Публікації

Аналітика Київського Безпекового ФорумуНещодавно Президент США Дональд Трамп здивував заявою, що війна проти Ірану дуже близька до завершення.Ця теза з його інтерв’ю&nbsp;FOX Business з’явилася на фоні безрезультатного першого раунду переговорів між Вашингтоном і Тегераном, початком блокади американцями Ормузької протоки і Перської затоки для суден, які йдуть «до» та «з» іранських портів, а також інформації про те, що Вашингтон надсилає на Близький Схід додатково десятитисячний військовий контингент - 6000 військовослужбовців на борту авіаносця&nbsp;USS George H.W. Bush та кораблів, що його супроводжують, а також близько 4200 інших військовослужбовців з десантної групи&nbsp;Boxer Amphibious Ready Group та її оперативної групи морської піхоти.Водночас, ці приготування можуть свідчити не лише про плани Білого дому щодо продовження військових дій. Враховуючи об’єктивні обставини, Трамп мав би бути зацікавленим у досягненні своїх цілей мирним шляхом, а нарощування військового контингенту і блокаду протоки розглядати як серйозні важелі впливу.Підстави для такого варіанту очевидні. Ріст цін на американських заправках скоро позначиться і на інших товарах, що підірве і так хиткі шанси республіканців на проміжних виборах до Конгресу. Це може поставити під загрозу і подальше президентство Трампа. Окрім того, нові обстріли іранської території чи ризикована наземна операція, враховуючи географічні реалії, навряд чи стануть більш ефективними для остаточного припинення ядерної програми Тегерану, ніж переговори. Адже в останньому випадку, окрім силових важелів, можуть бути задіяні і фінансові заохочення – розблокування портів Ірану, зняття санкцій, розблокування рахунків, сприяння у розвитку мирного атому тощо.Додатковим дзвіночком для Трампа є й близьке завершення граничного терміну, протягом якого він може вести військову операцію без згоди Конгресу, що завершується 28 квітня. Згідно з Резолюцією про воєнні повноваження 1973 року, війська США мають бути виведені з конфлікту через 60 днів, якщо Конгрес не дасть на це дозволу. Білий дім може скористатися ще 30-денним продовженням операції з причин національної безпеки. Однак, навряд чи це суттєво розширить можливості Трампа у разі суттєвої ескалації конфлікту.&nbsp;&nbsp;Партнери і союзники США, у т.ч. держави Перської затоки, заохочують сторони до продовження перемир’я і до подальших переговорів. Адже відновлення військових дій загрожує не лише їх економічному процвітанню, а й, за ескалаційного сценарію – виживанню.Проти війни і блокування Ормузької протоки виступає і Китай. З огляду на плани Трампа щодо травневого візиту до Пекіну, це також має враховуватися.Тим часом світові ціни на нафту залишаються високо волатильними. Після низки підвищень і відкатів, на тлі сподівань на дипломатичне врегулювання і вивільнення запасів, зараз вони перебувають на відносно помірному рівні. Однак, він є значно вищим, ніж до війни (близько $95 за барель нафти Brent). Призупинити негативні явища у світовій економіці, включно з американською, це не зможе.Новий раунд американо-іранських переговорів, який, як очікується, розпочнеться найближчими днями, навряд чи вирішить всі питання. А 2-тижневе перемир’я завершується вже наступного тижня. ЗМІ інформують про обговорення сторонами його продовження на наступні 2 тижні. Поки що така домовленість офіційно не підтверджена. Обидві сторони розглядають цей аспект як додатковий інструмент тиску. Однак, у разі конструктивної динаміки переговорів така перспектива не виключена.Трамп випромінює оптимізм, водночас, погрожуючи Тегерану новими обстрілами у разі відсутності гнучкості ближчим часом. Проте американські експерти наголошують, що переговори з Іраном, які у свій час привели до підписання попередньої угоди, тривали близько 2-х років. Не виключено, що аналогічною є й сьогоднішня перспектива, і нестабільна ситуація - ані війни, ані миру – триватиме ще тривалий час.

Нещодавно Президент США Дональд Трамп здивував заявою, що війна проти Ірану дуже близька до завершення.

