити, але ми з цим не погодимося. А якщо це зайде надто далеко, ми, європейці, безумовно, зможемо дати відсіч».Одним з інструментів відсічі європейців проти односторонніх тарифних поборів американців, без сумнівів, є співпраця з Китаєм. Візит Мерца до Пекіну, який відбувся 2 березня, якраз напередодні американського, був спрямований на пом’якшення торгової напруженості між двома країнами та скорочення торговельного дефіциту Німеччини у торгівлі з Китаєм.Певних результатів Берлін домігся. Пекін погодився закупити до 120 літаків Airbus, підписав понад 10 додаткових договорів з німецькими компаніями у ключових секторах, обіцяв імпортувати більше високоякісних товарів з Німеччини.Вашингтон уважно спостерігав за пекінським вояжем Мерца. Судячи з підкреслено дружнього тону спілкування між американським і німецьким лідерами, Трамп не сприйняв це як загрозу, і, принаймні поки що, про тарифну війну не йдеться.Ядерне стримування: нова європейська дискусіяЩе однією темою консультацій між Берліном і Парижем є майбутнє ядерного стримування в Європі. Мерц і Макрон домовилися створити франко-німецьку «керівну групу» для координації ядерної політики. Серед можливих кроків — участь Німеччини у французьких ядерних навчаннях з використанням конвенційних сил. Париж також пропонує новий формат європейського «розширеного стримування». До обговорення вже долучилися Велика Британія, Німеччина, Польща, Нідерланди, Бельгія, Швеція, Данія і Греція. Ці ініціативи не мають на меті замінити ядерну парасольку США чи механізми НАТО. Йдеться про їх доповнення — у відповідь на ядерні погрози Москви, посилення ядерного потенціалу Китаю і зростаючу невизначеність щодо довгострокової ролі США в європейській безпеці.

У світових столицях зараз тривають інтенсивні дипломатичні консультації щодо війни Росії проти України та майбутньої архітектури безпеки. Федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц протягом кількох днів відвідав Пекін і Вашингтон, а також проводить тісні консультації з Парижем і Лондоном. Українське питання перебуває в центрі цих переговорів.

Чи змінять аргументи Мерца позицію Трампа щодо України?

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового Форуму•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Угорщина входить у вирішальну фазу політичної боротьби. Парламентські вибори відбудуться 12 квітня, і вперше за багато років реальною є перспектива втрати влади прем’єр‑міністром Віктором Орбаном, який керує країною з 2010 року.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Опозиція вперше суттєво випереджає владу. За опитуванням Zavecz Research (22–28 лютого) серед виборців, які визначилися: 50% підтримують партію «Тиса», 38% – «Фідес». Серед усіх виборців – 38% проти 32%. Близько 20% ще не визначилися.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Новий лідер угорської політики – Петер Мадяр, колишній союзник Орбана. Він очолює партію «Тиса» і веде кампанію під гаслами боротьби з корупцією, розблокування коштів ЄС та повернення Угорщини до європейського мейнстриму.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вибори фактично перетворюються на референдум щодо геополітичного курсу: продовження конфронтації з ЄС і напівізоляції, або повернення до демократичної Європи та зміцнення ролі країни в ЄС і НАТО.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Економічна ситуація послаблює позиції влади: зростання ВВП менше 1%, бюджетний дефіцит понад 4%, падіння промислового виробництва та зростання цін. Понад 19 млрд євро фондів ЄС залишаються заблокованими через проблеми з верховенством права та корупцією.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Орбан зробив конфлікт із Брюсселем і Києвом частиною політичної стратегії. Його уряд блокує нові санкції проти Росії, гальмує переговори про вступ України до ЄС та виступає проти великого пакета фінансової допомоги Україні.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Антиукраїнська риторика стала однією з ключових тем передвиборчої кампанії «Фідес». Орбан поширює наративи про нібито «українську загрозу» для енергетичної системи Угорщини і різко критикує Київ, майже не реагуючи на дії Москви.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Скандалом стало затримання українських інкасаторів угорськими силовими структурами. Йдеться про зупинку та утримання інкасаторських автомобілів українського банку під час регулярного перевезення валютних коштів. Міністерство закордонних справ України справедливо назвало ці дії фактичним взяттям людей у заручники. Інцидент став показовим прикладом того, як навіть силові та дипломатичні механізми використовуються Будапештом для політичного тиску на Україну.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Позиція опозиції щодо України не є однозначною. Партія «Тиса» не підтримала в Європарламенті пакет допомоги Україні, а сам Мадяр висловлювався проти прискореного вступу України до ЄС та передачі озброєння.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Водночас прихід нової влади майже напевно означатиме припинення демонстративної проросійської політики та системного блокування рішень ЄС щодо України.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Опитування, проведене партією «Тиса», показало, що близько 60% угорців підтримують вступ України до ЄС, що свідчить: антиукраїнська риторика значною мірою є продуктом політичної пропаганди.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Навіть у разі перемоги опозиції Угорщина не стане автоматично союзником України, але може перестати бути головним блокувальником європейської політики щодо Києва. &nbsp;

