Публікації

<a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/Air_War_July_2023_9229b8ab6b.pdf">Переглянути документ у форматі </a><a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/Air_War_July_2023_9229b8ab6b.pdf" download="Air War July 2023.pdf">.pdf</a>

Повітряні загрози для України. Воєнно-стратегічний огляд

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового Форуму<meta charset="utf-8">Ввечері 17 червня світ зітхнув з полегшенням: «Ісламабадський меморандум про взаєморозуміння між Сполученими Штатами Америки та Ісламською Республікою Іран» був підписаний президентом США Дональдом Трампом. Правда, заочно, під час вечері у Єлисейському палаці, і був оприлюднений у ЗМІ. Офіційне підписання відбудеться цієі п’ятниці, 19 червня.Ормузька протока після розмінування буде відкрита для судноплавства. Ціни на нафту вже почали впевнено спускатися вниз, але до довоєнного рівня ще далеко. Це знімає ризик системної енергетичної і економічної кризи в Європі, від якої потерпала б і Україна. Крім того, це є неприємною несподіванкою для москви, яка і в період високих цін на нафту не змогла вирівняти свій бюджет. А після їх падіння негативні для економіки рф тенденції лише посиляться.&nbsp;Тобто, якщо судити з точки зору негайних інтересів Європи і України, ми готові повністю підтримати Трампа у його рішучості піти на компроміс з Іраном. Це, фактично, було продемонстровано під час саміту G7. В обмін на підтримку Меморандуму Трамп, який цього разу виступав у незвичній для себе ролі прохача, зобов’язався посилити допомогу Україні, про що просила Європа. Однак, для Трампа складні часи лише починаються.Іранські «карти» у вигляді блокування Ормузької протоки виявилися сильнішими за американські авіаносці, В-52 і Томагавки.&nbsp;Вашингтон заради врегулювання був змушений піти на суттєві компроміси.Так, Тегеран підтвердив свої зобов’язання не набувати ядерної зброї. Але нічого принципово нового у цьому немає. Іран це підтверджував і раніше – до широкомасштабних бомбардувань. Чи виконував – це вже інше запитання. У попередній угоді, з якої Трамп у 2018 році вийшов і на якій поставив хрест, передбачався хоча б моніторинг МАГАТЕ. У Меморандумі ж вказується, що сторони ще мають погодити механізми контролю. Якщо перекладати з дипломатичної мови на звичайну: ні до чого поки що не домовилися. Але МАГАТЕ, яке є єдиним міжнародно визнаним контролером у цих питаннях, Іран забракував.Заради цього США йдуть на низку важливих поступок. Жодних обмежень на ракетну програму, допомогу проксі-силам, що входило до початкового пакету вимог Вашингтона. Зате є зобов’язання США розблокувати заморожені іранські кошти (в іранських ЗМІ загальна сума оцінюється у&nbsp;$124 млрд та $167&nbsp;млрд), зняти всі санкції, припинити ізраїльську операцію в Лівані, не втручатися у внутрішні справи Тегерану, не заперечувати проти адміністрування Іраном разом з Оманом перетину Ормузької протоки. І, що найскандальніше, – організувати фонд відновлення і економічного розвитку Ірану на $300 млрд, що у всіх асоціюється з репараціями. Навіть якщо їх платитимуть країни Перської затоки, а не США, і навіть якщо це будуть інвестиції, а не прямі виплати, шкода для міжнародного іміджу Вашингтона є очевидною. Крім того, від США очікується виведення військ із «суміжних» з Іраном територій, без їх конкретизації. Виникає запитання: а американські військові бази в регіоні до них належать?Катастрофи від цього Меморандуму для світу не станеться. Але образ найсильнішої демократії світу, яка ще вчора могла диктувати правила гри іншим, постраждає.Разом з тим, незважаючи на грубі помилки у плануванні іранської операції, не можна відмовити Трампу у здоровому глузді і здатності, коли ситуація заходить у глухий кут, зупинитися і піти на компроміс, хоча б заради політичного самозбереження. Чи допоможе республіканцям цей Меморандум під час проміжних виборів до Конгресу – поки що говорити рано. Але ризик повної катастрофи він, ймовірно, знімає.&nbsp; Невідомо лиш одне: як довго цей меморандум проживе.


