Популярною у вітчизняному експертному та читацькому середовищах є тема майбутнього економічного краху РФ та втрата, як наслідок, можливості фінансувати війну. Не претендуючи на істину, спробую обґрунтувати, чому це — хибний «порядок денний».

Питання можливості РФ фінансувати війну потрібно розглядати не стільки крізь економічний, скільки через світоглядний аспект. Не так важливо, чи є у влади гроші, щоб зробити якусь дію «Х», як важливо, чи є у влади бажання зробити дію «Х» та чи є у влади механізм, що стримує цю дію не робити. А гроші знайдуться. У випадку з Росією для цього можна застосувати чимало механізмів: підвищення податків, скорочення бюджетних витрат на невійськові статті, внутрішні запозичення (добровільні або примусові), запозичення у країн-партнерів (наприклад, у Китаю чи Індії), приватизація активів (наприклад, тих, які відібрали в іноземного бізнесу), інфляція та девальвація, «замороження» вкладів населення тощо. Влада – це суб'єкт або особи зі своїми мотиваціями та пріоритетами, які й підштовхують їх до певних рішень та дій. Тому, коли влада каже, що на вирішення тих чи інших проблем немає грошей, це треба розуміти так, що влада не вважає ці проблеми достатньо важливими, щоб витрачати на них кошти. А на те, що влада вважає важливим, гроші знаходяться. Спостереження за діями нинішньої влади РФ наводить на думку, що взяття під контроль України є екзистенційною метою, задля втілення якої грошей (як і життів) не шкодуватимуть.

Повернімося до суто економічної площини. Росія багато років економічно готувалася до війни. Завдяки багаторічному профіциту торгового балансу, внаслідок високих цін на енергоносії та великих обсягів їх експорту, сформовано великий запас фінансової міцності. Профіцит торгового балансу РФ у 2000–2021 роках в середньому становив 9,3% ВВП на рік. Для порівняння: в таких експортно-орієнтованих країнах, як Німеччина, — 5,3%, Японія — 0,3%. Саме цей великий багаторічний профіцит зовнішньої торгівлі й служить джерелом фінансування війни. Торговий баланс Росії залишається профіцитним і після початку війни: 2022 рік – 332 млрд дол., 2023 рік – 140 млрд дол., 2024 рік – 151 млрд дол. Та й справа не стільки в сальдо торгового балансу (різниці між експортом та імпортом), скільки в сумах експортних надходжень РФ. У 2022 році вони становили 591 млрд дол., у 2023 році — 425 млрд дол., у 2024 році — 439 млрд дол. Це потік грошової ліквідності, який застосовують для фінансування війни.

Багатьох тішить різке сповільнення темпів економічного зростання в РФ, що спостерігається останнім часом. Втім, це — цілком природно. «Перегрів» внаслідок потужного бюджетного стимулювання був таким сильним, що повернення на природну траєкторію зростання (для Росії за 15 передвоєнних років середньорічне зростання ВВП становило 1,1%) невідворотно вимагало сильного уповільнення економіки. Зараз економіка РФ знаходиться в стані «м’якої посадки». Але це не свідчить про помітне послаблення можливості фінансувати війну. Справа в тому, що економіка РФ розділилася на дві частини: одна (ВПК та пов’язані галузі) поглинає ресурси іншої (цивільні галузі) задля фінансування війни. Скорочення невійськових секторів економіки РФ, а саме вони зараз «буксують», йде на користь військовим потребам: менший попит на ресурси (капітал і працю) в цивільній економіці робить ці ресурси дешевшими для ВПК та суміжних галузей. Це спонукає тих, у кого зменшується дохід, йти до армії РФ або на підприємства російського ВПК.

Протягом останніх двох років як доказ хворобливого стану російської економіки називають високу ставку Центробанку РФ. Втім, сама по собі ставка не обов’язково характеризує здоров’я економічного організму. Наприклад, ставка ЦБ Туреччини зараз 43% (у 2,4 раза вище ставки ЦБ РФ, яка зараз 18%), але це не свідчить про слабкість турецької економіки. Щодо ставки ЦБ РФ: відносно висока ставка допомагає уряду РФ оптимізувати розподіл ресурсів, створюючи дефіцит доступних грошей у галузях, що не працюють на війну. Дії влади РФ підпорядковані війні, для цього переносяться ресурси зі споживчої економіки до ВПК та пов’язаних із ним галузей. Значною мірою в цьому і полягає сенс високої ставки. Стагнація цивільних секторів — необхідна частина структурної трансформації економіки під потреби війни, яку здійснює влада Росії.

