Публікації

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового ФорумуОпублікована 24 січня Національна оборонна стратегія США не стала стратегічною інновацією. Як і Стратегія національної безпеки, оприлюднена в листопаді 2025 року, вона повністю підпорядкована курсу чинної адміністрації «Америка понад усе».Серед ключових оборонних пріоритетів США визначено:•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;оборону території Сполучених Штатів на суходолі та морі, зокрема посилення повітряної оборони через розбудову системи «Золотий купол», розвиток антидронового захисту, а також захист інтересів США у Західній півкулі; •&nbsp;&nbsp; &nbsp;стримування Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні не шляхом прямої конфронтації, а через демонстрацію сили та підтримання балансу, який унеможливлює домінування Пекіна над США та їхніми союзниками; •&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;підвищення відповідальності союзників і партнерів за власну оборону, із поступовим відходом від колишньої залежності від Вашингтона — як у Європі, так і в Індо-Тихоокеанському регіоні; •&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;«перезарядку» американської оборонної індустрії, зокрема через повернення стратегічних виробництв на територію США, реінвестування, підтримку інновацій і нових технологій, включно зі штучним інтелектом, а також усунення застарілих регуляторних обмежень.Росія, Іран і Північна Корея не віднесені до самостійних стратегічних оборонних напрямів. Загрози з боку цих держав згадуються, однак у доволі звуженому і вибірковому викладі.Зазначається, що Росія в осяжному майбутньому залишатиметься постійною, але керованою загрозою для східних членів НАТО. При цьому посилення агресивних тенденцій у політиці Москви в контексті війни проти України прямо не фіксується. Основний акцент зроблено на демографічних та економічних проблемах РФ, а також на збережених резервах її військового й індустріального потенціалу.У переліку загроз для США згадуються ядерний арсенал Росії, її підводні, космічні та кіберспроможності. Передбачається, що Міністерство оборони зосередиться насамперед на протидії саме цим викликам, водночас продовжуючи відігравати життєво важливу роль у рамках НАТО.Окремо наголошується, що європейські союзники мають узяти на себе основну відповідальність за власну конвенційну оборону, тоді як США зосередяться на Китаї та Західній півкулі. Такий розподіл ролей обґрунтовується не лише політикою «Америка понад усе», а й значно вищим, порівняно з Росією, сукупним економічним і військовим потенціалом Європи, що, на думку авторів документа, робить гегемонію Москви на континенті неможливою.Як і в Стратегії національної безпеки, агресія Росії проти України прямо не засуджується. Автори обмежуються констатацією того, що внаслідок війни відносини між європейськими державами та РФ суттєво послабилися, а їхня нормалізація вимагатиме від США активної дипломатичної участі.Зусилля Вашингтона з метою досягнення миру в Україні в документі згадуються, однак ключову роль у забезпеченні оборони нашої держави відведено європейським партнерам. Жодних натяків на можливість надання — навіть обмежених — безпекових гарантій Україні з боку США стратегія не містить.Отже, хоча в Оборонній стратегії, на відміну від Стратегії національної безпеки, загрози з боку Москви принаймні фіксуються, принципових зрушень у баченні адміністрацією США своєї ролі в забезпеченні європейської безпеки не відбулося.&nbsp;

Нова Національна оборонна стратегія США: старі пріоритети концепції «Америка понад усе»

