Публікації

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового ФорумуОстаннім часом Китай активізувався на іранському напрямі. Під час візиту Міністра закордонних справ Пакистану Ісхака Дару до Пекіна було оприлюднено 5-пунктний мирний план. Це стало логічним продовженням перших спроб Ісламабаду виступити у ролі посередника між США та Іраном. Жодних сумнівів у тому, що ці дії були попередньо скоординовані з Пекіном, немає.У документі - правильні сигнали, з посиланням на міжнародне право: припинення воєнних дій, початок мирних переговорів з повагою до суверенітету, територіальної цілісності і незалежності Ірану та держав Перської затоки, припинення атак на цивільні цілі у відповідності з Міжнародним гуманітарним правом, безпека судноплавства (з акцентом на цивільні і комерційні судна), довготривалий мир на основі принципів Статуту ООН.Нічого екстравагантного, якби це не стосувалося заохочення геополітичного конкурента Китаю – США – до припинення бойових дій. Дій, які розглядалися Президентом США Дональдом Трампом у контексті збільшення впливу Вашингтона на Перську затоку, зміни керівництва Ірану на більш сприятливе для США, з отриманням контролю над іранською нафтою.Чи шкодить цей конфлікт економічним інтересам Китаю так само, як інтересам інших країн Європи і Азії ? Ні. Завдяки особливим відносинам з Тегераном, близькосхідна нафта для Китаю не блокується. Правда, економічні проблеми Європи, які виникають у зв’язку із зростанням цін на нафту і газ, можуть мати опосередкований вплив на Китай. Адже це може скоротити один з найбільших ринків для його товарів. Але чи можна вважати це основною причиною його активності ?Схоже на те, що раптове зростання любові Пекіна до міжнародного права пов’язане з іншим – з його геополітичними інтересами. Здається, у Піднебесній відчули, що скоро по річці може «проплити труп ворога», а радше конкурента. Звичайно, «труп» - у геополітичному сенсі, і не зовсім мертвий, але очевидно ослаблений.Звернення Трампа до нації 1 квітня стало дещо запізнілою спробою системно обґрунтувати свої дії в Ірані. Однак, сьогодні, на тлі непопулярності іранської війни, зростання цін на бензозаправках, падіння фондового ринку і рейтингу Трампа, від нього в першу чергу очікувалися чіткі сигнали про завершення операції.Але цього у виступі американського Президента не було. А запевнення про те, що бойові дії «дуже швидко» будуть завершені, звичайно, з повною перемогою США, що проблеми з відкриттям Ормузької протоки або самі вирішаться, або нехай з ними мають справи інші, дещо контрастують з реальними діями Пентагона, які спрямовані на підготовку до наземної операції.Це свідчить про те, що в найближчому майбутньому ми можемо стикнутися з такими сценаріями:• ескалація дій з обох сторін, затягування війни, загострення енергетичних проблем для Європи і світу;• вихід США з Ірану, з перекиданням вирішення проблем безпеки в регіоні і відкриття Ормузької протоки на європейських та азійських союзників.Теоретично існує ще один варіант - якщо в Ірані знайдуться впливові особи, які зможуть взяти контроль над КВІР і армію і будуть готовими до реальних мирних переговорів на умовах, прийнятних для США. Але, враховуючи неготовність Вашингтона оприлюднити імена своїх іранських візаві з мотивів безпеки, цей найприйнятніший для цивілізованого світу варіант не є найбільш імовірним. І навряд чи він завершиться отриманням контролю над іранською нафтою. Адже, умови миру, через посередників чи напряму, будуть формулюватися у т. ч. з врахуванням думки Пекіна.У всіх випадках виграти може Китай, перш за все - геополітично. А Вашингтон, під тиском американського суспільства та в очікуванні виборів, ближчим часом буде змушений зосередитися на Західній півкулі.При цьому США можуть вийти з війни:• із зіпсутими відносинами з європейськими союзниками. По-перше, через емоційну реакцію Трампа на їх небажання підтримати непогоджені з ними удари по Ірану. По-друге, через скидання Вашингтоном вирішення пов’язаних з цим проблем на Європу. По-третє, через погрози Білого дому вийти з НАТО чи змінити умови у часті США в Альянсі;• із підірваною довірою країн Перської затоки до здатності США їх захистити;• із зменшенням свого впливу і, не виключено, присутності на Близькому Сході;• із зменшенням впливу в НАТО, яке перестане виконувати роль одного з основних геополітичних інструментів США у Східній півкулі.