Трамп сподівається на швидку угоду з Іраном, погрожуючи новими обстрілами

<img src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/PREZENTA_Cz_I_Ya_RAZUMKOV_Cz_ENTR_KBF_2026_1_17_removed_page_0001_1e632bcf3d.jpg" alt="ПРЕЗЕНТАЦІЯ РАЗУМКОВ_ЦЕНТР_КБФ_2026-1-17_removed_page-0001.jpg" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_PREZENTA_Cz_I_Ya_RAZUMKOV_Cz_ENTR_KBF_2026_1_17_removed_page_0001_1e632bcf3d.jpg 220w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_PREZENTA_Cz_I_Ya_RAZUMKOV_Cz_ENTR_KBF_2026_1_17_removed_page_0001_1e632bcf3d.jpg 500w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_PREZENTA_Cz_I_Ya_RAZUMKOV_Cz_ENTR_KBF_2026_1_17_removed_page_0001_1e632bcf3d.jpg 750w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_PREZENTA_Cz_I_Ya_RAZUMKOV_Cz_ENTR_KBF_2026_1_17_removed_page_0001_1e632bcf3d.jpg 1000w," sizes="100vw" width="1000px">Соціологічне дослідження проводилося Центром Разумкова спільно з Київським Безпековим Форумом на підконтрольних уряду України територіях з 2 по 8 квітня 2026 року.&nbsp;Було опитано 1200 респондентів віком від 18 років.<strong style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-style:normal;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Основні результати дослідження• Більше половини респондентів вважають, що події в Україні розвиваються в неправильному напрямі, протилежної думки дотримуються менше третини опитаних. Ця оцінка є дещо більш песимістичною, ніж у 2025 році, але більш оптимістичною, ніж до 24 лютого 2022 року.&nbsp;• Понад три чверті опитаних не збираються після війни виїжджати з України.&nbsp;• Майже 9% респондентів відповіли, що їхнє житло постраждало або було повністю зруйноване внаслідок бойових дій.&nbsp;• Порівняно з довоєнним періодом зросла частка громадян, які вважають, що демократія є найбільш бажаним типом державного устрою для України. Зараз ця частка складає майже дві третини.&nbsp;• Респонденти оцінюють рівень корупції в Україні як високий – 8,6 бала за 10-бальною шкалою. Оцінка не змінилася порівняно з 2025 роком і дещо зросла порівняно з 2023 роком.&nbsp;• Абсолютна більшість опитаних вважають, що зараз рівень корупції в Україні вищий, ніж до 24 лютого 2022 року. Ця оцінка помітно гірша, ніж у 2023 році, але дещо оптимістичніша, ніж у 2025 році.&nbsp;• Українці мають дуже високий рівень довіри до тих інститутів, які безпосередньо відповідають за оборону країни, і цей високий рівень довіри зберігається протягом останніх років.&nbsp;• Відносна більшість опитаних довіряють Президенту України, що, у тому числі, пов’язано з виконанням ним функцій Верховного головнокомандувача. Баланс довіри до Президента України залишається позитивним з початку широкомасштабної російської агресії і зараз є гіршим, ніж у лютому 2026 року, але кращим, ніж у листопаді 2025 року.&nbsp;• Серед політиків найбільш позитивний баланс довіри мають ті, хто безпосередньо причетний або був причетним до оборони України: Залужний, Буданов, Малюк, Федоров, Білецький, Зеленський. Найбільш негативним є баланс довіри до представників старих еліт: Юлії Тимошенко та Юрія Бойка.&nbsp;• Українці позитивно ставляться до тих іноземних лідерів, які послідовно підтримують Україну: Е. Макрона, Урсули фон дер Ляєн, М. Санду, Дж. Мелоні, Ф. Мерца, К. Каллас, Д. Туска, К. Стармера, М. Рютте, П. Павела. Також позитивним є ставлення до Р. Ердогана та Папи Римського.&nbsp;• В останні місяці значно збільшився негативізм у ставленні до Д. Трампа. Вкрай негативним залишається ставлення до О. Лукашенка та В. Путіна.&nbsp;• Респонденти демонструють дуже позитивне ставлення до європейських країн, ЄС в цілому, а також до Канади, Молдови, Японії та Туреччини. Ставлення до НАТО, США та Ізраїлю погіршується, хоча все одно позитивно ставляться до них абсолютна більшість українців.&nbsp;• Негативне ставлення респонденти висловили до Угорщини, Китаю, Ірану, Білорусі і, особливо, до Росії, до якої негативно ставляться майже 95% українців.&nbsp;• Переважна більшість українців негативно ставляться до дій США та Ізраїлю на Близькому Сході, спрямованих проти іранського режиму.&nbsp;• Переважна більшість опитаних підтримали б на референдумі вступ до НАТО і ЄС. Хоча ця частка є найнижчою з 2022 року, проте вона є значно вищою, ніж до початку широкомасштабної агресії Росії.&nbsp;• Громадська думка є невизначеною щодо того, чи здатне НАТО ефективно захиститися у разі нападу Росії. Водночас, більшість опитаних вважають, що Росія точно або можливо збирається напасти на одну з країн, які входять до НАТО.&nbsp;• Дві третини опитаних вважають, що Україна може зробити внесок у зміцнення безпеки НАТО прямо зараз або після завершення війни. Найчастіше називають такий внесок, як поширення досвіду тактики бойових дій проти російських збройних сил та протиповітряної оборони.&nbsp;• Переважна більшість респондентів оцінюють переговори між США, Україною та Росією щодо можливої мирної угоди як неуспішні для всіх сторін.&nbsp;• Більше половини опитаних не вірять у можливість підписання мирної угоди між Україною та Росією найближчим часом – у перспективі 12-ти місяців.&nbsp;• Майже дві третини опитаних вважають, що у разі підписання угоди про мир між Україною і Росією Росія порушить угоду і нападе на Україну, як тільки це їй буде зручно.&nbsp;• Водночас, дві третини українців вірять у перемогу України у війні з Росією.&nbsp;• При цьому більшість опитаних вважають, що Україна була зовсім не готова до війни перед широкомасштабною агресією Росії у 2022 році, і лише 6% переконані, що Україна була максимально готовою до цього. На те, що готовність України до війни не була максимальною, на думку респондентів, найбільш негативний вплив справляла діяльність проросійських політичних сил і політиків в Україні.&nbsp;• Українці досить погано обізнані з політичною ситуацією, яка склалася у Грузії. Серед тих, хто обізнаний з нею, переважна більшість вважають, що такий грузинський шлях був би поганим для України.<p style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-style:normal;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;margin:1.5em 0px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">З результатами соціологічного опитування можна ознайомитись тут:<p style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-style:normal;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;margin:1.5em 0px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Результати соціологічного опитування <a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/Infografika_socziologiya_9_0b87fa086e.pdf">Results.pdf</a><p style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-style:normal;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;margin:1.5em 0px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">&nbsp;

Соціологічне дослідження, що проводилося Центром Разумкова спільно з Київським Безпековим Форумом на підконтрольних уряду України територіях з 2 по 8 квітня 2026 року. 

