Публікації

<a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/Air_War_July_2023_9229b8ab6b.pdf">Переглянути документ у форматі </a><a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/Air_War_July_2023_9229b8ab6b.pdf" download="Air War July 2023.pdf">.pdf</a>

Повітряні загрози для України. Воєнно-стратегічний огляд

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуЩе не набув повноважень новий уряд Угорщини на чолі з Петером Мадяром, як політика держави почала змінюватися. Для України – безперечно у кращому напрямку. Розблоковано репараційний кредит на 90 млрд євро, схвалено 20-й пакет санкцій ЄС, повернуто незаконно арештовані кошти Ощадбанку. Київ з Брюсселем почали активні консультації щодо початку вступних переговорів.Однак, у питанні переговорів Мадяр озвучив жорстку позицію - заявив, що готовий підтримати їх початок лише за умови розширення прав угорської меншини. На жаль, йдеться не про європейські стандарти, і не про очікування щодо врегулювання всіх питань у процесі переговорів про вступ. Побажання Мадяра здебільшого повторюють перелік з 11 вимог, які колишній Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан висунув Києву у 2024 році. Вони зокрема стосуються освіти угорською мовою, політичного представництва тощо.Про те, що у політиці Мадяра можуть бути деякі неприємні елементи для Києва і Брюсселя, попереджало багато аналітиків. Однак, мало хто очікував, що це станеться так швидко і у такому чутливому питанні. Тим більше, що невідповідності політики Будапешта європейському мейнстріму були одними з причин блокування значних коштів для Угорщини, які новий Прем’єр прагне отримати.Брюссель сподівається на прагматизм Мадяра, водночас, планує тиснути на новий угорський уряд для якнайшвидшого вирішення українського питання. «Карти» у Єврокомісії, безперечно, дуже серйозні. Зараз обговорюється можливість розблокування 10.4 млрд євро з постковідного фонду ЄС. Єврокомісія готова вести мову лише про грантову частину, яка складає 6.5 млрд євро. Угорці ж прагнуть отримати і €3.9 млрд євро пільгових кредитів. Для Будапешта це важливо не лише з фінансової, а й з політичної точки зору.Позитивні зміни відбулися у відносинах з Братиславою. Після відновлення роботи нафтопроводу «Дружба» і втрати основного політичного союзника на проросійському фланзі, словацький Прем’єр Роберт Фіцо зняв блокування зі всіх проблемних питань. Його зустріч з Президентом Володимиром Зеленським у Єревані 4 травня, під час якої Фіцо заявив про підтримку членства України в ЄС, закріпила позитивний тренд.З іншої сторони, перемога Румена Радєва, який вважається проросійським політиком, на парламентських виборах у Болгарії 19 квітня і його прем’єрство свідчить про можливу появу нового фактору ризику як для України, так і для Брюсселя. На це наштовхують нечіткі заяви Радєва про приналежність Криму і статус агресора у російського диктатора путіна, про доцільність продовження закупівлі енергоносіїв в рф та стриманість щодо передачі Україні озброєння, що, на його думку, продовжує війну.Водночас, у самій Болгарії сподіваються на прагматизм Радєва, порівнюючи його з Фіцо, а не з Орбаном. Це обґрунтовується не лише рисами його характеру, які він протягом 9-річного президентства неодноразово демонстрував, а й настроями серед болгарського населення. Згідно з опитуванням, проведеним Alpha Research на початку року, у якості стратегічного партнера 56% болгар бачать Європу, і лише 19% - росію.<o:p></o:p>

