Аналітика Київського Безпекового Форуму

Як свідчать останні заяви Президента США Дональда Трампа, реальні результати візиту американського лідера до Китаю суттєво не дотягують до тих компліментарних оцінок, які звучали у його заявах для преси.

По найважливішому безпековому питанню для США – Ірану - сторони підтвердили єдність принципових позицій: війна має завершитися, Тегеран не має мати ядерної зброї, Ормузька протока має бути відкритою. Але це озвучувалося і раніше. Пекін ніколи публічно не суперечив Вашингтону у ключових підходах до врегулювання, підтримуючи, водночас, особливі відносини з Тегераном, як економічні, так і, підозрюють, з військовим нахилом.

Проте, від згоди з основними принципами врегулювання до домовленостей про здійснення тиску на іранське керівництво для забезпечення їх виконання - далекий шлях. Під час візиту китайський лідер сигналізував про свою готовність до більш активної ролі у вирішенні проблеми Ірану. Однак, степінь цієї активності, а також згода з Вашингтоном щодо деталей врегулювання (в плані послідовності кроків та захисту інтересів Тегерану) поки залишаються під питанням.

Для Китаю безперечно важливим є стабільний мир і безперешкодний транспортний коридор до близько-східних енергетичних ресурсів. З іншої сторони, Пекін сприймає ці питання як серйозні важелі впливу на Вашингтон з метою захисту своїх власних ключових стратегічних інтересів, які лежать не на Близькому Сході, а на Тайвані.

Але тут помітних змін у позиції США не відбулося. А вона не зовсім задовольняє Китай, зокрема в плані готовності Вашингтона до продажу озброєнь Тайваню і надання військової підтримки у разі спроб Китаю вирішити проблему острова військовим шляхом. І це – незважаючи на попередження Сі, що «хибні кроки» або неправильне вирішення цього питання Вашингтоном може призвести до «зіткнень або навіть конфлікту» між країнами.

Серед «найважливіших міжнародних і регіональних питань», які були обговорені, згадувалася й Україна При цьому жодних конкретних деталей про досягнуті домовленості не повідомляється. Готовність Китаю до більш активної ролі у припиненні війни стане зрозумілішою під час візиту російського диктатора путіна до Пекіну, який відбудеться найближчим часом.

Не менш важливими для сторін є й економічні аспекти відносин. У результаті минулорічних тарифних маніпуляцій Трампа та торговельного шантажу Пекіну у відповідь сторони вийшли на тимчасові компромісні домовленості, які, проте, для жодної з них не видаються ідеальними.

Штати наполягають на розширенні доступу на китайський ринок, на знятті обмежень на експорт рідкоземельних мінералів. Китайці вимагають зняття заборон на доступ до нових технологій, зокрема у галузі штучного інтелекту та мікрочипів, скасування захисних мит, відмови від політично вмотивованих заборон на інвестиції в американські компанії.

За словами Трампа і членів його адміністрації, у ході зустрічей досягнуто значних успіхів: Пекін висловив готовність до збільшення імпорту сільськогосподарської продукції США, закупівлі американської нафти і 200 літаків Боінг, заснування двосторонньої «Ради торгівлі».

Не менш позитивно, хоча й дуже загально, оцінив результати і Сі. Він заявив, що після візиту двері Пекіна «у зовнішній світ відчиняться лише ширше», а «американські компанії матимуть ще кращі перспективи в Китаї».

Проте, реальну вагу домовленостей в економічній сфері можна буде побачити лише згодом.

Обидві сторони підтвердили заінтересованість у продовженні однорічного «торговельного перемир’я», яке завершується в жовтні. Водночас, жорстких публічних обіцянок з цього приводу не виголошувалося. У заявах представників кабінету Трампа з цього приводу звучали фрази на кшталт «якщо це й надалі буде добре працювати для кожної країни».