Результати соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова на замовлення Київського Безпекового Форуму - 2026

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуУ столиці Вірменії Єревані проходить черговий саміт Європейської політичної спільноти (ЄПС). З жовтня 2022 року ця ініціатива об’єднує лідерів Європи, окрім рф і Білорусі, для обговорення проблем європейської безпеки та демонстрації міжнародної ізоляції Росії.Вперше це засідання відбувається у країні, на чиїй території легально присутня російська військова база. У країні, яка, незважаючи на напружені відносини з рф та організаціями, створеними москвою для контролю над пострадянським простором, офіційно є членом ОДКБ, ЄврАзЕС та СНД.Це – черговий сигнал Москві про несприйняття її агресивної імперської політики, цього разі – зі столиці її колишнього відданого союзника.Одночасно з самітом ЄПС у Єревані відбувається також перший двосторонній саміт Вірменія-ЄС, за участю Голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн та Голова Європейської Ради Антоніу Кошти. На порядку денному – розвиток співпраці у контексті оголошеного Єреваном минулого року геополітичного розвороту у бік ЄС, метою якого є отримання в перспективі членства в Євросоюзі.Тенденція до віддалення Вірменії від Москви очевидна, хоча й реалізується не завжди лінійно, із збереженням певного рівня прагматичних економічних зав’язків. Про це свідчить квітневий візит Прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна до Москви і його зустріч з путіним. У відповідь на зауваження останнього, що членства в ЄС і ЄвАзЕс несумісні, Пашинян зазначив, що на сьогоднішньому етапі не бачить суперечності. А тоді, коли необхідно буде робити вибір – вірменський народ його зробить.Не можна сказати, що москва сприймає зміну політики Єревану спокійно. Йдуть погрози збільшенням цін на російські енергоносії та тарифів на вірменський експорт. Активно використовуються гібридні методи впливу – від інформаційних кампаній в Телеграмі, що проведення двох згаданих самітів стане точкою неповернення у відносинах з рф, до хакерських погроз.Вірменія все ще залежить від російських енергоресурсів, закуповує російський газ за пільговими цінами. Близько 25% її експорту йде до рф. Тим не менше, із втратою Нагорного Карабаху москва позбулася найбільш вагомого важелю впливу на Єреван.Перспективи розвитку відносин Вірменії з ЄС також поки що не незрозумілі. Терміни надання статусу кандидата на вступ – не визначені. Водночас, на користь європейського напряму розвитку держави говорить заінтересованість Заходу у відриві Південного Кавказу від Росії.Що стосується твердості Вірменії на шляху до ЄС, багато буде залежати від наступних парламентських виборів, які заплановані на червень. За даними Міжнародного республіканського інституту (IRI), рейтинг сьогоднішнього Прем’єр-міністра і його політсили в березні вкладав 24%.Проте, проєвропейська політика Вірменії – це не лише рішення еліти. Вона сьогодні активно підтримується і вірменським народом. За результатами досліджень IRI від лютого 2026 року, за членство Вірменії в ЄС повністю або частково виступає 72% респондентів, що є найвищим показником за час спостереження за цим питанням.У столиці Вірменії Єревані проходить черговий саміт Європейської політичної спільноти (ЄПС). З жовтня 2022 року ця ініціатива об’єднує лідерів Європи, окрім рф і Білорусі, для обговорення проблем європейської безпеки та демонстрації міжнародної ізоляції Росії.Вперше це засідання відбувається у країні, на чиїй території легально присутня російська військова база. У країні, яка, незважаючи на напружені відносини з рф та організаціями, створеними москвою для контролю над пострадянським простором, офіційно є членом ОДКБ, ЄврАзЕС та СНД.Це – черговий сигнал Москві про несприйняття її агресивної імперської політики, цього разі – зі столиці її колишнього відданого союзника.&nbsp;&nbsp;