Меморандум Трампа з Іраном: чутливий компроміс заради уникнення катастрофи 


<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуПрем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер подав у відставку після двох років на чолі уряду. Серед ключових причин, які озвучують у медіа: скандали, через оприлюднення інформації про зв’язки британського експосла у США <a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://nv.ua/ukr/world/geopolitics/sprava-epshteyna-oprilyudneno-pershe-spilne-foto-z-kolishnim-princom-endryu-ta-eksposlom-mandelsonom-50591639.html">Пітера Мандельсона</a> з Джеффрі Епштейном, та непослідовність економічної і соціальної політики. Хоча визнають і його досягнення – а це підвищення заробітної плати на 4,1%, скорочення чистої міграції за останній рік на 48%. Крім того, на початку 2026-го відзначали й певні економічні успіхи, зокрема пониження інфляції, але на тлі проблем, пов’язаних із закриттям Ормузької протоки, про це перестали згадувати.Стармер також проявив себе доволі успішним лідером на міжнародній арені, зокрема уклав «проривну» торгівельну угоду з Вашингтоном, просував укладення угод з ЄС, які б нівелювали наслідки Брекзиту, був надійним союзником і другом України та став ключовою фігурою у процесі переобрання Європою лідерства у наданні допомоги нашій державі після зміни зовнішньополітичних пріоритетів Вашингтона.Однак, найголовнішою і, фактично, нездоланною причиною зміни лідерства у Лейбористській партії, яку очолював Стармер, стали провальні місцеві вибори 7 травня. Лейбористи втратили 1 496 місць у муніципальних радах, отримавши лише 1 068 місця з 5 066. У той же час праворадикальна Партія Reform UK Найджела Фаража забезпечила собі 1 453 місця і стала фактично переможцем виборів. Хоч про тотальний контроль місцевих органів влади не йдеться, але тенденція явно загрозлива, у т. ч. для України.Британські реформісти позиціонують себе як «євроскептики», просувають замороження міграції, зниження податків, відмову від кліматичних цілей щодо нульових викидів вуглецю до 2050 року, боротьбу з «лівою ідеологією».Але найголовнішою проблемою є те, що реформатори вважаються найбільш проросійською політичною силою в Британії. Те, що останнім часом, враховуючи суспільні настрої, вони почали «перевзуватися», не змінює їх багаторічної репутації в очах більшості британського суспільства і союзників. Останні публічні заяви Фараджа про путіна як «дуже поганого хлопця» і його запевнення у підтримці України, особливо на тлі заяв про непідтримку планів британського уряду щодо відправки військ до нашої держави, зняття українських прапорів з низки муніципальних рад, де партія отримала більшість, сприймаються як звичайні спроби покращити свій публічний імідж. Не забувається й минулорічний скандал з лідером Партії реформістів в Уельсі Натаном Гіллою, якого засудили до 10,5 року ув'язнення за хабарництво, зокрема виголошення проросійських промов в обмін на гроші.Однак, на тлі успіхів на місцевих виборах популярність реформаторів продовжує зростати. Згідно з останнім рейтингом, який веде YouGov для The Times і Sky News, за реформаторів готові голосувати майже третина британців (27%), а це на 3% більше, ніж наприкінці травня. У той же час рейтинги лейбористів і консерваторів перебувають на відмітці 18%.Прихід до влади партії Фараджа на наступних парламентських виборах став би ганебним ударом для лейбористів, особливо після їх блискучої перемоги в 2024 році. Власне тому партія прийняла рішення про зміну лідера. Головним фаворитом на сьогодні є ексмер Великого Манчестера Енді Бернем. Він вважається достатньо популярним і харизматичним політиком, щоб справитися із завданням змінити тренд у сприйнятті лейбористської партії в суспільстві.Для нас же найголовнішим є те, що протягом останніх років Бернем показав себе послідовним прихильником України, не раз демонстрував політичну підтримку, організовував гуманітарну допомогу, разом з мерами Львова Андрієм Садовим та Ліверпуля Стівом Ротерамом заснував мережу UNBROKEN Cities Network для проведення програми психологічної реабілітації, став співзасновником ініціатив United for Ukraine для надання допомоги українським біженцям.Сподіваємося, що після передачі влади Бернем продовжить лінію свого попередника на консолідацію британського лідерства у питаннях допомоги Україні і боротьби з російською агресією.

