Зовсім недавно відзвучали фанфари на честь Президента США Дональда Трампа за досягнення домовленостей між Ізраїлем і Хамасом про припинення вогню в Секторі Газа. Наступною війною, яку Трамп має намір завершити, є російсько-українська. Наскільки досвід Близького Сходу може бути використаний Білим Домом в Україні? На що можна сподіватися і чого варто остерігатися?

Трамп вже заявив, що має намір попросити свого «талановитого» переговорника Стівена Віткоффа тепер зайнятися Україною — того самого носія бізнес-підходу до дипломатії, який разом, а можливо завдяки залученню зятя Трампа бізнесмена Джареда Кушнера, приніс успіх в Газі.

Перше, що кидається в очі,  — це досягнення результату через тиск на обидві сторони. Суттєвої різниці між агресором і жертвою не робиться. Основний аргумент для компромісу — маєш козирі чи не маєш. Чи забезпечить це справедливе завершення війни в Україні — питання залишається відкритим.  

Друге, чим бізнес-підхід відрізняється від класичної дипломатії , — відсутністю активного використання аргументів міжнародного права і ставкою на гру інтересами та власними бізнес-контактами. Питання відповідальності за злочини при цьому не ставиться. Іноді такий підхід дає результат, але існує ризик, що виграє не той, на чийому боці правда, а той, хто більше «заплатить» посереднику — не обов’язково грошима, а майбутніми угодами чи бізнес-перспективами. У кого більший потенціал у цьому плані – України чи Росії – залишається риторичним питанням.

Третя проблема бізнесменів у дипломатії — прагматизм і готовність задовільнитися частковим рішенням. Називати війну на Близькому Сході завершеною ще передчасно. Поки що успіх можна оцінювати лише в рамках першого етапу — припинення вогню і звільнення заручників. Найскладніше почнеться пізніше, коли справа дійде до роззброєння Хамасу і витіснення терористів з управління Газою.

Чи залишаться Трамп і його посередники такими же активними та заінтересованими у цих тривалих і складних процесах ? Чи передадуть «деталі» іншим — країнам та міжнародним організаціям, як ООН — і займуться новими проблемами, як Україна, та реалізацією бізнес-перспектив, що з’явилися під час переговорів? Досягнуте перемир’я може знову завершитися черговим конфліктом, і це не виключено і для України.

Водночас, враховуючи складну ситуацію на фронті, реалізація навіть початкового етапу – припинення вогню – зараз в наших інтересах. І ми будемо вдячні Президенту Трампу за його вирішення. «Деталі» ж, можливо, варто передати іншим — європейцям, Міжнародному кримінальному суду, нещодавно створеному Міжнародному трибуналу, G7 тощо. Вони краще розуміються на психології росіян та важливості міжнародного права як для безпеки України, так і власної. Хоча навіть у цьому випадку підтримка Вашингтона лишиться ключовою.

У 20-ти-пунктовій мирній угоді по Газі є дуже привабливі ідеї, зокрема роззброєння і усунення винуватця війни від влади. Але навіть у випадку Хамасу, який набагато слабший за Росію, реалізувати це буде складно. Що ж стосується Москви, досягнення подібного результату потребуватиме значно більшого військового та економічного тиску з боку Вашингтона, ніж прості погрози передати Україні кілька десятків або сотень далекобійних ракет.