Як і очікувалося, єдиним публічно відомим, практичним результатом чергового раунду переговорів між Україною та Росією, що відбулися 23 липня в Стамбулі, стало погодження на подальші обміни військовополоненими та повернення тіл загиблих. Жодного прогресу в напрямку припинення вогню чи політичного врегулювання досягнуто не було.

Пропозиція України провести пряму зустріч між Президентом Зеленським і Путіним залишилася без відповіді. Російська сторона вчергове ухилилася, прикрившись аргументом про необхідність попереднього узгодження мирної угоди. За словами Владіміра Медінського, керівника російської делегації, така зустріч має бути «ретельно підготовлена». По суті це чергова відмовка, яка прикриває головне: Кремль не має жодного наміру припиняти війну.

Москва не веде переговори - вона веде війну. Терористичну війну проти мирного населення України. Вона шантажує світ руїнами українських міст, намагається виснажити західну підтримку Києва і продовжує мріяти про капітуляцію української держави. У перемовинах Кремль веде цинічну гру, спрямована виключно на одне: створити ілюзію конструктивності для західної аудиторії. Насамперед - для адміністрації Президента США Дональда Трампа. Мета очевидна: знизити дипломатичний та санкційний тиск, виграти час і зберегти ініціативу на полі бою.

І до певної міри цю гру Кремль грає успішно. Символом цього став останній 50-денний «ультиматум» Трампа, який фактично дає Москві карт-бланш на ще півтора місяці бомбардувань до ухвалення нового пакету санкцій. Це політична індульгенція для воєнних злочинів.

Голова Київського Безпекового форуму Арсеній Яценюк у коментарі Times Radio назвав переговори в Стамбулі тим, чим вони є насправді: «димовою завісою», спецоперацією російських спецслужб, що проводиться під контролем воєнного злочинця Путіна. За його словами, головна мета цих перемовин - створити видимість дипломатичного процесу, без жодного реального змісту.

Результати стамбульської зустрічі повністю підтверджують ці оцінки. Обіцянки Росії щодо створення трьох онлайн-груп - ще одна спроба затягнути час і виграти інформаційну паузу.
Єдиною реальною відповіддю на таку тактику Кремля є зміна балансу сили: посилення українських оборонних спроможностей, масштабне і рішуче збільшення західної військової допомоги, а також негайне запровадження нових жорстких санкцій проти Росії та її міжнародних економічних посібників. Політика умиротворення та дипломатичних ілюзій лише продовжує війну.