Геополітичний розворот Південного Кавказу на Захід посилюється  

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуЩе не набув повноважень новий уряд Угорщини на чолі з Петером Мадяром, як політика держави почала змінюватися. Для України – безперечно у кращому напрямку. Розблоковано репараційний кредит на 90 млрд євро, схвалено 20-й пакет санкцій ЄС, повернуто незаконно арештовані кошти Ощадбанку. Київ з Брюсселем почали активні консультації щодо початку вступних переговорів.Однак, у питанні переговорів Мадяр озвучив жорстку позицію - заявив, що готовий підтримати їх початок лише за умови розширення прав угорської меншини. На жаль, йдеться не про європейські стандарти, і не про очікування щодо врегулювання всіх питань у процесі переговорів про вступ. Побажання Мадяра здебільшого повторюють перелік з 11 вимог, які колишній Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан висунув Києву у 2024 році. Вони зокрема стосуються освіти угорською мовою, політичного представництва тощо.Про те, що у політиці Мадяра можуть бути деякі неприємні елементи для Києва і Брюсселя, попереджало багато аналітиків. Однак, мало хто очікував, що це станеться так швидко і у такому чутливому питанні. Тим більше, що невідповідності політики Будапешта європейському мейнстріму були одними з причин блокування значних коштів для Угорщини, які новий Прем’єр прагне отримати.Брюссель сподівається на прагматизм Мадяра, водночас, планує тиснути на новий угорський уряд для якнайшвидшого вирішення українського питання. «Карти» у Єврокомісії, безперечно, дуже серйозні. Зараз обговорюється можливість розблокування 10.4 млрд євро з постковідного фонду ЄС. Єврокомісія готова вести мову лише про грантову частину, яка складає 6.5 млрд євро. Угорці ж прагнуть отримати і €3.9 млрд євро пільгових кредитів. Для Будапешта це важливо не лише з фінансової, а й з політичної точки зору.Позитивні зміни відбулися у відносинах з Братиславою. Після відновлення роботи нафтопроводу «Дружба» і втрати основного політичного союзника на проросійському фланзі, словацький Прем’єр Роберт Фіцо зняв блокування зі всіх проблемних питань. Його зустріч з Президентом Володимиром Зеленським у Єревані 4 травня, під час якої Фіцо заявив про підтримку членства України в ЄС, закріпила позитивний тренд.З іншої сторони, перемога Румена Радєва, який вважається проросійським політиком, на парламентських виборах у Болгарії 19 квітня і його прем’єрство свідчить про можливу появу нового фактору ризику як для України, так і для Брюсселя. На це наштовхують нечіткі заяви Радєва про приналежність Криму і статус агресора у російського диктатора путіна, про доцільність продовження закупівлі енергоносіїв в рф та стриманість щодо передачі Україні озброєння, що, на його думку, продовжує війну.Водночас, у самій Болгарії сподіваються на прагматизм Радєва, порівнюючи його з Фіцо, а не з Орбаном. Це обґрунтовується не лише рисами його характеру, які він протягом 9-річного президентства неодноразово демонстрував, а й настроями серед болгарського населення. Згідно з опитуванням, проведеним Alpha Research на початку року, у якості стратегічного партнера 56% болгар бачать Європу, і лише 19% - росію.<o:p></o:p>

ЄС після Орбана: що змінилося для України  

За останні два місяці світ втратив близько 1 мільярда барелів нафти, й для стабілізації енергетичних ринків потрібен час, навіть якщо поставки відновляться. Про це 10 травня заявив генеральний директор Saudi Aramco Амін Нассер.«Відновлення маршрутів – це не те ж саме, що нормалізація ринку, який був позбавлений приблизно мільярда барелів нафти», – сказав керівник державної нафтової компанії Саудівської Аравії, додавши, що роки недофінансування галузі нафтовидобутку посилили й без того чимале навантаження на світові запаси нафти.За оцінками, недоінвестування в світовій нафтовій галузі склало 2-3 трлн дол через ряд причин, таких як: падіння цін на нафту у 2014-2016 роках, вилучення акціонерами великих дивідендів з нафтових компаній замість реінвестицій прибутків, підвищений акцент на екологічному «порядку денному». У результаті світовій нафтовидобувній галузі не вистачає резервних потужностей для заміщення обсягів, що вибувають через політичні та військові ризики.Нинішня ситуація навколо Ормузької протоки та хронічне недоінвестування нафтової галузі протягом попередніх 10 років запустили перебудову світового енергетичного ринку. Близький Схід втрачає статус безпечного регіону для західного нафтового капіталу. Західні нафтові компанії-мейджори заморожують нові довгострокові проєкти в Перській затоці через логістичні та військові ризики, що, з їхнього боку, цілком логічно.