 Угорщина входить у вирішальну фазу політичної боротьби. Парламентські вибори відбудуться 12 квітня, і вперше за багато років реальною є перспектива втрати влади прем’єр‑міністром Віктором Орбаном, який керує країною з 2010 року.

Що треба знати про ситуацію в Угорщині?

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового ФорумуВійськова операція США та Ізраїлю проти Ірану дедалі більше демонструє ознаки затягування. Якщо на початковому етапі її тривалість оцінювалася днями, а згодом тижнями, нині спостерігачі, посилаючись на внутрішні оцінки Пентагону, вже говорять про можливу тривалість у місяці. Політичним горизонтом цієї кампанії фактично стають проміжні вибори до Конгресу США. Водночас постає питання: чи зможе Вашингтон і надалі повністю контролювати динаміку конфлікту.Паралельно дедалі більш розмитими стають і стратегічні цілі операції. На початку йшлося про ліквідацію ядерної та ракетної програм Ірану, а також про фізичне усунення ключових політичних і військових керівників режиму. Натомість нині дедалі частіше звучить ширша формула — усунення від влади релігійного режиму аятол. Проте для реалізації такого сценарію ключовий момент був, імовірно, втрачений. Масштабні антиурядові протести в Ірані не отримали зовнішньої підтримки, на яку розраховували їхні учасники. Натомість Вашингтон розпочав новий раунд переговорів з іранським керівництвом. У цих умовах опозиція, ослаблена і фрагментована, навряд чи готова до нової спроби масштабного політичного виступу.Можливим інструментом тиску на Тегеран може стати співпраця зі збройними формуваннями курдів. Проте навіть у разі проведення обмеженої наземної операції за участю курдських сил її результатом може стати лише зміна контролю над окремими провінціями. Це навряд чи призведе до падіння центральної влади аятол у Тегерані.Не справдилися й розрахунки на внутрішній розкол у силових структурах режиму. Заклики президента США Дональда Трампа до переходу Корпусу вартових ісламської революції на бік опозиції не мають реальних передумов. Більше того, частина поміркованих іранських політиків, на яких розраховували у Вашингтоні, була знищена внаслідок ізраїльських ударів по урядовому кварталу разом із верховним лідером Алі Хаменеї. Інші, як чинний президент Масуд Пезешкіян, не мають реального впливу на ключові силові структури держави. Показовим стало і те, що обіцянки Пезешкіяна утриматися від ударів по арабських країнах були демонстративно проігноровані Корпусом вартових ісламської революції.Водночас не можна недооцінювати перші військові результати кампанії. США та Ізраїль змогли знищити значну частину систем протиповітряної оборони Ірану, серйозно послабити його флот, завдати ударів по ракетній інфраструктурі та частково паралізувати експортні можливості нафтового сектору. Проте навіть за цих умов прогнозувати строки завершення операції наразі вкрай складно. Більше того, президент Трамп уже не відкидає можливості обмеженої наземної операції — наприклад, для захоплення запасів збагаченого урану.Енергетичний фактор стає одним із ключових наслідків конфлікту. Ціни на нафту і газ стрімко зростають. Ормузька протока формально залишається відкритою, але фактично перестала використовуватися через постійні обстріли. Обіцянки США гарантувати безпеку судноплавства поки що не реалізовані. Заклики Китаю до Тегерана відновити транзит, навіть якщо й матимуть певний вплив, навряд чи зможуть швидко змінити ситуацію.Додатковий тиск на світові енергетичні ринки створюють удари по нафтовій і газовій інфраструктурі інших країн регіону. Частина об’єктів була пошкоджена, інші тимчасово зупинені з міркувань безпеки.Для України війна навколо Ірану має подвійний ефект. З одного боку, ослаблення Тегерана — ключового військово-технологічного партнера Росії — має очевидне позитивне значення. Знищення частини виробництва ракет і дронів, а також запасів безпілотників типу Shahed прямо впливає на можливості Москви продовжувати війну проти України.З іншого боку, конфлікт створює серйозні ризики. Насамперед ідеться про різке зростання світових цін на енергоносії, яке напряму збільшує доходи російського бюджету і дає Кремлю додаткові ресурси для відновлення військового потенціалу. Окремою проблемою стає й дефіцит систем протиповітряної оборони. В Києві вже на офіційному рівні говорять про можливу нестачу ракет для систем Patriot, і швидкого рішення цієї проблеми наразі не видно.Співпраця України зі США та арабськими державами у сфері протидії іранським безпілотникам може зміцнити міжнародний імідж нашої держави і підвищити інтерес до українського досвіду. Проте це не вирішує ключової проблеми — захисту від російських балістичних ракет.Паралельно конфлікт ускладнює перспективи мирних переговорів із Росією. Навіть демонстративне небажання Вашингтона загострювати відносини з Москвою через її розвідувальну підтримку Ірану навряд чи здатне змінити позицію Кремля.Європа також опиняється серед головних постраждалих від війни на Близькому Сході. Зростання цін на енергоносії та ризики нових міграційних потоків створюють значний політичний тиск на уряди європейських держав. Це ускладнює підтримку трансатлантичної єдності, тим більше на тлі жорсткої критики президента Трампа на адресу окремих європейських союзників, які висловлювали сумніви щодо доцільності наступальної операції проти Ірану.У цих умовах для України критично важливо не лише забезпечити безперервні поставки систем протиповітряної оборони, але й домагатися розширення далекобійних можливостей. За сучасних умов саме знищення виробничих потужностей російського військово-промислового комплексу стає одним із ключових інструментів стримування агресії — не лише для України, а й для безпеки Європи загалом.&nbsp;