Цього року Україна планує виробити сім мільйонів дронів. А ми у США, в «арсеналі демократії» — лише 300 000 за рікЗ виступу члена Ради Безпеки Київського Безпекового Форуму, колишнього директора ЦРУ США, генерала Девіда Петреуса на спеціальній сесії КБФ «12 років війни. Що далі?», <a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://nv.ua/ukr/opinion/general-petreus-ukrajina-posilyuye-tisk-na-rosiyu-zbilshuye-virobnictvo-droniv-50581854.html">опубліковано</a> на сайті NV.По-перше, хочу висловити свою шану не лише українським військовим, яких я надзвичайно поважаю, але й українському народу, людям в Україні. Ми добре знаємо, через які поневіряння вони проходять. Два дні тому я відвідав один з підрозділів, який займається дронами. Там було дуже холодно, холод проймав до кісток. Мабуть, ще з часів військового училища в Джорджії я не переживав таких холодів. Те, що зробили українці, як вони показують свою стійкість і творчість, — це дійсно вражає.Це мій дев’ятий візит до України з 2022 рокуМи зустрічалися і з паном Сирським, і окремо з його заступниками. Були в дроновому підрозділі. Були в новоствореному центрі з управління дронами. Це теж надзвичайно вражаюча річ. Також говорив з керівником ДТЕК, який розказав про величезні проблеми України через обстріли електричних мереж і про те, що робиться для того, щоб відновити ці мережі… Ми зустрічалися з Третім корпусом в інституті острова Зміїний.Спостерігаємо, як кожного місяця змінюється ситуація. Для мене як для старого солдата це велика радість — бачити, який креативний підхід проявляють українці.Я згоден із The Wall Street Journal — путін не перемагаєЯ дуже вірю в те, що саме так воно і є. Україна, в якої немає військово-морського флоту, зробила так, що російський флот тепер десь ховається, а більшість цього флоту взагалі знищено. Як це зроблено? Через винахідливість. І через розвідку, звісно. Вони дізнавалися, де стояли ті кораблі, визначали їхню локацію, і топили. Навіть флагман «Москва» був затоплений. Це було надзвичайне видовище.Україна дедалі більше переносить війну на територію росії, на критичну військову інфраструктуру, нафтоочисні заводи. Ми бачимо, як використовуються крилаті ракети «Фламінго», які мають більший радіус дії, ніж аналогічні американські, — 3000 км, — і більшу боєголовку. Це ще один приклад того, як реалізується українська промислова потуга. І це буде завдавати величезної шкоди росії. Те саме можу сказати і про засоби ураження меншого радіусу дії, які має Україна, — це виробництво масштабується.Ми слідкуємо за переговорами. Їхній результат передбачуванийУкраїна проявляє бажання і навички, щоб досягти компромісу, але в той же час не порушити своєї Конституції і не перейти певних червоних ліній у плані обміну територіями. Я думаю, зрештою Сполучені Штати зрозуміють, що путін не має наміру йти на припинення вогню з Україною. Це дуже важливо, — що європейські друзі мають відігравати ключову роль у розробці заходів і гарантій безпеки для України. І включення США у це в плані моніторингу і підтвердження порушень, якщо так буде.Медведєв, путін та інші продовжують наполягати на своїх основних вимогах, у першу чергу на демілітаризації України, вимагають віддати їм землю й укріплені міста, які вони взагалі не можуть захопити протягом такого тривалого часу. Я думаю, вони би з радістю побачили, щоб президента Зеленського замінила якась проросійська фігура.І я впевнений, що вони в цьому прорахуються.Але саме зараз — унікальна можливістьРосія набагато вразливіша економічно та суспільно. Їх «національний фонд благополуччя» з цього року закінчиться. Індія збирається купувати у них набагато менше нафти і газу. Європейський Союз встановив стелю цін. Тобто, вони отримують набагато менше доходів і роблять величезну шкоду своїй економіці.Інвестицій на основі позик в цій країні немає. Інфляція дуже висока. Вони зараз у дуже складному становищі. І все це — саме в розпал переговорів.Ми всі розуміємо, що путін серйозно до цього не ставиться. Тому США треба знову затвердити санкції, які підтримали сенатор Ліндсі Грем і ще більше 100 сенаторів. Європейський Союз теж зараз розглядає 20-й раунд санкцій. І затвердив пакет підтримки України на 90 мільярдів євро. Це дуже міняє ситуацію. Принаймні, це допоможе Україні покращити свій економічний, фінансовий стан, — зокрема, подвоїти виробництво важливих дронів. І, не виключаю, це також почне переконувати путіна, що він може страждати більше, ніж українці, європейці і американці.Україна планує виробити 7 млн дронів. США мають цьому вчитисяЗвичайно, ми мусимо надавати Україні набагато більше, наприклад, в плані протиповітряної оборони і оборони від балістичних ракет. Це дуже важко зробити, однак Україні необхідно це мати. Цього року Україна, можливо, виробить 7 мільйонів дронів, десь 9000−10 000 на день. А ми у США, в арсеналі демократії — 300 000 за рік.Вони змінюють програмне забезпечення майже щотижня, а апаратне забезпечення — кожні кілька тижнів. Такої системи закупівель ще ніколи не було.Ми всі мусимо визнати і зрозуміти, що відбувається тут. Нам треба виправляти наші концепції, наші роботи, змінити нашу організаційну структуру. Тому що Україна має вже зараз і Сили безпілотних систем, і кіберсили. А нам треба готувати, тренувати наших лідерів. Необхідно закуповувати матеріали. І багато інших речей. Ми робимо це недостатньо швидко. Ми мусимо навчатися на досвіді Збройних сил України.Фактично Україна зараз виробляє технологію «завтра» для сьогоднішньої війни. А в нашому випадку, у Сполучених Штатах, занадто тривалий процес, який зрештою призводить до того, що для завтрашньої війни розробляється вчорашня технологія. Отже, те, що ви робите зараз, — це унікальна можливість, зважаючи на велику вразливість російської економіки і на велику підтримку Європейського Союзу.Ми маємо вдатися до додаткових заходів, щоб допомогти Україні зупинити росіян на лінії фронту і протистояти ракетам та роям дронів. Ми маємо завдати ще більшої шкоди російській економіці, включно із санкціями, в тому числі вторинними — проти країн, які надають компоненти для російських збройних сил. Один лише Китай надає величезну кількість компонентів, чипів, моторів для російського ВПК.Що ж буде далі?Ви не повірите, але я також — колишній викладач економіки. Звісно, відповідь на кожне подібне запитання починається словами: це залежить… І тут, власне, відповідь має формулюватися приблизно так: це багато в чому залежить від того, як Європа продовжуватиме підтримувати Україну. Якщо буде 20-й пакет санкцій від Європи, якщо США зможуть дійсно ввести драконівські санкції за авторством сенатора Грема, це визначатиме ситуацію на майбутнє:чи зможемо ми розчавити воєнну економіку росії,чи зможемо ми перекрити надходження від нафти,чи зможемо ми позбавити рф іноземних компонентів для зброї.Понад 1,2 млн вбитими і пораненими уже втратила росія. Це більше, ніж Сполучені Штати втратили за всю Другу світову війну. Подивіться на це в певному контексті. Так, у них дійсно велика країна, але такі рівні втрат неприйнятні для будь-якої країни.Надання Україні можливостей у далекобійній зброї, допомога у виробництві таких видів озброєння як Фламінго для того, щоб завдавати серйозної шкоди енергетичним мережам росії, нафтопереробним заводам тощо… Якщо все це буде зроблено, а українські військові будуть і далі так інноваційно підходити до своєї роботи, як це вони робили до сьогодні, я вірю, що зараз, — з вичерпанням «фонду національного добробуту», — путін буде змушений проводити справжні переговори про кінець війни.І чим більше ми зробимо для того, щоб наблизити цей день, тим краще.І для України, і для її народу, і для її війська. &nbsp;