Зміна прем'єра у Британії: чи вдасться лейбористам втримати владу і стримати проросійських реформістів?

<img src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/1c7cb4cf_1181_49bc_89f6_b15b7b074d10_1024x576_5a9ee0eb18.png" alt="1c7cb4cf-1181-49bc-89f6-b15b7b074d10-1024x576.png" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_1c7cb4cf_1181_49bc_89f6_b15b7b074d10_1024x576_5a9ee0eb18.png 245w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_1c7cb4cf_1181_49bc_89f6_b15b7b074d10_1024x576_5a9ee0eb18.png 500w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_1c7cb4cf_1181_49bc_89f6_b15b7b074d10_1024x576_5a9ee0eb18.png 750w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_1c7cb4cf_1181_49bc_89f6_b15b7b074d10_1024x576_5a9ee0eb18.png 1000w," sizes="100vw" width="1000px"><i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового Форуму<meta charset="utf-8">Сьогодні в Гданську розпочала свою роботу Конференція з відновлення України. Українську делегацію очолює прем’єр-міністр Юлія Свириденко. Президент Володимир Зеленський відмовився від участі. Офіційно – через те, що там передбачається обговорення практичних питань, які входять до компетенції Уряду. Під аналогічним приводом не був запрошений на цей захід і президент Польщі Кароль Навроцький. Організатором з польської сторони виступає прем’єр-міністр Дональд Туск, який власне і став «господарем» конференції.Зрозуміло, що це було зроблено з метою уникнення зайвої конфронтації навколо важливого міжнародного заходу, в успіху якого зацікавлені як українські, так і польські відомства та компанії. Навроцький, який наполягає на правильності свого рішення позбавити Зеленського ордена Білого Орла через надання українським президентом елітному військовому підрозділу почесного найменування «імені Героїв УПА», дійсно міг би використати конференцію для продовження політичного протистояння як з Туском, який є його основним політичним суперником, так і з Україною.Хоча Навроцький категорично заперечує, що його рішення було викликане електоральними причинами, але насправді у цьому ніхто не сумнівається. Адже це не вперше для нього, відомого історика-націоналіста, використовувати антиукраїнський фактор для просування свого політичного рейтингу. На жаль, не без успіху. Прикро, що цим він ще більше підсилює антиукраїнські настрої серед поляків.На початку повномасштабної агресії росії проти України такі настроїбули у повному маргінесі. Однак, після низки останніх виборів, у яких партія «Право і справедливість» дозволила собі загравати з проросійськими радикалами і, більше того, пробувала перегравати їх на їхньому ж полі, ситуація змінилася. Згідно з останніми результатами опитування Центру діалогу ім. Юліуша Мєрошевського, негативно до українців налаштовано вже 43% поляків.Але апелювати до совісті політика, який є професійним істориком, однак дозволяє собі спекулювати псевдоісторичними тезами для посилення свого політичного впливу, марно. Політичний цинізм лікується лише політичним програшем.За прикладом далеко ходити не треба. Це – Віктор Орбан, колишній прем’єр-міністр Угорщини. Цілеспрямована антиукраїнська агітація, яка в дозованих кількостях раніше до певної міри сприймалася угорським суспільством, цього року йому не допомогла. Більше того, для багатьох вона стала свідченням його неадекватності, оскільки спричинила значне погіршення відносин Будапешта з Брюсселем, у т.ч. фінансові санкції щодо Угорщини з боку ЄС.Здається, “здобутки” Орбана не дають спокою Навроцькому. Але останньому варто пам’ятати, що Орбан тримався при владі сумарно 20 років не завдяки антиукраїнській риториці. Навпаки, коли ця риторика перейшла всі розумні межі, вона привела його до поразки.Після вибухового скандалу і Україні, і Польщі необхідно повертатися до співпраці. Стриманість, розуміння сучасних реалій і налаштованість на майбутнє має стати основоположним фактором у врегулюванні кризи. Добре, що вона торкнулася лише частини польського політикуму, близького до Навроцького, і що в Україні ще дуже добре пам’ятають про ту неймовірну підтримку, яку надав польський народ після початку повномасштабної агресії.Одностайна підтримка Зеленського у скандалі з орденом з боку попередніх президентів України, у т.ч. його політичних опонентів, засвідчила, що українське суспільство не сприймає бажання сусідньої держави диктувати, кого українцям визнавати своїми героями. Тут не може бути жодних компромісів.Історія українсько-польських взаємин має багато складних сторінок. Вони повинні вивчатися і дискутуватися істориками, а не політиками у контексті наближення виборів. А для відносин між державами і народами формула «пробачаємо і просимо пробачення», яка успішно використовувалася протягом багатьох років до Навроцького, має продовжувати бути безальтернативною основою. Лише так ми зможемо побудувати спільне європейське і безпечне майбутнє.Як наголосив нещодавно голова Київського Безпекового Форуму, премʼєр-міністр України (2014-2016) Арсеній Яценюк, «єдиний розумний підхід – це слідувати мудрості Святого Івана Павла II: історичні рани минулого можуть загоїтися лише завдяки спільним досягненням у майбутньому. Ми можемо стати в’язнями історії й дозволити росії перемогти, або ж можемо шанувати історію, водночас будуючи спільне майбутнє, і стати переможцями. Переконаний, що наш обов’язок – обрати саме друге».