Військова операція США та Ізраїлю проти Ірану дедалі більше демонструє ознаки затягування. Якщо на початковому етапі її тривалість оцінювалася днями, а згодом тижнями, нині спостерігачі, посилаючись на внутрішні оцінки Пентагону, вже говорять про можливу тривалість у місяці. Політичним горизонтом цієї кампанії фактично стають проміжні вибори до Конгресу США. Водночас постає питання: чи зможе Вашингтон і надалі повністю контролювати динаміку конфлікту.

Війна в Ірані: ознаки затягування операції і нові геополітичні ризики

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового ФорумуВійна в Ірані стала для багатьох країн світу серйозним викликом: втрата інвестицій, зростання цін на енергоносії, економічні проблеми і безпекові ризики.Китай не став винятком. В рамках «Всеохоплюючого стратегічного партнерства» між Китаєм та Іраном у 2021 році була підписана 25-річна угода на 400 мільярдів доларів про інвестування в енергетичний, інфраструктурний та банківський сектори Ірану, частково в обмін на знижки на експорт нафти до Китаю. І цей канал використовувався обома сторонами дуже потужно. У 2025 році Тегеран експортував до Китаю понад 80 відсотків своєї нафти.Значну частину енергоресурсів отримує Китай і з інших країн Близького Сходу, експортний потенціал яких зараз поставлений під питання, принаймні на найближчу перспективу.Наскільки реально впливають на Китай тимчасові проблеми з постачанням енергоносіїв сказати складно. Адже протягом перших двох місяців цього року Пекін імпортував на 15,8 відсотків більше нафти порівняно з аналогічним періодом минулого року. Як і протягом 2025 року, Китай поповнював свої стратегічні запаси для захисту від геополітичних ризиків.Одночасно Пекін проводить переговори з Тегераном про безперешкодний прохід китайських товарів через Ормузьку протоку. Чи досягнуто кінцевих домовленостей між сторонами наразі достеменно не відомо. Але інші країни вже почали використовувати китайський фактор для посилення безпеки при проході протоки. Шляхом ідентифікації своїх суден, грузів і екіпажів як китайські вони прагнуть уникнути вогню КВІРу. Проте такі «know-how» без офіційної підтримки Пекіна навряд чи зможуть діяти безвідмовно і тривалий час.Близький Схід є важливим для Пекіна і в плані експорту товарів і технологій, особливо після погіршення торгівельних відносин зі США. Експорт Китаю у цей регіон у 2025 році зростав майже вдвічі швидше, ніж його експорт до решти світу. Інтерес викликали технологічні здобутки Китаю у сфері відновлювальної енергетики. Об'єднані Арабські Емірати стали для китайських автовиробників ринком, що найшвидше розвивається. Попит на китайську сталь з боку Саудівської Аравії та її сусідів подвоївся.Китайські інвестиції на Близькому Сході також зростають швидше, ніж будь-де у світі. Китайські фінансові установи надавали позики нафтопереробним заводам, підприємствам з виробництва зрідженого газу, морським портам, фінансували розширення нафтовидобутку, залізничну інфраструктуру, електромережі, нафтохімічні заводи, транспортування товарів тощо.Однак, не можна сказати, що війна в Ірані не принесла Китаю певних дивідендів, особливо, якщо мислити стратегічно, а не у термінах фінансової вигоди.Офіційний Пекін з самого початку засудив операцію проти Ірану і почав закликати до припинення війни. Репутація світового стовпа стабільності і безпеки – це одна з «фішок» зовнішньої політики Китаю. Через таку своєрідну «м’яку силу» він прагне привернути на свою сторону інші країни, посилити свій геополітичний вплив та економічні перспективи. В багатьох випадках це є дієвим фактором, особливо у порівнянні з непрогнозованістю Вашингтона.Звичайно, Тайвань і політика Пекіна на ескалацію ситуації довкола острова є винятком. Однак, масштабні військові дії Вашингтона в Ірані у цьому плані є не лише спокусою для Пекіна, а й серйозним стримуючим фактором.Так бажаний для Президента США Дональда Трампа відрив Москви від Пекіна також поставлений, як мінімум, на паузу, а у разі затяжної війни з Іраном – під питання. Адже, в умовах скорочення пропозиції енергоносіїв з Близького Сходу Росія стає ще більш привабливою. Відповідно, посилюється і так гіпертрофована торговельна залежність Москви від Пекіна. На жаль, це може зміцнити і стратегічний зв’язок між двома столицями.Не можна вважати втраченим і стратегічний зв’язок Китаю з Іраном, принаймні до втрати влади в цій країні ісламістами, що поки не проглядається. Враховуючи тісні зв’язки Пекіна з близько-східними країнами, нікуди не діваються і його унікальні можливості для умиротворення в регіоні. Особливо, на фоні посилення контроверсийності репутації Вашингтона.Теоретично можна прогнозувати і посилення впливу Пекіна у світі через його можливості у забезпеченні безпечного проходу через Ормузьку протоку. На заміну фальшивим сигналам про «китайський слід» може прийти цілком офіційна китайська протекція.Отже, війна в Ірані «вісь зла» не знищить, але може суттєво змінити розподіл ролей у ній, причому – у бік посилення Китаю.

Війна в Ірані стала для багатьох країн світу серйозним викликом: втрата інвестицій, зростання цін на енергоносії, економічні проблеми і безпекові ризики.

Китай: бенефіціар чи жертва ? 