Місцеві держкомпанії країн Близького Сходу продовжать інвестувати, а дефіцит зовнішнього капіталу, можливо, спробують замістити азіатські гравці. Ймовірно, Китай готовий ризикувати задля забезпечення власної енергобезпеки, а також для політичної та економічної прив’язки до себе країн близькосхідного регіону. Але замістити західні компанії вони не зможуть через недостатність капіталу та не найбільш сучасні технологіїЗа оцінками, до 2030 року потрібно інвестувати 4,5-5 трлн дол., щоб задовольнити попит на нафту в світі. Основний потік інвестиційного капіталу перенаправиться в західну півкулю та регіони з нижчими зовнішньополітичними та військовими ризиками. Головні бенефіціари – американські видобувники сланцевої нафти (у найближчий час – протягом кількох місяців) й глибоководний шельф США (у відносно недалекій перспективі – протягом кількох кварталів). Також інвестиційно привабливими стануть проєкти в Аргентині, Бразилії, Гайані, Намібії та Суринамі. Однак, потрібен час на реалізацію, а новий видобуток за обсягом не перекриє видобуток країн Близького Сходу, який втрачено надовго.Схоже, через дефіцит нафти й проблеми з інвестиціями почався період тривалих високих цін. Світовий ринок втратив дешеву близькосхідну «подушку безпеки». Нові проєкти у Південній й Північний Америці та Африці мають більш високу собівартість видобутку, що автоматично піднімає точку беззбитковості для окупності інвестицій. Й, відповідно, збільшує ціну сировини. На додачу до цього – ціни на нафту тепер закріпляться на високому рівні ще й через закладену в них премію за ризик ще більшого зниження поставок з Близького Сходу, якщо окрім Ормузької буде заблокована ще й Баб-ель-Мадебська протока. Окрім іншого, високі ціни нафти підтримують можливості рф фінансувати війну в Україні й погіршують стан європейської економіки, знижуючи можливості ЄС підтримувати Україну.Під час пандемії коронавірусу 2020-2021 років логістична криза стала сильним драйвером інфляції, забезпечивши чималу частину загального зростання споживчих цін. Тоді все почалося з різкого закриття портів, що створило фізичний дефіцит товарів. Вартість морських перевезень злетіла в рази: доставка контейнера подорожчала з 2,5-3 тисяч до 15 тисяч доларів. Бізнес, який працював за моделлю «just-in-time» (модель управління виробництвом та логістикою, коли сировина та комплектуючи потрапляють на підприємство саме в той момент, коли вони необхідні, й в потрібній кількості, що дозволяє значно економити на складських запасах та персоналі), виявився не готовим до розриву ланцюжків й був змушений перекладати транспортні витрати, що зросли, на кінцевого покупця. Зростання вартості пального через його дефіцит так само буде закладено у відпускні ціни товарів та послуг.Індекс стресу глобальних ланцюжків постачання стрімко йде вгору після початку війни в Ірані (цей індекс, розроблений Федеральним резервним банком Нью-Йорка, є ключовим показником напруженості на міжнародних ринках виробництва та судноплавства).<img src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/image_ac2c4b809b.png" alt="image.png" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_image_ac2c4b809b.png 245w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_image_ac2c4b809b.png 500w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_image_ac2c4b809b.png 750w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_image_ac2c4b809b.png 1000w" sizes="100vw" width="1000" height="366" v:shapes="Рисунок_x0020_1" uploadprocessed="true"><o:p></o:p>Йде до того, що інфляційна хвиля накриє світ. Але з певною затримкою, оскільки транспортно-логістичні витрати, велику питому вагу в яких займає вартість палива, транслюються в роздрібні ціни поступово. Такий характер проникнення в ціни веде до того, що транспортні витрати продовжуть тиснути на ціни та економіку навіть після деескалації в найбільшому нафтовидобувному регіоні (якої ще невідомо коли вдасться досягнути).Ці проблеми повною мірою стосуються й України, як держави, що майже повністю залежить від імпорту пального для транспорту. Протягом березня та квітня спостерігалася перша хвиля наслідків – перегляд контрактів між виробниками і торговими мережами в частині цін. Другою хвилею буде підвищення роздрібних цін, яке слід очікувати в травні-червні (з липня завдяки ефекту нового урожаю споживча інфляція має пригальмувати, однак загальний рівень цін буде на вищому, ніж зараз рівні).Зважаючи на те, що криза навколо Ірану продовжується й закінчення її не проглядається, можна передбачати стабільно високі світові ціни на пальне. В масштабах світової економіки, єдиним чинником, здатним збити цю хвилю, залишається глобальна рецесія та падіння загального попиту через дорожнечу палива. Цей сценарій, якщо він реалізується, негативно вплине на економіку України, яка дуже помітно інтегрована в світову економіку й сильно залежить від її стану. Згідно з теорією міжнародної торгівлі, українська економіка класифікується як «мала відкрита», тобто така, яка бере активну участь в міжнародній торгівлі (експортує й імпортує), але її розміри занадто малі, щоб впливати на світові ціни.З іншого боку, глобальна економічна рецесія, якщо вона станеться, може дуже сильно знизити фінансові можливості рф продовжувати війну проти України – через падіння попиту на нафту й її ціни, бо доходи від експорту нафти та нафтопродуктів залишаються для росії дуже важливим бюджетоутворюючим фактором.<o:p></o:p>