Нобелівський лауреат з економіки Пол Самуельсон стверджував, що економіка — це дисципліна, яка вивчає проблеми вибору для досягнення поставленої мети в умовах обмежених ресурсів. Звісно, ресурси РФ далеко не безмежні. Однак, як зазначалося вище, вони великі й насамперед концентруються для війни проти України. Про це свідчить і логіка скорочення видатків бюджету РФ, яке було затверджене в червні: секвестровані видатки на розвиток цивільної частини економіки та науки. Так, фінансування програми імпортозаміщення цивільних товарів буде скорочено на 97 млрд руб. Фінансування програми «науково-технічний розвиток РФ», заявлена мета якої — вивести країну на 8-е місце у світі за обсягом наукових досліджень, зменшиться на 22 млрд руб. Бюджет програми «розвиток енергетики» скоротиться на 7 млрд руб. Витрати на програму «розвиток цивільного суднобудування» зменшено на 4 млрд руб., програму «розвиток цивільної авіації» скоротили на 10 млрд руб. Чи це говорить про проблеми РФ з виконанням бюджету? Ні, це говорить насамперед про небажання влади РФ витрачати кошти на те, що відверне ресурси, необхідні для фінансування війни.

Окремо слід згадати тих лідерів суспільної думки, які системно пророкують крах економіки РФ. Вони, скоріше за все несвідомо, відіграють не кращу роль: оскільки обіцяють цей крах, а він не настає, реальність весь час перевершує очікування. Вони дають аргументи російським пропагандистам: мовляв, ще навесні 2022 року були створені очікування краху і колапсу, які абсолютно не реалізувалися, отже економіка РФ напрочуд стійка (це типовий наратив російської пропаганди). Лжепророки з YouTube, свідки економічного «судного дня» РФ, занижують очікування, а їх треба повертати до норми.

Повертаючись до поведінково-психологічної співставної економіки, зазначу: малоймовірний вплив населення РФ на тамтешню владу через інфляцію, звуження імпорту, погіршення асортименту товарів у магазинах. Важливим є не саме по собі погіршення рівня життя, а темпи погіршення. Якщо це буде відбуватися повільно, звичайні росіяни майже не помічатимуть цього і роками ставитимуться до цього спокійно. Тим більше, зважаючи на пріоритетність у них примарної «величі батьківщини» і «вставання з колін» над матеріальним.

Три важливі ремарки. Перша — у Росії є одночасно бажання й економічна можливість фінансувати війну протягом тривалого часу. Друга — на питання «що пропонується», відповім: не тішити себе ілюзіями щодо економічного краху РФ. За нинішньої інтенсивності ведення війни грошей на неї в РФ вистачить на чимало років, звісно, якщо не станеться чогось несподіваного й критично негативного для РФ. Росія перебудувала економіку на військові рейки. Це, м’яко кажучи, не додає оптимізму. Але продуктивніше бачити реальність, ніж тішити себе ілюзорними сподіваннями на близький економічний крах РФ. Сподіватися на щасливий випадок можна, будувати на цьому стратегію — ні. Третя — питання завершення війни лежить у політичній, дипломатичній та військовій площинах.

Що треба зробити для зниження можливості РФ фінансувати війну?

Потрібен уніфікований підхід з боку колективного Заходу, що не припускає винятків ані для товарів (бо чому вводять санкції за номенклатурою — зубні щітки імпортувати можна, а насоси не можна і т.д.?), ані для країн — введення «плоского», тобто за будь-якими товарами з РФ відразу, а не лише на нафту, газ чи уран, загороджувального мита. Спочатку 50%. У міру адаптації — 100%, 200% і т.д. Це усунуло б бюрократичну гру «це додамо, а це не додамо, бо лобіст заборонив». І перевело б питання санкцій у фіскальну площину. Зараз, якщо умовні Киргизстан або Туреччина допомагають обійти санкції, то вони їх порушують, відповідальності за що немає. У разі загороджувального мита подія була б іншою: умовні Киргизстан чи Туреччина прямо вилучали б гроші з доходів американського і європейського бюджетів. Це зовсім інша справа — фіскальна. Допомогли обійти? Викладіть все втрачене мито й ще штраф сплатіть. Це прозорий, зрозумілий та ефективний механізм.

Потрібен невпинний тиск на такі країни, як Китай, Індія, Туреччина, що в надвеликих обсягах купують російські енергоносії. Необхідна реальна протидія тіньовому флоту. Члени впливових страхових об'єднань — Insurance Europe, American Insurance Association, Society of Lloyd’s — мають остаточно припинити страхувати чи перестраховувати ризики російських страхових компаній при перевезенні нафти та нафтопродуктів.

І звичайно, потрібно повністю й назавжди загерметизувати європейський ринок від російських енергоносіїв, які є реальною зброєю Кремля, спрямованою проти України та Європи.