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового ФорумуУкраїна стала однією з головних мішеней передвиборчої кампанії партії «Фідес». У цій ролі ми опинилися у «добрій компанії» — поруч із керівництвом Європейського Союзу. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан регулярно атакує і Президентку Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн, звинувачуючи Брюссель у підтримці України.Антиукраїнська риторика «Фідес» іде поруч із антиєвропейською кампанією. І це відбувається у країні, яка десятиліттями отримує від ЄС мільярди євро фінансової підтримки.Правляча партія намагається переконати угорське суспільство, що джерело економічних проблем країни — Україна. Не прорахунки урядової економічної політики, не наслідки російської агресії, не глобальні енергетичні потрясіння — а саме Україна.Зростання цін на енергоносії у Будапешті пояснюють призупиненням роботи нафтопроводу «Дружба», пошкодженого російським ударом. Однак відповідальність перекладають на Київ — мовляв, Україна недостатньо швидко ліквідує наслідки атаки або перебільшує її масштаби. Для «підтвердження» цієї версії до України демонстративно направляється група угорських «експертів» — без погодження з Києвом і з максимальним інформаційним супроводом. Очевидно, що йдеться не про експертизу, а про пропагандистський жест.При цьому жодної критики на адресу Росії з боку Орбана не звучить. Деякі спостерігачі навіть припускають, що атака на нафтопровід могла стати частиною ширшої російсько-угорської інформаційної операції, спрямованої на дискредитацію України.У цьому ж контексті варто розглядати і затримання в Угорщині двох інкасаторських автомобілів «Ощадбанку» з готівковими коштами, надісланими австрійським Raiffeisen Bank відповідно до чинного договору. Гроші, очевидно, повернуть — але тихо і вже після виборів. Наразі ж цей акт, який у Києві справедливо назвали «державним бандитизмом», використовується для створення образу нібито української корупції. При цьому факт участі австрійського банку в угоді у пропагандистських повідомленнях Будапешта воліють не згадувати.Блокування переговорів про вступ України до ЄС — ще один центральний елемент політики Орбана. Його аргументи зводяться до простого гасла: членство України нібито шкодить інтересам Угорщини. Раціональні пояснення, що саме переговори мають визначати умови вступу, Будапешт ігнорує — адже сам їх і блокує. У цій логіці дедалі виразніше читаються не угорські, а російські інтереси. Показовою є і нещодавня заява Орбана про бажання бачити Україну «буфером» між Угорщиною та Росією.Російський вплив відчутний і в енергетичній політиці Будапешта. Орбан пропонує скасувати частину енергетичних санкцій ЄС проти Москви, блокує 20-й пакет санкцій, а також кредит Україні на 90 млрд євро — попри те, що Угорщина вже погоджувала цей механізм минулого року після компромісу з партнерами. Тепер Будапешт фактично відмовляється від власних зобов’язань — поведінка, яку у Брюсселі вважають неприйнятною. Але для передвиборчої кампанії, очевидно, придатні будь-які засоби.Європейська Комісія реагує стримано, намагаючись уникнути звинувачень у втручанні у вибори. Втім, такі звинувачення все одно лунають — без жодних підстав. Вони потрібні «Фідес» для мобілізації електорату проти головного опонента — лідера партії «Тиса» Петера Мадяра, якого урядова пропаганда представляє «маріонеткою Брюсселя».Попри це, у Європейському Союзі сподіваються на політичні зміни. Соціологія дає підстави для таких очікувань. На початку березня опитування дослідницького центру 21 Research Center, проведене на замовлення видання 24.hu, показало: серед виборців, що визначилися, 53% підтримують Петера Мадяра і 39% — Віктора Орбана.Однак незалежно від результатів виборів, майбутнє українсько-угорських відносин потребуватиме серйозної роботи. Багаторічна антиукраїнська кампанія уряду Орбана суттєво спотворила атмосферу між нашими народами. За даними Pew Research Center (липень 2025 року), Україна у сприйнятті угорців входить до числа головних загроз — 27%, поступаючись лише Росії (33%).Це — один із найтривожніших наслідків нинішньої політики Будапешта.

Україна стала однією з головних мішеней передвиборчої кампанії партії «Фідес». У цій ролі ми опинилися у «добрій компанії» — поруч із керівництвом Європейського Союзу. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан регулярно атакує і Президентку Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн, звинувачуючи Брюссель у підтримці України.