Миротворчість Пекіну в Ірані - через призму посилення геополітичної ролі Китаю   

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового ФорумуВійна в Ірані стала випробуванням для багатьох країн - і не лише на Близькому Сході. Вона стала іспитом і для Президента США Дональда Трампа - іспитом на баланс між безрозсудністю та прагматизмом. У ніч на 8 квітня він, схоже, пройшов його позитивно.Під тиском «дуже поважних людей» він прийняв пропозицію Ісламабаду щодо двотижневого перемир’я, щоб дати шанс дипломатії. Водночас пропозиції Ірану щодо 10-пунктного мирного плану він назвав «прийнятною основою для переговорів».Це зняло ризик суттєвого загострення на Близькому Сході - ескалації, яка могла б призвести до масштабних руйнувань нафтово-газової та водної інфраструктури в регіоні з неминучими наслідками для світової економіки.Втім, сама реальність не змінилася. Сторони залишаються далекими від узгодження ключових параметрів майбутньої угоди. «Дуже поважним людям» (і не лише посередникам) ще доведеться докласти значних зусиль, щоб знизити напруження.Хоча про зміну правлячого теократичного режиму в Ірані наразі не йдеться, війна вже змінила баланс сил на Близькому Сході. Військова машина Ірану зазнала відчутних втрат і навряд чи в найближчі десятиліття становитиме системну загрозу для регіону. Водночас іранська еліта може вийти з цієї війни не лише ослабленою, а й внутрішньо налаштованою на реванш.Арабські країни також потребуватимуть часу для відновлення своїх нафтово-газових експортних можливостей. Контроль Ірану над Ормузькою протокою, зокрема фінансовий, може частково зберегтися. Тому швидкого повернення до довоєнних цін на енергоносії після підписання мирної угоди очікувати не варто.Для України події на Близькому Сході створили додаткові виклики. Передусім - через зростання цін на енергоносії, що збільшує доходи російського бюджету, а також через дефіцит озброєнь. Зокрема, це стосується ракет до систем Patriot, які раніше постачалися США за європейські кошти.Крім того, ситуація загострила відносини Києва з Вашингтоном. США сконцентрувалися на близькосхідному напрямку і виявилися менш готовими вести паралельний переговорний процес щодо України. Тим більше, що Росія, яку Білий дім раніше частково розглядав як потенційного партнера в посередництві, фактично стала на бік Ірану і почала надавати йому військову підтримку.Водночас війна в Ірані відкрила для України нове вікно можливостей. Вона вивела Україну на глобальний безпековий ринок як державу з унікальним досвідом сучасної війни - як військовим, так і технологічним. Особливо це стосується протидії безпілотникам, у тому числі іранського типу, що в умовах агресивної політики Тегерана стало критично важливим для країн регіону.Турне Президента України Володимира Зеленського країнами Перської затоки дозволило закріпити і розвинути нову роль України як глобального провайдера безпеки. Підписання рамкових угод із Саудівською Аравією та Катаром, меморандуму з Об’єднаними Арабськими Еміратами у сфері оборони, а також домовленості про обмін військовим досвідом з Йорданією та Сирією свідчать про потенційний вихід України на якісно новий рівень відносин із цими державами.Україна отримує шанс стати одним із ключових постачальників безпекових рішень і водночас залучити фінансові ресурси одного з найважливіших регіонів світової економіки.

Війна в Ірані стала випробуванням для багатьох країн - і не лише на Близькому Сході. Вона стала іспитом і для Президента США Дональда Трампа - іспитом на баланс між безрозсудністю та прагматизмом. У ніч на 8 квітня він, схоже, пройшов його позитивно.

Все, що не вбиває, робить тебе сильнішим

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового ФорумуУ неділю 12 квітня Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан з розгромним рахунком програв парламентські вибори своєму опоненту лідеру партії «Тиса» Петеру Мадяру, віддавши останньому конституційну більшість голосів.Орбан зробив центром своєї передвиборчої кампанії ворожість до України та орієнтацію на Росію. Угорці відповіли дружнім «ні». Основним гаслом партії «Тиса» став лозунг Угорської революції 1956 року – «росіяни, йдіть додому».Орієнтація Орбана на підтримку Москви стала його стратегічною помилкою. Не допомогли ні спекуляції на питанні російських енергоресурсів, ні дистанціювання від російсько-української війни, ні відверта підтримка з боку американського Президента Дональда Трампа.Значення цієї перемоги виходить далеко за рамки Угорщини. Вона вибиває один з ключових каменів у право-радикальному крилі ЄС, яке останніми роками посилювалося у багатьох європейських країнах. Це задає новий тренд у Європі – орієнтації на Європу.Чи підхоплять цей тренд в інших державах-членах – покаже час і успіх нової політики Будапешта. Боротьба з внутрішньополітичними зловживаннями і нормалізація відгуку Угорщини на запит «свій-чужий» дає можливість новому уряду отримати раніше заблоковані кошти ЄС. Цей ресурс може бути використаний для отримання швидкого економічного ефекту. Звичайно, у разі підтвердження новим керівництвом Угорщини тих цінностей, на яких базувалася передвиборча програма «Тиси».Чи означає перемога Мадяра те, що Україна автоматично отримає всі преференції в Євросоюзі, які раніше блокувалися Орбаном, як в плані фінансової підтримки, так і початку офіційних переговорів про членство ? Сподіваємося, але процес може бути не таким стрімким і прямолінійним.Активна антиукраїнська інформаційна кампанія попереднього уряду мала певний вплив на угорське суспільство, з чим Мадяр буде змушений рахуватися. Згідно з опитуванням аналітичного центру Policy Solutions, проведеним восени 2025 року, половина угорців вважає Україну небезпечною для Угорщини, тоді як 64 відсотки виступають проти вступу України до ЄС, а 74 відсотки вважають, що угорський уряд не повинен надавати фінансову допомогу Києву.У своїй передвиборчій боротьбі лідер «Тиси» це враховував і максимально уникав української тематики. Проте, як в Києві, так і в Брюсселі сподіваються, що орієнтація Мадяра на Євросоюз зробить вирішення питань, пов’язаних з Україною, значно простішим.

У неділю 12 квітня Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан з розгромним рахунком програв парламентські вибори своєму опоненту лідеру партії «Тиса» Петеру Мадяру, віддавши останньому конституційну більшість голосів.

Чи стане перемога Петера Мадяра початком проєвропейського тренду у Європі ? 