ЄС після Орбана: що змінилося для України  

За останні два місяці світ втратив близько 1 мільярда барелів нафти, й для стабілізації енергетичних ринків потрібен час, навіть якщо поставки відновляться. Про це 10 травня заявив генеральний директор Saudi Aramco Амін Нассер.«Відновлення маршрутів – це не те ж саме, що нормалізація ринку, який був позбавлений приблизно мільярда барелів нафти», – сказав керівник державної нафтової компанії Саудівської Аравії, додавши, що роки недофінансування галузі нафтовидобутку посилили й без того чимале навантаження на світові запаси нафти.За оцінками, недоінвестування в світовій нафтовій галузі склало 2-3 трлн дол через ряд причин, таких як: падіння цін на нафту у 2014-2016 роках, вилучення акціонерами великих дивідендів з нафтових компаній замість реінвестицій прибутків, підвищений акцент на екологічному «порядку денному». У результаті світовій нафтовидобувній галузі не вистачає резервних потужностей для заміщення обсягів, що вибувають через політичні та військові ризики.Нинішня ситуація навколо Ормузької протоки та хронічне недоінвестування нафтової галузі протягом попередніх 10 років запустили перебудову світового енергетичного ринку. Близький Схід втрачає статус безпечного регіону для західного нафтового капіталу. Західні нафтові компанії-мейджори заморожують нові довгострокові проєкти в Перській затоці через логістичні та військові ризики, що, з їхнього боку, цілком логічно.Місцеві держкомпанії країн Близького Сходу продовжать інвестувати, а дефіцит зовнішнього капіталу, можливо, спробують замістити азіатські гравці. Ймовірно, Китай готовий ризикувати задля забезпечення власної енергобезпеки, а також для політичної та економічної прив’язки до себе країн близькосхідного регіону. Але замістити західні компанії вони не зможуть через недостатність капіталу та не найбільш сучасні технологіїЗа оцінками, до 2030 року потрібно інвестувати 4,5-5 трлн дол., щоб задовольнити попит на нафту в світі. Основний потік інвестиційного капіталу перенаправиться в західну півкулю та регіони з нижчими зовнішньополітичними та військовими ризиками. Головні бенефіціари – американські видобувники сланцевої нафти (у найближчий час – протягом кількох місяців) й глибоководний шельф США (у відносно недалекій перспективі – протягом кількох кварталів). Також інвестиційно привабливими стануть проєкти в Аргентині, Бразилії, Гайані, Намібії та Суринамі. Однак, потрібен час на реалізацію, а новий видобуток за обсягом не перекриє видобуток країн Близького Сходу, який втрачено надовго.Схоже, через дефіцит нафти й проблеми з інвестиціями почався період тривалих високих цін. Світовий ринок втратив дешеву близькосхідну «подушку безпеки». Нові проєкти у Південній й Північний Америці та Африці мають більш високу собівартість видобутку, що автоматично піднімає точку беззбитковості для окупності інвестицій. Й, відповідно, збільшує ціну сировини. На додачу до цього – ціни на нафту тепер закріпляться на високому рівні ще й через закладену в них премію за ризик ще більшого зниження поставок з Близького Сходу, якщо окрім Ормузької буде заблокована ще й Баб-ель-Мадебська протока. Окрім іншого, високі ціни нафти підтримують можливості рф фінансувати війну в Україні й погіршують стан європейської економіки, знижуючи можливості ЄС підтримувати Україну.Під час пандемії коронавірусу 2020-2021 років логістична криза стала сильним драйвером інфляції, забезпечивши чималу частину загального зростання споживчих цін. Тоді все почалося з різкого закриття портів, що створило фізичний дефіцит товарів. Вартість морських перевезень злетіла в рази: доставка контейнера подорожчала з 2,5-3 тисяч до 15 тисяч доларів. Бізнес, який працював за моделлю «just-in-time» (модель управління виробництвом та логістикою, коли сировина та комплектуючи потрапляють на підприємство саме в той момент, коли вони необхідні, й в потрібній кількості, що дозволяє значно економити на складських запасах та персоналі), виявився не готовим до розриву ланцюжків й був змушений перекладати транспортні витрати, що зросли, на кінцевого покупця. Зростання вартості пального через його дефіцит так само буде закладено у відпускні ціни товарів та послуг.Індекс стресу глобальних ланцюжків постачання стрімко йде вгору після початку війни в Ірані (цей індекс, розроблений Федеральним резервним банком Нью-Йорка, є ключовим показником напруженості на міжнародних ринках виробництва та судноплавства).<img src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/image_ac2c4b809b.png" alt="image.png" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_image_ac2c4b809b.png 245w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_image_ac2c4b809b.png 500w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_image_ac2c4b809b.png 750w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_image_ac2c4b809b.png 1000w" sizes="100vw" width="1000" height="366" v:shapes="Рисунок_x0020_1" uploadprocessed="true"><o:p></o:p>Йде до того, що інфляційна хвиля накриє світ. Але з певною затримкою, оскільки транспортно-логістичні витрати, велику питому вагу в яких займає вартість палива, транслюються в роздрібні ціни поступово. Такий характер проникнення в ціни веде до того, що транспортні витрати продовжуть тиснути на ціни та економіку навіть після деескалації в найбільшому нафтовидобувному регіоні (якої ще невідомо коли вдасться досягнути).Ці проблеми повною мірою стосуються й України, як держави, що майже повністю залежить від імпорту пального для транспорту. Протягом березня та квітня спостерігалася перша хвиля наслідків – перегляд контрактів між виробниками і торговими мережами в частині цін. Другою хвилею буде підвищення роздрібних цін, яке слід очікувати в травні-червні (з липня завдяки ефекту нового урожаю споживча інфляція має пригальмувати, однак загальний рівень цін буде на вищому, ніж зараз рівні).Зважаючи на те, що криза навколо Ірану продовжується й закінчення її не проглядається, можна передбачати стабільно високі світові ціни на пальне. В масштабах світової економіки, єдиним чинником, здатним збити цю хвилю, залишається глобальна рецесія та падіння загального попиту через дорожнечу палива. Цей сценарій, якщо він реалізується, негативно вплине на економіку України, яка дуже помітно інтегрована в світову економіку й сильно залежить від її стану. Згідно з теорією міжнародної торгівлі, українська економіка класифікується як «мала відкрита», тобто така, яка бере активну участь в міжнародній торгівлі (експортує й імпортує), але її розміри занадто малі, щоб впливати на світові ціни.З іншого боку, глобальна економічна рецесія, якщо вона станеться, може дуже сильно знизити фінансові можливості рф продовжувати війну проти України – через падіння попиту на нафту й її ціни, бо доходи від експорту нафти та нафтопродуктів залишаються для росії дуже важливим бюджетоутворюючим фактором.<o:p></o:p>

