Дві телефонні розмови українського і американського президентів за два дні свідчать про готовність адміністрації США до суттєвого посилення тиску на Кремль. Більше того, за інформацією ЗМІ, в п’ятницю, 17 жовтня може відбутися очна зустріч президентів України і США Володимира Зеленського і Дональда Трампа. До Вашингтона летять і Голова Офісу Президента України Андрій Єрмак, Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко разом з Секретарем РНБОУ Рустемом Умєровим. Небачена активність дипломатичних контактів між Україною і США на найвищих рівнях свідчить, як мінімум, про наявність взаєморозуміння.    

Президент США Дональд Трамп вичерпав можливості гри з Москвою за допомогою «пряників», тобто обіцянок відновлення масштабного економічного співробітництва з РФ у разі припинення війни. Зараз у гру вступають «батоги» - перспективи постачання Україні американської далекобійної зброї, включно з ракетами «Томагавк». Їх підсилює готовність США до передачі Україні розвідувальної інформації з метою ефективного використання цієї зброї глибоко по території РФ. Більше того, ЗМІ інформують, що це вже практикується з літа. Ні американська, ні українська сторони це не спростовують.  

Чи дійсно надійдуть Україні «Томагавки», коли і скільки – на ці запитання відповідей поки що немає. Але певний скептицизм з приводу реальності таких поставок і їх військової ефективності не зменшує їх політичної ваги для припинення війни.

Реакція Кремля ще донедавна була доволі стриманою, з уникненням різкої критики особисто Трампа та закликами «тверезо і відповідально» підійти до постачання ракет «Томагавк», з акцентом на розширенні російських можливостей ППО і відсутності реального впливу поставок на ситуацію на фронті. Як «пряник» для Вашингтона використовувалася готовність Москви до співпраці зі США у питанні ядерного стримування.

У якості тиску на Трампа Москва спробувала використати навіть своє розчарування «вичерпанням» «потужного імпульсу»  на користь завершення війни, досягнутого під час зустрічі на Алясці. Але проблема в тому, що власне відмова Росії від поступок, які, як здавалося Трампу, були досягнуті під час останніх комунікацій з Путіним, і стала тригером до останніх змін у тактиці Вашингтона щодо РФ.

Однак, як завжди, найбільш радикальною (серед офіціозу РФ) виявилася реакція заступника голови Радбезу РФ Дмитра Медведєва. Він заявив, що Росія у відповідь на «Томагавки» може застосувати ядерну зброю, оскільки відрізнити ядерне виконання цих ракет від звичайного в польоті неможливо, а пуск їх здійснюватиме не «бандерівський Київ», а саме США. Але сила його аргументів розбивається об той факт, що Росія вже більше трьох років запускає по Україні ракети, які є потенційними носіями ядерної зброї.  

Попри те, що чисельні заяви Трампа про свої успіхи у припиненні світових війн у переважної більшості викликають досить іронічне ставлення, не можна сказати, що за останній рік йому взагалі нічого не вдалося. Але всі його успіхи були пов’язані з демонстрацією сили, а не із заохоченнями. З Іраном – ударами по ядерних об’єктах, з Хамасом – підтримкою можливих дій Ізраїлю на території Гази. Певні результати можуть бути і щодо Венесуели, де США активно демонструють свою готовність до задіяння військових сил у разі недосягнення політичних цілей іншим шляхом.

Сила – це те, що розуміють всі диктатори і агресори. І Росія – не виняток у цьому плані.