З виступу члена Ради Безпеки Київського Безпекового Форуму, колишнього директора ЦРУ США, генерала Девіда Петреуса на спеціальній сесії КБФ «12 років війни. Що далі?», опубліковано на сайті NV.

«Українці, я вражений. У чому прорахується путін». З виступу генерала Петреуса на спеціальній сесії КБФ

Співзасновники аналітичного проєкту DeepStateUA Руслан Микула та Роман Погорілий під час спеціальної сесії Київського Безпекового Форуму "12 років війни. Що далі?", яка відбулася 6 лютого 2025 року, представили динаміку розвитку ситуації на фронті від початку повномасштабного вторгнення.Експерти розповіли про зміни лінії бойового зіткнення від початку війни, особливості ведення бойових дій російськими військами та проблеми, з якими вони стикаються на фронті. Презентація також містить &nbsp;дані про ситуацію на різних ділянках фронту станом на початок лютого 2026 року.<a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/deepstate_d34H36d1.pdf" download="file">Повну версію презентації можна переглянути у форматі pdf</a>

Аналітика DeepState про ситуацію на фронті

Треба визнати, що часи міняються. Урок минулого року був такий: європейцям треба більше інвестувати в жорстку силуЗ виступу посла Великої Британії в Україні Ніла Кромптона на спеціальній сесії КБФ «12 років війни. Що далі?», <a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://nv.ua/ukr/opinion/bezpeka-ukrajini-ta-yevropi-posol-nil-krompton-pro-strategichni-vikliki-viyni-50582044.html">опублікованого</a> на сайті NV.Я був у Вашингтоні, коли балотувався сенатор-республіканець Джон Маккейн. Ще тоді він сказав: «Коли я подивився в очі путіну, то там побачив три літери — КДБ».Ми у Великій Британії гадаємо, що путін зможе реально говорити про мир тільки тоді, коли ми на нього будемо чинити набагато більше тиску. Ми повинні збільшити економічний тиск на росію, насамперед через санкції. Ми повинні більш творчо підходити до цього питання, нестандартно, щоби послабити стратегічну позицію Росії.Мене вражає статистика, яку ми отримували останнім часом, зокрема щодо втрат армії рф. Росіяни мільярди тратять на дезінформацію, на формування своїх наративів про те, що українська поразка є неминучою. Але особливого успіху вони не мають. Яскравий приклад: коли президент Зеленський був у Куп’янську, це лише декілька кілометрів від лінії фронту, путін з герасимовим зустрічався в бункері.Нам треба формувати стратегію таким чином, щоб показувати потужність, рішучість, стійкість України. І за підтримки Сполучених Штатів та Європи ми зможемо дістатися позиції, коли всередині Росії почнуться такі проблеми, що це буде вже в інтересах самої росії — проводити переговори щодо припинення війни.Урок минулого року був такий: європейцям треба більше інвестувати в жорстку силу, мати більше стратегічної автономії, будувати продуктивніші відносини.Треба визнати, що часи міняються, і президент Трамп у спілкується з нами у новому стилі. Але кожен американський президент, починаючи з Джона Кеннеді, — той же Барак Обама, — говорив, що нам треба витрачати на оборону більше. США шукають балансу між Європою і подіями на Сході, і ми доволі повільно реагуємо на це.Європа нарешті визнає, що нам треба взяти на себе більше відповідальності за нашу безпеку. Це політичне усвідомлення: українська безпека і наша безпека сьогодні невід'ємні. Члени НАТО в Європі на 50% збільшили свої інвестиції в оборону порівняно з минулим часом. Я можу сказати, що це епохальні зміни в політиці.Отже, безперечно, нам треба зберігати відносини зі Сполученими Штатами. Ми відчуваємо себе сильнішими саме через це. Але я думаю, що нам час інвестувати ще більше в наш оборонний бюджет, у посилення наших спроможностей військово-промислового комплексу. Треба координувати зусилля з країнами Балтії, з Францією — принаймні, у питанні гарантій безпеки.Я думаю, що Європа нарешті реагує на те, що говорив ряд американських президентів.Ми відкрито дивимося на ризик, який надходить від росії. Лондон говорить про те, що нам необхідно мати найсучаснішу ядерну систему стримування. Ми осучаснюємо свої підводні човни. Ми обговорюємо з нашими французькими друзями питання тактичної зброї. Те, що відбулося в 2022 році, перенаправило стратегічне мислення Великої Британії і щодо відновлення нашої потужності ядерного стримування.Ми, дипломати, віримо в рішення через переговори. Але ми всі розуміємо ваш урок Будапешта і Мінського процесу: для того, щоби отримати мир, ви мусите бути на 100% впевненими, що росія знову не нападе. А якщо нападе — то отримає належну відсіч.І в моїй столиці, і в інших столицях Європи це все розуміють.