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового ФорумуЄвропейський мейнстрім відреагував з ентузіазмом на перемогу лідера партії «Тиса» Петера Мадяра на парламентських виборах в Угорщині. Програш одного з ключових важковаговиків європейських ультраправих Віктора Орбана посилив європейський політичний центр і вибив важливий «козир» з рук європейських популістів і євроскептиків. Тому настрої у друзів Орбана зараз доволі похмурі.Група «Патріоти за Європу» у Європарламенті кваліфікувала поразку свого соратника як «регрес».Лідер нідерландської Партії свободи Герт Вілдерс наголосив, що Орбан був єдиним лідером ЄС, у якого вистачало мужності займати жорстку позицію з питань міграції і виступати проти ліволіберального порядку денного.Водночас, інші політичні соратники Орбана прем’єр-міністри Словаччини Роберт Фіцо і Чехії Андрей Бабіш привітали нового лідера Угорщини з перемогою і висловили готовність до конструктивної співпраці.Втративши Орбана, який був одним з найбільш впертих і непоступливих серед європейських радикалів, його колишні друзі, очевидно, пом’якшать свою позицію з багатьох контроверсійних питань. Без підтримки Орбана курс ультраправих, як в питаннях розвитку ЄС, так і співпраці з Росією, стане значно важчим для просування. А одним нафтопроводом «Дружба» їхні амбіції не вичерпуються.Німецька право-радикальна «Альтернатива для Німеччини» (AfD) нещодавно запропонувала відновити газопостачання в Європу через газопровід «Північний потік», який був підірваний на початку широкомасштабної агресії РФ. Лідерка AfD Аліса Вайдель також заявила, що її політична сила, у разі приходу до влади, вимагатиме від України повернення 70 млрд євро, переданих Німеччиною у вигляді озброєнь, і компенсації за «Північний потік».Лідерка французьких ультраправих Марін Ле Пен похвалила Орбана за блокування репараційного кредиту для України на 90 млрд євро.Враховуючи те, що популярність німецьких і французьких ультраправих зростає, загроза їх приходу до влади є зовсім не абстрактною. Якщо європейських радикалів не стримати, згадані та аналогічні «ідеї» можуть бути винесені і на рівень ЄС.Не більш оптимістичним є зараз настрій і у владних кабінетах деяких інших столиць, які особливо постаралися заради перемоги Орбана. Зокрема це стосується Москви і Вашингтона. Для РФ і теперішньої адміністрації США він був не лише другом, а основою їх політики на розкол і послаблення Європи. Однак, невдача в Угорщині навряд чи суттєво вплине на їхні плани з підтримки євроскептиків під час наступних виборів, запланованих на наступні 12 місяців: парламентських у Швеції і Словенії, президентських у Франції і Болгарії, місцевих в Іспанії, Німеччині, Італії та Франції.Проте, європейські право-центристи сподіваються, що впевнена перемога Петера Мадяра є свідченням зовсім іншого політичного тренду – на повалення популістських корумпованих автократичних режимів. Польський Прем’єр-міністр Дональд Туск дає таку послідовність перемог: «спочатку Варшава, потім Бухарест, Кишинів, тепер - Будапешт». Чи отримає ця позитивна тенденція подальше продовження – побачимо вже досить скоро.

Чи розмиє програш Орбана ультраправий політичний табір в Європі? 

Аналітика Київського Безпекового ФорумуНещодавно Президент США Дональд Трамп здивував заявою, що війна проти Ірану дуже близька до завершення.Ця теза з його інтерв’ю&nbsp;FOX Business з’явилася на фоні безрезультатного першого раунду переговорів між Вашингтоном і Тегераном, початком блокади американцями Ормузької протоки і Перської затоки для суден, які йдуть «до» та «з» іранських портів, а також інформації про те, що Вашингтон надсилає на Близький Схід додатково десятитисячний військовий контингент - 6000 військовослужбовців на борту авіаносця&nbsp;USS George H.W. Bush та кораблів, що його супроводжують, а також близько 4200 інших військовослужбовців з десантної групи&nbsp;Boxer Amphibious Ready Group та її оперативної групи морської піхоти.Водночас, ці приготування можуть свідчити не лише про плани Білого дому щодо продовження військових дій. Враховуючи об’єктивні обставини, Трамп мав би бути зацікавленим у досягненні своїх цілей мирним шляхом, а нарощування військового контингенту і блокаду протоки розглядати як серйозні важелі впливу.Підстави для такого варіанту очевидні. Ріст цін на американських заправках скоро позначиться і на інших товарах, що підірве і так хиткі шанси республіканців на проміжних виборах до Конгресу. Це може поставити під загрозу і подальше президентство Трампа. Окрім того, нові обстріли іранської території чи ризикована наземна операція, враховуючи географічні реалії, навряд чи стануть більш ефективними для остаточного припинення ядерної програми Тегерану, ніж переговори. Адже в останньому випадку, окрім силових важелів, можуть бути задіяні і фінансові заохочення – розблокування портів Ірану, зняття санкцій, розблокування рахунків, сприяння у розвитку мирного атому тощо.Додатковим дзвіночком для Трампа є й близьке завершення граничного терміну, протягом якого він може вести військову операцію без згоди Конгресу, що завершується 28 квітня. Згідно з Резолюцією про воєнні повноваження 1973 року, війська США мають бути виведені з конфлікту через 60 днів, якщо Конгрес не дасть на це дозволу. Білий дім може скористатися ще 30-денним продовженням операції з причин національної безпеки. Однак, навряд чи це суттєво розширить можливості Трампа у разі суттєвої ескалації конфлікту.&nbsp;&nbsp;Партнери і союзники США, у т.ч. держави Перської затоки, заохочують сторони до продовження перемир’я і до подальших переговорів. Адже відновлення військових дій загрожує не лише їх економічному процвітанню, а й, за ескалаційного сценарію – виживанню.Проти війни і блокування Ормузької протоки виступає і Китай. З огляду на плани Трампа щодо травневого візиту до Пекіну, це також має враховуватися.Тим часом світові ціни на нафту залишаються високо волатильними. Після низки підвищень і відкатів, на тлі сподівань на дипломатичне врегулювання і вивільнення запасів, зараз вони перебувають на відносно помірному рівні. Однак, він є значно вищим, ніж до війни (близько $95 за барель нафти Brent). Призупинити негативні явища у світовій економіці, включно з американською, це не зможе.Новий раунд американо-іранських переговорів, який, як очікується, розпочнеться найближчими днями, навряд чи вирішить всі питання. А 2-тижневе перемир’я завершується вже наступного тижня. ЗМІ інформують про обговорення сторонами його продовження на наступні 2 тижні. Поки що така домовленість офіційно не підтверджена. Обидві сторони розглядають цей аспект як додатковий інструмент тиску. Однак, у разі конструктивної динаміки переговорів така перспектива не виключена.Трамп випромінює оптимізм, водночас, погрожуючи Тегерану новими обстрілами у разі відсутності гнучкості ближчим часом. Проте американські експерти наголошують, що переговори з Іраном, які у свій час привели до підписання попередньої угоди, тривали близько 2-х років. Не виключено, що аналогічною є й сьогоднішня перспектива, і нестабільна ситуація - ані війни, ані миру – триватиме ще тривалий час.

