Новини

«Вітаю рішення Європейської Комісії з рекомендацією розпочати переговори з Україною про вступ до Європейського Союзу. За цим рішенням - велика і солідарна праця багатьох людей: нашої влади та опозиції, наших європейських партнерів, наших активістів та експертів», - написав голова КБФ, премʼєр-міністр 2014-2016 років Арсеній Яценюк у Facebook.Голова КБФ підкреслив, що за цим рішенням - «велика і складна дорога, пройдена нами за останні десять років від Революції Гідності та підписання політичної частини Угоди про асоціацію».Арсеній Яценюк наголосив, що ця новина - найкраща відповідь на всі московські іпсо, які хочуть розколоти нас і всередині в Україні, й у відносинах з ЄС.«Це - також приклад для нашої влади, політикуму і всього суспільства. Коли ми всі заодно, то досягаємо визначних результатів. Тримаймося цього правила і переможемо», - написав Арсеній Яценюк.

«Вітаю рішення Європейської Комісії з рекомендацією розпочати переговори з Україною про вступ до Європейського Союзу».

Арсеній ЯЦЕНЮК

Коли ми всі заодно, то досягаємо визначних результатів, - Арсеній Яценюк про рішення Єврокомісії 

«НАТО перебирає на себе командні функції з постачання Україні зброї і координації всіх зусиль щодо військової допомоги», - підкреслив голова Київського Безпекового Форуму, премʼєр-міністр України 2014-2016 років Арсеній Яценюк під час візиту до Вашингтона для участі в Громадському Форумі НАТО в рамках ювілейного Саміту Альянсу.Це пов’язано з тим, що «НАТО готується, що в різних країнах світу, і в Сполучених Штатах Америки, може бути змінено керівництво, і страхуються: страхуються з приводу того, чи будуть окремі країни так допомагати Україні, як зараз», зазначив він: «Тому прийнято рішення створити командний центр на базі НАТО, і Альянс перетягнув на себе всі ключові функції по координації».Ще однією позитивною новиною голова КБФ назвав те, що Альянс робить наголос на довгостроковому плануванні: &nbsp;«Ключове – це забезпечити українські Збройні Сили необхідною зброєю для двох речей. Перше – це зупинити росію. А друге, що вкрай важливо було почути тут від Генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга, - це відновити територіальну цілісність України, тобто випхати росію з українських територій».«Це чіткий сигнал військовому злочинцю путіну, що він не перечекає. І я хочу на це сподіватися», - додав Арсеній Яценюк.<iframe src="https://www.youtube.com/embed/H-KaZJB16EU" width="800" height="450" frameborder="0"></iframe>Ще однією позитивною новиною він назвав те, що «НАТО бере на себе функції, щоби зробити максимум для здобуття взаємоопераційності між Україною і країнами-членами НАТО»: «Це тут називають містком до того, щоб Україна стала членом Альянсу».Крім того, зазначив він, за заявами керівництва США, «нарешті розпочалося постачання F-16, і цього літа F-16 будуть літати над українською територією і захищати українську землю».«На саміті наших союзників не було жодного голосу, який би поставив під сумнів необхідність допомоги Україні, ціль того, щоб Україна перемогла в цій війні, і розуміння того, що путін не зупиниться, що його треба зупинити. Всі дискусії починаються з України і закінчуються нею», - сказав Арсеній Яценюк.

«Це чіткий сигнал військовому злочинцю путіну, що він не перечекає. І я хочу на це сподіватися», - сказав Арсеній Яценюк.

НАТО перебирає на себе командні функції з військової допомоги Україні - Арсеній Яценюк у Вашингтоні 

Арсеній Яценюк закликав приватних кредиторів погодитись на пропозицію Уряду щодо реструктуризації боргу України.Про це голова КБФ, премʼєр-міністр України 2014-2016 років написав у своїй статті для <a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://kyivindependent.com/opinion-restructuring-ukrainian-debt-is-a-step-toward-democratic-victory/">Kyiv Independent</a>.Він нагадав, що в серпні закінчується угода з власниками держоблігацій України про призупинення виплат, і поки не вдалося домовитись про реструктуризацію боргу: «Кредитори мають піти на компроміс, зважаючи на надзвичайно важку ситуацію для України, руйнівні наслідки війни».У серпні 2015-го, нагадав голова КБФ, очолюваний ним уряд досяг угоди з Комітетом кредиторів про реструктуризацію частини зовнішнього боргу на 18 млрд. дол. (п’ята його частина) - повне списання 3,6 млрд. дол. й відтермінування на чотири роки платежів за боргами на 14,4 млрд. дол.: «Це був перший досвід реструктуризації зовнішнього боргу, яка не була ідеальною. Втім, економія оціночно склала майже 9 млрд. дол. - списання боргу й процентів, мораторій на виплату боргу Росії та процентів по ньому. За варантами було сплачено 41 млн. дол. Профіт для держави – 8,9 млрд. дол. Плюс непряма вигода: 4,3 млрд. дол. - відтермінування процентів за чотири роки – залишились в бюджеті й працювали на економіку».&nbsp; Зараз же, наголосив він, ситуація набагато важча.«Війна вкрай негативно впливає на стан державних фінансів України. Стрімко зростає держборг, він перевищив 90% ВВП й збільшуватиметься далі. Майже 70% міжнародної фінансової допомоги надається Україні в формі кредитів, по яких державі треба сплачувати відсотки. Високі витрати на нацбезпеку та оборону, відбудову соціально-економічної інфраструктури, медичне обслуговування, виплати тимчасово переміщеним особам та багато інших витрат критично збільшують дефіцит держбюджету», - підкреслив голова КБФ.&nbsp; «За таких умов надважливим стає економічне виживання України. І воно в тому числі залежить від вирішення питання з держборгом», - наголосив він.Арсеній Яценюк підкреслив, що цивілізований світ має максимально фінансово обезкровити агресора – санкціями та конфіскацією заморожених активів, - а також максимально допомогти Україні: «Потрібні довготермінова фінансова допомога, сприяння експорту, порятунок енергетики. Реструктуризація українського зовнішнього боргу є частиною фінансової зброї, без якої буде надзвичайно складно перемогти в цій війні».&nbsp; Він також наголосив, що категорично не згоден з пропозиціями ще на два роки відтермінувати сплату по згаданим у цій статті облігаціям: «Більш немає простору для проміжних рішень, для чергових відтермінувань. Зовнішній держборг – облігації та ВВП-варанти - має бути реструктуризований на умовах списання. Україну мають прийняти в НАТО та ЄС. Україна має перемогти в війні».&nbsp; «Я маю пакет держоблігацій України на 500 тис. дол. Закликаю приватних кредиторів погодитись на пропозицію Уряду щодо реструктуризації боргу України (в крайньому випадку межа компромісу - списання 50% боргу). Без вагань готовий на втрати. Бо списання українського боргу - допомога в перемозі України, яка є перемогою демократії й справедливого світового порядку. За яких тільки й можлива стабільність світової економіки, що забезпечать безпеку інвестування та доходи інвесторів в усьому світі», - підкреслив Арсеній Яценюк. &nbsp;