Треба визнати, що часи міняються. Урок минулого року був такий: європейцям треба більше інвестувати в жорстку силу. З виступу посла Великої Британії в Україні Ніла Кромптона на спеціальній сесії КБФ «12 років війни. Що далі?», опублікованого на сайті NV.

“В очах у путіна лише три літери — КДБ”. З виступу посла Британії в Україні на спеціальній сесії КБФ

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового ФорумуНа фоні оптимістичних заяв Вашингтона про погодження 90 % мирного плану та конструктивний характер останніх раундів мирних переговорів в Абу-Дабі, дисонансом прозвучали нещодавні заяви Міністра закордонних справ РФ Лаврова, його заступника Грушко та прес-секретаря Путіна Пєскова щодо передумов для припинення вогню.&nbsp;Як виявляється, проблемними аспектами є не лише територіальні. Російська сторона наголошує на необхідності надання «гарантій безпеки» не лише Україні, а й Росії. При цьому гарантії для себе вона бачить у контексті забезпечення максимально сприятливих умов для наступної агресії. Адже як ще можна інтерпретувати вимоги щодо заборони членства України в НАТО, розміщення контингентів країн НАТО на території нашої держави та припинення її використання для «створення загроз» для Росії. І це з боку держави-агресора ! &nbsp;&nbsp;Більше того, російська сторона вже почала висувати додаткові і завідомо неприйнятні вимоги і в територіальних питаннях, зокрема щодо визнання російського статусу окупованих територій.&nbsp;А нещодавно Лавров у своїх територіальних претензіях пішов ще далі. У виступі перед російським дипкорпусом він наголосив, що «народ Криму, Донбасу і Новоросії висловив свою волю на референдумах, і ми (Росія) доведемо до кінця процес повернення цих «исконно русских» земель в «родную гавань». А де пролягають кордони «исконно русских» земель всі знають – там, куди дотягнеться російський солдат.&nbsp;Лавров поставив під сумнів і згоду Москви на компроміс в питанні прав так званих «російськомовних». За його словами, «мовні, культурні, релігійні права тих, хто залишається під владою Києва, мають бути відновлені». &nbsp; &nbsp;&nbsp;&nbsp;Російські посадовці також наголошують, що успіх у переговорах може бути досягнутий лише за умови дотримання позицій, узгоджених на зустрічі американського і російського лідерів в Анкориджі. При цьому зміст цих ніби-то досягнутих домовленостей не розшифровується. Однак, висловлюється розчарування, що американська сторона від них відходить.&nbsp;Враховуючи те, яким чином закінчилася зустріч в Анкориджі - демонстративно скороченою прес-конференцією і відміною дружнього обіду – виникають серйозні сумніви щодо спільного розуміння сторін підсумків цього заходу. Це вже не кажучи про те, який статус в принципі можуть мати будь-які розмови президентів США і РФ про Україну без врахування думки України.&nbsp;На цьому тлі «конструктивний» процес мирних переговорів виглядає як просте затягування часу. Росія робить це, щоб уникнути нових санкцій. Україна ж змушена грати у цю гру, щоб убезпечитися від нового призупинення військової підтримки США, зокрема передачі розвідданих і продажу озброєнь.&nbsp;Президент США Трамп поки що заперечує всі пропозиції посилити тиск на Москву, щоб привести її до реалізму, навіть якщо вони надходять від його політичних соратників. При цьому Білий дім прагне якомога швидше добитися якогось результату і наполягає на територіальному компромісі з українського боку, ігноруючи нестиковки у рівні погодження російською стороною інших моментів мирного плану, які входять до згаданих 90 %.&nbsp;Але ж такий «картковий будиночок» штучних «мирних домовленостей» обов’язково розсиплеться.&nbsp;Нові санкції проти РФ стали б не лише ефективнішим інструментом досягнення перемир’я, але й підвищили б рівень підтримки республіканців в американському суспільстві. Адже там все ще переважає запит на підтримку України. &nbsp; &nbsp; &nbsp;

На фоні оптимістичних заяв Вашингтона про погодження 90 % мирного плану та конструктивний характер останніх раундів мирних переговорів в Абу-Дабі, дисонансом прозвучали нещодавні заяви Міністра закордонних справ РФ Лаврова, його заступника Грушко та прес-секретаря Путіна Пєскова щодо передумов для припинення вогню. 

Прогрес у мирних переговорах з Росією: «а был ли мальчик ?»