Нещодавно Президент США Дональд Трамп здивував заявою, що війна проти Ірану дуже близька до завершення.

Трамп сподівається на швидку угоду з Іраном, погрожуючи новими обстрілами

<img src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/PREZENTA_Cz_I_Ya_RAZUMKOV_Cz_ENTR_KBF_2026_1_17_removed_page_0001_1e632bcf3d.jpg" alt="ПРЕЗЕНТАЦІЯ РАЗУМКОВ_ЦЕНТР_КБФ_2026-1-17_removed_page-0001.jpg" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_PREZENTA_Cz_I_Ya_RAZUMKOV_Cz_ENTR_KBF_2026_1_17_removed_page_0001_1e632bcf3d.jpg 220w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_PREZENTA_Cz_I_Ya_RAZUMKOV_Cz_ENTR_KBF_2026_1_17_removed_page_0001_1e632bcf3d.jpg 500w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_PREZENTA_Cz_I_Ya_RAZUMKOV_Cz_ENTR_KBF_2026_1_17_removed_page_0001_1e632bcf3d.jpg 750w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_PREZENTA_Cz_I_Ya_RAZUMKOV_Cz_ENTR_KBF_2026_1_17_removed_page_0001_1e632bcf3d.jpg 1000w," sizes="100vw" width="1000px">Соціологічне дослідження проводилося Центром Разумкова спільно з Київським Безпековим Форумом на підконтрольних уряду України територіях з 2 по 8 квітня 2026 року.&nbsp;Було опитано 1200 респондентів віком від 18 років.<strong style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-style:normal;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Основні результати дослідження• Більше половини респондентів вважають, що події в Україні розвиваються в неправильному напрямі, протилежної думки дотримуються менше третини опитаних. Ця оцінка є дещо більш песимістичною, ніж у 2025 році, але більш оптимістичною, ніж до 24 лютого 2022 року.&nbsp;• Понад три чверті опитаних не збираються після війни виїжджати з України.&nbsp;• Майже 9% респондентів відповіли, що їхнє житло постраждало або було повністю зруйноване внаслідок бойових дій.&nbsp;• Порівняно з довоєнним періодом зросла частка громадян, які вважають, що демократія є найбільш бажаним типом державного устрою для України. Зараз ця частка складає майже дві третини.&nbsp;• Респонденти оцінюють рівень корупції в Україні як високий – 8,6 бала за 10-бальною шкалою. Оцінка не змінилася порівняно з 2025 роком і дещо зросла порівняно з 2023 роком.&nbsp;• Абсолютна більшість опитаних вважають, що зараз рівень корупції в Україні вищий, ніж до 24 лютого 2022 року. Ця оцінка помітно гірша, ніж у 2023 році, але дещо оптимістичніша, ніж у 2025 році.&nbsp;• Українці мають дуже високий рівень довіри до тих інститутів, які безпосередньо відповідають за оборону країни, і цей високий рівень довіри зберігається протягом останніх років.&nbsp;• Відносна більшість опитаних довіряють Президенту України, що, у тому числі, пов’язано з виконанням ним функцій Верховного головнокомандувача. Баланс довіри до Президента України залишається позитивним з початку широкомасштабної російської агресії і зараз є гіршим, ніж у лютому 2026 року, але кращим, ніж у листопаді 2025 року.&nbsp;• Серед політиків найбільш позитивний баланс довіри мають ті, хто безпосередньо причетний або був причетним до оборони України: Залужний, Буданов, Малюк, Федоров, Білецький, Зеленський. Найбільш негативним є баланс довіри до представників старих еліт: Юлії Тимошенко та Юрія Бойка.&nbsp;• Українці позитивно ставляться до тих іноземних лідерів, які послідовно підтримують Україну: Е. Макрона, Урсули фон дер Ляєн, М. Санду, Дж. Мелоні, Ф. Мерца, К. Каллас, Д. Туска, К. Стармера, М. Рютте, П. Павела. Також позитивним є ставлення до Р. Ердогана та Папи Римського.&nbsp;• В останні місяці значно збільшився негативізм у ставленні до Д. Трампа. Вкрай негативним залишається ставлення до О. Лукашенка та В. Путіна.&nbsp;• Респонденти демонструють дуже позитивне ставлення до європейських країн, ЄС в цілому, а також до Канади, Молдови, Японії та Туреччини. Ставлення до НАТО, США та Ізраїлю погіршується, хоча все одно позитивно ставляться до них абсолютна більшість українців.&nbsp;• Негативне ставлення респонденти висловили до Угорщини, Китаю, Ірану, Білорусі і, особливо, до Росії, до якої негативно ставляться майже 95% українців.&nbsp;• Переважна більшість українців негативно ставляться до дій США та Ізраїлю на Близькому Сході, спрямованих проти іранського режиму.&nbsp;• Переважна більшість опитаних підтримали б на референдумі вступ до НАТО і ЄС. Хоча ця частка є найнижчою з 2022 року, проте вона є значно вищою, ніж до початку широкомасштабної агресії Росії.&nbsp;• Громадська думка є невизначеною щодо того, чи здатне НАТО ефективно захиститися у разі нападу Росії. Водночас, більшість опитаних вважають, що Росія точно або можливо збирається напасти на одну з країн, які входять до НАТО.&nbsp;• Дві третини опитаних вважають, що Україна може зробити внесок у зміцнення безпеки НАТО прямо зараз або після завершення війни. Найчастіше називають такий внесок, як поширення досвіду тактики бойових дій проти російських збройних сил та протиповітряної оборони.&nbsp;• Переважна більшість респондентів оцінюють переговори між США, Україною та Росією щодо можливої мирної угоди як неуспішні для всіх сторін.&nbsp;• Більше половини опитаних не вірять у можливість підписання мирної угоди між Україною та Росією найближчим часом – у перспективі 12-ти місяців.&nbsp;• Майже дві третини опитаних вважають, що у разі підписання угоди про мир між Україною і Росією Росія порушить угоду і нападе на Україну, як тільки це їй буде зручно.&nbsp;• Водночас, дві третини українців вірять у перемогу України у війні з Росією.&nbsp;• При цьому більшість опитаних вважають, що Україна була зовсім не готова до війни перед широкомасштабною агресією Росії у 2022 році, і лише 6% переконані, що Україна була максимально готовою до цього. На те, що готовність України до війни не була максимальною, на думку респондентів, найбільш негативний вплив справляла діяльність проросійських політичних сил і політиків в Україні.&nbsp;• Українці досить погано обізнані з політичною ситуацією, яка склалася у Грузії. Серед тих, хто обізнаний з нею, переважна більшість вважають, що такий грузинський шлях був би поганим для України.<p style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-style:normal;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;margin:1.5em 0px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">З результатами соціологічного опитування можна ознайомитись тут:<p style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-style:normal;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;margin:1.5em 0px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Результати соціологічного опитування <a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/Infografika_socziologiya_9_0b87fa086e.pdf">Results.pdf</a><p style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-style:normal;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;margin:1.5em 0px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">&nbsp;