Орбан проти України: передвиборча політика страху

Газ стає не менш важливим чинником війни, ніж нафта. Удар по інфраструктурі QatarEnergy та зупинка частини виробництва показали вразливість світового ринку зрідженого природного газу (ЗПГ). Катар забезпечує близько 20% глобальних постачань ЗПГ, а вільних потужностей для швидкої компенсації цих обсягів практично немає. Для Європи це особливо чутливо, оскільки після 2022р. її енергобаланс значною мірою будується на імпорті ЗПГ.Можливості швидкого заміщення близькосхідного газу обмежені. США залишаються найбільшим альтернативним постачальником, але їхня експортна інфраструктура вже близька до максимального завантаження. Навіть заплановане збільшення експорту приблизно на 15 млн. т на рік не здатне перекрити катарські обсяги, які становлять близько 80 млн. т щорічно.Норвегія також працює на межі видобутку. Це означає, що при затяжній кризі ринок зіткнеться не лише зі зростанням цін, а й із ризиком фізичного дефіциту газу.Росія в цій ситуації одержує додатковий фактор тиску на європейський ринок. РФ вже сигналізує про можливість припинення постачання газу до Євросоюзу раніше термінів, зазначених Брюсселем. Путін прямо заявив, що зростання цін в Європі пов’язане з конкуренцією за більш платоспроможні ринки. При цьому американський ЗПГ йтиме туди, де ціна вища – тобто, в Азію. Керманич РФ заявив, що опрацьовується прискорена переорієнтацію експорту на альтернативні напрямки, хоча поки що це більше схоже на тактичний шантаж. Втім, на тлі можливих перебоїв поставок з Перської затоки це посилює переговорні позиції Росії як у Європі, так і в Азії.Як би то не було, Росія найбільше виграє від зупинки постачання катарського газу. Й ця вигода не обмежується тимчасовим зростанням цін (хоча ми не знаємо, наскільки тимчасовим буде це зростання – Іран, здається, готовий довго блокувати Ормуз). Головна вигода РФ – в тому, що тепер блокувати постачання російського ЗПГ буде набагато складніше. Тому, що у споживачів – насамперед країн Азії – буде розуміння: навіть в разі розблокування ближчим часом, Ормузьку протоку можуть знов заблокувати будь-якої миті, й завжди треба мати «план Б» на цей випадок.При цьому, Європа розумітиме що через «азійську премію» – спроможність та бажання країн Азії платити більшу ціну – американській газ піде не до Європи, а в Азію. Й зовсім не виключено, що у Європи виникне спокуса повернутися до російського газу. Спочатку тимчасово. Але, в відомій приказці йдеться – «немає нічого більш постійного, ніж тимчасове».Головне питання найближчих тижнів – масштаб залучення регіональних гравців. Якщо конфлікт залишиться в нинішніх кордонах й буде обмежений обміном ударами між Іраном, Ізраїлем та їхніми союзниками, то він перейде в фазу затяжного протистояння з економічним тиском та періодичними ударами по інфраструктурі.Але якщо бойові дії торкнуться великих енергетичних об'єктів країн Перської затоки або відбудеться фактична повна й жорстка блокада Ормузької протоки (формально його не перекрили, але рух багатократно скоротився, а страхування різко подорожчало), конфлікт швидко вийде на рівень глобальної енергетичної кризи з відповідними наслідками для світової економіки.В'ячеслав БуткоЕкономічний радник Київського Безпекового Форуму

Газ стає не менш важливим чинником війни, ніж нафта. Удар по інфраструктурі QatarEnergy та зупинка частини виробництва показали вразливість світового ринку зрідженого природного газу (ЗПГ). Катар забезпечує близько 20% глобальних постачань ЗПГ, а вільних потужностей для швидкої компенсації цих обсягів практично немає. Для Європи це особливо чутливо, оскільки після 2022р. її енергобаланс значною мірою будується на імпорті ЗПГ.