Навроцький як дзеркало «орбанізації» в Польщі 

В'ячеслав БУТКО

Чому польській економіці вдалося досягти успіху — і чи вдасться зберегти його надалі

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового Форуму<meta charset="utf-8">Європейські союзники по НАТО сподіваються, що дружній настрій, який президент США Дональд Трамп продемонстрував під час саміту G7 у Франції, не згасне до зустрічі лідерів Альянсу, яка відбудеться в Анкарі 7–8 липня.Як пише Politico, у підсумковій декларації планується підтвердити вірність статті 5 про колективну оборону і розуміння росії як довгострокової загрози. Це мало б продемонструвати єдність Альянсу в забезпеченні безпеки Європи – як союзникам, так і росії. Крім того, для європейців збереження готовності США допомагати в обороні є важливим з огляду на нещодавно оголошені плани Вашингтона зменшити американську військову присутність на континенті. Адже йдеться не лише про чисельність американського контингенту, а й про життєво важливі засоби – зокрема літаки, підводні човни, дрони.Генеральний секретар НАТО Марк Рютте прагне також включити до підсумкового документа запевнення, що держави-члени готові збільшувати оборонні витрати до запланованих на 2035 рік 5% ВВП. Під час саміту оголосять про нові контракти на озброєння та нарощування виробництва зброї на мільярди доларів. Серед пріоритетів – інвестиції в далекобійні засоби, ППО та безпілотники. Це питання Рютте хоче зробити центральним на саміті, адже воно може не лише посилити оборону НАТО, а й допомогти подолати внутрішні розбіжності Альянсу.Одним із ключових питань очікувано стане й Україна. Під час саміту планують оголосити про новий пакет військової допомоги на 70 млрд євро. Вашингтон у формуванні цього пакета участі не братиме. Водночас, оскільки одним із головних напрямів стануть поставки ППО, не виключено, що частину озброєння закуповуватимуть у США.Окрім США, про свою неучасть у цій ініціативі оголосила й Словаччина. На думку прем'єр-міністра Роберта Фіцо, нові поставки зброї лише сприятимуть ескалації.Не омине декларація й питання Ірану. Хоча ставлення союзників до дій США в регіоні доволі суперечливе, очікується, що вони зможуть домовитися принаймні про заклик до Тегерану відкрити Ормузьку протоку та поважати свободу навігації. Як засвідчив нещодавній візит Рютте до Вашингтона, тема Ірану й ставлення європейців до різних її аспектів залишаються для президента США Дональда Трампа дуже чутливими. Тому генеральний секретар НАТО сподівається на взаємну підтримку в питаннях, принципово важливих для американців і європейців.Напередодні саміту Рютте відвідав і Велику Британію, яка нині виглядає «слабкою ланкою» у питанні оборонних витрат. Саме навколо цього питання там спалахнула гостра політична криза. Міністр оборони Джон Гілі виступив проти скорочення видатків на оборону, на якому наполягав Кір Стармер, – цей конфлікт усередині уряду коштував посади спершу міністрові, а потім і прем'єрові.Рютте висловив сподівання, що Енді Бернем, який невдовзі має перебрати лідерство в Лейбористській партії та посаду прем'єра, орієнтуватиметься на збільшення оборонних витрат, аби досягти погоджених 5% ВВП до 2035 року. Особливий акцент генсекретар НАТО зробив на тому, що додаткові видатки на оборону стимулюватимуть зростання економіки – на що нещодавно звертав увагу й сам Бернем.Чи стане саміт в Анкарі демонстрацією єдності Альянсу, покаже вже найближчий тиждень. Та сам перелік питань – від оборонних витрат до підтримки України та свободи навігації в Ормузькій протоці – свідчить: НАТО шукає не лише спільну зовнішню позицію, а й спосіб подолати власні внутрішні розбіжності.&nbsp;&nbsp;