За останні два місяці світ втратив близько 1 мільярда барелів нафти й для стабілізації енергетичних ринків потрібен час, навіть якщо поставки відновляться - про це 10 травня заявив генеральний директор Saudi Aramco Амін Нассер. «Відновлення маршрутів - це не те ж саме, що нормалізація ринку, який був позбавлений приблизно мільярда барелів нафти», - сказав керівник державної нафтової компанії Саудівської Аравії, додавши, що роки недофінансування галузі нафтовидобутку посилили й без того чимале навантаження на світові запаси нафти.

В'ячеслав БУТКО

 Світ входить у період високих цін на нафту: які ризики та можливості це створює для України?

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуМісячне перемир’я в Ірані знову поставлено під питання. Президент США Дональд Трамп оцінив відповідь Тегерану на американські миротворчі ініціативи як повністю неприйнятну.Остання пропозиція Вашингтона передбачала припинення війни, відкриття Ормузької протоки та згортання ядерної програми Ірану. Однак, іранцями це було сприйнято як вимога капітуляції.Іранська інформаційна агентція Tasnim повідомила, що пропозиція Тегерана, надіслана через посередника Пакистан, включає негайне припинення війни на всіх фронтах, включно з ліванським, припинення блокади іранських портів Сполученими Штатами та гарантії відсутності подальших нападів на Іран. Крім того, за інформацією Іранського державного телебачення, Тегеран продовжує наполягати на військових репараціях з боку США, повному суверенітету над Ормузькою протокою, та на знятті санкцій і розблокуванні іранських активів.Різка зміна тональності публічних заяв Трампа щодо перспектив мирних переговорів на Близькому Сході призвела до чергового скачку цін на нафту – на 4 долари за барель.Якими будуть подальші дії Вашингтона – поки що незрозуміло. Проте, після нещодавнього оголошення Трампом про офіційне припинення військової операції в Ірані, складно прогнозувати широкомасштабне відновлення бойових дій у цьому регіоні. Навряд чи Конгрес США сприйме це як початок нової військової операції, на яку не розповсюджуються законодавчі обмеження щодо терміну її проведення без згоди законодавців. Не сприяють військовому варіанту дій і ціни на нафту, як і їх можливий вплив на результати листопадових проміжних виборів до Конгресу США.Іншим є бачення Ізраїлю, якого американський Президент фактично відсунув від прийняття рішень по Ірану. За словами Прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу в інтерв’ю CBS News, «багато чого було досягнуто, але це ще не кінець… Є ще об’єкти збагачення, які потрібно ліквідувати. Є ще «проксі», яких підтримує Іран. Є балістичні ракети, які вони все ще хочуть виробляти».Позиція Тель-Авіва, як і його роль у розгортанні війни в Ірані виявилася не такою простою для американського суспільства. Непопулярність війни в Ірані, яку не підтримує близько 60% американців, та звинувачення Трампа, що він розпочав військові дії під впливом Нетаньягу, призвела до зниження підтримки Ізраїлю в США. Згідно з опитуванням Pew Research Center, проведеним 23-29 березня, 60% американського населення негативно ставиться до Ізраїлю, а 59% мало або взагалі не довіряють Нетаньягу. При цьому в обох політичних партіях негативно оцінюють Ізраїль та Нетаньягу більше 50% респондентів.Граючи на випередження, Нетаньягу в інтерв’ю CBS заявив, що хоче "скоротити до нуля" американську фінансову підтримку ізраїльським збройним силам протягом наступного десятиліття. Згідно з американським законодавством, вона складає близько 3,8 мільярда доларів на рік.Трамп у питанні Ірану опинився сьогодні в ситуації «цугцвангу». Він не може підписати угоду з Іраном гіршу, ніж його демократичний попередник Обама, якого він за це так багато критикував. Водночас, кращу Тегеран не пропонує. Він не може відновити військові дії без юридичних наслідків і репутаційних втрат. А продовження блокування іранських портів, що зараз є єдиним важелем тиску на Іран, не може бути вічним через ціни на нафту і їх вплив на листопадові вибори. Військова підтримка Ізраїлю в операції проти Ірану вже давно перетворилася з переваги на внутрішньополітичну проблему.У питанні Ірану склався рідкісний міжнародний консенсус. Майже всі заінтересовані гравці, включно з Європою, Китаєм та арабськими державами, виступають проти війни. Не підтримують вони й ядерних амбіцій Тегерану. Однак, допомагати Вашингтону силовими діями не хочуть, вважаючи, що Трамп сам має врегулювати проблему, яку він же й створив, і бажано – мирними методами. Більше того, деякі, як лідер Китаю Сі Цзіньпін, прагнуть використати складність позиції США задля власних інтересів.Наступний іспит переговірних здібностей Трампа у зовнішній політиці відбудеться вже досить скоро – 13 травня під його час візиту до Пекіна.&nbsp;<o:p></o:p>

