Київський Безпековий Форум
UA / EN

Виступ Йосифа Зісельса на Національному круглому столі під егідою Київського Безпекового Форуму «Єдність народу. Захист демократії. Оборона держави»

Добрий день! Вітаю всіх зі святом Дня соборності України.

Я змушений погодитися з організаторами круглого столу про те, що 3 хвилини – це є оптимальний термін часу, за який можна аргументовано проаналізувати стан України на тлі війни, економічних ризиків, коронавірусної кризи та інших наших негараздів. Буду говорити тезово, бо немає часу.

Будь-яке планування, терміни «єдність народу», «опір капітуляції», «оборона держави», «стратегічне планування», різні визначення, які відносяться до народу в цілому, передбачають, що ми приблизно однаково, точно, повно та об’єктивно розуміємо колективну ідентичність всього народу. Колективна ідентичність, навіть її поверхові форми, етнічна та релігійна, і це всі розуміють приблизно однаково, не є в Україні єдиними. Вони фрагментовані і ще не об’єднані у спільну ідентичність. Немає не тільки єдиної спільної ідентичності. Немає навіть національного консенсусу, коли 70-80% громадян мають приблизно однакове бачення минулого, сьогодення та майбутнього України. Не в деталях, звичайно, а в основних параметрах.

Важливіша, на моє переконання, цивілізаційна ідентичність, яка базується на системі цінностей. І прошу відноситися до цього як до моделювання, з певною мірою умовності.

Впродовж сторіч на українців та меншини, які жили на цій території, впливали два потужних центри ідентичності, умовна назва яких – європейська та євразійська. Результат сотень років впливу – це змішана ідентичність, де у різних пропорціях перемішані дві згадані.

Майдан та Антимайдан, війна на сході України та можлива нова війна – це є похідні від цього протистояння, цієї змішаної ідентичності. Проєкції на всі координати – мовну, етнічну, релігійну, історичну, ціннісну та інші, - показують, що цей конфлікт не вичерпується жодною проєкцією, і це означає, що цей конфлікт – міжцивілізаційний.

Більше того, всі наші основні досягнення та негаразди – це також похідні від нашої змішаної колективної ідентичності. Системи цінностей, які закладені в фундаменти цих двох цивілізацій, не просто різні – вони протилежні. Перехід конкретного народу від євразійської або змішаної колективної ідентичності до європейської пов’язаний насамперед зі зміною колективної системи цінностей. Таким чином, він еволюційний, тобто довгий, тяжкий, протирічивий і непослідовний. Саме так ми і рухаємося останні 30 років.

Наша ідентифікаційна криза полягає в одночасній присутності в нашому народі декількох моделей колективної ідентичності, які відрізняються, наприклад, пропорцією двох основних моделей – європейської та євразійської. Наша ідентифікаційна проблема полягає не в тому, що близько 20% громадян України в тій чи іншій мірі бажають жити з «русским миром», і це є похідна від їхньої колективної ідентичності, а в тому, що близько 50% громадян України байдуже, яку модель цивілізації Україна матиме в майбутньому. Вони здатні пристосуватися до будь-якої моделі, бо основне навантаження їх колективної ідентичності – це реалізація цінностей виживання, а не цінності самореалізації.

В міжцивілізаційному конфлікті важливо розуміти, що потужність протистояння обумовлена величезною енергією захисту своєї колективної ідентичності десятків мільйонів людей. І це справедливо для будь-якого народу. Тому мова міжцивілізаційного миру є невтручання у колективну ідентичність один одного. Ми можемо розвиватися в цивілізаційному вимірі еволюційно за допомогою передусім громадянського суспільства та наших щирих союзників у європейській цивілізації. Але додати прискорення цьому еволюційному руху можна тільки тоді, коли влада України буде розуміти ці проблеми та мобілізовувати зусилля держави на сприяння такому розвитку.

І остання теза, досить проста. Простий висновок. Ми повинні вибирати таку владу, яка спроможна та мотивована до розвитку нашої цивілізаційної ідентичності у європейському напрямі. І це не тільки вербально, але передусім своїми діями. Дякую за увагу.

← назад