Чи стане Саміт НАТО в Анкарі демонстрацією єдності Альянсу ?

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового Форуму<meta charset="utf-8">Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер 30 червня оприлюднив свій останній стратегічний документ перед передачею влади Енді Бернему – План оборонних інвестицій. Він передбачає £298 млрд на оборонні потреби протягом наступних чотирьох років, що на £60 млрд більше, ніж закладав весняний бюджет 2024 року. Сюди входять і додаткові £15 млрд на 2026-2027 роки, що дає змогу вже у 2027-2028-му виділяти на оборону 2,7% ВВП, а до 2035 року вийти на погоджений у межах НАТО показник – 3,5% ВВП на військові потреби.Якщо Британія дотримуватиметься цих планів, то починаючи з бюджету 2027-2028 року стане третьою країною НАТО за рівнем фінансування оборони – після США та Німеччини.Кошти розподілять зокрема за такими напрямами:<ul style="margin-bottom:0;margin-top:0;padding-inline-start:48px;"><li style="background-color:transparent;color:#000000;font-family:Arial,sans-serif;font-size:11pt;font-style:normal;font-variant:normal;font-weight:400;list-style-type:disc;text-decoration:none;vertical-align:baseline;white-space:pre;" dir="ltr" aria-level="1">£5 млрд – на дрони та автономні системи, зокрема ударні й розвідувальні безпілотники, новий гібридний військово-морський флот, безпілотні наземні платформи, а також вивчення досвіду України;</li><li style="background-color:transparent;color:#000000;font-family:Arial,sans-serif;font-size:11pt;font-style:normal;font-variant:normal;font-weight:400;list-style-type:disc;text-decoration:none;vertical-align:baseline;white-space:pre;" dir="ltr" aria-level="1">£11 млрд – на поповнення національних запасів боєприпасів і зброї;</li><li style="background-color:transparent;color:#000000;font-family:Arial,sans-serif;font-size:11pt;font-style:normal;font-variant:normal;font-weight:400;list-style-type:disc;text-decoration:none;vertical-align:baseline;white-space:pre;" dir="ltr" aria-level="1">£8,6 млрд – на Глобальну програму бойової авіації разом з Італією та Японією, а&nbsp;£300 млн – на розробку спільних бойових літаків;</li><li style="background-color:transparent;color:#000000;font-family:Arial,sans-serif;font-size:11pt;font-style:normal;font-variant:normal;font-weight:400;list-style-type:disc;text-decoration:none;vertical-align:baseline;white-space:pre;" dir="ltr" aria-level="1">£3,2 млрд – на розвиток космічних можливостей, що сприятиме оновленню потенціалу ядерного стримування;</li><li style="background-color:transparent;color:#000000;font-family:Arial,sans-serif;font-size:11pt;font-style:normal;font-variant:normal;font-weight:400;list-style-type:disc;text-decoration:none;vertical-align:baseline;white-space:pre;" dir="ltr" aria-level="1">£64 млрд – на будівництво нових підводних човнів, розробку боєголовки та закупівлю винищувачів F-35A.