Телефонні розмови між Президентом Трампом і лідерами України й Росії 12 лютого, за словами американського президента, офіційно відкрили переговорний процес щодо завершення війни. Якщо раніше обміни думками між сторонами мали переважно непублічний характер, зараз розпочався етап формування реальних переговірних позицій сторін та публічної апробації можливих компромісів.

У Брюсселі під час «Рамштайну» та засідання міністрів оборони НАТО Піт Гегсет озвучив позицію нової адміністрації США щодо нереалістичності відновлення України у кордонах «до 2014 року» та вступу держави до НАТО.

Дональд Трамп в інтерв’ю журналістам підтвердив своє бачення, що членство України в НАТО спровокувало війну і є неможливим. Він також зазначив, що Україна заради миру повинна піти на територіальні компроміси. Водночас, Трамп не виключив можливості, що певні окуповані території можуть повернутися під контроль держави. Однак, ці слова не супроводжувалися будь-якими натяками на активну роль США у цьому процесі.

Певний оптимізм викликають попередні заяви Трампа з критикою ультиматумів Путіна щодо врахування російських «конституційних реалій», з наголосом на необхідності територіальних поступок з боку Москви. Як і останні запевнення у продовженні підтримки України «так довго, як доведеться». Однак, і ці заяви не додають чіткості щодо позиції США на переговорах. Виглядає, що вона все ще перебуває в процесі формування.

Поки що перспективи переговорів залишаються доволі невизначеними – занадто відмінні позиції. Проте рішучість Трампа виконати свої передвиборчі обіцянки завершити війну, використавши для цього весь економічний і військовий арсенал найсильнішої держави світу, оцінили навіть у Москві. Замість чергових ультиматумів, зараз звідти надходять сигнали про готовність до переговорів і до припинення кровопролиття, проте разом з «усуненням  першопричин» війни.

Підхід Трампа отримав бурю критики з боку європейських й американських політиків, аналітиків і ЗМІ. Тактика Трампа була сприйнята як здача інтересів України й Європи. Звучали заяви, що Трамп «здався Путіну ще до початку переговорів» і веде «до капітуляції України». Наголошувалося, що переговори неможливі без участі європейців.

Не хочеться зайвого драматизму в оцінках. Однак, виникає запитання – невже всі військові, політичні й економічні аргументи США, як і комерційна заінтересованість у ресурсному партнерстві з Україною, будуть витрачені на фіксацію незаконних територіальних надбань держави-агресора та її вимог щодо обмеження суверенітету України й Європи в оборонній сфері ?

Більше чіткості мають дати зустрічі у Мюнхені Президента Зеленського з Віце-президентом США Венсом та Держсекретарем Рубіо, консультації Спецпредставника по Україні та Росії Келлога в європейських столицях і в Києві, зустрічі представників України, США й Росії в Саудівській Арабії.