<img src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/Whats_App_Image_2026_02_16_at_11_12_23_7fa6a0c525.jpeg" alt="WhatsApp Image 2026-02-16 at 11.12.23.jpeg" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_Whats_App_Image_2026_02_16_at_11_12_23_7fa6a0c525.jpeg 219w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_Whats_App_Image_2026_02_16_at_11_12_23_7fa6a0c525.jpeg 500w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_Whats_App_Image_2026_02_16_at_11_12_23_7fa6a0c525.jpeg 750w," sizes="100vw" width="750px">Соціологічне опитування «Оцінка громадянами ситуації в країні, бачення шляхів вирішення безпекових проблем» було проведене соціологічною службою Центру Разумкова на замовлення &nbsp;Київського Безпекового Форуму 31 січня по 4 лютого 2026 року методом телефонного інтерв’ю.&nbsp;Опитано 1003 респондентів віком від 18 років і старших, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з громадянами, які на момент опитування перебували на території України, що контролюється Урядом України і покривається телефонним зв’язком українських телефонних операторів. &nbsp;Структура вибіркової сукупності відтворює демографічну структуру дорослого населення територій, на яких проводилося опитування, станом на початок 2022 року (за макрорегіонами, віком, статтю, типом поселення).&nbsp;Теоретична похибка вибірки не перевищує 3,2%.При аналізі результати цього дослідження порівнюються з результатами інших досліджень, проведених соціологічною службою Центру Разумкова.Основні результати дослідження•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Українці мають дуже високий рівень довіри до тих інститутів, які безпосередньо відповідають за оборону країни (Збройні Сили, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, ГУР, СБУ) і цей високий рівень довіри зберігається протягом трьох останніх років.&nbsp;•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Більшість опитаних довіряють Президенту України, що, у тому числі, &nbsp;пов’язано з виконанням ним функцій &nbsp;Верховного головнокомандувача. &nbsp;•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;НАБУ, поліції, прокуратурі, судовій системі, Уряду та Верховній Раді не довіряють більше українців, ніж довіряють. За останні півроку зріс рівень довіри до НАБУ та судової системи, знизився рівень довіри до поліції та Верховної Ради.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Українці позитивно ставляться до тих країн, які послідовно підтримують Україну. За останній час зріс рівень позитивного ставлення до Великої Британії та Канади. Позитивне ставлення до Франції, Німеччини та ЄС залишилося на стабільно високому рівні. &nbsp;•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Позитивне ставлення до США висловлюють більшість опитаних, хоча за останні півроку ця частка помітно зменшилася.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зменшився негативізм у ставленні до Китаю, хоча залишається дуже високим (негативне ставлення до Китаю висловлюють дві третини опитаних).•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Погіршилося і без того вкрай негативне ставлення до Росії.&nbsp;•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Майже три чверті респондентів висловлюють позитивне ставлення до НАТО, проте цей показник погіршився за останні півроку. &nbsp;Проте підтримка вступу України до НАТО не знизилася і залишається на стабільно високому рівні (71%).•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ще вищою є підтримка вступу України до ЄС (83%).•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;84% українців вірять у перемогу України у війні з Росією. Цей показник помітно зріс порівняно з 2025 роком.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Серед українців немає одностайності щодо мінімально необхідних умов для укладання мирної угоди з Росією, але поступатися заради миру територіями (на Донбасі і півдні України) які зараз контролюються Україною готові лише 7% опитаних.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Переважна більшість респондентів вважають, що заради підписання мирної угоди з Росією не можна поступатися реальними гарантіями безпеки, допомогою в економічному відновленні України, стягненням з Росії репарацій на користь України, контролем над Донбасом, відповідальністю Росії за воєнні злочини. Відносна більшість опитаних вважають, не можна поступатися курсом України на членство в ЄС та НАТО.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Лише третина респондентів вважають, що українська влада успішно веде переговори зі США, ЄС та Росією щодо можливої мирної угоди.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Три чверті опитаних вважають, що у разі підписання угоди про мир між Україною і Росією, Росія порушить угоду і нападе на Україну, як тільки це їй буде зручно. Це число помітно зросло, порівняно з травнем та вереснем 2025 року.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Понад дві третини респондентів переконані, що навіть, якщо Україна виведе війська з усієї території Донбасу, Росія продовжуватиме агресію.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як і півроку тому, дві третини опитаних схиляються до думки, що Росія збирається напасти на одну з країн НАТО. Але за цей час знизилася частка тих, хто вважає, що вона точно збирається, і зросла частка тих, хто вважає, що вона, можливо, збирається напасти.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Абсолютна більшість респондентів вірять, що НАТО здатне ефективно захиститися у разі нападу Росії.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Три чверті респондентів повідомили про погане енергопостачання протягом тижня перед опитуванням, &nbsp;понад третину – про погане опалення, ще 1-2% опитаних зовсім не мали опалення або енергопостачання. 60% опитаних не мали проблем з опаленням, а чверть – з енергопостачанням.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Переважна більшість українців покладають основну відповідальність за тривале припинення постачання електроенергії, води та тепла на російські війська. Проте одночасно майже половина опитаних покладає відповідальність і на місцеву владу, що значно більше, ніж у грудні 2022 року.&nbsp;•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Три чверті опитаних відповіли, що їх населений пункт постраждав внаслідок російських атак, 8% відповіли, що унаслідок російських атак вони особисто або їх сім’я постраждали фізично або матеріально.•&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Відносна більшість респондентів вважають, що у зв’язку з російськими атаками на критичну інфраструктуру Україні слід діяти таким же чином, як вона це робить. Понад третину опитаних вважають, що Україні слід посилити атаки на російську критичну інфраструктуру і лише 5% згодні погодитися на всі умови Росії аби завершити війну.З результатами соціологічного опитування можна ознайомитись тут:Результати соціологічного опитування <a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/Res0126tel1000_ukr_11_9089cb5e02.pdf">Results.pdf</a>Динаміка соціологічного опитування <a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/dyn0226_ukr_11_578fbd5eae.pdf">Dynamics.pdf</a>&nbsp;