За останні два місяці світ втратив близько 1 мільярда барелів нафти й для стабілізації енергетичних ринків потрібен час, навіть якщо поставки відновляться - про це 10 травня заявив генеральний директор Saudi Aramco Амін Нассер. «Відновлення маршрутів - це не те ж саме, що нормалізація ринку, який був позбавлений приблизно мільярда барелів нафти», - сказав керівник державної нафтової компанії Саудівської Аравії, додавши, що роки недофінансування галузі нафтовидобутку посилили й без того чимале навантаження на світові запаси нафти.

В'ячеслав БУТКО

 Світ входить у період високих цін на нафту: які ризики та можливості це створює для України?

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуМісячне перемир’я в Ірані знову поставлено під питання. Президент США Дональд Трамп оцінив відповідь Тегерану на американські миротворчі ініціативи як повністю неприйнятну.Остання пропозиція Вашингтона передбачала припинення війни, відкриття Ормузької протоки та згортання ядерної програми Ірану. Однак, іранцями це було сприйнято як вимога капітуляції.Іранська інформаційна агентція Tasnim повідомила, що пропозиція Тегерана, надіслана через посередника Пакистан, включає негайне припинення війни на всіх фронтах, включно з ліванським, припинення блокади іранських портів Сполученими Штатами та гарантії відсутності подальших нападів на Іран. Крім того, за інформацією Іранського державного телебачення, Тегеран продовжує наполягати на військових репараціях з боку США, повному суверенітету над Ормузькою протокою, та на знятті санкцій і розблокуванні іранських активів.Різка зміна тональності публічних заяв Трампа щодо перспектив мирних переговорів на Близькому Сході призвела до чергового скачку цін на нафту – на 4 долари за барель.Якими будуть подальші дії Вашингтона – поки що незрозуміло. Проте, після нещодавнього оголошення Трампом про офіційне припинення військової операції в Ірані, складно прогнозувати широкомасштабне відновлення бойових дій у цьому регіоні. Навряд чи Конгрес США сприйме це як початок нової військової операції, на яку не розповсюджуються законодавчі обмеження щодо терміну її проведення без згоди законодавців. Не сприяють військовому варіанту дій і ціни на нафту, як і їх можливий вплив на результати листопадових проміжних виборів до Конгресу США.Іншим є бачення Ізраїлю, якого американський Президент фактично відсунув від прийняття рішень по Ірану. За словами Прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу в інтерв’ю CBS News, «багато чого було досягнуто, але це ще не кінець… Є ще об’єкти збагачення, які потрібно ліквідувати. Є ще «проксі», яких підтримує Іран. Є балістичні ракети, які вони все ще хочуть виробляти».Позиція Тель-Авіва, як і його роль у розгортанні війни в Ірані виявилася не такою простою для американського суспільства. Непопулярність війни в Ірані, яку не підтримує близько 60% американців, та звинувачення Трампа, що він розпочав військові дії під впливом Нетаньягу, призвела до зниження підтримки Ізраїлю в США. Згідно з опитуванням Pew Research Center, проведеним 23-29 березня, 60% американського населення негативно ставиться до Ізраїлю, а 59% мало або взагалі не довіряють Нетаньягу. При цьому в обох політичних партіях негативно оцінюють Ізраїль та Нетаньягу більше 50% респондентів.Граючи на випередження, Нетаньягу в інтерв’ю CBS заявив, що хоче "скоротити до нуля" американську фінансову підтримку ізраїльським збройним силам протягом наступного десятиліття. Згідно з американським законодавством, вона складає близько 3,8 мільярда доларів на рік.Трамп у питанні Ірану опинився сьогодні в ситуації «цугцвангу». Він не може підписати угоду з Іраном гіршу, ніж його демократичний попередник Обама, якого він за це так багато критикував. Водночас, кращу Тегеран не пропонує. Він не може відновити військові дії без юридичних наслідків і репутаційних втрат. А продовження блокування іранських портів, що зараз є єдиним важелем тиску на Іран, не може бути вічним через ціни на нафту і їх вплив на листопадові вибори. Військова підтримка Ізраїлю в операції проти Ірану вже давно перетворилася з переваги на внутрішньополітичну проблему.У питанні Ірану склався рідкісний міжнародний консенсус. Майже всі заінтересовані гравці, включно з Європою, Китаєм та арабськими державами, виступають проти війни. Не підтримують вони й ядерних амбіцій Тегерану. Однак, допомагати Вашингтону силовими діями не хочуть, вважаючи, що Трамп сам має врегулювати проблему, яку він же й створив, і бажано – мирними методами. Більше того, деякі, як лідер Китаю Сі Цзіньпін, прагнуть використати складність позиції США задля власних інтересів.Наступний іспит переговірних здібностей Трампа у зовнішній політиці відбудеться вже досить скоро – 13 травня під його час візиту до Пекіна.&nbsp;<o:p></o:p>

«Цугцванг» Трампа в Ірані

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуОстаннім часом, на тлі погіршення відносин європейських лідерів з Президентом США Дональдом Трампом та переорієнтації безпекових інтересів Вашингтона з Європи на інші частини світу, в ЄС все активніше почали говорити про необхідність розвитку європейської стратегічної автономії в галузі безпеки.Ідея, в принципі, не нова. Вона пройшла різні етапи: від створення Західноєвропейського союзу (ЗЄС) в 1954 році до формування Спільної зовнішньої та безпекової політики, а згодом і Європейської політики безпеки і оборони, що призвело до розпуску ЗЄС в 2011 році.Протягом багатьох років практичні функції ЄС у сфері безпеки зводилися до проведення цивільних та військових операцій з кризового реагування. Адже ефективність найсильнішого оборонного блоку світу - НАТО, під чиїм захистом знаходилася Європа, ні в кого жодних сумнівів не викликала.Сьогодні ситуація змінилася. Чи повернеться Вашингтон до безумовного виконання своїх зобов’язань в рамках Альянсу після чергової зміни адміністрації в США – питання відкрите. Чи будуть десятки тисяч американських військових залучатися до відбиття можливих атак росіян у разі ескалації ситуації – достеменно не відомо. Це ж питання стосується і доступу ЄС, у разі потреби, до спільних військових активів НАТО, які здебільшого надаються США.Тому від поняття стратегічної безпекової автономії в ЄС зараз очікується значно більше – здатності до оперативного реагування на військові дії супротивника, здатності до оборони Європи, якщо США вийдуть з гри. Реагування - з урахування досвіду ведення сучасної війни, який у противника ЄС – Росії - є, а в держав-членів - немає. Проте, він є в України. Реагування – із залученням європейських союзників, які присутні в НАТО, але не є членами ЄС, а саме Великої Британії і Норвегії.Власне у цьому контексті слід трактувати слова Президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн про те, що Євросоюз, на додаток до ролі «економічної держави», має стати і «військовою державою». На це спрямовані програми з розвитку європейської оборонної промисловості, на які, виділяються значні кошти Цим цілям слугують чотири «флагманські» оборонні ініціативи ЄС з протидії дронам, захисту від ракет та інших повітряних загроз, зміцнення східних кордонів Євросоюзу, Цим обумовлені ідеї щодо створення Європейського оборонного союзу за участю Києва, Лондона і Осло, які просуває Єврокомісар з питань оборони і космосу Андрюс Кубіліус.Водночас, дискусії щодо того, чи варто створювати Європейський оборонний союз і яким він має стати все ще продовжуються як в столицях, так і в Брюсселі, у т.ч. в рамках самої Єврокомісії. Чи має це призвести до формування нового військового альянсу на заміну чи доповнення до НАТО ? Чи ЄС повинен відігравати функції фінансової опори Альянсу в Європі і лише точково працювати над проблемними сферами, які виявилися у контексті широкомасштабної агресії рф ? Чи не призведе створення нового союзу до плутанини у прийнятті рішень, у ланцюгу командування, що особливо небезпечно у ході конфлікту ?Немає єдиної точки зору на це і в Києві. З однієї сторони, Президент Зеленський підтримав ідею участі України у Європейському оборонному союзі. З іншої сторони, Україна не відмовляється і від членства в НАТО як основи своєї безпеки в майбутньому.Якими будуть результати цієї дискусії – покаже час. У будь-якому разі, реалії диктуватимуть європейцям необхідність, по-перше, розвитку власних військових спроможностей, особливо у сферах, де вони поки що залежні від США, по-друге, залучення до оборони Європи України, яка на сьогодні є найсильнішою військовою потугою на континенті, здатною протистояти спільному ворогу.<o:p></o:p>

Європейський оборонний союз - завтрашня перспектива?