</li></ul>Як зазначено на урядовому сайті, новий оборонний бюджет сприятиме розвитку британського бізнесу, залученню приватних інвестицій, підтримці висококваліфікованих кадрів і робочих місць по всій Британії.Утім, Британія – не єдина держава Європи, яка робить висновки з російсько-української війни й адаптує свій військовий потенціал до нових загроз. Причому дедалі частіше цей процес відбувається у прямій співпраці з Україною, опираючись на її бойовий досвід.Варто згадати амбітні плани співпраці України з Німеччиною та Данією у сфері протиракетної оборони, «данську модель» фінансування українських закупівель зброї, перспективи започаткування Drone Deals з Норвегією, країнами Балтії та ЄС загалом. З Францією тривають переговори про ліцензію на випуск крилатих ракет SCALP на українській території. Усе це не лише допомагає Україні боротися з російським агресором, а й сприяє модернізації військового потенціалу європейських партнерів.Однак є й прикрі випадки деградації військового співробітництва під тиском політичних спекуляцій. Сьогодні це, на жаль, Польща. Нещодавно Варшава зупинила передачу Україні ескадрильї винищувачів МіГ-29 (щонайменше 14 літаків), про яку домовилися ще у 2024 році. Це сталося на тлі скандалу, що спалахнув через рішення президента Кароля Навроцького відкликати у Володимира Зеленського найвищу нагороду Польщі – орден Білого Орла. Причому скандал не лише не згасає, а й розкручується далі.Причина живучості скандалу – політична й електоральна. Поки що він працює на рейтинг його ініціатора Навроцького, а водночас, на жаль, і на погіршення ставлення поляків до українців. За даними опитування IBRiS, рейтинг довіри до польського президента останнім часом зріс до 54,8%, що на 8,4% більше, ніж ще місяць тому.Якщо Європа хоче ефективно захиститися від наростаючої загрози зі сходу, вона не має альтернативи, окрім як розвивати оборонну співпрацю з Україною. Однак, хоч як парадоксально, найактивніше над цим працюють країни Західної та Північної Європи. Натомість східний фланг ЄС і НАТО, зокрема Польща, яка може однією з перших стати жертвою розширення російської агресії, дедалі більше відходить від військової взаємодії з Україною.Хотілося б сподіватися, що цей процес не є незворотним і що здоровий глузд рано чи пізно візьме гору над політичними спекуляціями, адже захист національних безпекових інтересів має залишатися пріоритетом.

£298 млрд на оборону: Британія перебудовує військовий потенціал, враховуючи досвід  України

Як змінилася роль США в умовах найбільшої безпекової кризи останніх десятиліть, якими є перспективи подальшої підтримки України та як спільний досвід протидії російській агресії впливає на майбутнє відносин між Києвом і Вашингтоном. Про це говорили під час спеціальної онлайн-дискусії Київського Безпекового Форуму (КБФ) з нагоди 250-річчя незалежності Сполучених Штатів Америки за участю українських та американських дипломатів. 

«Путін уже програв». Посли США та України – про майбутнє відносин Києва і Вашингтона

