«Російські активи мають бути передані Україні»

Звернення до світових лідерів й урядів

Війна Росії проти України – це геноцид.

Вона спрямована на знищення України – її державності, народу, економіки та майбутнього. Москва вже давно виношувала цей намір, упродовж багатьох років накопичуючи для цього величезні ресурси, у тому числі й ті, що зосередила поза своїми межами.

Учинивши зухвалий та неспровокований акт агресії проти суверенної держави, агресор замахнувся на основні принципи цивілізованого світового устрою, закріпленого у Статуті ООН та основоположних міжнародних документах.
Росія свідомо стала поза законом. Тому вона повинна понести відповідальність за всі злочини в Україні, не бачені в Європі з часів Другої світової війни, та відшкодувати всі втрати і збитки.

Станом на сьогодні загальний обсяг заморожених суверенних російських активів становить приблизно 300 мільярдів євро. Це включає близько 200 мільярдів євро в Європейському Союзі.

Ми закликаємо лідерів держав Групи Семи та Європейського Союзу схвалити довгоочікуване рішення, щоб дозволити Україні використовувати суверенні російські активи та спрямовувати їх на відшкодування збитків, завданих Україні та українцям.

14 листопада 2022 року Генеральна Асамблея ООН схвалила  резолюцію «Сприяння правовому захисту та забезпеченню відшкодування збитків у зв'язку з агресією проти України» та визнала, що Російська Федерація має бути притягнута до відповідальності за кожне порушення міжнародного права, вчинене в Україні або проти неї, включаючи агресію на порушення Статуту ООН, а також за будь-які порушення міжнародного гуманітарного права та міжнародного права в сфері прав людини, і що вона має понести правові наслідки всіх своїх міжнародно-протиправних дій, включно з відшкодуванням збитків та будь-якої шкоди, завданих такими діями. Рішення ГА ООН разом з іншими міжнародними актами, що засуджують агресію Росії, складають надзвичайно важливу правову основу для притягнення російського агресора до правової відповідальності та забезпечення відшкодування агресором усіх збитків.

Використання суверенних російських активів слід розглядати як колективний  контрзахід. Комісія міжнародного права ООН з питань відповідальності держав встановила нормативний кодекс таких дій.

Тим часом агресор відчуває свою безкарність. Зловживаючи своїм статусом постійного члена Ради Безпеки ООН, Росія вважає себе вільною від виконання норм міжнародного права та справедливості. Майбутня передача російських активів Україні є одним із тих обов’язкових кроків, що змусять агресора відчути тягар міжнародної відповідальності. Це також стане вагомим уроком для інших режимів, які намагаються підірвати міжнародний правопорядок.  

За свої дії саме Росія повинна понести відповідальність, компенсуючи нанесені збитки насамперед за свій рахунок. Платники податків у західних країнах прихильно сприймуть рішення про використання російських активів для потреб України, бо це зменшить навантаження на відповідні національні бюджети.  

Україна та українці як безпосередні жертви російської агресії мають право отримати від Росії повну компенсацію за завдану шкоду. Поки Росія не повернеться на шлях дотримання міжнародного права і повністю не виплатить Україні та українцям юридично призначених репарацій, саме Україна та українці мають стати отримувачами суверенних російських активів.  

Закликаємо світових лідерів зробити кілька важливих кроків.

Необхідно сформувати відкритий реєстр заморожених суверенних російських активів із зазначенням їхніх сум, видів активів, їхнього місцезнаходження, поточного стану використання та доходів від них. Необхідно розкрити умови поточного використання всіх заморожених суверенних активів Російської Федерації.

До прийняття остаточного рішення про передачу активів, всі доходи від використання заморожених активів Росії мають бути спрямовані в Україну та для українців. Вітаємо нещодавнє рішення уряду Бельгії використати в інтересах України податкові надходження від заморожених російських активів. Утім, Європейському Союзу та Сполученим Штатам треба зробити подальші кроки,  аби знайти належне рішення цього питання.

У червні 2023 року до Конгресу США було подано законопроект «Відновлення економічного процвітання та можливостей  для українців» (“Rebuilding Economic Prosperity and Opportunity (REPO) for Ukrainians Act”). Законодавчий механізм цього документа надає Президенту Сполучених Штатів повноваження використовувати суверенні активи Російської Федерації. Прийняття цього законопроекта надасть уряду Сполучених Штатів додаткові інструменти дії.  

Європейському Союзу та його державам-членам необхідно вжити відповідних кроків, включно з прийняттям необхідних законодавчих рішень, аби знайти розв’язання цієї надзвичайно важливої проблеми.

Суверенні російські активи мусять бути внесені в спеціальний Фонд відновлення України, яким керуватимуть представники держав Групи Семи за консультацій з Урядом України. За оцінками Світового банку, у лютому 2023 року вартість відновлення України вже досягла $411 млрд. Кожен день ця сума збільшується. Суверенні російські активи в 300 мільярдів євро не можуть компенсувати весь обсяг спричинених збитків, але стануть вагомим внеском у справу порятунку та відбудови демократичної, стійкої, європейської України.