Соціологічне дослідження, що проводилося Центром Разумкова спільно з Київським Безпековим Форумом на підконтрольних уряду України територіях з 2 по 8 квітня 2026 року. 

Результати соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова на замовлення Київського Безпекового Форуму - 2026

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуУ столиці Вірменії Єревані проходить черговий саміт Європейської політичної спільноти (ЄПС). З жовтня 2022 року ця ініціатива об’єднує лідерів Європи, окрім рф і Білорусі, для обговорення проблем європейської безпеки та демонстрації міжнародної ізоляції Росії.Вперше це засідання відбувається у країні, на чиїй території легально присутня російська військова база. У країні, яка, незважаючи на напружені відносини з рф та організаціями, створеними москвою для контролю над пострадянським простором, офіційно є членом ОДКБ, ЄврАзЕС та СНД.Це – черговий сигнал Москві про несприйняття її агресивної імперської політики, цього разі – зі столиці її колишнього відданого союзника.Одночасно з самітом ЄПС у Єревані відбувається також перший двосторонній саміт Вірменія-ЄС, за участю Голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн та Голова Європейської Ради Антоніу Кошти. На порядку денному – розвиток співпраці у контексті оголошеного Єреваном минулого року геополітичного розвороту у бік ЄС, метою якого є отримання в перспективі членства в Євросоюзі.Тенденція до віддалення Вірменії від Москви очевидна, хоча й реалізується не завжди лінійно, із збереженням певного рівня прагматичних економічних зав’язків. Про це свідчить квітневий візит Прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна до Москви і його зустріч з путіним. У відповідь на зауваження останнього, що членства в ЄС і ЄвАзЕс несумісні, Пашинян зазначив, що на сьогоднішньому етапі не бачить суперечності. А тоді, коли необхідно буде робити вибір – вірменський народ його зробить.Не можна сказати, що москва сприймає зміну політики Єревану спокійно. Йдуть погрози збільшенням цін на російські енергоносії та тарифів на вірменський експорт. Активно використовуються гібридні методи впливу – від інформаційних кампаній в Телеграмі, що проведення двох згаданих самітів стане точкою неповернення у відносинах з рф, до хакерських погроз.Вірменія все ще залежить від російських енергоресурсів, закуповує російський газ за пільговими цінами. Близько 25% її експорту йде до рф. Тим не менше, із втратою Нагорного Карабаху москва позбулася найбільш вагомого важелю впливу на Єреван.Перспективи розвитку відносин Вірменії з ЄС також поки що не незрозумілі. Терміни надання статусу кандидата на вступ – не визначені. Водночас, на користь європейського напряму розвитку держави говорить заінтересованість Заходу у відриві Південного Кавказу від Росії.Що стосується твердості Вірменії на шляху до ЄС, багато буде залежати від наступних парламентських виборів, які заплановані на червень. За даними Міжнародного республіканського інституту (IRI), рейтинг сьогоднішнього Прем’єр-міністра і його політсили в березні вкладав 24%.Проте, проєвропейська політика Вірменії – це не лише рішення еліти. Вона сьогодні активно підтримується і вірменським народом. За результатами досліджень IRI від лютого 2026 року, за членство Вірменії в ЄС повністю або частково виступає 72% респондентів, що є найвищим показником за час спостереження за цим питанням.У столиці Вірменії Єревані проходить черговий саміт Європейської політичної спільноти (ЄПС). З жовтня 2022 року ця ініціатива об’єднує лідерів Європи, окрім рф і Білорусі, для обговорення проблем європейської безпеки та демонстрації міжнародної ізоляції Росії.Вперше це засідання відбувається у країні, на чиїй території легально присутня російська військова база. У країні, яка, незважаючи на напружені відносини з рф та організаціями, створеними москвою для контролю над пострадянським простором, офіційно є членом ОДКБ, ЄврАзЕС та СНД.Це – черговий сигнал Москві про несприйняття її агресивної імперської політики, цього разі – зі столиці її колишнього відданого союзника.&nbsp;&nbsp;