<img src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/cq5dam_web_1280_1280_3e89f94fd2.jpeg" alt="cq5dam.web.1280.1280.jpeg" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_cq5dam_web_1280_1280_3e89f94fd2.jpeg 234w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_cq5dam_web_1280_1280_3e89f94fd2.jpeg 500w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_cq5dam_web_1280_1280_3e89f94fd2.jpeg 750w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_cq5dam_web_1280_1280_3e89f94fd2.jpeg 1000w," sizes="100vw" width="1000px"><i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового Форуму<meta charset="utf-8">Центральною темою саміту НАТО в Анкарі стало збільшення воєнних видатків і виробництва зброї в межах Альянсу. Тому й увага до Форуму оборонних індустрій, з якого розпочався саміт, була особливо помітною. За даними структур НАТО, оборонні витрати європейських союзників і Канади зросли з минулого року на 20% порівняно з 2024-м, або на 139 мільярдів доларів. Цьогоріч прогнозують ще 11% зростання.Генеральний секретар НАТО Марк Рютте анонсував нові контракти на закупівлю озброєння на десятки мільярдів доларів. На його думку, це мало б стати черговим стимулом до посилення трансатлантичного співробітництва.Проте, як зауважує Politico, кошти на це в Європі виділятиме ЄС, а він має дещо інші пріоритети. Євросоюз орієнтується насамперед на розвиток власної оборонки, щоб зменшити залежність від американських спроможностей у критично важливих сферах. Це особливо важливо на тлі заяв адміністрації США про скорочення військової присутності в Європі та дедалі менш прогнозованої поведінки Вашингтона.Географічні обмеження на використання коштів є не лише у флагманській програмі SAFE з бюджетом 150 млрд євро, де частка компонентів з-поза меж ЄС не має перевищувати 35% вартості зброї. Діють вони й у кредиті ЄС для України на 90 млрд євро, де основну частку – 60 млрд євро – відведено європейським та українським виробникам зброї.В Анкарі анонсували, що НАТО придбає систему GlobalEye виробництва Saab, а окремі країни-члени розглянуть доцільність закупівлі стратегічного військово-транспортного літака A400M компанії Airbus. Озвучили також плани щодо європейського виробництва зенітних ракет Stinger компанії RTX; техніко-економічного обґрунтування для розширення виробництва ракет AMRAAM компанії Raytheon у Європі; європейського центру технічного обслуговування ракет-перехоплювачів PAC-3 Patriot компанії Lockheed Martin; а також спільного проєкту Lockheed Martin і Rheinmetall з виробництва ракет ATACMS у Німеччині.І не можна сказати, що стурбованість Європи непрогнозованістю Вашингтона безпідставна. На тлі нової хвилі обміну ударами між США та Іраном і, як наслідок, чергового призупинення Тегераном руху суден через Ормузьку протоку президент США Дональд Трамп змінив добрий гумор щодо європейських союзників, продемонстрований на саміті G7, на роздратування. На спільній пресконференції з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом він заявив, що прибув на саміт НАТО лише з поваги до свого турецького «друга», і повернувся до звичних випадів проти європейських колег через їхню «недостатню» лояльність і допомогу у війні з Іраном.Виступаючи на Форумі оборонних індустрій, президент Володимир Зеленський привернув увагу до успіхів України у протистоянні російській агресії завдяки масштабуванню дронових ударів на середні й далекі дистанції. Він наголосив: НАТО недоцільно залишати поза Альянсом країну з такими військовими спроможностями. Зеленський також закликав партнерів допомогти Україні з ППО та розвивати власні європейські потужності з виробництва протиракетних систем, включно з&nbsp; Patriot, темпи американського випуску яких не покривають європейських потреб.Сьогодні, 8 липня, запланована чергова зустріч українського й американського президентів, під час якої планується обговорення можливості посилення тиску на росію, аби примусити її до миру. Спостерігачі оцінюють результативність цієї зустрічі доволі скептично – особливо на тлі нещодавніх звичних заяв Трампа про чергову «чудову» телефонну розмову з путіним і про нібито зацікавленість останнього в припиненні війни.Однак ситуація сьогодні суттєво змінилася на користь України, і Вашингтон це усвідомлює. Більше того: американська розвідка попереджає про можливі напади чи військові провокації росіян проти Польщі в найближчі місяці. Це може вивести війну в Європі на новий рівень і спричинити ескалацію між москвою та НАТО. Тому примусити путіна припинити кровопролиття зараз – в інтересах не лише України, а й усього Альянсу, зокрема США.&nbsp;

Саміт НАТО в Анкарі: від планів з посилення оборонного потенціалу до конкретних контрактів

«Москва не знає, що діється в бєлгороді»: інтерв'ю з головою Центру протидії дезінформації для Open Reality


