32-річна війна за регіон Карабах в Азербайджані завершилася капітуляцією вірменських сил. Цьому передувала блискавична атака азербайджанців 19-20 вересня (в т.ч. нове приниження Росії). Водночас протистояння в регіоні лише зросло й може призвести до нових воєн. Є потенційні наслідки для російсько-української війни.

***

Сторони підтвердили перемир’я з 20 вересня й капітуляцію вірменів за “посередництва російських миротворців”. Умовою перемир’я є те, що вірменські підрозділи (так звані “Сили Оборони Арцаху”) складуть зброю й вийдуть з усієї території колишньої Нагірно-Карабаської АРСР (“Арцаху”), яку вони контролювали після поразки у війні 2020 р.

Виконання цієї умови видається ґарантованим. Адже Вірменія оголосила, що не воюватиме з Азербайджаном за Арцах, аби уникнути тотального конфлікту двох країн. 

Самопроголошений “Арцах”, хоча має зброю й війська, опинився у безвихідному становищі після втрати більшості окупованих азербайджанських територій (“поясу безпеки”) і блокади з боку Азербайджану за наслідками попередньої війни.

***

19 вересня Азербайджан оголосив про початок “антитерористичної операції” в Карабаху, мотивуючи це регулярними диверсійними рейдами з вірменського анклаву, а також нібито невиконанням договору про припинення вогню від листопада 2020 р. Як Азербайджан, так і вірмени неодноразово наголошували, що російські миротворці не виконують своїх функцій за вказаним договором.

Азербайджанці завдали масованих дронових та артилерійських ударів по всій території “Арцаху”, почали наступ з усіх напрямків і захопили більше 10 одиниць вірменської бойової техніки. Важливий нюанс: Азербайджан знищив вірменський радар ППО, розташований на базі російських миротворців біля Ходжавенду в Карабаху.

Маріонеткова влада “Арцаху” навела фото-відеодокази руйнувань цивільних об’єктів і жертв серед мирного населення, хоча ці випадки поки не виглядають масовими. Азербайджан стверджує, що атакує винятково військові цілі, а вірменські підрозділи “ховаються в житлових районах”.

Росія (“миротворець” у Карабаху й військовий союзник Вірменії в рамках ОДКБ) фактично проігнорувала азербайджанський наступ і офіційно відкидає регулярні докори щодо цього. Другим “гарантом” перемир’я 2020 року є Туреччина, яка перебуває у військовому союзі з Азербайджаном.

***

Азербайджан обіцяє забезпечити права вірменів Карабаху в обмін на “лояльність до азербайджанської держави”. Для цього, зокрема, очікується зустріч із лідерами вірменів на підконтрольній території Азербайджану.
Перспективи цих переговорів незрозумілі, адже еліта “Арцаху” виступала проти навіть автономії в складі Азербайджану, а її фактичним лідером є російський мільярдер Рубен Варданян, який висловлювався за “дві вірменські держави”.

***

Завершення війни в Карабаху лише загострить локальне й регіональне протистояння в регіоні, з глобальними наслідками, що можуть спричинити нові війни:

• Не можна виключати ані цілковитого вигнання десятків тисяч вірменів зі звільненого Карабаху, ані повномасштабної азербайджано-вірменської війни (про небезпеку якої говорять у Вірменії). Такі процеси істотно погіршать міжнародне становище Азербайджану та Туреччини. 

• За підсумками двох карабаських воєн Росія зазнала поразки як регіональна держава й основа блоку ОДКБ/”Митний союз”. Внаслідок цього, зокрема, очікуються:

  - спроби Кремля повалити ображену на Росію еліту Вірменії на чолі з прем’єром-“капітулянтом” Пашиняном, й привести до влади промосковських радикалів;

  - загроза втягнення в можливу ширшу війну російських військ, які базуються у Вірменії;

  - воєнно-політичні виклики для Москви в інших країнах “Митного союзу”.
  Загострюється геостратегічне протистояння між Туреччиною та Іраном, для якого Вірменія є важливим коридором до Європи.

  В контексті сказаного, Туреччина є ключовим посередником у російсько-українській війні, а Іран – найважливішим союзником Росії.