Соціологічне опитування «Оцінка громадянами ситуації в країні, бачення шляхів вирішення безпекових проблем» було проведене соціологічною службою Центру Разумкова на замовлення  Київського Безпекового Форуму 31 січня по 4 лютого 2026 року методом телефонного інтерв’ю. 

Результати соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова на замовлення Київського Безпекового Форуму

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового ФорумуОдним із головних змістовних тригерів цьогорічної Мюнхенської безпекової конференції стала тема руйнування старого світового порядку та його наслідків для Європи. Обговорення концентрувалися не на шоці від змін, не на їх критиці і не на питанні «хто винен?», а на питанні «що робити?».Цьому сприяв доволі дипломатичний виступ основного представника США — Державного секретаря Марко Рубіо. У ньому він наголосив на культурній спільності США і Європи, які залишаються частиною однієї західної цивілізації, та підтвердив заінтересованість Вашингтона у партнерстві. Водночас інноваційні тенденції зовнішньої політики Президента Дональда Трампа нікуди не зникли, однак прозвучали вони значно згладженіше і неконфронтаційно — на відміну від різко критичних заяв у минулорічному виступі Віце-президента США Джей Ді Венса.Ще одним центральним елементом дискусій стала Україна та її ключова роль для європейської безпеки. Про це, тією чи іншою мірою, говорили майже всі західні спікери: засуджували російську агресію, наголошували на незламності українців і підкреслювали важливість подальшої підтримки та партнерства.Енергетична війна Росії: предметний порядок денний круглого столу КБФУперше в історії Мюнхенської безпекової конференції до її програми долучився Київський безпековий форум (КБФ), провівши спільний із MSC круглий стіл «Енергетична війна: як відключити тиранію». Захід об’єднав українських і міжнародних політиків, урядовців, експертів із безпеки, енергетики та санкційної політики, представників міжнародних організацій і приватного енергетичного сектору.Дискусія була зосереджена на конкретних інструментах реагування на енергетичну війну Росії — механізмах захисту енергетичної інфраструктури України, довгостроковій модернізації енергосистеми, інструментах санкційного тиску на російський енергетичний сектор, а також формуванні міжнародних фінансових і технологічних коаліцій для відновлення енергетики України.Контекстом обговорення стали масштаби системної російської кампанії проти української енергетики. За наявними даними, з початку повномасштабного вторгнення Росія здійснила близько тисячі ударів по енергетичному сектору України: понад 700 підтверджених повітряних атак у період з лютого 2022 року до липня 2025 року та ще 256 ударів між жовтнем 2025 року і серединою січня 2026 року.Російські атаки створили безпрецедентний рівень загрози для цивільного населення. У найбільш постраждалих регіонах — Донецькій, Харківській, Сумській, Запорізькій та Дніпропетровській областях — повітряні тривоги сумарно тривали понад 250 днів від початку повномасштабної війни, причому окремі безперервні тривоги перевищували 50 годин. Лише у 2025 році в Україні було зафіксовано майже 19 тисяч повітряних тривог, включно з безперервною 49-годинною тривогою у Чернігівській області. У Києві загальна тривалість повітряних тривог від початку вторгнення перевищила 2 450 годин, з них понад 30 днів — лише у 2025 році.Масовані удари по енергетичній системі призвели до регулярних масштабних відключень електроенергії: взимку 2022–2023 років загальнонаціональні відключення часто тривали по 10–20 годин, а у 2024–2025 роках під час пікових періодів атак домогосподарства знову стикалися з обмеженнями електропостачання тривалістю 10–16 годин на добу. Загалом українські цивільні пережили тисячі годин без електроенергії від початку повномасштабної війни.На цьому тлі дискусія КБФ була сфокусована на практичних рішеннях. За результатами обговорення Арсеній Яценюк запропонував підготувати і направити до Європейської комісії та урядів держав ЄС спільне звернення з чітким переліком ресурсів, технологій і фінансових інструментів, необхідних для стабілізації та довгострокового відновлення енергетичного сектору України.Європа між залежністю і стратегічною автономієюМарко Рубіо наголосив, що США очікують союзників, здатних забезпечити власну оборону. Європейці не лише звиклися з необхідністю розвитку власної безпекової автономії, а й почали робити у цьому напрямку конкретні кроки. Про це, зокрема, йшлося у виступах Президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн та Високої представниці ЄС Каї Каллас.У Мюнхені порушувалися і питання ядерної безпеки. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц повідомив про початок переговорів із президентом Франції Еммануелем Макроном щодо формування європейського компонента ядерного стримування, інтегрованого у систему ядерної співпраці НАТО. Підсумовуючи сучасні тенденції розвитку ЄС, Макрон наголосив, що у новому геополітичному середовищі Європа має стати «геополітичною силою».Україна як ключовий фронт європейської безпекиПрезидент Володимир Зеленський наголосив на активізації російських ракетно-дронових атак, необхідності посилення санкцій проти Росії, надання Україні надійних гарантій безпеки та своєчасності військової допомоги. Скепсис щодо намірів Кремля і необхідність посилення тиску на Москву звучали і в інших виступах. Зокрема Кая Каллас підкреслила, що головна загроза полягає в тому, що Росія може отримати за столом переговорів більше, ніж на полі бою.Багато спікерів, у тому числі зі США, наголошували на необхідності подальшого посилення військової допомоги Україні. Сенатор Ліндсі Грем закликав передати Україні далекобійні ракети Tomahawk, а Гілларі Клінтон підкреслила, що здатність України вражати критичну військову інфраструктуру Росії може створити умови для реальних переговорів.Сильні заяви, повільні рішенняКонференція залишила подвійне враження. На рівні стратегічного бачення майбутнього — сильна Європа, що підтримує Україну і розглядає її як майбутнього члена, партнерство зі США — усе звучало переконливо. На рівні практичної реалізації поки що не відбулося помітних зрушень.Саме тому головний висновок Мюнхена очевидний: майбутню безпеку визначатимуть не декларації, а практичні коаліції — від спільного виробництва озброєнь до системної підтримки енергетичної стійкості України. Саме такі ініціативи формують реальний фундамент нової архітектури європейської безпеки.