Арсеній Яценюк закликав приватних кредиторів погодитись на пропозицію Уряду щодо реструктуризації боргу України.

Реструктуризація боргу України – один із елементів перемоги, - Арсеній Яценюк для Kyiv Independent 

Як і очікувалося, Вашингтонський саміт НАТО не схвалив рішення про запрошення України до НАТО, хоча його активно лобіювали як офіційні представники, так і ключові експерти України та багатьох держав-членів. Особливого розчарування це не викликало, оскільки ілюзій з цього приводу напередодні заходу ні в кого вже не було. Негативна позиція деяких ключових союзників з цього питання, в першу чергу США, була широко відомою.Однак друзям України все ж таки вдалося відстояти включення до Декларації Вашингтонського саміту посилання на «незворотність» курсу на членство України в НАТО. Як зазначається в документі, «майбутнє України - в НАТО», і союзники «продовжують підтримувати її на її незворотному шляху до повної євроатлантичної інтеграції, включно з членством в НАТО». При цьому підтверджується, що НАТО зможе надати запрошення Україні тоді, коли «союзники погодять таке рішення і умови будуть виконані».Чіткої конкретизації часових рамок та умов не наводиться. Серед них, як можна здогадатися, є як завершення війни, так і боротьба з корупцією, на необхідність якої нам доволі часто вказують. Однак на папері акцент ставиться на проведенні абстрактних «додаткових демократичних реформ» і &nbsp;«реформуванні сектору безпеки», а також на посиленні взаємосумісності ЗС України з НАТО як запоруці швидкого приєднання держави до Альянсу.Безумовно, жодних аргументів проти такої постановки питання немає. Проте прийняття політичного рішення про запрошення України дало б змогу не лише чітко визначити всі передумови приєднання держави до Альянсу, але й надало б вагомі стимули для їх виконання. Отже, все ж таки справа тут не в «інших демократичних реформах», а в неготовності НАТО до повноцінного захисту України у протистоянні з Росією. &nbsp; &nbsp;Водночас, саміт схвалив низку важливих рішень з надання військової підтримки Україні, які свідчать про певну позитивну динаміку підходу НАТО до цього питання. Перш за все варто згадати про створення нового штабу з координації військової допомоги Україні під назвою «Безпекова допомога НАТО та тренування для України» - NATO Security Assistance and Training for Ukraine (NSATU). Попередні детальні витоки в іноземних ЗМІ з дискусій союзників з цього приводу забезпечили правильне сприйняття цього пункту Декларації, роз’яснивши статус нової структури та причини відсутності у її назві слів «штаб» чи «операція» - щоб зазначену ініціативу не можна було інтерпретувати як втягування Альянсу у війну проти Росії. Цей момент для союзників є настільки важливим, що у відповідному параграфі Декларації прямо вказується, що «згідно з міжнародним правом, NSATU не буде робити НАТО стороною конфлікту». Натомість зазначена структура «підтримуватиме трансформацію сил оборони та безпеки України, сприяючи її подальшій інтеграції з НАТО».Незважаючи на ці обережності у формулюваннях, створення NSATU є серйозним кроком вперед для Альянсу. Адже на попередніх етапах НАТО, як організація, на відміну від держав-членів, офіційно надавала Україні лише гуманітарну і нелетальну військову допомогу, блокуючи, завдяки Угорщині, навіть можливість використання для поставок зброї в Україну Агенцію НАТО з підтримки і постачання. &nbsp;Ще одним важливим рішення саміту стало визначення мінімального рівня фінансування союзниками військової підтримки Україні на 2025 рік на рівні 40 млрд євро. На жаль, це стосується лише одного року. Обсяги військової допомоги на наступні роки схвалюватимуться наступними самітами Альянсу. &nbsp;Варто відзначити також створення Спільного центру Україна-НАТО з аналізу, тренування і навчання. Він дасть змогу здійснювати спільний аналіз уроків російської війни та підвищувати взаємосумісність України з НАТО.Крім того, схвалено рішення про призначення Старшого представника НАТО в Україні. &nbsp;Не можна не згадати й анонси про передачу нашій державі нових засобів ППО, у т.ч. систем PATRIOT, які добре себе зарекомендували у відбитті ракетних атак Росії. Безперечно, прямо ці рішення з самітом не пов’язані. Однак не виключено, що прагнення союзників «підсолодити» гіркоту від відсутності запрошення України до НАТО сприяли швидкому їх прийняттю окремими державами-членами.&nbsp;В черговий раз було згадано і про появу «вже влітку» в небі України літаків F-16. Однак враховуючи те, що їх поставка почала анонсуватися ще з початку року і термін весь час відтягувався, зазначена інформація викликає не лише оптимістичні очікування, а й певну гіркоту. &nbsp; &nbsp; &nbsp;Як зазначається в Декларації, рішення саміту НАТО та Ради Україна-НАТО, разом з роботою окремих держав-членів, у сукупності створюють «міст до членства України в НАТО».Штучне створення Альянсом все нових і нових проміжних етапів на шляху України до членства, очевидною метою яких є відтягування прийняття державами-членами остаточного політичного рішення, в багатьох експертів вже давно викликає ідіосинкразію. Однак у такому вигляді легкого алегоричного порівняння цей «міст», тобто спільну практичну роботу України і союзників задля перемоги над ворогом, можна напевно сприйняти. Головне, щоб він став об’єднуючою ланкою між Україною і НАТО, а не черговою перешкодою на її шляху до членства.&nbsp;