<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуСаміт НАТО в Анкарі завершився на мажорній ноті – підтвердженням єдності як у виконанні зобов'язань щодо колективної оборони, так і в подальшому нарощуванні оборонних витрат.Чітко розставлені й акценти щодо України та росії. Росія – «довгострокова загроза». Україна ж «робить внесок у трансатлантичну безпеку», і Альянс продовжуватиме надавати їй військову допомогу: 70 млрд євро у 2026 році та на такому самому рівні у 2027-му.Дійшли союзники й компромісного формулювання щодо Ірану: він не повинен мати ядерної зброї та має поважати свободу судноплавства в Ормузькій протоці.Президент США Дональд Трамп, реагуючи на готовність держав-членів збільшити оборонні витрати до раніше погоджених під тиском Вашингтона показників, оцінив саміт як чергову свою перемогу. За його словами, саміт був «дуже успішний», продемонстрував «колосальну єдність» і «любов» між союзниками.Європейські столиці з полегшенням сприйняли те, що в Анкарі обійшлося без ексцесів з боку Трампа, а НАТО зберегла єдність. Проте їхня реакція на цю єдність має дещо інші акценти.Європейці справді прагнули уникнути несподіванок під час саміту, тож усіляко підкреслювали лояльність до вимог Вашингтона, зокрема фінансових, і не наполягали на співфінансуванні військової допомоги Україні. Включення іранської теми до підсумкової декларації теж стало кроком назустріч – щоправда, у межах європейських «червоних ліній».Однак вважати саміт черговою перемогою Трампа союзники не поспішають. У Європі дедалі більше утверджується розуміння: збільшувати видатки на оборону треба не «для Трампа», а для самих себе – задля власної безпеки та стабільності. Окрім більшої впевненості в обороні, це ще й зменшує можливості тиску на Європу з боку США.Politico наводить слова міністра закордонних справ Люксембургу Ксав'є Беттеля: він «приїхав сюди не для того, щоб догодити Трампу [...], а виключно для того, щоб взяти на себе відповідальність за безпекову ситуацію й за стримування». На тому, що збільшення оборонних видатків відповідає власним інтересам Європи, наголошував і канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. А міністр оборони Бельгії Тео Франкен зауважив: «Якщо на попередньому саміті НАТО ще відчувався страх перед гнівом Трампа, то цього року його було значно менше. Європейські збройні сили стрімко й потужно зміцнюються». За його оцінками, Європа зможе взяти на себе відповідальність за власну конвенційну оборону через «5-10 років».Особливу активність в оборонній сфері демонструють не лише Польща й країни Балтії, які відчувають безпосередню загрозу від рф, а й ключові європейські столиці. Військові витрати Франції до 2027 року сягнуть 63,3 млрд євро, а Німеччина вже наступного року витрачатиме 109,7 млрд. Це може призвести до того, що Берлін – на додачу до статусу економіки Європи №1 – випередить Париж і стане ще й провідною військовою державою континенту.У кремлі відреагували на саміт НАТО нервово, але доволі стримано – особливо щодо участі в ньому Трампа. Про те, що найважливішим для росіян в Анкарі був саме Трамп, свідчать слова російського посла з особливих доручень родіона мірошника: єдиною метою саміту було нібито спробувати «втягнути» Трампа в протистояння з москвою та штучно склеїти тріщини всередині Альянсу.Речниця мзс рф марія захарова заявила про незмінність пріоритетів НАТО щодо «мілітаризації європейського континенту, акценту на нарощуванні обороноздатності, підготовки до збройного конфлікту з росією і, звичайно ж, допомоги Україні». Такі рішення вона назвала «безвідповідальними» й пригрозила, що вони призведуть до «катастрофи для всього світу».Водночас захарова заявила про нібито «розчарування Америки в НАТО» – мовляв, «проблема з Гренландією не вирішується за американським сценарієм», а члени Альянсу «не проявили належної підтримки, коли Сполученим Штатам вона була необхідна».Однак підігрування росіян Трампу, покликане повернути його симпатію до росії, не допомогло. Очікуваного після саміту телефонного дзвінка американського президента путіну москва так і не дочекалася. У кремлі виправдали це «особливою зайнятістю» Трампа та заявили про «відкритість до діалогу».