«Цугцванг» Трампа в Ірані

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуОстаннім часом, на тлі погіршення відносин європейських лідерів з Президентом США Дональдом Трампом та переорієнтації безпекових інтересів Вашингтона з Європи на інші частини світу, в ЄС все активніше почали говорити про необхідність розвитку європейської стратегічної автономії в галузі безпеки.Ідея, в принципі, не нова. Вона пройшла різні етапи: від створення Західноєвропейського союзу (ЗЄС) в 1954 році до формування Спільної зовнішньої та безпекової політики, а згодом і Європейської політики безпеки і оборони, що призвело до розпуску ЗЄС в 2011 році.Протягом багатьох років практичні функції ЄС у сфері безпеки зводилися до проведення цивільних та військових операцій з кризового реагування. Адже ефективність найсильнішого оборонного блоку світу - НАТО, під чиїм захистом знаходилася Європа, ні в кого жодних сумнівів не викликала.Сьогодні ситуація змінилася. Чи повернеться Вашингтон до безумовного виконання своїх зобов’язань в рамках Альянсу після чергової зміни адміністрації в США – питання відкрите. Чи будуть десятки тисяч американських військових залучатися до відбиття можливих атак росіян у разі ескалації ситуації – достеменно не відомо. Це ж питання стосується і доступу ЄС, у разі потреби, до спільних військових активів НАТО, які здебільшого надаються США.Тому від поняття стратегічної безпекової автономії в ЄС зараз очікується значно більше – здатності до оперативного реагування на військові дії супротивника, здатності до оборони Європи, якщо США вийдуть з гри. Реагування - з урахування досвіду ведення сучасної війни, який у противника ЄС – Росії - є, а в держав-членів - немає. Проте, він є в України. Реагування – із залученням європейських союзників, які присутні в НАТО, але не є членами ЄС, а саме Великої Британії і Норвегії.Власне у цьому контексті слід трактувати слова Президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн про те, що Євросоюз, на додаток до ролі «економічної держави», має стати і «військовою державою». На це спрямовані програми з розвитку європейської оборонної промисловості, на які, виділяються значні кошти Цим цілям слугують чотири «флагманські» оборонні ініціативи ЄС з протидії дронам, захисту від ракет та інших повітряних загроз, зміцнення східних кордонів Євросоюзу, Цим обумовлені ідеї щодо створення Європейського оборонного союзу за участю Києва, Лондона і Осло, які просуває Єврокомісар з питань оборони і космосу Андрюс Кубіліус.Водночас, дискусії щодо того, чи варто створювати Європейський оборонний союз і яким він має стати все ще продовжуються як в столицях, так і в Брюсселі, у т.ч. в рамках самої Єврокомісії. Чи має це призвести до формування нового військового альянсу на заміну чи доповнення до НАТО ? Чи ЄС повинен відігравати функції фінансової опори Альянсу в Європі і лише точково працювати над проблемними сферами, які виявилися у контексті широкомасштабної агресії рф ? Чи не призведе створення нового союзу до плутанини у прийнятті рішень, у ланцюгу командування, що особливо небезпечно у ході конфлікту ?Немає єдиної точки зору на це і в Києві. З однієї сторони, Президент Зеленський підтримав ідею участі України у Європейському оборонному союзі. З іншої сторони, Україна не відмовляється і від членства в НАТО як основи своєї безпеки в майбутньому.Якими будуть результати цієї дискусії – покаже час. У будь-якому разі, реалії диктуватимуть європейцям необхідність, по-перше, розвитку власних військових спроможностей, особливо у сферах, де вони поки що залежні від США, по-друге, залучення до оборони Європи України, яка на сьогодні є найсильнішою військовою потугою на континенті, здатною протистояти спільному ворогу.<o:p></o:p>

Європейський оборонний союз - завтрашня перспектива?