Вашингтонський саміт НАТО не схвалив рішення про запрошення України до НАТО, хоча його активно лобіювали як офіційні представники, так і ключові експерти України та багатьох держав-членів.

Міст замість членства. Чому Україна не отримала запрошення в НАТО на ювілейному саміті у Вашингтоні?

Під Вашингтонський саміт НАТО Кремль свідомо активізував повітряні удари по Україні (зокрема, удар по лікарні “Охматдит”). Є зміни в стратегії і тактиці ворога.Експерти Київського безпекового форуму виокремили головні виклики, які стоять перед Україною в повітряній війні, і оцінили в цьому контексті обіцянки щодо зброї, зроблені на саміті Альянсу.Найпомітнішою новацією ворога є масовані комбіновані удари вдень, яких довго не було. 2023 року експерти дійшли висновку, що ракети Х-101 (наймасовіша ударна ракета ворога) запускаються переважно з “прибуттям” на світанку, оскільки їхня геоінформаційна система наведення (TERCOM) погано працює як у темряві, так і при сонячному освітленні. Водночас дублюючу систему наведення (за GPS) українці навчилися “глушити”.Те, що Х-101 знову використовуються вдень, погана новина. Вочевидь, росіяни або знову модернізували Х-101 (це вже траплялося за повномасштабну війну), або вирішили вільніше витрачати їх, ризикуючи ще меншими точністю та виживанням ракет.Частіше використовуються й далекобійні балістичні ракети (насамперед “Іскандер-М”). Це нещодавно зауважив Командувач Повітряних Сил Микола Олещук. Спостерігаємо черговий сплеск &nbsp;їх застосування, хоча “балістику” досі запускають в рази менше за крилаті ракети й “Шахеди”. Знову застосовано дефіцитні аеробалістичні ракети “Кинджал” (безуспішно) та гіперзвукову “Циркон”.Почастішали й запуски крилатих ракет морського базування “Калібр” (3М14), нині переважно з Азова, узбережжя Кавказу та Каспію. Підступність 3М14 – в раптовості запуску; натомість літаки-носії Х-101 злітають (і демаскують себе) за пару годин до запуску.Важливі тактичні зміни:●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ворог системніше полює за українськими батареями ППО та літаками на аеродромах – із використанням далекобійних дронів-розвідників типу “Орлан”. Масовані удари (які України відбиває на 70-90%) є, зокрема, “розвідкою боєм” для відстеження ППО та винищувачів. ●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За даними Повітряних Сил, БПЛА “Шахед” тепер літають значно вище (на 500-1000м замість 100м), що загалом погано для їх збиття.***Єдина ефективна відповідь на ширше використання російських ракет – асиметрична: дозвіл партнерів уражати їх носії та іншу військову інфраструктуру на землі в Росії. А також надання для цього далекобійної зброї: ракет із дальністю 250-2000 км.На жаль, покращень у цьому питанні на саміті НАТО не відбулося. Британія зрештою дезавуювала заяву про нібито дозвіл використовувати ракети Storm Shadow по Росії; неясно, яка позиція Парижу щодо аналогічної ракети SCALP французького виробництва. Відзначимо розпливчасту обіцянку радника з національної безпеки США Саллівана про “спільну роботу над тим, щоби дати силову відповідь” на удар по Охматдиту.***Неефективна, але необхідна симетрична відповідь на ракетну загрозу – збільшення кількості батарей ППО в Україні та боєзапасу для них. Разом цього року партнери пообіцяли п’ять додаткових батарей ЗРК Patriot (одна з яких, від Німеччини, уже прибула).Таким чином, до кінця року ЗСУ можуть мати, разом із раніше наданими, до 10 батарей Patriot. Станом на початок року, Україна потребувала від 7 до 25 додаткових батарей Patriot.Партнери також збільшили постачання зенітних ракет до цієї системи: як з арсеналів країн, так і від виробників (з доставкою впродовж місяців і років), попри різке зростання закупівельної вартості ракет.Очікуються також ЗРК NASAMS, IRIS-T та SAMP-T середньої дальності (3-4 додаткових батареї разом).Збиття балістичних ракет (власне “протиракетна оборона”) можливе лише силами комплексів NASAMS та SAMP-T, а також новіших модифікацій ЗРК Patriot. Досі ЗСУ демонстрували таку спроможність лише над Києвом.***Інша гостронеобхідна симетрична відповідь на ракетну загрозу – надання Україні додаткових літаків-винищувачів. На саміті заявлено, що “доставка” винищувачів F-16 із арсеналів Данії та Нідерландів “уже почалася”, і що “цього року” будуть передані F-16 з Норвегії.Наголосимо, що, з одного боку, Україна гостро потребує будь–якої кількості винищувачів: для ППО та підтримки наземних військ. З іншого, поки не видно перспектив отримання “128 бортів F-16”. Це – оптимальна потреба ЗСУ, озвучена Президентом України (мінімальна, нагадаємо, 12), яка збігається з оцінками експертів щодо кількості винищувачів, яка матиме стратегічний вплив.***Необхідні відповіді на нову тактику застосування “Шахедів” – отримання додаткових систем ППО малої дальності (в т.ч. гарматних типу Gepard) та додаткових винищувачів. З обох цих питань на Вашингтонському саміті намітився невеликий проґрес.