В'ячеслав БУТКО

Щодо впливу війни на Близькому Сході на світовий ринок газу

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового ФорумуНещодавно українські та міжнародні ЗМІ сколихнув резонансний пост у мережі X Прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска. Він заявив, що вихід Польщі з Європейського Союзу перестав бути «гіпотетичним». На його думку, цього прагнуть парламентські сили «Конфедерація» і «Конфедерація польської корони», а також значна частина політиків колишньої правлячої партії «Право і справедливість» (ПіС).До кола зовнішніх акторів, які, на його переконання, поширюють євроскептичні наративи, Туск відніс Росію, американський рух MAGA та європейських праворадикалів, яких символічно уособлює угорський прем’єр Віктор Орбан.Втім, приводом для настільки гострих сигналів стали не заяви радикалів, а вето президента Кароля Навроцького на закон щодо отримання пільгового кредиту у розмірі 43,7 млрд євро в рамках оборонної програми ЄС Security Action for Europe (SAFE).Ці кошти мали бути використані для модернізації польських збройних сил, зокрема в межах рекордного оборонного бюджету Польщі на 2026 рік — 200 млрд злотих, що становить близько 4,8% ВВП. Навроцький пояснив своє рішення тим, що кредитування через іноземні банки є невигідним для Польщі і що ці потреби слід покривати за рахунок внутрішніх ресурсів.Прем’єр-міністр Туск вважає такий підхід нереалістичним. Водночас урядова коаліція не має достатньо голосів, щоб подолати президентське вето. Отже, яким чином буде вирішено фінансову дилему оборонних витрат, поки що залишається відкритим питанням.Що стосується відносин з угорським прем’єром Орбаном, який після парламентських виборів може втратити владу, польський уряд, імовірно, не має підстав для надмірного занепокоєння. Натомість звинувачення на адресу руху MAGA — політичної сили, пов’язаної з президентом США Дональдом Трампом — можуть мати певні наслідки. Польща традиційно спирається на Сполучені Штати у питаннях безпеки — як щодо американської військової присутності, так і щодо масштабних закупівель озброєнь.Антиєвропейські настрої у Польщі справді існують, і їх не можна вважати маргінальними. За різними оцінками, ідею виходу з ЄС можуть підтримувати від 10 до 25 відсотків громадян. Водночас цей рівень підтримки поки що не виглядає критичним. Тим більше, що Польща залишається одним із найбільших бенефіціарів європейської інтеграції. За двадцять років членства вона отримала з бюджету ЄС понад 245 млрд євро, тоді як її внесок становив приблизно 84 млрд.Однак сигнали Дональда Туска не варто ігнорувати. Досвід виходу Великої Британії з ЄС показує, що агресивна інформаційна — або радше дезінформаційна — кампанія, підсилена зовнішніми гравцями, інколи здатна переважити навіть найпереконливіші прагматичні аргументи. Варто бути готовими і до того, що у цій екзистенційно важливій дискусії обидві сторони для підсилення своєї позиції можуть використовувати не лише сухі факти, а й гіперболізовані стурбованості і попередження, а то й прямі емоційні «страшилки».

Нещодавно українські та міжнародні ЗМІ сколихнув резонансний пост у мережі X Прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска. Він заявив, що вихід Польщі з Європейського Союзу перестав бути «гіпотетичним». На його думку, цього прагнуть парламентські сили «Конфедерація» і «Конфедерація польської корони», а також значна частина політиків колишньої правлячої партії «Право і справедливість» (ПіС).

Чи станемо ми свідками PolExit?

