Аналітика Київського Безпекового Форуму

Ввечері 17 червня світ зітхнув з полегшенням: «Ісламабадський меморандум про взаєморозуміння між Сполученими Штатами Америки та Ісламською Республікою Іран» був підписаний президентом США Дональдом Трампом. Правда, заочно, під час вечері у Єлисейському палаці, і був оприлюднений у ЗМІ. Офіційне підписання відбудеться цієі п’ятниці, 19 червня.

Ормузька протока після розмінування буде відкрита для судноплавства. Ціни на нафту вже почали впевнено спускатися вниз, але до довоєнного рівня ще далеко. Це знімає ризик системної енергетичної і економічної кризи в Європі, від якої потерпала б і Україна. Крім того, це є неприємною несподіванкою для москви, яка і в період високих цін на нафту не змогла вирівняти свій бюджет. А після їх падіння негативні для економіки рф тенденції лише посиляться. 

Тобто, якщо судити з точки зору негайних інтересів Європи і України, ми готові повністю підтримати Трампа у його рішучості піти на компроміс з Іраном. Це, фактично, було продемонстровано під час саміту G7. В обмін на підтримку Меморандуму Трамп, який цього разу виступав у незвичній для себе ролі прохача, зобов’язався посилити допомогу Україні, про що просила Європа. Однак, для Трампа складні часи лише починаються.

Іранські «карти» у вигляді блокування Ормузької протоки виявилися сильнішими за американські авіаносці, В-52 і Томагавки. 

Вашингтон заради врегулювання був змушений піти на суттєві компроміси.

Так, Тегеран підтвердив свої зобов’язання не набувати ядерної зброї. Але нічого принципово нового у цьому немає. Іран це підтверджував і раніше – до широкомасштабних бомбардувань. Чи виконував – це вже інше запитання. У попередній угоді, з якої Трамп у 2018 році вийшов і на якій поставив хрест, передбачався хоча б моніторинг МАГАТЕ. У Меморандумі ж вказується, що сторони ще мають погодити механізми контролю. Якщо перекладати з дипломатичної мови на звичайну: ні до чого поки що не домовилися. Але МАГАТЕ, яке є єдиним міжнародно визнаним контролером у цих питаннях, Іран забракував.

Заради цього США йдуть на низку важливих поступок. Жодних обмежень на ракетну програму, допомогу проксі-силам, що входило до початкового пакету вимог Вашингтона. Зате є зобов’язання США розблокувати заморожені іранські кошти (в іранських ЗМІ загальна сума оцінюється у $124 млрд та $167 млрд), зняти всі санкції, припинити ізраїльську операцію в Лівані, не втручатися у внутрішні справи Тегерану, не заперечувати проти адміністрування Іраном разом з Оманом перетину Ормузької протоки. І, що найскандальніше, – організувати фонд відновлення і економічного розвитку Ірану на $300 млрд, що у всіх асоціюється з репараціями. Навіть якщо їх платитимуть країни Перської затоки, а не США, і навіть якщо це будуть інвестиції, а не прямі виплати, шкода для міжнародного іміджу Вашингтона є очевидною. Крім того, від США очікується виведення військ із «суміжних» з Іраном територій, без їх конкретизації. Виникає запитання: а американські військові бази в регіоні до них належать?

Катастрофи від цього Меморандуму для світу не станеться. Але образ найсильнішої демократії світу, яка ще вчора могла диктувати правила гри іншим, постраждає.

Разом з тим, незважаючи на грубі помилки у плануванні іранської операції, не можна відмовити Трампу у здоровому глузді і здатності, коли ситуація заходить у глухий кут, зупинитися і піти на компроміс, хоча б заради політичного самозбереження. Чи допоможе республіканцям цей Меморандум під час проміжних виборів до Конгресу – поки що говорити рано. Але ризик повної катастрофи він, ймовірно, знімає.  Невідомо лиш одне: як довго цей меморандум проживе.