Експерти КБФ виокремили головні виклики, які стоять перед Україною в повітряній війні, і оцінили  обіцянки щодо зброї, зроблені на саміті Альянсу.

Головні виклики в повітряній війні і чим допоможе нова західна зброя

Росіяни почали наступ на новій ділянці; куп’янський фронт відсувається, а вовчанський тримається; обом сторонам не вистачає резервів. Воєнний огляд КБФ.Останніми тижнями в наземній війні сталися тактичні зміни. Ворог почав просуватися на ділянці фронту, яка роками залишалася статичною: на так званому торецькому напрямку (західніше окупованої Горлівки). Бої тут точаться від 2014 року, з кількома загостреннями у 2022-2023, однак, ЗСУ донедавна могли стримувати фронт і завдавати росіянам великих втрат.Пересічена індустріалізована місцевість по обидва боки лінії зіткнення сприяє обом сторонам, тому просування ворога за два тижні не перевищило й 10 кілометрів. Жодних “проривів” тут ближчим часом боятися не варто.Окрім масованих м’ясних штурмів, успіху росіян на торецькому напрямку могло сприяти, здогадно, таємне спорудження штурмового тунелю в тил першої лінії оборони ЗСУ.Триває, попередніми темпами, просування ворога й на інших ділянках Донбасу: сіверському (темп дуже повільний); часово-ярському; покровському (від Авдіївки-Очеретиного); мар’їнському. В Часовому Ярі триває жорстка повітряно-наземна війна, у якій сторони укриваються в міській забудові по берегах каналу і позбавлені змоги вести масштабний наступ.Тактичні завдання ворога давно очевидні: вийти до великих логістичних центрів української оборони в Костянтинівці й Кураховому-Курахівці, перерізати широку автодорогу Покровськ-Костянтинівка. Стратегічна мета росіян – ціною будь-яких жертв захопити якомога більше території Донеччини, щоби створити для Кремля fait accompli у вимогах відчуження цього регіону від України.***Північніше по фронту, на сватівсько-куп’янському напрямку, назріває тактична проблема для Сил Оборони. Ворог за останні кілька тижнів просувається сільською місцевістю в районі Піщаного й Стельмахівки – прагнучи вийти до водосховища на річці Оскіл. Прорив фронту тут так само наразі неможливий (зокрема через контроль України над високим західним берегом Осколу). Але перед ЗСУ стоїть проблема збереження &nbsp;піхоти, яка невдовзі може бути “притиснута” до водосховища, й постачається вузькими рознесеними коридорами через мости й греблі.***В районі Харкова-Вовчанська ворог досі не може відновити наступ. Але й відкинути росіян із міської забудови Вовчанська та панівних висот до держкордону ЗСУ поки не можуть.Прагнучи припинити ворожий наступ на цій та інших ділянках, українці розгорнули повітряну війну в російському тилу: неглибоку й малоінтенсивну, зате на всьому прикордонні ворога від Курщини до Білгородщини. Проти російських логістики, укріплень та систем зв’язку застосовуються малі дрони, артилерія, ракети HIMARS. А також, за непідтвердженими даними, і французькі КАБи AASM Hammer.***Аналізуючи причини цієї ситуації, експерти наголошують на такому:●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Обидвом сторонам не вистачає резервів, але Україна відчуває цю проблему гостріше – через людиноцентричний характер своєї оборони. Адже ворог постійно використовує на різних ділянках великі маси ненавчених “мобіків” за стандартною примітивною тактикою (штурми малими групами пішки, на мотоциклах чи на “одноразовій” бронетехніці із “мангалами”). Водночас ЗСУ змушені подрібнювати й перекидати на велику відстань утомлені, але досвідчені бригади із західною технікою. Попри створення більше 10 нових сухопутних бригад у 2023-2024 рр., більшість із них поки все ж потребують допомоги “старих” з’єднань: 47-ї бригади “Магура”, 3-ї Штурмової, 92-ї тощо.●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Головним чинником тактичного наземного успіху росіян залишається перевага в повітрі: через масове використання КАБів, FPV-дронів, тактичних електродронів “Ланцет”. Нагадуємо, що утримувати можна лише ту територію, яку військо може захистити з повітря та ритмічно постачати по землі. ЗСУ вживає масованих симетричних контрзаходів (від РЕБ і контрекіпажної боротьби до маскування), але єдиною ефективною відповіддю буде асиметрична: дезорганізація цілого ворожого тилу на всю глибину до Уралу – через повітряні контрудари. Для цього необхідні як дозвіл партнерів на необмежене використання ракет ATACMS, Storm Shadow, так і масштабування вітчизняної програми далекобійних дронів.●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Майбутнє застосування Україною винищувачів F-16 безумовно полегшить утримання фронту, сповільнить чи й обнулить темпи просування ворога.●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нестача підготовлених мотивованих піхотинців зумовлює тактичні проблеми ЗСУ максимум на 30%. Адже вищеописані проблеми із протяжним фронтом та захистом неба над ним зумовлюють і обмеженість потоку рекрутів до Сил Оборони, і складність їх безпечної тривалої підготовки.

Росіяни почали наступ на новій ділянці; куп’янський фронт відсувається, а вовчанський тримається; обом сторонам не вистачає резервів.