«Ми втомлені. Україні потрібно більше уваги»: як Київському Безпековому Форуму вдалося зібрати у столиці принца Гаррі, керівництво НАТО і ЄС

Сенат США затвердив кандидатуру Кевіна Уорша на посаду голови Ради керуючих Федеральної резервної системи (ФРС), яка виконує функції американського Центрального банку й вже майже століття обґрунтовано вважається найбільш впливовим Центробанком світу.Він має вступити на посаду 15 травня. Слід розраховувати на збереження виваженої політики ФРС та супротив екстравагантним забаганкам президента США Дональда Трампа.Уорш працював в ФРС в 2006-2011 роках. Тобто, він застав кризу субстандартних іпотечних кредитів в 2007-2008 роках й спровоковану нею світову фінансову кризу 2008-2009 років. Тоді ФРС під головуванням Бена Бернанке, діючи максимально професійно та відповідально, подолала обидві кризи. До того ж, ФРС безпосередньо допоміг європейським банкам, врятувавши чимало з них від втрати ліквідності та можливого банкрутства, надавши сотні мільярдів доларів довгострокових дешевих позик. Рада керуючих ФРС, до якої входив Уорш, успішно вирішила найбільш небезпечну фінансово-економічну кризу XXI століття.Уорш має досвід й в бізнес-сфері – обіймав посаду виконавчого директора в департаменті злиття та поглинання інвестбанку Morgan Stanley. Уорш одружений з Джейн Лаудер – донькою мільярдера Рональда Лаудера, який є другом президента США Трампа.Головна інтрига полягає в тому, що Уоршу на посаді голови ФРС доведеться зіткнутися з двома проблемами, які вимагають протилежно спрямованих дій: з інфляцією, для боротьби з якою потрібна висока ставка ФРС, та настійливими вимогами президента Трампа знизити ключову ставку для стимулювання економічного зростання.Виходячи з історії голосування Уорша під час роботи в ФРС в 2006-2011 роках та його публічної риторики з питань грошово-кредитної політики, не слід очікувати, що новий керівник ФРС буде беззаперечно слідувати бажанням Трампа. Можна припустити, що підхід Уорша не надто відрізнятиметься від modus operandi його попередника Джерома Пауелла – орієнтація на стримування інфляції та скорочення інфляційних ризиків з акцентом на вельми обережне та поступове зниження ставки ФРС й готовність швидко відреагувати підвищенням ставки на збільшення інфляційних ризиків. Хоча останнім часом Уорш трохи скорегував риторику, але це може бути тактичний хід, щоб отримати підтримку сенаторів, які орієнтуються на Трампа.Інфляція в США останнім часом помітно прискорилась. У квітні вона досягла максимального показника з травня 2023 року (4,1%), становивши 3,8% при довгостроковій цілі ФРС в 2%. Головний фактор – зростання світових цін на енергоносії внаслідок війни в Ірані. Ба більше, зафіксовані додаткові передумови для збереження високої інфляції: згідно з даними Федерального бюро статистики праці США, опублікованими 13 травня, індекс цін виробників в квітні помітно зріс до 4,3% в річному обчисленні проти 3,4% в березні – знов таки, в першу чергу через подорожчання пального внаслідок війни в Перській затоці. Зростання цін виробників США в ближчий час транслюється в споживчі ціни.Ключова ставка ФРС з грудня минулого року знаходиться на рівні 3,75%. Поки інфляція суттєво вища за довгострокову ціль ФРС. Перспективи зниження інфляції не проглядаються, скоріше навпаки можливе прискорення темпів зростання цін. Тому зниження ставки ФРС малоймовірне. Водночас ринок робочих місць в США переживає непогані часи – збільшення на 115 тисяч за квітневими даними. Це важливо з огляду на те, що друга частина мандату ФРС – підтримка зайнятості. Тобто, по цьому параметру немає необхідності в зниженні ставки.Отже, ФРС не має приводу для такого маневру зі ставкою, якого бажає Трамп, оскільки дані щодо робочих місць досить позитивні, а вартість пального продовжує підстьобувати зростання споживчих цін, тому перспектива зниження ставки об’єктивно малоймовірна.Є ще один можливий аргумент на користь відносно жорсткої позиції нового керівника ФРС – економічну поведінку людей чималою мірою визначає їх досвід в період дорослішання.Професор економіки та фінансів Каліфорнійського університету в Берклі Ульріка Мальмендір в дослідженні, опублікованому на сайті Національного бюро економічних досліджень США, пояснила звідки беруться «яструби», тобто прихильники жорсткої грошово-кредитної політики ФРС, та «голуби», тобто прихильники м’якої монетарної політики.Мальмендир та її співавтори проаналізували 7350 результатів голосувань членів Комітету з відкритих ринків ФРС щодо ставки за підсумками 659 засідань Комітету в період з 1951 року до 2014 року, а також дані про кожного з голосуючих учасників засідань. З’ясувалося, що учасники Комітету, які виросли в період високої інфляції та частіше стикалися зі зростанням цін, виявляються прихильниками більш жорстких заходів («яструбами»), обираючи пріоритетом боротьбу з інфляцією та голосують за підвищення ключової ставки. А «голубами» виявлялися ті, хто не застав зростання цін, зате побачив безробіття, й вони виступали за пом’якшення монетарної політики на користь економічного зростання й зниження безробіття, а проблема інфляції не була для «голубів» пріоритетною.Новий голова ФРС Уорш народився в 1970 році, тобто його дорослішання прийшлося на 1980-ті роки, на початку яких інфляція вимірювалась двозначними цифрами (12-13%) й напевне він добре пам’ятає ті проблеми, які економіці та населенню США завдала висока інфляція.Найближче засідання ФРС, де буде розглядатися питання ставки, відбудеться 16-17 червня. Якщо іранська криза не закінчиться, а перспектив цього небагато, ставка не має знизитися. Навпаки, не слід виключати й сюрприз для Трампа у вигляді «підвищувальної риторики» – обіцянки підвищити ставку в разі збереження або посилення інфляційних ризиків. Тим більше, що фондові та товарні ринки «перегріті» й бажано їх дещо «охолонути», щоб не луснула з тріском бульбашка на фондовому ринку та не спричинила паніку. Одним з інструментів такого «охолодження» може бути підвищення ставки, або, принаймні, обіцянка це зробити.Залишилось небагато часу до того, щоб побачити, як Уорш буде діяти. Разом з цим, слід нагадати, що у президента США практично немає юридично бездоганних прав звільнити голову ФРС.&nbsp;