Геополітичний розворот Південного Кавказу на Захід посилюється  

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуЩе не набув повноважень новий уряд Угорщини на чолі з Петером Мадяром, як політика держави почала змінюватися. Для України – безперечно у кращому напрямку. Розблоковано репараційний кредит на 90 млрд євро, схвалено 20-й пакет санкцій ЄС, повернуто незаконно арештовані кошти Ощадбанку. Київ з Брюсселем почали активні консультації щодо початку вступних переговорів.Однак, у питанні переговорів Мадяр озвучив жорстку позицію - заявив, що готовий підтримати їх початок лише за умови розширення прав угорської меншини. На жаль, йдеться не про європейські стандарти, і не про очікування щодо врегулювання всіх питань у процесі переговорів про вступ. Побажання Мадяра здебільшого повторюють перелік з 11 вимог, які колишній Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан висунув Києву у 2024 році. Вони зокрема стосуються освіти угорською мовою, політичного представництва тощо.Про те, що у політиці Мадяра можуть бути деякі неприємні елементи для Києва і Брюсселя, попереджало багато аналітиків. Однак, мало хто очікував, що це станеться так швидко і у такому чутливому питанні. Тим більше, що невідповідності політики Будапешта європейському мейнстріму були одними з причин блокування значних коштів для Угорщини, які новий Прем’єр прагне отримати.Брюссель сподівається на прагматизм Мадяра, водночас, планує тиснути на новий угорський уряд для якнайшвидшого вирішення українського питання. «Карти» у Єврокомісії, безперечно, дуже серйозні. Зараз обговорюється можливість розблокування 10.4 млрд євро з постковідного фонду ЄС. Єврокомісія готова вести мову лише про грантову частину, яка складає 6.5 млрд євро. Угорці ж прагнуть отримати і €3.9 млрд євро пільгових кредитів. Для Будапешта це важливо не лише з фінансової, а й з політичної точки зору.Позитивні зміни відбулися у відносинах з Братиславою. Після відновлення роботи нафтопроводу «Дружба» і втрати основного політичного союзника на проросійському фланзі, словацький Прем’єр Роберт Фіцо зняв блокування зі всіх проблемних питань. Його зустріч з Президентом Володимиром Зеленським у Єревані 4 травня, під час якої Фіцо заявив про підтримку членства України в ЄС, закріпила позитивний тренд.З іншої сторони, перемога Румена Радєва, який вважається проросійським політиком, на парламентських виборах у Болгарії 19 квітня і його прем’єрство свідчить про можливу появу нового фактору ризику як для України, так і для Брюсселя. На це наштовхують нечіткі заяви Радєва про приналежність Криму і статус агресора у російського диктатора путіна, про доцільність продовження закупівлі енергоносіїв в рф та стриманість щодо передачі Україні озброєння, що, на його думку, продовжує війну.Водночас, у самій Болгарії сподіваються на прагматизм Радєва, порівнюючи його з Фіцо, а не з Орбаном. Це обґрунтовується не лише рисами його характеру, які він протягом 9-річного президентства неодноразово демонстрував, а й настроями серед болгарського населення. Згідно з опитуванням, проведеним Alpha Research на початку року, у якості стратегічного партнера 56% болгар бачать Європу, і лише 19% - росію.<o:p></o:p>

