Спостерігаючи за останніми заявами та рішеннями представників США, важко позбутися відчуття, що Вашингтон нині живе одразу в кількох  паралельних міжнародних реальностях. І діє в кожній з них не просто у різних напрямках, а часто - суперечливою.

У міжнародно-безпековій реальності, за словами Держсекретаря Рубіо, США залишаються активним членом НАТО. А припущення, що в разі загрози американці можуть не захистити європейських союзників, він назвав «істерією».

Однак підозри щодо твердості зобов’язань США в межах Альянсу виникли не на порожньому місці. Їм передували заяви Президента Трампа про те, що країни-члени, які не збільшать витрати на оборону, не можуть розраховувати на захист з боку США. Причому він озвучив апріорно нереальну цифру — 5% ВВП, яку не витримують навіть самі Сполучені Штати.

Непевність посилює й уявлення про те, що головним противником США є Китай. А з Росією, яку європейці вважають основною загрозою, мають розбиратися самі євпропейці. Такий самий підхід Сполучені Штати демонструють і до інших своїх багаторічних безпекових партнерів.

Нова оборонна стратегія Пентагону йде ще далі. США зберігатимуть ядерну парасольку в Європі. Але в разі потреби задіяння американських сил на їхньому пріоритетному безпековому напрямку, Європа може не дочекатися іншої військової допомоги. Отже, їй доведеться покладатися лише на власні сили — незалежно від рівня оборонних витрат.

Більше того, у протистоянні з Пекіном Вашингтон прагне використати Москву як союзника. І при цьому він готовий пробачити їй усі незаконні дії проти України, пожертвувавши інтересами Києва та Європи. На це вказує не лише одноосібна «миротворча» діяльність адміністрації США, а й лояльне ставлення Вашингтона до затягування Кремлем перемир’я та порушення раніше досягнутих домовленостей.

У міжнародно-економічній площині США оголосили тирифну війну всьому світу, включаючи своїх найближчих союзників. Це точно не сприяє економічним можливостям Європи. Як у такому разі виконувати вимоги Вашингтона щодо виділення 5% на оборону і самостійно забезпечувати протистояння з Росією – не відомо. Те, що одночасно постраждає й економіка США, також не додає оптимізму.

Прикрим наслідком тарифної війни є вимушений пошук нових економічних партнерів союзниками США. Багато з них звертаються до Пекіну — третьої світової економічної потуги, яка також потерпає від американських тарифів. Це цілком співпадає з дипломатичною діяльністю Китаю, що може зробити її досить успішною.

Чи посилить економічне протистояння і вимушена економічна диверсифікація політики держав-членів НАТО їх оборонні зобов’язання в рамках Альянсу – питання риторичне.  

Як зазначив у останньому інтерв’ю Radio Times Голова Київського безпекового форуму Арсеній Яценюк, військовий союз не може існувати без економічного.

Залишається сподіватися, що після переговорів між Вашингтоном і Брюсселем ситуація в економічних відносинах між США і Європою дещо стабілізується. Але виникає запитання: якщо у Вашингтона були претензії до Брюсселя, чому не почати з переговорів ?