Одним із головних змістовних тригерів цьогорічної Мюнхенської безпекової конференції стала тема руйнування старого світового порядку та його наслідків для Європи. Обговорення концентрувалися не на шоці від змін, не на їх критиці і не на питанні «хто винен?», а на питанні «що робити?».

Мюнхенська безпекова конференція: нове стратегічне мислення?

Київський Безпековий Форум вперше став співорганізатором події в межах Мюнхенської безпекової конференції, зробивши ключовою темою енергетичну безпеку. Дискусія «Енергетична війна: як відключити тиранію» зібрала українських та міжнародних політиків, дипломатів, експертів та лідерів енергетичного ринку.

Як відключити тиранію та вистояти наступної зими: підсумки дискусії КБФ на спільному заході у Мюнхені 


<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового ФорумуНа тлі переговорів в Женеві за участі представників України, США і РФ, візити Держсекретаря США Марко Рубіо до Словаччини і Угорщини в інфопросторі України і Заходу дещо загубилися. Увага до цих подій після низки оперативних матеріалів швидко спала. Однак, вони можуть мати на перспективи України не менший вплив, ніж так звані мирні переговори.Сьогодні лідери Угорщини і Словаччини - Віктор Орбана і Роберт Фіцо - є основними внутрішніми опозиціонерами в ЄС. Вони відомі своєю діяльністю на підтримку ворога Європи російського диктатора Путіна і блокуванням посилення оборони ЄС, у т.ч. через підтримку України. Їх наполеглива робота над збереженням імпорту російських енергоносіїв йде врозріз з інтересами енергетичної безпеки ЄС і його політикою у цій сфері. Тому особливі відносини Вашингтона з цими двома європейськими адміністраціями є доволі чутливими як для України, так і для Брюсселя.Однією з основних причин цих візитів було прагнення Білого дому підтримати Орбана на наступних парламентських виборах, які відбудуться у квітні. Рубіо не лише не закамуфлював особливий інтерес Вашингтона у перемозі свого політичного партнера. Він це підкреслив. За його словами, США і Угорщина «вступають у «золоту епоху» відносин не лише через збіг інтересів їх народів, а й через тісні особисті стосунки між Прем’єр-міністром Орбаном з Президентом Трампом».Більше того, Рубіо пообіцяв допомогу Орбану, якщо той стикнеться з фінансовими труднощами, якщо виникнуть перешкоди для зростання або загрози стабільності його країни.На підтримку своїх політичних партнерів було зорієнтовано й оголошення під час візитів Рубіо про наміри США щодо будівництва АЕС у Центральній Європі. У Словаччині невдовзі розпочнеться підготовка проектно-кошторисної документації на будівництво великого реактора Westinghouse, яка фінансуватиметься Вашингтоном. А Угорщину Сполучені Штати хочуть зробити центром регіонального розвитку малих модульних реакторів.Однак, такі практичні ініціативи варто розглядати і у контексті роботи Вашингтона з метою енергетичної переорієнтації Будапешта і Братислави з Росії на США. Тим більше, що під час візитів обговорювалося й питання припинення імпорту російської нафти до Європи, за що бореться як Вашингтон, так і Брюссель. Хотілося б сподіватися, що порушувалася й тема членства України в ЄС, яку просуває адміністрація Трампа у контексті надання гарантій безпеки нашій державі.Отже, риторика Рубіо в Будапешті і Братиславі цілком віддзеркалювала наративи сучасної американської адміністрації. Але, враховуючи практичні інтереси Вашингтона, за словами про підтримку своїх політичних партнерів прозвучали й ті, які мали б протверезити «друзів Москви». Основний висновок, який повинні зробити внутрішні опозиціонери в ЄС - бути «клієнтами» Кремля і «любимчиками» Білого дому справа дуже тривожна і непевна, і може передбачати й деякі суттєві поступки, у т.ч. щодо України та її інтересів.