ЄС після Орбана: що змінилося для України  

За останні два місяці світ втратив близько 1 мільярда барелів нафти, й для стабілізації енергетичних ринків потрібен час, навіть якщо поставки відновляться. Про це 10 травня заявив генеральний директор Saudi Aramco Амін Нассер.«Відновлення маршрутів – це не те ж саме, що нормалізація ринку, який був позбавлений приблизно мільярда барелів нафти», – сказав керівник державної нафтової компанії Саудівської Аравії, додавши, що роки недофінансування галузі нафтовидобутку посилили й без того чимале навантаження на світові запаси нафти.За оцінками, недоінвестування в світовій нафтовій галузі склало 2-3 трлн дол через ряд причин, таких як: падіння цін на нафту у 2014-2016 роках, вилучення акціонерами великих дивідендів з нафтових компаній замість реінвестицій прибутків, підвищений акцент на екологічному «порядку денному». У результаті світовій нафтовидобувній галузі не вистачає резервних потужностей для заміщення обсягів, що вибувають через політичні та військові ризики.Нинішня ситуація навколо Ормузької протоки та хронічне недоінвестування нафтової галузі протягом попередніх 10 років запустили перебудову світового енергетичного ринку. Близький Схід втрачає статус безпечного регіону для західного нафтового капіталу. Західні нафтові компанії-мейджори заморожують нові довгострокові проєкти в Перській затоці через логістичні та військові ризики, що, з їхнього боку, цілком логічно.Місцеві держкомпанії країн Близького Сходу продовжать інвестувати, а дефіцит зовнішнього капіталу, можливо, спробують замістити азіатські гравці. Ймовірно, Китай готовий ризикувати задля забезпечення власної енергобезпеки, а також для політичної та економічної прив’язки до себе країн близькосхідного регіону. Але замістити західні компанії вони не зможуть через недостатність капіталу та не найбільш сучасні технологіїЗа оцінками, до 2030 року потрібно інвестувати 4,5-5 трлн дол., щоб задовольнити попит на нафту в світі. Основний потік інвестиційного капіталу перенаправиться в західну півкулю та регіони з нижчими зовнішньополітичними та військовими ризиками. Головні бенефіціари – американські видобувники сланцевої нафти (у найближчий час – протягом кількох місяців) й глибоководний шельф США (у відносно недалекій перспективі – протягом кількох кварталів). Також інвестиційно привабливими стануть проєкти в Аргентині, Бразилії, Гайані, Намібії та Суринамі. Однак, потрібен час на реалізацію, а новий видобуток за обсягом не перекриє видобуток країн Близького Сходу, який втрачено надовго.Схоже, через дефіцит нафти й проблеми з інвестиціями почався період тривалих високих цін. Світовий ринок втратив дешеву близькосхідну «подушку безпеки». Нові проєкти у Південній й Північний Америці та Африці мають більш високу собівартість видобутку, що автоматично піднімає точку беззбитковості для окупності інвестицій. Й, відповідно, збільшує ціну сировини. На додачу до цього – ціни на нафту тепер закріпляться на високому рівні ще й через закладену в них премію за ризик ще більшого зниження поставок з Близького Сходу, якщо окрім Ормузької буде заблокована ще й Баб-ель-Мадебська протока. Окрім іншого, високі ціни нафти підтримують можливості рф фінансувати війну в Україні й погіршують стан європейської економіки, знижуючи можливості ЄС підтримувати Україну.Під час пандемії коронавірусу 2020-2021 років логістична криза стала сильним драйвером інфляції, забезпечивши чималу частину загального зростання споживчих цін. Тоді все почалося з різкого закриття портів, що створило фізичний дефіцит товарів. Вартість морських перевезень злетіла в рази: доставка контейнера подорожчала з 2,5-3 тисяч до 15 тисяч доларів. Бізнес, який працював за моделлю «just-in-time» (модель управління виробництвом та логістикою, коли сировина та комплектуючи потрапляють на підприємство саме в той момент, коли вони необхідні, й в потрібній кількості, що дозволяє значно економити на складських запасах та персоналі), виявився не готовим до розриву ланцюжків й був змушений перекладати транспортні витрати, що зросли, на кінцевого покупця. Зростання вартості пального через його дефіцит так само буде закладено у відпускні ціни товарів та послуг.Індекс стресу глобальних ланцюжків постачання стрімко йде вгору після початку війни в Ірані (цей індекс, розроблений Федеральним резервним банком Нью-Йорка, є ключовим показником напруженості на міжнародних ринках виробництва та судноплавства).<img src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/image_ac2c4b809b.png" alt="image.png" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_image_ac2c4b809b.png 245w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_image_ac2c4b809b.png 500w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_image_ac2c4b809b.png 750w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_image_ac2c4b809b.png 1000w" sizes="100vw" width="1000" height="366" v:shapes="Рисунок_x0020_1" uploadprocessed="true"><o:p></o:p>Йде до того, що інфляційна хвиля накриє світ. Але з певною затримкою, оскільки транспортно-логістичні витрати, велику питому вагу в яких займає вартість палива, транслюються в роздрібні ціни поступово. Такий характер проникнення в ціни веде до того, що транспортні витрати продовжуть тиснути на ціни та економіку навіть після деескалації в найбільшому нафтовидобувному регіоні (якої ще невідомо коли вдасться досягнути).Ці проблеми повною мірою стосуються й України, як держави, що майже повністю залежить від імпорту пального для транспорту. Протягом березня та квітня спостерігалася перша хвиля наслідків – перегляд контрактів між виробниками і торговими мережами в частині цін. Другою хвилею буде підвищення роздрібних цін, яке слід очікувати в травні-червні (з липня завдяки ефекту нового урожаю споживча інфляція має пригальмувати, однак загальний рівень цін буде на вищому, ніж зараз рівні).Зважаючи на те, що криза навколо Ірану продовжується й закінчення її не проглядається, можна передбачати стабільно високі світові ціни на пальне. В масштабах світової економіки, єдиним чинником, здатним збити цю хвилю, залишається глобальна рецесія та падіння загального попиту через дорожнечу палива. Цей сценарій, якщо він реалізується, негативно вплине на економіку України, яка дуже помітно інтегрована в світову економіку й сильно залежить від її стану. Згідно з теорією міжнародної торгівлі, українська економіка класифікується як «мала відкрита», тобто така, яка бере активну участь в міжнародній торгівлі (експортує й імпортує), але її розміри занадто малі, щоб впливати на світові ціни.З іншого боку, глобальна економічна рецесія, якщо вона станеться, може дуже сильно знизити фінансові можливості рф продовжувати війну проти України – через падіння попиту на нафту й її ціни, бо доходи від експорту нафти та нафтопродуктів залишаються для росії дуже важливим бюджетоутворюючим фактором.<o:p></o:p>