«Ми втомлені. Україні потрібно більше уваги»: як Київському Безпековому Форуму вдалося зібрати у столиці принца Гаррі, керівництво НАТО і ЄС

Сенат США затвердив кандидатуру Кевіна Уорша на посаду голови Ради керуючих Федеральної резервної системи (ФРС), яка виконує функції американського Центрального банку й вже майже століття обґрунтовано вважається найбільш впливовим Центробанком світу.Він має вступити на посаду 15 травня. Слід розраховувати на збереження виваженої політики ФРС та супротив екстравагантним забаганкам президента США Дональда Трампа.Уорш працював в ФРС в 2006-2011 роках. Тобто, він застав кризу субстандартних іпотечних кредитів в 2007-2008 роках й спровоковану нею світову фінансову кризу 2008-2009 років. Тоді ФРС під головуванням Бена Бернанке, діючи максимально професійно та відповідально, подолала обидві кризи. До того ж, ФРС безпосередньо допоміг європейським банкам, врятувавши чимало з них від втрати ліквідності та можливого банкрутства, надавши сотні мільярдів доларів довгострокових дешевих позик. Рада керуючих ФРС, до якої входив Уорш, успішно вирішила найбільш небезпечну фінансово-економічну кризу XXI століття.Уорш має досвід й в бізнес-сфері – обіймав посаду виконавчого директора в департаменті злиття та поглинання інвестбанку Morgan Stanley. Уорш одружений з Джейн Лаудер – донькою мільярдера Рональда Лаудера, який є другом президента США Трампа.Головна інтрига полягає в тому, що Уоршу на посаді голови ФРС доведеться зіткнутися з двома проблемами, які вимагають протилежно спрямованих дій: з інфляцією, для боротьби з якою потрібна висока ставка ФРС, та настійливими вимогами президента Трампа знизити ключову ставку для стимулювання економічного зростання.Виходячи з історії голосування Уорша під час роботи в ФРС в 2006-2011 роках та його публічної риторики з питань грошово-кредитної політики, не слід очікувати, що новий керівник ФРС буде беззаперечно слідувати бажанням Трампа. Можна припустити, що підхід Уорша не надто відрізнятиметься від modus operandi його попередника Джерома Пауелла – орієнтація на стримування інфляції та скорочення інфляційних ризиків з акцентом на вельми обережне та поступове зниження ставки ФРС й готовність швидко відреагувати підвищенням ставки на збільшення інфляційних ризиків. Хоча останнім часом Уорш трохи скорегував риторику, але це може бути тактичний хід, щоб отримати підтримку сенаторів, які орієнтуються на Трампа.Інфляція в США останнім часом помітно прискорилась. У квітні вона досягла максимального показника з травня 2023 року (4,1%), становивши 3,8% при довгостроковій цілі ФРС в 2%. Головний фактор – зростання світових цін на енергоносії внаслідок війни в Ірані. Ба більше, зафіксовані додаткові передумови для збереження високої інфляції: згідно з даними Федерального бюро статистики праці США, опублікованими 13 травня, індекс цін виробників в квітні помітно зріс до 4,3% в річному обчисленні проти 3,4% в березні – знов таки, в першу чергу через подорожчання пального внаслідок війни в Перській затоці. Зростання цін виробників США в ближчий час транслюється в споживчі ціни.Ключова ставка ФРС з грудня минулого року знаходиться на рівні 3,75%. Поки інфляція суттєво вища за довгострокову ціль ФРС. Перспективи зниження інфляції не проглядаються, скоріше навпаки можливе прискорення темпів зростання цін. Тому зниження ставки ФРС малоймовірне. Водночас ринок робочих місць в США переживає непогані часи – збільшення на 115 тисяч за квітневими даними. Це важливо з огляду на те, що друга частина мандату ФРС – підтримка зайнятості. Тобто, по цьому параметру немає необхідності в зниженні ставки.Отже, ФРС не має приводу для такого маневру зі ставкою, якого бажає Трамп, оскільки дані щодо робочих місць досить позитивні, а вартість пального продовжує підстьобувати зростання споживчих цін, тому перспектива зниження ставки об’єктивно малоймовірна.Є ще один можливий аргумент на користь відносно жорсткої позиції нового керівника ФРС – економічну поведінку людей чималою мірою визначає їх досвід в період дорослішання.Професор економіки та фінансів Каліфорнійського університету в Берклі Ульріка Мальмендір в дослідженні, опублікованому на сайті Національного бюро економічних досліджень США, пояснила звідки беруться «яструби», тобто прихильники жорсткої грошово-кредитної політики ФРС, та «голуби», тобто прихильники м’якої монетарної політики.Мальмендир та її співавтори проаналізували 7350 результатів голосувань членів Комітету з відкритих ринків ФРС щодо ставки за підсумками 659 засідань Комітету в період з 1951 року до 2014 року, а також дані про кожного з голосуючих учасників засідань. З’ясувалося, що учасники Комітету, які виросли в період високої інфляції та частіше стикалися зі зростанням цін, виявляються прихильниками більш жорстких заходів («яструбами»), обираючи пріоритетом боротьбу з інфляцією та голосують за підвищення ключової ставки. А «голубами» виявлялися ті, хто не застав зростання цін, зате побачив безробіття, й вони виступали за пом’якшення монетарної політики на користь економічного зростання й зниження безробіття, а проблема інфляції не була для «голубів» пріоритетною.Новий голова ФРС Уорш народився в 1970 році, тобто його дорослішання прийшлося на 1980-ті роки, на початку яких інфляція вимірювалась двозначними цифрами (12-13%) й напевне він добре пам’ятає ті проблеми, які економіці та населенню США завдала висока інфляція.Найближче засідання ФРС, де буде розглядатися питання ставки, відбудеться 16-17 червня. Якщо іранська криза не закінчиться, а перспектив цього небагато, ставка не має знизитися. Навпаки, не слід виключати й сюрприз для Трампа у вигляді «підвищувальної риторики» – обіцянки підвищити ставку в разі збереження або посилення інфляційних ризиків. Тим більше, що фондові та товарні ринки «перегріті» й бажано їх дещо «охолонути», щоб не луснула з тріском бульбашка на фондовому ринку та не спричинила паніку. Одним з інструментів такого «охолодження» може бути підвищення ставки, або, принаймні, обіцянка це зробити.Залишилось небагато часу до того, щоб побачити, як Уорш буде діяти. Разом з цим, слід нагадати, що у президента США практично немає юридично бездоганних прав звільнити голову ФРС.&nbsp;

