Після схвалення 13 лютого Сенатом США міжнародного пакету допомоги нарешті зрушило з мертвої точки питання відновлення військової і фінансової підтримки України з боку Вашингтону. Як відомо, цей пакет включає понад 60 млрд. дол. для нашої держави.

Однак оптимізм, який з’явився після цього голосування, має дуже обережний характер. Адже пакет допомоги стане дійсним лише після його схвалення нижньою палатою Конгресу – Палатою представників. А тут, власне, й ховаються всі основні проблеми, в першу чергу пов’язані з впливом лідера президентських перегонів від республіканців Дональда Трампа.

Під час своїх публічних виступів протягом останнього часу Трамп займав відверто пропутінську позицію, критикуючи ідею продовження надання Україні життєво важливої військової і фінансової допомоги для відсічі агресору та наголошуючи на своїх можливостях «вирішити проблему» війни  за 24 години, очевидно шляхом змушення України до капітуляції.

І лише останніми днями він дещо змінив риторику. Під час виступів у штаті Південна Кароліна Трамп пропонував надати допомогу Україні у кредит і наголошував, що зробить більше для захисту України, ніж чинний президент США Байден. Однак наскільки ці заяви відображають реальні зміни у його позиції, а наскільки викликані бажанням нейтралізувати симпатії виборців штату до його проукраїнської конкурентки Ніккі Гейлі – сказати поки що складно.  

Нещодавно Трамп дозволив собі абсолютно скандальні заяви і на адресу союзників по НАТО, зазначивши, що якщо стане президентом, то не лише не буде захищати європейців від можливого нападу Росії, а й заохочуватиме Москву до агресивних дій проти тих країн-членів, внесок яких у військовий бюджет є недостатнім. На думку Трампа, європейці мають брати більшу відповідальність за свою безпеку.

Реакція європейських союзників і чинної адміністрації США була миттєвою і різкою. Крім того, партнери України включили план по «захисту від дурня» в питанні подальшого функціонування формату Рамштайн, який дотепер координувався Вашингтоном. Зараз опрацьовується можливість перебрання цих функцій структурами НАТО.    

Тим не менше, незважаючи на всі скандальні заяви, внутрішньопартійні рейтинги Дональда Трампа на номінацію кандидатом в президенти зростають. Це має місце навіть у рідному для його суперниці штаті Південна Кароліна, де Ніккі Гейлі у свій час була губернатором. За останніми даними, Трамп може виграти в Гейлі праймеріз тут з рахунком 66 проти 30 відсотків.  

Переважає Трамп і у опитуваннях стосовно результатів президентських виборів. Хоча, варто відзначити, що його перевага над чинним Президентом Байденом на сьогодні складає лише декілька відсотків і не набагато відрізняється він статистичної похибки. Однак на користь Трампа може зіграти широко розповсюджена в американському суспільстві думка про те, що Байден вже занадто старий для посади президента.  

Незважаючи на гарячі внутрішньопартійні дебати республіканців після голосування в Сенаті, під час яких члени «рейганівської» частини партії здійснювали активний тиск на свого спікера Майка Джонсона, поки що він відмовляється ставити пакет допомоги на голосування. Як і раніше, свою позицію він аргументує відсутністю вирішення проблеми імміграції. Однак наскільки він зможе й надалі протистояти тискові однопартійців, поки що незрозуміло. Адже в умовах підтримки більшістю американцями продовження допомоги Україні ризики для республіканських конгресменів від можливого скандального програшу Києва у зв’язку з блокуванням допомоги США можуть переважити ризики від відсутності підтримки з боку лідера партії. Крім того, процедурна можливість зібрати 218 голосів у Палаті представників за розгляд питання допомоги залишається відкритою.

