Минулого тижня ЗСУ вперше визнали, що утримують “плацдарми” на лівому березі Дніпра проти Херсону, а не просто проводять “рейди”. Експерти КБФ уже писали про цю героїчну операцію Сил Спеціальних Операцій та Морської піхоти.

За даними OSINT-аналітиків, українці вже контролюють більше 10 квадратних кілометрів на Лівобережжі. Ці успіхи даються великою ціною. Адже відсутність переваги в повітрі поки не дозволяє ЗСУ навести переправи для перекидання важкої техніки та швидкого постачання військ.

Стратегічною метою десанту є не так просування на південь Херсонщини, як відтягування російських резервів з фронту на Запоріжжі й Донбасі, де ворог користується глибиною тилу й авіабазами на узбережжі Азова. Успіх оборонної операції в Авдіївці (власне, тривалість тієї героїчної оборони) визначається й тим, скільки сил ворог перекине під Херсон.

Інша задача морпіхів – “відсунути” лінію фронту від Дніпра, Херсону й Одеси. Це необхідно для обмеження ударів по портах, а також для “наближення” зони ураження українських ракет до Криму.

***

У повітряній війні сторони теж використовують асиметричний підхід. Масовий запуск “Шахедів”, який ми знову спостерігаємо останніми тижнями, є наслідком нездатності росіян до “класичних” ударів у тил України.

На жаль, Сили Оборони досі не отримали від Заходу літаки й далекобійну зброю, які б дозволили ґарантовано вражати військові об’єкти в Росії. Не вистачає й зенітно-ракетних систем.

Асиметрична відповідь ЗСУ – розвиток ППО малої дальності. Йдеться про мобільні вогневі групи (МВГ) та зенітні самохідні гармати Gepard. МВГ й “Ґепарди” знищують багато “Шахедів”, а самі малопомітні для розвідки ворога.

Це поки єдиний сегмент протиповітряної оборони, який Україна може масштабувати. Окрім автомобілів і прожекторів, МВГ використовують переносні зенітні ракети та дрібнокаліберні зенітні гармати, а також великокаліберні кулемети.

Все це – проста у використанні, відносно масова на Заході і в Україні зброя. Минулого тижня США закупили для України ще 60 вживаних Gepard (на додачу до десятків уже використовуваних нами).

Однак і тут є складнощі. По-перше, “Шахеди” важко виявляти здалеку через їх малий розмір і слабкий двигун: потрібно багато сучасних радарів. Саме тому українці так часто вражають дронами ворожі зенітно-ракетні установки у фронтовій смузі. МВГ “шукають” “Шахеди” й крилаті ракети в небі за даними спостереження, отриманими через Інтернет-зв’язок.

По-друге, озброєння МВГ все ж складніше й дорожче за артилерійські боєприпаси. Снаряди для зенітних гармат Україна використовує із радянських запасів або з труднощами отримує від Заходу (якщо йдеться про “Ґепарди”).

***

Проблема з темпом та якістю американської допомоги Україні примусили лідерів Британії та Євросоюзу говорити про необхідність закрити цю прогалину силами Європи. Це стратегічний асиметричний підхід, який необхідно застосувати якнайшвидше й на тривалу перспективу.

Американська військово-технічна допомога відігравала, й має відіграти, вирішальну роль. Її обсяг перевищив 50 мільярдів доларів (удвічі більше за інших партнерів) і включає озброєння, яке інші країни не можуть дати, або не мають у такій кількості. Найвідоміший приклад: зрив графіку постачання артилерійських боєприпасів силами Євросоюзу.

Тим не менше, економіка та промисловість Європи потенційно спроможні й самостійно забезпечити Україну зброєю в перспективі місяців чи років. Але для цього, як писали минулого тижня західні фахівці, необхідні глибокі реформи в “оборонці” по всьому Заходу. Йдеться, з одного боку, про масштабні державні інвестиції у приватні компанії.

З іншого боку, усе це неможливе без чіткого політичного рішення про те, що Захід (зокрема Західна Європа) десятиріччями захищатимуть Україну, Ізраїль та Тайвань і надаватимуть їм зброю.

Що ж до конкретних країн-донорів та видів озброєння для України, то експерти давно запропонували “майже альтернативи” американській допомозі. Так, омріяні ЗСУ винищувачі F-16 можна замінити гіршими європейськими “Торнадо” чи французькими “Міраж”, які зараз масово знімаються з озброєння. Потрібні європейські ракети Taurus.

Що ж до “асиметричних” країн-лідерів допомоги, то до Великої Британії необхідно долучити Францію: континентальну країну, яка (на відміну від Німеччини) прагне повернути статус супердержави й піклується про власні армію та “оборонку”.