Київський Безпековий Форум
UA / EN

Щодо засад побудови якісної економіки України

Вʼячеслав Бутко, керуючий партнер інвестпроекту Thomson & French

Перед тим, як моделювати майбутню нашу економіку, треба визначити, на чому ґрунтувалися успіхи та невдачі економіки України в часи до повномасштабної війни. Найпотужніший економічний бум (початок-середина 2000-х років) визначався переважно зовнішніми факторами:

- низькі ставки ФРС дали приплив дешевого капіталу, що призвів до українського будівельного та споживчого буму;

- бурхливе зростання Китаю та деяких інших країн Азії, які потребували постачання металу, руди, іншої сировини і купували їх у тому числі в Україні у великих кількостях та за високою ціною (тоді ці товарні групи складали 40-45% експорту України).

Підвищення ставки ФРС як реакція на кризу 2008 року, зниження темпів реалізації інфраструктурних проєктів у Китаї та падіння попиту на метал (ціна сталевої заготовки у 2008 р. – 1100 дол./т, а наприкінці 2013 р. – 400 дол./т) зумовили гальмування економіки України. Агресія Росії у 2014 році стала дуже сильним додатковим фактором погіршення ситуації в українській економіці.

Проблеми економічного зростання у 2014-2016 роках були пов’язані з несприятливою кон’юнктурою основних експортних ринків та шоком від втрати території, на якій вироблялась помітна частка ВВП та експортної продукції.

Зростання 2017-2019 років мало природний відновлювальний характер, не надто залежало від дій економічної влади, йому суттєво сприяло поліпшення кон’юнктури світового сільгоспринку, а також те, що розбагатілі експортери частину грошей витрачали в Україні, стимулюючи внутрішні економічні процеси.

Помірне падіння ВВП у ковідному 2020 році було обумовлене високими цінами на продукцію українського експорту. Зростання економіки у 2021 році було пов’язане з напрочуд вдалою кон’юнктурою світового ринку залізорудної сировини та потужним підвищенням світових цін на продовольство (основні експортні товари України).

Україна гіперчутлива до зовнішніх шоків. Згідно з дослідженням ОЕСР, кореляція з темпами зростання ВВП світу й ЄС у України – 0,5 та 0,7 відповідно.

Отже, вплив зовнішніх факторів на економіку України слід визнати головною причиною її зростання як у минулому, так і в післявоєнному майбутньому. Для того, щоб із якісно оновленою національною економікою вписатися в економіку світову, необхідно зрозуміти, що відбувається у світовій економіці (маленькою частиною якої є економіка України).

У світовій економіці закінчується Третя промислова революція (почалася у другій половині 1970-х років і прискорилася на початку нового тисячоліття), переходячи у Четверту промислову революцію. Ці процеси насамперед характеризуються наступним:

1. Зміною енергетичної парадигми – викопне паливо буде поступово заміщене відновлюваними джерелами енергії.

2. Субтрактивне виробництво, яке домінує зараз, буде поступово замінено адитивним виробництвом (3D-друк), відчутно економічнішим з точки зору витрат на виробництво.

3. Значне зростання використання нових інноваційних матеріалів (наприклад, графену) у виробництві, які замінять класичні матеріали (наприклад, чорні метали, алюміній).

4. Значне підвищення ролі програмного забезпечення у кінцевому продукті.

5. Значне посилення ролі автоматизації у виробництві – до заміни виробничих одиниць-людей роботами.

6. Підвищення ролі вертикальної інтеграції при виробництві товарів та локалізація виробництва, на відміну від глобально та горизонтально організованого виробництва, що існує зараз.

Ці основні вектори розвитку світової економіки радикально змінять домінуючий на даний час спосіб виробництва. Україна є країною промислового укладу, сформованого Другою промреволюцією, роль якого у світовому виробництві неминуче скорочуватиметься. Єдино вірний шлях, який дозволить економіці України вписатися у світову економіку, – структурна трансформація, спрямована на врахування вищезазначених тенденцій. До речі, міжнародні інституції, які розробляють плани відновлення України, вказують: значні частини її пошкодженої енергоємної важкої промисловості не будуть відновлені, бо їх продукція не відповідатиме новим екологічним та технологічним вимогам ЄС, який став ключовим експортним ринком для України (про це йдеться у «Проєктуванні відновлення України» від Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів).

Допомогу в трансформації української економіки можуть надати й найбільші українські бізнесмени з числа тих, хто може та хоче зрозуміти виклики сучасного технологічного світу. Їх досвід, наявність чималих концентрованих капіталів (навіть сильно зменшених внаслідок війни), зв’язки на світових ринках капіталів можуть виявитися дуже корисними для переходу української економіки на шлях сучасного технологічного розвитку.

Важливо розуміти, що нові промислові підприємства, які вийдуть на домінуючу роль у рамках Четвертої промислової революції, будуть наближені до замовників виробленої ними продукції. Ключовою тенденцією стане локалізація виробництв. Внаслідок цього знизиться важливість таких факторів, як вартість робочої сили в тій чи іншій країні та колишні рівні промислового розвитку країни. У Четвертій промреволюції на перший план вийде наявність у країні фахівців, які можуть освоїти нові промислові технології, що ставить питання про відродження в Україні професій інженера та технолога в їх сучасному форматі.

Ефект Четвертої промреволюції поширюватиметься рівномірно по всьому світу, не концентруючись тільки в найбільш розвинених країнах. Компанії дедалі активніше розподілятимуть виробництво між країнами, що розвиваються, та розвиненими країнами. Новий період стане епохою «промислової демократії». Відтак Україна після перемоги має можливість скористатися перспективами, які відкриває перед нею Четверта промреволюція, у порівняно короткі терміни перейшовши до актуальної високотехнологічної економіки.