Трамп хоче дешевших грошей. Чому новий глава ФРС може сказати “ні”

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуЯк свідчать останні заяви Президента США Дональда Трампа, реальні результати візиту американського лідера до Китаю суттєво не дотягують до тих компліментарних оцінок, які звучали у його заявах для преси.По найважливішому безпековому питанню для США – Ірану - сторони підтвердили єдність принципових позицій: війна має завершитися, Тегеран не має мати ядерної зброї, Ормузька протока має бути відкритою. Але це озвучувалося і раніше. Пекін ніколи публічно не суперечив Вашингтону у ключових підходах до врегулювання, підтримуючи, водночас, особливі відносини з Тегераном, як економічні, так і, підозрюють, з військовим нахилом.Проте, від згоди з основними принципами врегулювання до домовленостей про здійснення тиску на іранське керівництво для забезпечення їх виконання - далекий шлях. Під час візиту китайський лідер сигналізував про свою готовність до більш активної ролі у вирішенні проблеми Ірану. Однак, степінь цієї активності, а також згода з Вашингтоном щодо деталей врегулювання (в плані послідовності кроків та захисту інтересів Тегерану) поки залишаються під питанням.Для Китаю безперечно важливим є стабільний мир і безперешкодний транспортний коридор до близько-східних енергетичних ресурсів. З іншої сторони, Пекін сприймає ці питання як серйозні важелі впливу на Вашингтон з метою захисту своїх власних ключових стратегічних інтересів, які лежать не на Близькому Сході, а на Тайвані.Але тут помітних змін у позиції США не відбулося. А вона не зовсім задовольняє Китай, зокрема в плані готовності Вашингтона до продажу озброєнь Тайваню і надання військової підтримки у разі спроб Китаю вирішити проблему острова військовим шляхом. І це – незважаючи на попередження Сі, що «хибні кроки» або неправильне вирішення цього питання Вашингтоном може призвести до «зіткнень або навіть конфлікту» між країнами.Серед «найважливіших міжнародних і регіональних питань», які були обговорені, згадувалася й Україна При цьому жодних конкретних деталей про досягнуті домовленості не повідомляється. Готовність Китаю до більш активної ролі у припиненні війни стане зрозумілішою під час візиту російського диктатора путіна до Пекіну, який відбудеться найближчим часом.Не менш важливими для сторін є й економічні аспекти відносин. У результаті минулорічних тарифних маніпуляцій Трампа та торговельного шантажу Пекіну у відповідь сторони вийшли на тимчасові компромісні домовленості, які, проте, для жодної з них не видаються ідеальними.Штати наполягають на розширенні доступу на китайський ринок, на знятті обмежень на експорт рідкоземельних мінералів. Китайці вимагають зняття заборон на доступ до нових технологій, зокрема у галузі штучного інтелекту та мікрочипів, скасування захисних мит, відмови від політично вмотивованих заборон на інвестиції в американські компанії.За словами Трампа і членів його адміністрації, у ході зустрічей досягнуто значних успіхів: Пекін висловив готовність до збільшення імпорту сільськогосподарської продукції США, закупівлі американської нафти і 200 літаків Боінг, заснування двосторонньої «Ради торгівлі».Не менш позитивно, хоча й дуже загально, оцінив результати і Сі. Він заявив, що після візиту двері Пекіна «у зовнішній світ відчиняться лише ширше», а «американські компанії матимуть ще кращі перспективи в Китаї».Проте, реальну вагу домовленостей в економічній сфері можна буде побачити лише згодом.Обидві сторони підтвердили заінтересованість у продовженні однорічного «торговельного перемир’я», яке завершується в жовтні. Водночас, жорстких публічних обіцянок з цього приводу не виголошувалося. У заявах представників кабінету Трампа з цього приводу звучали фрази на кшталт «якщо це й надалі буде добре працювати для кожної країни».&nbsp;