Настав час відкинути сумніви та необґрунтовані побоювання.

Настав час прийняти фундаментальне рішення — рішення, яке є вирішальним для перемоги України та її відбудови.

Арсеній Яценюк, Голова Київського Безпекового Форуму, Прем'єр-міністр України у 2014-16 роках

Лоуренс Г. Саммерс, Президент-емерит Гарвардського університету, Міністр фінансів США у 1999-2001 роках

Посол Роберт Б. Зеллік, Президент Світового Банку в 2007-12 роках, Заступник Державного секретаря США у 2005-06 роках, Торговий представник Сполучених Штатів у 2001-05 роках

Філіп Зеліков, Старший науковий співробітник Інституту Гувера Стенфордського університету, Радник Державного департаменту США в 2005-07 роках

Андрюс Кубіліюс, Прем'єр-міністр Литви в 1999-2000 і 2008-12 роках, член Європарламенту, Співголова Euronest

Тааві Рийвас, Прем'єр-міністр Естонії в 2014-16 роках

Наталі Луазо, Міністр Франції в європейських справах у 2017-19 роках, член Європейського парламенту

Міхаель Галер, член Європейського парламенту

Посол Крістоф Гойсґен, Голова Мюнхенської безпекової конференції, Постійний  Представник Німеччини при ООН в 2017-21 роках

Посол Джон Гербст, Старший директор Центру Євразії Атлантичної ради США, Посол США в Україні в 2003-06 роках

Данило Лубківський, Директор Київського Безпекового Форуму, Заступник Міністра закордонних справ  України в 2014 році

Д-р Френсіс Фукуяма, Старший науковий співробітник Інституту Фрімена-Сполі з міжнародних досліджень Стенфордського університету

Ґаррі Каспаров, Голова Ініціативи «Відродимо демократію» (RDI), Голова Фундації з прав людини (HRF)

Посол Пола Добрянскі, Заступник Державного секретаря США з глобальних справ у 2001-2009 роках

Посол Александр Вершбоу, Почесний науковий співробітник Атлантичної ради, Заступник Генерального секретаря НАТО у 2012-16 роках, Посол США в у Південній Кореї у 2005-08 роках і Росії в 2001-2005 роках

Деніел Фрід, Помічник Державного секретаря США у європейських та євразійських справах у 2005-09 роках, Координатор Державного департаменту США з питань санкційної політики у 2013-17 роках, Посол США у Польщі у 1997-2000 роках

Посол Ерік Едельман, Заступник Міністра оборони США з політичних питань у 2005-09 роках, Посол США в Туреччині в 2003-05 роках і Фінляндії в 1998-2001 роках

Посол Майкл Макфол, Директор Інституту Фрімена-Сполі з міжнародних досліджень Стенфордського університету, Посол США в Росії у 2012-14 роках

Девід Крамер, Виконавчий Директор Інституту Джорджа Буша-молодшого, Помічник Державного секретаря США з питань демократії, прав людини та зайнятості у 2008-09 роках

Д-р Евелін Фаркас, Виконавчий Директор Інституту Джона Маккейна, Заступник Помічника Міністра оборони у справах Росії, України, Євразії у 2012-15 роках

Том Малиновскі, Старший науковий співробітник Інституту Джона Маккейна, Конгресмен США у 2019-23 роках

Посол Дуглас Люте, Посол США при НАТО у 2013-17 роках

Посол Марі Йованович, Посол США в Україні у 2016-19 роках

Посол Вільям Б. Тейлор, Віце-президент Інституту миру США, Посол США в Україні у 2006-09 роках

Посол Карлос Паскуаль, Посол США в Україні у 2000-03 роках

Посол Стівен Пайфер, Старший науковий співробітник Інституту Брукінґс, Посол США в Україні в 1998-2000 роках

Посол Стівен Сестанович, Старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин, професор Колумбійського університету, Посол США з особливих доручень у державах колишнього Радянського Союзу в 1997-2001 роках

Посол Річард Морнінґстар, Голова і засновник Глобального енергетичного центру Атлантичної ради, Посол США в Азербайджані в 2012-14 роках і при Європейському Союзі в 1999-2001 роках

Посол П. Майкл МакКінлі, Посол США в Бразилії в 2017-18 роках, Афганістані в 2015-16 роках, Колумбії в 2010-13 роках і Перу в 2007-10 роках

Франклін Крамер, колишній Помічник Міністра оборони США з питань міжнародної безпеки, Почесний науковий співробітник і член керівництва Атлантичної ради

Лоуренс Г. Трайб, Професор-емерит Гарвардського університету

Стівен Тіан, Директор з питань досліджень Єльського інституту лідерства

Д- Андерс Аслунд, колишній Радник Президента України

Джеффрі Зонненфельд, Професор Єльської школи менеджменту