У питанні мирного врегулювання поки що світла в кінці тунелю не видно. Не проглядається й сам тунель. 

З подачі Вашингтону основний акцент сьогоднішніх американсько-українських контактів зосереджений не на припиненні вогню, гарантіях безпеки та справедливих умовах миру, а на доступі до українських ресурсів і поділі прибутків від них. 

Американсько-українська угода знаходиться на кінцевій стадії погодження. Проте, поки що не зовсім зрозумілими є її практичні аспекти та те, наскільки вони відповідають інтересам України, економічним і безпековим. Залишається сподіватися, що особисті контакти між Трампом і Зеленським, учорашній під час засідання G7, та наступний, під час підписання ресурсних домовленостей, дозволять виправити акцентну картину діалогу з головним стратегічним партнером. 

Заінтересованість Трампа у ресурсах не обійшла уваги й Брюсселя, й Москви.   

Під час візиту керівництва ЄС до Києва 24 лютого Єврокомісар з питань промислової стратегії Стефан Сежурне привернув увагу до взаємовигідних домовленостей ЄС з Україною щодо українських критичних мінералів. З акцентом на слові «взаємовигідні». І у супроводі з обіцяною активізацією фінансової, військової та санкційної підтримки з боку європейців. Про це йшла мова під час саміту за участю керівництва ЄС 24 лютого в Києві та засідання Ради ЄС у закордонних справах того ж дня у Брюсселі. Не залишилися за межами мейнстріму і Москва. Путін також пропонує Трампу угоду про доступ до російських рідкоземельних матеріалів, у т.ч. на окупованій території України, і не тільки до них. 

Враховуючи різницю між територіальним і ресурсним потенціалами України і Росії, не хотілося б, щоб умови справедливого миру визначалися величиною ресурсного внеску «сторін конфлікту», як сьогодні Вашингтон як медіатор трактує Україну і Росію. 

Незважаючи на демонстративно теплий діалог між Трампом і Путіним, принципові відмінності між позиціями України та Росії нікуди не зникли. 

За словами російського Міністра закордонних справ Лаврова, РФ припинить бойові дії лише тоді, коли «переговори дадуть твердий і стійкий результат, який влаштує Російську Федерацію». А що влаштує Москву всім добре відомо – різке обмеження суверенітету України, її повернення в російську зону впливу та врахування «територіальних реалій на землі». Але це не влаштовує не лише Київ і Європу, а й Вашингтон. 

Нещодавно Держсекретар США Марко Рубіо зазначив, що наступним кроком у миротворчих зусиллях стануть консультації з Росією з метою вияснити, на що готова піти Москва, щоб завершити війну. Таке ж запитання Рубіо планує задати пізніше і Україні. 

Результати можна спрогнозувати вже сьогодні. У ролі рівновіддаленого медіатора США не зможуть досягти не лише довготривалого миру, який можливий на засадах справедливості, а й стабільного припинення вогню. Єдиним варіантом для Вашингтону стати переможцем – це повернутися до своєї природньої ролі стратегічного партнера України та Європи. Партнера, готового використати весь свій потенціал політичних, економічних і військових аргументів з метою примусу агресора до миру.