Трамп хоче дешевших грошей. Чому новий глава ФРС може сказати “ні”

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуЯк свідчать останні заяви Президента США Дональда Трампа, реальні результати візиту американського лідера до Китаю суттєво не дотягують до тих компліментарних оцінок, які звучали у його заявах для преси.По найважливішому безпековому питанню для США – Ірану - сторони підтвердили єдність принципових позицій: війна має завершитися, Тегеран не має мати ядерної зброї, Ормузька протока має бути відкритою. Але це озвучувалося і раніше. Пекін ніколи публічно не суперечив Вашингтону у ключових підходах до врегулювання, підтримуючи, водночас, особливі відносини з Тегераном, як економічні, так і, підозрюють, з військовим нахилом.Проте, від згоди з основними принципами врегулювання до домовленостей про здійснення тиску на іранське керівництво для забезпечення їх виконання - далекий шлях. Під час візиту китайський лідер сигналізував про свою готовність до більш активної ролі у вирішенні проблеми Ірану. Однак, степінь цієї активності, а також згода з Вашингтоном щодо деталей врегулювання (в плані послідовності кроків та захисту інтересів Тегерану) поки залишаються під питанням.Для Китаю безперечно важливим є стабільний мир і безперешкодний транспортний коридор до близько-східних енергетичних ресурсів. З іншої сторони, Пекін сприймає ці питання як серйозні важелі впливу на Вашингтон з метою захисту своїх власних ключових стратегічних інтересів, які лежать не на Близькому Сході, а на Тайвані.Але тут помітних змін у позиції США не відбулося. А вона не зовсім задовольняє Китай, зокрема в плані готовності Вашингтона до продажу озброєнь Тайваню і надання військової підтримки у разі спроб Китаю вирішити проблему острова військовим шляхом. І це – незважаючи на попередження Сі, що «хибні кроки» або неправильне вирішення цього питання Вашингтоном може призвести до «зіткнень або навіть конфлікту» між країнами.Серед «найважливіших міжнародних і регіональних питань», які були обговорені, згадувалася й Україна При цьому жодних конкретних деталей про досягнуті домовленості не повідомляється. Готовність Китаю до більш активної ролі у припиненні війни стане зрозумілішою під час візиту російського диктатора путіна до Пекіну, який відбудеться найближчим часом.Не менш важливими для сторін є й економічні аспекти відносин. У результаті минулорічних тарифних маніпуляцій Трампа та торговельного шантажу Пекіну у відповідь сторони вийшли на тимчасові компромісні домовленості, які, проте, для жодної з них не видаються ідеальними.Штати наполягають на розширенні доступу на китайський ринок, на знятті обмежень на експорт рідкоземельних мінералів. Китайці вимагають зняття заборон на доступ до нових технологій, зокрема у галузі штучного інтелекту та мікрочипів, скасування захисних мит, відмови від політично вмотивованих заборон на інвестиції в американські компанії.За словами Трампа і членів його адміністрації, у ході зустрічей досягнуто значних успіхів: Пекін висловив готовність до збільшення імпорту сільськогосподарської продукції США, закупівлі американської нафти і 200 літаків Боінг, заснування двосторонньої «Ради торгівлі».Не менш позитивно, хоча й дуже загально, оцінив результати і Сі. Він заявив, що після візиту двері Пекіна «у зовнішній світ відчиняться лише ширше», а «американські компанії матимуть ще кращі перспективи в Китаї».Проте, реальну вагу домовленостей в економічній сфері можна буде побачити лише згодом.Обидві сторони підтвердили заінтересованість у продовженні однорічного «торговельного перемир’я», яке завершується в жовтні. Водночас, жорстких публічних обіцянок з цього приводу не виголошувалося. У заявах представників кабінету Трампа з цього приводу звучали фрази на кшталт «якщо це й надалі буде добре працювати для кожної країни».&nbsp;