Новий наступ. Воєнний огляд КБФ

Тоді як дехто в Україні мав відчуття, що Вашингтонським самітом НАТО літній зовнішньополітичний сезон для України завершився, як в Європі, так і в Америці політичне життя напередодні серпневих канікул суттєво активізувалося. Причому питання, які зараз вирішуються, мають досить велике значення в т.ч. і для України.У четвер, 18 липня, Європейський парламент проголосував за переобрання Урсули фон дер Ляєн на другий термін на посаді Президентки Європейської Комісії. Всі попередні тижні вона провела у активних консультаціях з різними політичними групами ЄП з метою заручитися максимально широкою підтримкою, оскільки одних голосів депутатів з трьох фракцій її попередньої і нинішньої коаліції (правоцентристської Європейської народної партії, яка її висунула, соціал-демократів та центристів з Відновимо Європу) могло не вистачити. Не тому, що їх арифметично менше необхідної кількості, а тому, що не всі, як очікувалося, за неї проголосують. А голосування, нагадаємо, таємне.Тому перед фон дер Ляєн постало нелегке завдання сформулювати свої програмні принципи на наступний 5-річний термін таким чином, щоб не лише не відштовхнути традиційних союзників, а й задовільнити контроверсийні інтереси крайніх правих з групи Європейських консерваторів і реформістів і зелених.Серед питань, з яких вироблявся компроміс, України, на щастя, не було. Це – міграція, «зелена» політика, зокрема заборона двигунів внутрішнього згоряння до 2035 року, індустріальна політика, фінансування Сектору Газа тощо. Однак у результаті (у обранні фон дер Ляєн) Україна була дуже зацікавлена, враховуючи послідовну і активну підтримку Президентки ЄК нашої держави як у війні проти рф, так і в плані вступу до Євросоюзу. &nbsp;Резонансним виявилося і продовження епопеї з непогодженими з Радою ЄС візитами Прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана до росії і Китаю на початку липня та його зустріччю в США з кандидатом в Президенти Дональдом Трампом 11 липня, з обговоренням так званих «мирних планів» для України і росії. Особливої скандальності ці візити набули у зв’язку з головуванням Угорщини в ЄС у другій половині року і певним спекулюванням цим статусом як самим Орбаном, так і його візаві в росії і Китаї.За результатами візитів Орбан, незважаючи на різку критику його дій з боку керівництва ЄС і держав-членів, надіслав листа Президенту Європейської Ради Шарлю Мішелю, де закликав до відновлення дипломатичних відносин ЄС з Росією, переговорів з Китаєм щодо «мирної конференції» та «політичного наступу» на Глобальний Південь, «повагу якого», за його словами, ЄС втратив через позицію щодо війни в Україні. Як зазначив Орбан, Дональд Трамп готовий виступити посередником між РФ і Україною. При цьому Орбан попередив, що в іншому разі протягом двох наступних місяців може відбутися суттєва ескалація конфлікту. &nbsp;У відповідь угорський прем’єр-міністр отримав різкого листа Шарля Мішеля щодо того, що його (Орбана) ніхто не уповноважував вести від імені ЄС жодні «мирні переговори», що позиція ЄС щодо України погоджена консенсусом і ЄС непохитно підтримуватиме Україну у війні стільки, скільки це буде потрібно, і настільки інтенсивно, наскільки це буде необхідно. Крім того, з боку деяких держав-членів та представників Єврокомісії надійшли погрози блокувати участь у традиційному неформальному засіданні Ради ЄС у закордонних справах, яку Угорщина як головуюча країна планує провести в Будапешті 28-29 серпня ц.р. Не виключено блокування або пониження рівня участі і в інших заходах, які буде організовувати головуюча Угорщина. &nbsp;Різко розкритикувала миротворчий тур Орбана і Урсула фон дер Ляєн. Під час свого виступу на засіданні Європарламенту 18 липня вона назвала візит Орбана до москви «місією умиротворення» і звинуватила Орбана у «підігруванні росії» у її війні на виснаження і її ставці на відмову Заходу від протистояння кремлю.Крім того, днем раніше, 17 липня, Європарламент схвалив резолюцію на підтримку України, в якій також засудив неузгоджені з ЄС зовнішньополітичні дії угорського прем'єр-міністра.Така різка реакція керівництва ЄС, на фоні останнього зростання президентських перспектив Дональда Трампа після невдалого замаху на його життя, свідчить про готовність Євросоюзу «підставити плече» Україні у разі відходу США після наступних президентських виборів від активної підтримки нашої держави. Принаймні політично і фінансово. А для стурбованостей дійсно є підстави.Після замаху Дональд Трамп, здається, повірив у «богоугодність» своєї «місії». Принаймні таким було враження спостерігачів від поведінки Трампа на з’їзді Республіканської партії, який 16 липня офіційно номінував його кандидатом у президенти США. Однак якою власне буде його «місія» щодо України, поки що не зовсім зрозуміло.Раніше Трамп, говорячи про Україну, обмежувався лише обіцянками швидко розв’язати проблему війни, змусивши обидві сторони до мирних переговорів і компромісних домовленостей. Водночас, умови для сторін, які він міг би підтримати, залишаються невизначеними. Всі попередні ідеї і плани з цього приводу, які виходили з середовища Республіканської партії, належали перу її радників і аналітиків. Трамп їх прямо не підтримав, однак, і не заперечив. Можливо тому, що сам ще не визначився. А можливо з метою зберігання невизначеності у цьому чутливому питанні для розширення своєї електоральної бази. Адже тут проблема не лише в тому, на що може піти Україна, а й у тому, що захоче росія. А її апетити, як був змушений нещодавно підтвердити у відповідь на пряме запитання журналістки сам Трамп, зараз є неприйнятними.Однак цю невизначеність псує факт призначення Дональдом Трампом на посаду свого Віце-президента явного противника допомоги Україні - сенатора із штату Огайо Джей Ді Венса. Він виступав проти членства України в НАТО, проти пакету фінансової допомоги нашій державі, пропонував Україні бути готовою до територіальних поступок в обмін на мир, а також ратував за необхідність для США зосередитися на суперництві з Китаєм.Безумовно, що основною причиною вибору Венса є не його ультратрампістська позиція щодо України, а віра Трампа в його безумовну лояльність. Однак наскільки позиція Венса щодо війни і миру виявиться незмінною і наскільки вона відіб’ється на загальній позиції наступної американської адміністрації у разі приходу Трампа до влади – говорити поки що, напевне, зарано.Хочеться бути оптимістом і сподіватися, що згода Трампа на пакет військової і фінансової допомоги Україні, після пів-річної затримки, була не поодиноким фактом його вимушеної адекватності реаліям, а свідченням можливості позитивної динаміки в його ставленні до російсько-української війни загалом. І до ролі своїх європейських партнерів, без яких виграти конкуренцію з Китаєм, чого прагне як Трамп, так і Венс, може виявитися дуже проблематичним завданням. &nbsp;