Без переможців: як Іран звів візит Трампа до Китаю до чергових політичних і економічних торгів

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуУпродовж останнього тижня відбулося два візити до лідера Китаю Сі Цзіньпіна – Президента США Дональда Трампа і російського диктатора путіна.&nbsp;Незважаючи на різницю у вагових категоріях, обидва візити були досить схожими – без проривних політичних і економічних рішень, і водночас з морем помпезних компліментів на адресу Сі та заяв про стратегічність відносин між державами.&nbsp;Візит Трампа завершився підтвердженням принципової згоди про необхідність мирного врегулювання на Близькому Сході і відкриття Ормузької протоки, а також низкою секторальних домовленостей, у т.ч. щодо закупівлі американської сільгосппродукції та 200 літаків Boeing. Це, в принципі, позитив, якщо не вдаватися в подробиці, що попередньо йшлося про 500 літаків.Результати паломництва путіна ще слабші. Сторони підписали близько 40 документів, які &nbsp;мають декларативно-політичний або рамковий чи вузько націлений економічний характер. Не рівня президентів. А от головного для Москви рішення – про укладення угоди про газопровід «Сила Сибіру 2» - не прийнято. Як виправдовується Кремль, низка практичних деталей все ще потребує узгодження. А насправді йдеться про вимогу Китаю отримувати газ за внутрішньо російськими пільговими цінами, що є неприйнятним для росії. &nbsp; &nbsp; &nbsp;Втім, не варто недооцінювати символічне значення обох подій.&nbsp;Обидва іноземні лідери приїхали до Китаю фактично як прохачі.&nbsp;Трамп, послаблений війною в Ірані, прагнув допомоги Пекіну у досягненні прийнятних домовленостей з Тегераном, як і у врегулюванні наслідків своїх минулорічних тарифних експериментів з Пекіном, що завершилися хиткою «нічиєю». Якщо вірити заявам американського Президента, заради вирішення своїх проблем він готовий розглянути можливість поступок Сі у питанні Тайваню, обмеживши військову допомогу острову. Хоча це суперечитиме законодавчим нормам США і ключовим постулатам схвалених ним же стратегічних безпекових документів. &nbsp; &nbsp;&nbsp;Путін, на тлі неможливості досягнення свої цілей у війні проти України і небажання її завершувати, прагнув підтвердження і подальшого розширення політичної, економічної і військової підтримки Пекіна. Підтримки, яка, на фоні західних санкцій, вже й на цьому етапі перетворила росію на васала Китаю. &nbsp;Така політична канва візитів наочно продемонструвала зростання геополітичної ролі Піднебесної.&nbsp;Крім того, приїзд путіна на поклон до Сі відразу після візиту Трампа став наочним доказом безперспективності одного з ключових геополітичних пріоритетів Трампа – відірвати росію від Китаю.&nbsp;

Візити Трампа і путіна до Сі як демонстрація зростання геополітичної ролі Китаю

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуУ ніч з 23 на 24 травня Росія здійснила одну з найбільших ракетно-дронових атак на Київ за останній час. Було застосовано близько 90 ракет та 600 дронів, а також здійснено два пуски балістичних ракет середньої дальності «Орєшнік», призначених для доставки ядерних боєголовок. Наслідком стали масштабні руйнування житлових будинків і цивільної інфраструктури, численні постраждалі та загиблі.Після цього Москва не лише не намагалася знизити напругу, а фактично попередила про готовність продовжувати аналогічні удари по Києву в майбутньому. Одночасно Росія запропонувала іноземним посольствам вивезти свої дипломатичні представництва з української столиці.Американська реакція: стриманість і дистанціяРеакція США була критичною, але водночас стриманою. Тимчасова повірена у справах США в Україні Джулі Девіс заявила, що цілеспрямовані удари по цивільному населенню та цивільній інфраструктурі є неприйнятними. При цьому питання евакуації американських дипломатів з Києва не розглядалося.Значно більш відстороненим виглядав коментар Державного секретаря США Марко Рубіо. За його словами, «небезпека всіх цих війн, оскільки вони тривають, а потім продовжуються, полягає в тому, що вони завжди мають загрозу ескалації». Така оцінка фактично переводила акцент із конкретних дій Росії на загальні ризики війни як такої.Європейська реакція: жорсткіша і принциповішаЄвропейські держави не піддалися на російські погрози. Однак, на відміну від американських коментарів, європейська реакція була значно жорсткішою і політично більш визначеною.Ключова думка європейських заяв полягала в тому, що удари по цивільній інфраструктурі, ядерне залякування та погрози дипломатам є свідченням не сили, а проблем Росії у війні та її неготовності до миру.Президент Європейської ради Антоніу Кошта зазначив, що удари по Києву є ще одним підтвердженням незацікавленості Росії у конструктивних мирних переговорах.Керівниця дипломатичної служби ЄС Кая Каллас прямо назвала застосування «Орєшніка» тактикою ядерного залякування та повідомила, що міністри закордонних справ ЄС обговорять посилення тиску на Росію.Глава Представництва ЄС в Україні Катаріна Матернова заявила, що «погрози дипломатам і міжнародним організаціям — це не ознака сили. Вони є ознакою відчаю».Ядерний фактор Білорусі і слабша міжнародна реакціяЗначно слабшою виявилася міжнародна реакція на іншу масштабну російсько-білоруську провокацію — ядерні навчання Росії та Білорусі, які стартували 18 травня і були присвячені відпрацюванню бойового застосування ядерної зброї та ядерного забезпечення.Додаткової серйозності цій ситуації надавало те, що останнім часом активно обговорювалася можливість нового російсько-білоруського наступу з території Білорусі проти України або навіть країн ЄС.Речниця Єврокомісії Аніта Гіппер від імені ЄС закликала утримуватися від ядерних погроз та уникати дій, які можуть призвести до подальшої ескалації. Вона також нагадала, що підтримка Мінськом російської агресії проти України та провокативні дії проти ЄС стали підставою для санкцій проти режиму Олександра Лукашенка. За її словами, Євросоюз готовий і надалі розширювати санкційний тиск.На цьому тлі позиція Вашингтона виглядала суперечливою. США зняли частину санкцій із калійної галузі Білорусі та шукали можливості для транспортування білоруських калійних добрив на американський ринок. У результаті заклики України до додаткових обмежень проти режиму Лукашенка через ядерні погрози співпали з дипломатичними зусиллями Вашингтона щодо пом’якшення частини санкцій проти Мінська, насамперед у калійній сфері.<o:p></o:p>&nbsp;