З початку повномасштабного вторгнення СБУ ліквідувала сотні ботоферм. Одна середня мережа може керувати від 50 000 до 100 000 акаунтів. Раніше ботами керували люди на «клік-фермах», тепер це алгоритми. Один оператор за допомогою ШІ-чатботів може вести тисячі дискусій одночасно. 90% роботи сучасних ботоферм спрямовано на розхитування суспільних тем (мобілізація, енергетика, релігія).

Як працюють цифрові армії – інтерв'ю про ботоферми та маніпуляції з експертом Романом Осадчуком. Проєкт Open Reality


<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового Форуму16 березня у Брюсселі відбулося засідання Ради міністрів закордонних справ ЄС, на якому ключовими темами стали Україна та ескалація на Близькому Сході.Однак справжній зміст цієї дискусії визначався не порядком денним, а політичним контекстом. Зростає занепокоєння, що російсько-українська війна може відійти на другий план через іранську кризу, яка дедалі більше домінує у пріоритетах Вашингтона. До цього додаються сигнали США про можливе послаблення енергетичних санкцій проти Росії, заклики до Європи наслідувати цей курс, а також різка риторика Дональда Трампа — від вимоги створити коаліцію для розблокування Ормузької протоки до прямих натяків на перегляд зобов’язань США в НАТО.На цьому тлі позиція Європи прозвучала чітко і навіть демонстративно жорстко. Україна залишається головним безпековим пріоритетом ЄС. Жодного «переключення уваги» не буде. Санкційний режим зберігається, а стратегічна мета — повна відмова від енергетичної залежності від Росії — залишається незмінною. Ключовий сигнал сформульовано просто: якщо Європа хоче завершення війни, Росія має отримувати менше ресурсів, а не більше. У цьому контексті особливу роль і надалі відіграватиме боротьба з «тіньовим флотом» РФ.Щодо Близького Сходу, ЄС визнає ризик масштабної регіональної ескалації з прямими наслідками для глобальної економіки — від торговельних маршрутів до цін на енергоносії та продовольство. Проте відповідь Європи — це не військова участь, а стримування і дипломатія: заклик до припинення бойових дій, перемир’я та повернення до переговорів.Єдиним практичним рішенням стало посилення участі ЄС у морській оборонній операції ASPIDES у Червоному морі — як інструменту захисту свободи судноплавства. Водночас ключове: Європа відмовилася приєднуватися до військової операції США проти Ірану, зокрема у сценарії силового відкриття Ормузької протоки.Формула, яку озвучила Кая Каллас, підсумовує позицію ЄС: «це не війна Європи». Воєнні цілі Вашингтона залишаються незрозумілими, а ризики — неконтрольованими, включно з потенційним глобальним економічним шоком і навіть загрозою продовольчої кризи.Показово, що ключові європейські держави — Німеччина, Велика Британія, Італія, Іспанія, Греція, Люксембург — публічно відмежувалися від участі у військовій ескалації.Фактично, заклики Трампа були проігноровані. Його тиск, включно з натяками на майбутнє НАТО, не змінив позицію Європи.Чи означає це кризу Альянсу? Поки що — ні. Європа обрала обережну, вичікувальну стратегію: мінімізувати конфлікт із Вашингтоном, виграти час і дочекатися політичних змін у США.Втім, якщо трансатлантичний розрив поглибиться, сценарій трансформації безпекової архітектури стає реалістичним. У перспективі може виникнути більш вузький, але ефективніший оборонний союз держав-однодумців — із потенційно повноцінною участю України.У підсумку: Європа не лише втримала фокус на Україні — вона вперше настільки чітко провела межу між власними інтересами та новою, більш конфронтаційною лінією Вашингтона.&nbsp;<o:p></o:p>