Тоді як дехто в Україні мав відчуття, що Вашингтонським самітом НАТО літній зовнішньополітичний сезон для України завершився, як в Європі, так і в Америці політичне життя напередодні серпневих канікул суттєво активізувалося.

Переобрання Урсули фон дер Ляєн, замах на Трампа і вояж Орбана

Україна, як і в 2015 році, не допустила дефолту і реструктуризувала борг. Тепер необхідно конфіскувати $300 млрд російських суверенних активів, - наголосив у дописі на Facebook голова КБФ, премʼєр-міністр України 2014-2016 років Арсеній Яценюк.Він нагадав, що <a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://kyivindependent.com/opinion-restructuring-ukrainian-debt-is-a-step-toward-democratic-victory/">наполягав</a> на цих кроках два з половиною роки.Окрім конфіскації $300 млрд російських суверенних <a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="http://tiny.cc/gs49zz">активів</a>, підкреслив Арсеній Яценюк, серед необхідних подальших кроків - «завершити реструктуризацію ВВП варрантів, забезпечити отримання допомоги від США, ЄС та інших наших союзників (що є великим викликом) і будувати нову структуру економіки країни й відносин держави і бізнесу»: «Слід готуватись жити «на свої».

Україна, як і в 2015 році, не допустила дефолту і реструктуризувала борг.

Україна реструктуризувала борг. Тепер треба конфіскувати $300 млрд російських активів - Арсеній Яценюк

На Заході регулярно виникають хвилі скептицизму щодо стратегії України у війні; запитання “під що саме” Київ просить додаткову зброю. Київський Безпековий Форум узагальнив думки фахівців щодо стратегічних цілей України та наразі недоступних типів зброї, необхідних для їх досягнення.●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Перенесення війни на територію Росії. КБФ неодноразово деталізував цю ціль з посиланням, зокрема, на заяви керівників України. Західні експерти, під тиском політиків-“ескалацієфобів”, часто звужують цю ціль до “ліквідації “Russia Sanctuary”: тилового району в Росії на відстані 300-500 кілометрів від українського кордону. Регулярне ураження цілей ворога в цьому районі ґарантовано знизить інтенсивність повітряних та наземних атак на території України.●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ущільнення протиповітряної оборони України: самостійна, але неосновна ціль, про яку часто говорить Президент Зеленський (називаючи, зокрема, цифру в 7-25 необхідних додаткових батарей ЗРК Patriot). Зокрема, треба якомога більше розширити зону ґарантованої ППО (у тому числі проти балістичних ракет), яка нині існує лише навколо Києва; підвищити ППО-захищеність передових позицій ЗСУ; частіше, повсюдно використовувати “SAMbush” (унікальну українську тактику “ППО-засідок”).●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ізоляція та нейтралізація Криму як тилового району росіян. Цю стратегічну ціль часто артикулюють як західні експерти (найчастіше – американський генерал Бен Годжес), так і військові керівники України (як-от Кирило Буданов). Аеродроми та бази в Криму життєво важливі для цілої війни: починаючи від фронту на Херсонщині й Запоріжжі, й закінчуючи повітряною та морською війною. Наголошується, що Україна вже успішно пройшла півдороги до ізоляції Криму: витіснивши з півострова російський флот та регулярно знищуючи там російську ППО.●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Масштабний наземний контрнаступ інколи згадується, але здебільшого як віддалена ціль України, недосяжна на сьогодні чи взагалі.Зброя, яка нині надається, є необхідною, але недостатньою для досягнення вищеперерахованих цілей. Насамперед, необхідно зняти існуючі обмеження на використання по Росії вже освоєних ЗСУ ATACMS та інших ракет західного виробництва.Крім того, керівники України та експерти часто згадують кілька нових типів зброї: як уже обіцяних (але досі ненаданих), так і тих, можливість поставки яких партнери поки навіть не підтверджували публічно.●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Винищувачі F-16 та/або менш поширені літаки Mirage 2000 (французького виробництва) чи Tornado (британо-німецького): універсальна платформа, яка допоможе й в обороні, й у досягненні усіх перерахованих цілей. Зокрема, авіаудари по Криму – логічний наступний крок після достатнього послаблення російської ППО на півострові (цю тактику ЗСУ вже застосовували для звільнення острова Зміїний).●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Літаки-радари під загальною назвою AEW (ДРЛО). Швеція нещодавно пообіцяла ЗСУ два таких літака моделі ASC 890 (вони ж Saab 340 AEW&amp;C / S 100B Argus), але терміни наразі невідомі.●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Авіаційні крилаті ракети Taurus KEPD 350 (німецько-шведського виробництва) та JASSM (американського): для запуску з винищувачів західного чи радянського виробництва. Максимальна дальність цієї зброї перевищує дальність ATACMS.●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Великі крилаті ракети НАТО, які історично використовувалися як морські та / або &nbsp;протикорабельні, але останнім часом поширюються у варіантах для наземного запуску, й по наземних цілях. Насамперед, ідеться про легендарний “Томагавк” (Tomahawk) часів Холодної Війни, а саме його нові модифікації &nbsp;BGM-109С та Tomahawk MRC. Це зброя одного класу з російськими крилатими ракетами “Калібр” та “Іскандер-К”. Наземні “Томагавки” можуть бути дешевшими й більш масовими за ATACMS, &nbsp;через що, зокрема, наземні підрозділи США почали використовувати обидві ці системи.●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ракети “повітря-повітря” середньої дальності, насамперед американська AIM-120 AMRAAM, застосування якої істотно розширить можливості українських винищувачів.Жодний з перерахованих типів зброї не є надсучасним, особливо дефіцитним, дорогим чи складним для впровадження, тому їх передача вважається пріоритетною у перспективі максимум року.