За останні два місяці світ втратив близько 1 мільярда барелів нафти й для стабілізації енергетичних ринків потрібен час, навіть якщо поставки відновляться - про це 10 травня заявив генеральний директор Saudi Aramco Амін Нассер. «Відновлення маршрутів - це не те ж саме, що нормалізація ринку, який був позбавлений приблизно мільярда барелів нафти», - сказав керівник державної нафтової компанії Саудівської Аравії, додавши, що роки недофінансування галузі нафтовидобутку посилили й без того чимале навантаження на світові запаси нафти.

В'ячеслав БУТКО

 Світ входить у період високих цін на нафту: які ризики та можливості це створює для України?

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика Київського Безпекового ФорумуМісячне перемир’я в Ірані знову поставлено під питання. Президент США Дональд Трамп оцінив відповідь Тегерану на американські миротворчі ініціативи як повністю неприйнятну.Остання пропозиція Вашингтона передбачала припинення війни, відкриття Ормузької протоки та згортання ядерної програми Ірану. Однак, іранцями це було сприйнято як вимога капітуляції.Іранська інформаційна агентція Tasnim повідомила, що пропозиція Тегерана, надіслана через посередника Пакистан, включає негайне припинення війни на всіх фронтах, включно з ліванським, припинення блокади іранських портів Сполученими Штатами та гарантії відсутності подальших нападів на Іран. Крім того, за інформацією Іранського державного телебачення, Тегеран продовжує наполягати на військових репараціях з боку США, повному суверенітету над Ормузькою протокою, та на знятті санкцій і розблокуванні іранських активів.Різка зміна тональності публічних заяв Трампа щодо перспектив мирних переговорів на Близькому Сході призвела до чергового скачку цін на нафту – на 4 долари за барель.Якими будуть подальші дії Вашингтона – поки що незрозуміло. Проте, після нещодавнього оголошення Трампом про офіційне припинення військової операції в Ірані, складно прогнозувати широкомасштабне відновлення бойових дій у цьому регіоні. Навряд чи Конгрес США сприйме це як початок нової військової операції, на яку не розповсюджуються законодавчі обмеження щодо терміну її проведення без згоди законодавців. Не сприяють військовому варіанту дій і ціни на нафту, як і їх можливий вплив на результати листопадових проміжних виборів до Конгресу США.Іншим є бачення Ізраїлю, якого американський Президент фактично відсунув від прийняття рішень по Ірану. За словами Прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу в інтерв’ю CBS News, «багато чого було досягнуто, але це ще не кінець… Є ще об’єкти збагачення, які потрібно ліквідувати. Є ще «проксі», яких підтримує Іран. Є балістичні ракети, які вони все ще хочуть виробляти».Позиція Тель-Авіва, як і його роль у розгортанні війни в Ірані виявилася не такою простою для американського суспільства. Непопулярність війни в Ірані, яку не підтримує близько 60% американців, та звинувачення Трампа, що він розпочав військові дії під впливом Нетаньягу, призвела до зниження підтримки Ізраїлю в США. Згідно з опитуванням Pew Research Center, проведеним 23-29 березня, 60% американського населення негативно ставиться до Ізраїлю, а 59% мало або взагалі не довіряють Нетаньягу. При цьому в обох політичних партіях негативно оцінюють Ізраїль та Нетаньягу більше 50% респондентів.Граючи на випередження, Нетаньягу в інтерв’ю CBS заявив, що хоче "скоротити до нуля" американську фінансову підтримку ізраїльським збройним силам протягом наступного десятиліття. Згідно з американським законодавством, вона складає близько 3,8 мільярда доларів на рік.Трамп у питанні Ірану опинився сьогодні в ситуації «цугцвангу». Він не може підписати угоду з Іраном гіршу, ніж його демократичний попередник Обама, якого він за це так багато критикував. Водночас, кращу Тегеран не пропонує. Він не може відновити військові дії без юридичних наслідків і репутаційних втрат. А продовження блокування іранських портів, що зараз є єдиним важелем тиску на Іран, не може бути вічним через ціни на нафту і їх вплив на листопадові вибори. Військова підтримка Ізраїлю в операції проти Ірану вже давно перетворилася з переваги на внутрішньополітичну проблему.У питанні Ірану склався рідкісний міжнародний консенсус. Майже всі заінтересовані гравці, включно з Європою, Китаєм та арабськими державами, виступають проти війни. Не підтримують вони й ядерних амбіцій Тегерану. Однак, допомагати Вашингтону силовими діями не хочуть, вважаючи, що Трамп сам має врегулювати проблему, яку він же й створив, і бажано – мирними методами. Більше того, деякі, як лідер Китаю Сі Цзіньпін, прагнуть використати складність позиції США задля власних інтересів.Наступний іспит переговірних здібностей Трампа у зовнішній політиці відбудеться вже досить скоро – 13 травня під його час візиту до Пекіна.&nbsp;<o:p></o:p>