16 березня у Брюсселі відбулося засідання Ради міністрів закордонних справ ЄС, на якому ключовими темами стали Україна та ескалація на Близькому Сході.

Європа тримає курс на Україну - і дистанціюється від війни Трампа

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового ФорумуСаміт ЄС 19-20 березня засвідчив, що в Євросоюзі продовжується конфлікт у зв’язку з блокуванням Прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном ключових питань, пов’язаних з Україною, у т.ч. репараційного кредиту на 90 млрд. євро.Переважна більшість держав-членів – за Україну. До Орбана приєднався лише Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо. Тому Висновки Європейської Ради щодо України схвалені 25-ма голосами, без Угорщини і Словаччини.Керівництво Євросоюзу зайняло принципову позицію з питання кредиту. За словами Президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, "позика залишається заблокованою, оскільки один лідер не дотримується свого слова. Але … ми виконаємо це так чи інакше". І Єврокомісія веде активний пошук варіантів виходу з кризи.У Висновках Ради ЄС висловлюється сподівання, що перший транш репараційного кредиту буде виплачений вже до початку квітня. Вітаються також зусилля окремих держав щодо пошуку додатково 30 млрд. євро. на двосторонній основі для покриття дефіциту українського бюджету.З вини Будапешта не погоджено і 20-й пакет санкцій ЄС проти РФ. Не відкрито жодних кластерів вступних переговорів.Тому лідери ЄС підтвердили готовність до проведення з Україною технічних переговорів про членство зі всіх кластерів, починаючи з «Основ». У майбутньому, після вирішення проблем з Будапештом, офіційне відкриття і закриття готових кластерів може відбутися практично одночасно. Водночас, про жодні варіанти прискореного шляху надання Україні членства у Висновках не йдеться. Що й не дивно, враховуючи нещодавно критику з боку ключових держав-членів ідеї «зворотного розширення».Європейська Рада також наголосила на важливості підтримки України, тиску на Москву та продовження міжнародних зусиль із завершення війни за участі Євросоюзу. У цьому зв’язку підтверджено повагу до незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, як і неприйнятність силової зміни кордонів і винагороди агресору за його незаконні дії.Отже, нових кроків вперед з питань України у Брюсселі зроблено не було. Водночас, всі попередні домовленості підтверджені, включно із санкційними. Сьогодні це можна вважати важливим результатом. Він свідчить, що ЄС твердо тримається власної лінії у питанні України, незважаючи на міжнародний контекст, зокрема наслідки війни в Ірані та заклики Вашингтона до послаблень санкцій проти РФ. Союзники сподіваються, що після парламентських виборів в Угорщині досягнути компромісу з Будапештом буде легше. І питання, які поки що залишаються заблокованими, будуть вирішені.

Саміт ЄС 19-20 березня засвідчив, що в Євросоюзі продовжується конфлікт у зв’язку з блокуванням Прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном ключових питань, пов’язаних з Україною, у т.ч. репараційного кредиту на 90 млрд. євро.