На тлі переговорів в Женеві за участі представників України, США і РФ, візити Держсекретаря США Марко Рубіо до Словаччини і Угорщини в інфопросторі України і Заходу дещо загубилися. Увага до цих подій після низки оперативних матеріалів швидко спала. Однак, вони можуть мати на перспективи України не менший вплив, ніж так звані мирні переговори.

Візити Рубіо до Братислави і Будапешта: на кого і на що орієнтується Вашингтон в Європі 

<i style="-webkit-text-stroke-width:0px;background-color:rgb(255, 255, 255);box-sizing:border-box;color:rgb(57, 57, 57);font-family:__montserrat_2c9b07, __montserrat_Fallback_2c9b07;font-size:18px;font-variant-caps:normal;font-variant-ligatures:normal;font-weight:400;letter-spacing:-0.18px;orphans:2;text-align:start;text-decoration-color:initial;text-decoration-style:initial;text-decoration-thickness:initial;text-indent:0px;text-transform:none;white-space:pre-line;widows:2;word-spacing:0px;">Аналітика &nbsp;Київського Безпекового ФорумуСША зібрали потужний військовий кулак навколо Ірану. Удар, який частина спостерігачів прогнозувала на цей вікенд, не відбувся, але це зовсім не означає, що небезпека минула. Радше навпаки: військовий тиск Вашингтона лише зростає, а питання полягає вже не в тому, чи існує опція удару, а в тому чи зможе дипломатія його зупинити.Причини для можливих військових дій проти Тегерану залишаються незмінними. Наступний раунд переговорів між США та Іраном може відбутися 26 лютого за умови, що іранська сторона найближчим часом надасть свої пропозиції щодо майбутньої ядерної угоди і вони бодай частково наблизяться до очікувань Вашингтона.Відсутність порозуміння з ключових питань стала очевидною вже після попереднього раунду переговорів у Женеві 17 лютого. Сам факт їх проведення став головним досягненням: сторони підтвердили готовність продовжувати діалог, але прориву не сталося.Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив, що у Женеві вдалося досягти загального розуміння щодо базових принципів потенційної угоди. Тегеран наголосив, що не прагне створення ядерної зброї, погодився на передачу запасів високозбагаченого урану Росії та тимчасове - на кілька років - призупинення процесу збагачення. Водночас Іран наполягає на збереженні права на збагачення урану для цивільних цілей і вимагає прив’язати зняття санкцій безпосередньо до підписання угоди.Американські оцінки переговорів також були обережно позитивними: певний прогрес зафіксовано, але ключові розбіжності залишаються. Вашингтон наполягає на включенні до переговорного пакету балістичної ракетної програми Ірану та його підтримки регіональних «проксі», на що Тегеран категорично не погоджується.Не викликають довіри у США й запевнення Ірану щодо відсутності військових ядерних намірів. У цьому контексті короткострокове призупинення збагачення виглядає недостатнім для гарантування довгострокової стабільності. Водночас у Вашингтоні розглядають можливість компромісу - дозволити Ірану символічний рівень збагачення, який технічно унеможливлюватиме створення ядерних боєзарядів.Паралельно з переговорами США демонстративно нарощують військову присутність поблизу Ірану. Американський контингент у регіоні вже став найбільшим з часу операції в Іраку 2003 року. На базах США розгорнуто значну кількість авіації, включно з винищувачами п’ятого покоління F-35 Lightning II та F-22 Raptor, літаками-заправниками і системами раннього попередження AWACS. Два авіаносні угруповання — USS Abraham Lincoln та новітній USS Gerald R. Ford — здатні розмістити понад 150 палубних літаків. Для можливих ударів підготовлено сотні крилатих ракет Tomahawk.Для України можливе ослаблення Ірану - військове чи політичне - означало б скорочення підтримки, яку Тегеран надає Кремлю. Це стало б також стратегічним сигналом для Росії та Китаю: терпимість Заходу до ревізіоністських і деструктивних дій авторитарних режимів має межі.Втім, можливий удар США несе і небажані наслідки. Найочевидніший - різке зростання світових цін на нафту у разі дестабілізації Ірану або блокування Ормузької протоки, через яку проходить значна частина енергетичного експорту Близького Сходу. Тегеран вже натякав на готовність використати цей інструмент. Існує також політичний ризик: залучення Росії до нових міжнародних безпекових домовленостей може створити для Кремля можливість повернутися у статус «необхідного партнера» глобальної стабільності. Це здатне розмити образ Росії як держави-агресора та послабити режим міжнародного тиску.

США зібрали потужний військовий кулак навколо Ірану. Удар, який частина спостерігачів прогнозувала на цей вікенд, не відбувся, але це зовсім не означає, що небезпека минула. Радше навпаки: військовий тиск Вашингтона лише зростає, а питання полягає вже не в тому, чи існує опція удару, а в тому чи зможе дипломатія його зупинити.