Республіканцями висловлюються і деякі компромісні варіанти подальшої роботи з законопроектом, зокрема голосування окремо за допомогу кожній країні, зменшення суми допомоги Україні чи її передачу через бюджет Пентагону, надання допомоги в кредит тощо. Однак ймовірність поступок демократів у цих питаннях не зовсім проглядається. Спроба Джонсона поставити питання допомоги окремо по Ізраїлю вже провалилася, оскільки не набрала достатньої кількості голосів. Крім того, Президент Байден вже наголосив на тому, що ветуватиме будь-яке розділення пакету допомоги. Не факт, що Байден погодиться і на зменшення суми допомоги Україні. Що стосується процедурних аспектів її проходження, конкретної думки серед оглядачів на цю тему поки що немає. В будь-якому разі, у випадку внесення Палатою представників змін, оновлений законопроект потребуватиме нового голосування в Сенаті, що стане додатковим фактором його затримки.

У разі, якщо пакет допомоги врешті буде поставлений на голосування у Палаті представників, американські оглядачі вважають, що він теоретично може набрати достатню кількість голосів. Проте жодних гарантій як щодо можливих результатів голосування, так і щодо його термінів, ніхто не дає. Така ситуація вимагає від європейських партнерів додаткових зусиль у підтримці України. 

В ЄС, після подолання блокування з боку угорського прем’єра Віктора Орбана, в умовах повної підтримки з боку європейських інституцій і Європарламенту, питання надання допомоги Україні зараз переходить у процедурну площину. Основною проблемою залишається брак необхідної кількості боєприпасів і зброї в Європі і нездатність європейського ВПК швидко наростити необхідні обсяги виробництва. Навіть обіцяний Україні до весни мільйон снарядів виявився для Євросоюзу недосяжною планкою.

Крім того, без допомоги США виділена на цей рік в рамках програми Ukraine Facility макрофінансова підтримка (18 млрд євро), навіть включно з додатковою двосторонньою фінансовою допомогою держав-членів, є недостатньою для балансування українського бюджету.

У цьому зв’язку ані фінансово, ні у військовому плані Європа на сьогодні не може компенсувати брак допомоги з боку Вашингтону. А ЄС, як і США, цього року також чекають вибори.

На 6-9 червня призначені чергові європейські вибори, які можуть внести певні корективи у розстановку сил в Європарламенті, і за результатами яких буде обраний новий Президент Європейської Ради та нова Єврокомісія.

За останніми опитуваннями, незважаючи на наявність спільної для Європи тенденції до зростання популярності крайніх правих, поки що непереборних  ризиків для України не простежується.

За даними Europe Elects, станом на кінець січня, у разі збереження існуючої структури партійних груп, фракція праворадикалів «Ідентичність і демократія» може збільшити свою присутність в ЄП на 18 депутатів і досягти 91 голосу із загального складу Європарламенту у 754 депутати. Водночас, збільшується вплив і європейських консерваторів і реформістів (+18), що в сумі дасть їм 80 місць. Однак можуть втратити голоси фракції «зелених» (-23, 51 місце), соціал-демократів (-14, 140 місць), лібералів і демократів «Оновити Європу» (-26, 82 місця). Практично на попередньому рівні залишається найбільша фракція Європарламенту - Європейської народної партії (-2, 180 місць).

Враховуючи те, що навіть серед праворадикалів, які, як правило, найбільш схильні до проросійських і євроскептичних сентиментів, не всі займають антиукраїнську позицію (відомим винятком є партія Прем’єр-міністра Італії  Джорджи Мелоні «Брати Італії»), поки що існуючі тенденції перерозподілу голосів в ЄП для майбутнього допомоги Україні і її євроінтеграції не є драматичними.

Однак стурбованість викликає зростання протестів в східно-європейських країнах-сусідах, зокрема Польщі, Чехії, Румунії, проти українських аграріїв та перевізників, з блокуванням і погрозами блокування українських кордонів. Особливо конфліктною є ситуація на українсько-польському кордоні. Турбує й неготовність польського уряду на рішучі кроки з метою припинення блокування, що частково пов’язано з участю аграріїв в діючій урядовій коаліції та наближенням локальних виборів.      

За таких умов, для того, щоб нове керівництво Європейської Ради та новий склад Єврокомісії виявилися такими ж прихильними до підтримки України, як і теперішнє, необхідною є не лише постійна активізація української дипломатії на захист інтересів держави, а й залучення до лобіювання України всіх державницьких проєвропейських політичних і громадських сил.