Мир можливий через тиск на Росію, а не дипломатичну стриманість

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуЯк інформує американське видання Politico і німецький Der Spiegel, на закритій зустрічі політичних директорів НАТО Вашингтон попередив союзників про поступове скорочення американських військових спроможностей, призначених для операцій НАТО.Мова йде не лише про скорочення військ, а й про стратегічні бомбардувальники, винищувачі, авіаносці, розвідувальні безпілотники, підводні човни, військові кораблі. Крім того, передбачається, що військові командувачі НАТО не зможуть давати накази американським військовим силам в Європі, тобто не зможуть їх використовувати у разі нападу Росії. Європейці до червня мають вийти з пропозиціями щодо їх заміни власними засобами чи закупівлі необхідних американських.Нічого принципово нового у цьому немає. Однак, схоже на те, що європейці не очікували від США подібних масштабів виходу.Ці заяви можна розглядати у руслі продовження тенденції тиску Вашингтона на Європу для стимулювання її зусиль щодо забезпечення власної оборони. Але цим разом це стосується не лише американських збройних формувань, а й засобів, яких у Європи немає. На думку звичайного обивателя, принаймні деякі з них мали б використовуватися і у забезпеченні «ядерної парасольки» США для Європи. Проте Вашингтон наголошує, що ядерні зобов’язання залишаються в силі, і скорочення стосується лише конвенційних спроможностей, які Європа могла б компенсувати чи придбати.Цікаво, що всі ці зміни все ще обґрунтовуються бажанням США сконцентруватися на інших регіонах, зокрема на Західній півкулі, Близькому Сході та Індо-Тихоокеанії. Водночас, згадуються слова Президента Трампа після зустрічі з лідером Китаю Сі Цзіньпінем про те, що він не має наміру відправляти американські війська «за 9500 миль» для захисту Тайваню. Не раз Трамп наголошував і на своїй індиферентності з приводу відкриття Ормузької протоки у дусі «між нами великий і красивий океан», тому нехай Європа, яка в цьому заінтересована, займається цією проблемою.Звичайно, взяття Куби під контроль, від чого ні Трамп, ні Рубіо не відмовляються – це значно більш досяжна ціль для ядерної супердержави, порівняльна з успішною операцією щодо Венесуели. Крім того, вона може позитивно спрацювати на проміжних виборах до Конгресу США. Однак, чи відповідає така позиція претензіям Вашингтона на демократію і військову потугу світу № 1 ?На щастя, поки що скорочення стосуються не всіх американських засобів. Зокрема, не йде мова про супутниковий зв’язок і розвідку, засоби стеження за повітряним простором. Однак, і в такому варіанті це стане для європейців серйозною проблемою.Безумовно, Україна, з її практичним досвідом ведення сучасної війни і військово-технічними здобутками могла б частково компенсувати втрати через вихід американців. Проте, блокування Вашингтоном членства України в НАТО може стати тут серйозною перешкодою. А ЄС, який є більш відкритим до інтеграції України, поки що не відіграє вирішальної ролі у забезпечення оборони Європи.Зменшення конвенційної присутності США на європейському континенті не сприятиме і забезпеченню гарантій безпеки для самої України, без яких завершення війни з росією є малоймовірним, а призупинення – не стабільним.