Під яку стратегію Україні потрібна додаткова західна зброя і до чого тут “Томагавки”

Після виходу чинного Президента США Джо Байдена з президентських перегонів і його пропозиції номінувати Віце-президентку Камалу Гарріс кандидатом у президенти, ситуація з перспективами &nbsp;президентських виборів в США дещо змінилася.З огляду на домінуюче місце Вашингтону у наданні військової допомоги Україні і специфічне та не зовсім зрозуміле ставлення одного з кандидатів у президенти Дональда Трампа до цього питання, для нас всі ці нюанси мають суттєве значення.Сказати, що перспективи опонента Байдена – експрезидента Дональда Трампа, - які після невдалого замаху на нього дещо зросли, зараз повністю нівельовані – було б перебільшенням. Однак безперечним є той факт, що заміна Байдена на Гарріс внесла нову динаміку до президентської кампанії.Як для неофіта, Гарріс увійшла у виборчі перегони надзвичайно потужно. Особливо, враховуючи її тіньову поставу в адміністрації протягом останніх трьох років. &nbsp;Однак її активність і енергійність свідчать, що попередня стриманість була викликана швидше її таким розумінням своєї ролі в адміністрації, лояльністю до Байдена, ніж проблемами комунікації. &nbsp;Різні опитування щодо пари Гарріс-Трамп дають дещо відмінні результати. Однак всі сходяться на тому, що Гарріс стабільно отримує на пару відсотків кращий результат, ніж Байден. І для демократів, які сприйняли заміну лідера з великим ентузіазмом, це є важливим фактором.За результатами опитування CNN, оприлюдненими 24 липня, на загальнонаціональному рівні Трампа підтримують 49% зареєстрованих виборців, у той час як Гарріс - 46%. Ця різниця перебуває в межах статистичної похибки, однак є меншою, ніж між Трампом і Байденом (6%).Більш оптимістичні для демократів результати дало нещодавнє опитування Reuters/Ipsos, проведене 14-15 липня, за яким Гарріс випереджає Трампа на 2 відсотки (44% проти 42%). Хоча й ці результати не виходять за межі статистичної похибки у 3%. &nbsp;Однак найважливішим є те, кого підтримають так звані незалежні виборці. Особливо у штатах, які відомі тим, що можуть змінювати свої симпатії у залежності від ситуації. Оглядачі вважають, що Гарріс, враховуючи її програмні принципи, зорієнтовані на права людини, має певні шанси на збільшення підтримки, зокрема серед жінок і афроамериканців.&nbsp; Не менш важливим фактором є й мотивація виборців прийти на виборчі дільниці. А вона у випадку Гарріс для демократів різко зросла, оскільки багато з них не бачили Байдена наступним президентом, перш за все враховуючи його вік. А це може також додати пару відсотків до результату. &nbsp;&nbsp; Поки що кампанія Гарріс зосереджена в основному на внутрішніх питаннях – аборти, рівень життя, права людини, міграція тощо. Зовнішньополітичні аспекти поки що не озвучуються. Однак є сподівання, що українське питання за Харріс буде вирішуватися в контексті політики Байдена. Можливо, з більшим акцентом на відповідальності рф за воєнні злочини, враховуючи професійний прокурорський досвід Віце-президентки, на якому вона вже акцентувала увагу публіки.Досвід вчить, що вплив «вау-факторів» в американських виборчих перегонах має досить швидкоплинний характер (як це сталося з невдалим замахом на Трампа). І сьогодні говорити однозначно про президентські шанси Гарріс і Трампа в листопаді поки що зарано. Тому для нас так важливою є позицієя екс-президента США щодо України. І тут є певна динаміка, на яку варто звернути увагу.У своїй колонці для Daily Mail екс-прем’єр Великої Британії Борис Джонсон, посилаючись на своє спілкування з Трампом, опублікував 19 липня можливий покроковий план припинення війни. І хоча зі статті не витікає, що це план власне Трампа, обережні зауваження автора, що, на його думку, Трамп міг би його підтримати, створює враження, що він погоджений з кандидатом в президенти.Основною відмінністю плану Джонсона від попередніх ремарок Трампа є те, що він виходить «з позиції сили» і має починатися з інтенсивного військового посилення України, прискореного постачання озброєнь, на чому наполягають рейганівські республіканці. На цьому власне і грунтується його можливий вплив на путіна. Але не тільки на цьому.Окрім батога, Джонсон пропонує кремлю й декілька пряників – звільнення українських територій принаймні до лінії початку 2022 року, тобто де-факто територіальний виграш для росії, а також особливі заходи захисту російськомовного населення в Україні, які путін міг би назвати «денацифікацією» і позиціонувати всередині держави як перемогу.Хоча план Джонсона передбачає також вступ України до ЄС і НАТО, назвати його прийнятним не можна. По-перше, навіть обмежена і тимчасова легалізація окупації частини території України буде суперечити міжнародному праву і стане підставою для майбутнього продовження росією війни проти нашої держави, з метою подальшого розширення незаконних, проте цілком успішних територіальних надбань.По-друге, як визнавали після широкомасштабного вторгнення деякі колишні апологети захисту російської мови з Партії регіонів, орієнтація на штучну підтримку російськомовності південно-східних частин України була їхньою помилкою. Оскільки така політика, фактично, легалізовувала штучні і надумані підстави російського керівництва для нападу на Україну – з метою «визволення» російськомовних регіонів, які у розумінні росіян є російськими.По-третє, будь-яка згадка, навіть непряма, терміну «денацифікація» у контексті мирного плану суперечить як реаліям і міжнародному праву, так і здоровому глузду. Навряд чи, наприклад, французи чи інші окуповані Німеччиною європейські народи дали б згоду на проведення «денацифікації» шляхом надання додаткових прав німецькомовному населенню. Навіть з метою прискорення перемоги над Гітлером і навіть за умови, що на практиці цей додатковий обсяг прав повністю вписувався б у загальноприйняті європейські стандарти. Така пропозиція була б сприйнята, як мінімум, як знущання.Тим не менше, те, що цей план пропонує виходити на мирні перемовини з позиції сили, тобто військового посилення України, є дуже суттєвим кроком вперед для Трампа, який раніше неодноразово заперечував необхідність надання нашій державі зброї взагалі. Про те, що цей момент не є виключною «отсебятиною» Бориса Джонсона, а був проговорений з Трампом і почав звучатися в його оточенні, свідчать нещодавні заяви його близького соратника Майка Джонсона, спікера Палати представників Конгресу США. За його словами, у разі перемоги на виборах республіканці підтримають мир силою, яку останні роки не демонструвала адміністрація Байдена. Хоча детального роз’яснення, що він конкретно тут має на увазі, Джонсон уникнув, на думку спадають неодноразові звинувачення республіканців на адресу теперішньої адміністрації у штучному затягуванні та невчасному і не повному наданні нашій державі необхідної зброї. Звинувачення, які стали не лише предметом для критичних записок у Конгресі, а й спричинили включення до законодавства про допомогу Україні передачі конкретних видів озброєнь, зокрема ракет ATAKMS. &nbsp; &nbsp;Заяви Бориса і Майка Джонсонів не стали єдиними інформаційними сигналами про активізацію обговорення питання щодо «мирних планів». Останнім часом ця тематика активно дискутується і в Україні. Початок був покладений ідеями проведення до кінця року ще одного саміту миру, на цей раз за участю росії. Привернули до себе увагу і зауваження Президента Володимира Зеленського про важливість спільної роботи США і Китаю, як і всього ЄС, для досягнення миру.Додатковим стимулом для обговорення мирних ініціатив став візит міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби до Китаю на запрошення його китайського візаві 23-25 липня. І хоча нічого принципово нового про позицію нашої держави в Пекіні не прозвучало, принаймні публічно, виглядає на те, що Україна старається підійти до можливих змін у Вашингтоні після президентських виборів підготованою.Підтвердження міністром Кулебою базових принципів, на яких Україна готова до початку діалогу про мир - жодних домовленостей про Україну без України і повна повага до суверенітету і територіальної цілісності держави – не викликають заперечень. Конструктивно виглядає й озвучена позиція про готовність до переговорів з росією, однак, лише у разі ведення чесного діалогу, до якого москва наразі не готова.Але на чесний діалог з боку москви можна розраховувати лише під тиском успіхів українських військ на фронті, що можливо лише за умови суттєвого якісного і кількісного посилення постачання озброєнь Україні, розширення санкційного тиску на рф та консолідації довкола цієї політики не лише країн Заходу, а й заохочення до таких дій лідерів Глобального Півдня, у т.ч. Китаю. Окрім виключного героїзму і стійкості українських військових, всі інші реальні інструменти і важелі впливу задля досягнення миру перебувають фактично в руках наших партнерів. Креативність українських військових інженерів і дипломатів може сприяти їх відточенню, однак замінити, на жаль, поки що не може. &nbsp;

Міжнародний огляд КБФ.

Байден іде, Трамп хоче мир через силу

Президент США Джо Байден має дозволити Україні наносити удари американською зброєю по військових цілях у глибині Росії перед тим, як він залишить Білий дім.Про це сказав Директор Київського безпекового форуму Данило Лубківський у коментарі <a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://kyivindependent.com/ukraine-sees-reasons-for-optimism-as-biden-cements-his-legacy/">Kyiv Independent</a>.Видання нагадує, що наразі політика США не дозволяє Україні використовувати надану США зброю для нанесення ударів по військових цілях у глибині Росії через побоювання ескалації. Президент України неодноразово просив США скасувати ці обмеження. У червні Держсекретар США Ентоні Блінкен натякнув, що Вашингтон готовий змінити ці обмеження в майбутньому.Така зміна політики разом із продовженням надання Україні додаткової зброї та обладнання була б «однією з найбільш практичних і найважливіших речей», які Байден міг би зробити протягом наступних кількох місяців, сказав Данило Лубківський.Ще одним ключовим питанням для України в останні місяці перебування Байдена на посаді є забезпечення того, щоб «усі обіцянки, дані Україні, були виконані у всіх сенсах. Політичні, фінансові, економічні і так далі», додав директор КБФ.Данило Лубківський зазначив, що Джо Байден має можливість не тільки заручитися підтримкою Вашингтона після закінчення свого президентського терміну, а й Західних союзників, і він повинен використовувати угоди з безпеки, щоб “забезпечити, щоб країни G7 і союзники по НАТО продовжували підтримувати та захищати Україну після того, як він залишить Білий дім”.

Президент США Джо Байден має дозволити Україні наносити удари американською зброєю по військових цілях у глибині Росії перед тим, як він залишить Білий дім.