Київський Безпековий Форум
UA / EN

МОСКВА ЗРОБИЛА КАДИРІВЦІВ ОБЛИЧЧЯМ СВОЄЇ ПРОПАГАНДИ, БО БОЇТЬСЯ ПОВСТАННЯ У ЧЕЧНІ (09.08.2022)

Михайло Басараб, кандидат політичних наук, старший науковий співробітник Київського Безпекового Форуму

Відома на сьогодні статистика про втрати російських військових в Україні вказує на те, що кремлівський режим кидає в горнило війни передусім представників корінних народів Росії. Дослідники української мережі InformNapalm порахували, що на одного загиблого військового з Москви припадає 87 полеглих дагестанців, 275 бурятів і 350 тувинців. Це можна було б пояснити разючою різницею у доходах москвичів і мешканців провінції, які змушені йти заробляти на війну, але таке пояснення буде частковим.

Представники корінних народів Росії є для Кремля не лише зручним розхідним матеріалом на фронті. Солдати «неслов’янського походження» вже стали звичним обличчям російської воєнної пропаганди на експорт. Російські медіа цілеспрямовано розкручують на весь світ «тік-ток війська» Кадирова як зухвалих і безжальних до ворога піхотинців Путіна. Нещодавно саме російські канали у соціальних мережах поширювали відео нелюдських знущань російського воєнного злочинця над українським полоненим. Пропагандисти умисно показали його обличчя. Ним виявився тувинець за національністю, який, до речі, служить у кадирівському батальйоні «Ахмат». Українські дослідники російської пропаганди наголошують, що росіяни регулярно і навмисно поширюють контент з жорстокістю своїх військових.

Формуючи військо РФ з представників корінних народів, правлячий режим досягає кількох цілей одночасно.

Перше. Відбувається фізичне знищення молодих кавказців, бурятів, тувинців, башкирів та інших. Це «тихий» геноцид, який веде до уніфікації демографічного портрета Росії і в перспективі зменшує спроможність цих народів до повстання проти Москви.

Друге. Вирішуючи потребу війська в особовому складі за рахунок вихідців із провінції, Кремль має можливість не зачіпати молодь Москви, Санкт-Петербурга та інших ключових міст країни. Це має важливе значення, оскільки основою активного протестного руху в Росії зазвичай є мешканці мегаполісів. І якби військкомати розпочали активне полювання на столичних хіпстерів, то це могло би зумовити відповідну масову реакцію на центральних площах Москви і Пітера.

Третє і, можливо, основне. Путінська гебельсівщина прагне переконати українців і весь Захід, що проти них воюють не так звані «русскіє», а чеченці, дагестанці, буряти. Це якоюсь мірою має приховати визначальну роль московського політбюро у розв’язанні війни проти України, пом’якшити тягар відповідальності самої Росії і перекласти цю відповідальність на плечі фактично поневолених Російською імперією корінних народів. Хай як парадоксально це не звучить, але пропаганда вперто формує саме таке уявлення. Вона цілеспрямовано створює негативне ставлення до цих народів загалом. Саме з цією метою кадирівців зробили основними дійовими особами російської воєнної пропаганди назовні. У Кремлі знають, що Чечня першою відновить боротьбу за свободу в ослаблій Російській Федерації, тому навмисно дискредитують весь народ через кадирівців. Вони на першому плані пропаганди російської війни. Кадиров постійно погрожує не лише Україні, але й всьому НАТО. Якщо ж всі чеченці – це безжальні кадирівці, то цей народ не може заслуговувати ні на підтримку свого прагнення до свободи, ні на співчуття. У Кремлі очікують саме на таку реакцію з нашого боку.

Так виглядає потрійна вигода від наповнення російського війська представниками корінних народів. Вони одночасно є гарматним м’ясом і обличчям агресивної пропаганди, яка має викликати до них ненависть усього світу. Не до Путіна і Росії, а саме до корінних народів. Водночас, вони заповнюють собою солдатську квоту москвичів і пітерців, що дозволяє кремлівському режиму не порушувати гармонії мирного й безтурботного життя у Москві та інших ключових містах країни.

 

*Думки, висловлені в публікаціях на запрошення Київського Безпекового Форуму, відображають позицію авторів, але необов’язково команди Форуму.

Читайте також:

Тактика послаблення Росії чи стратегія знищення путінського режиму? (19.09.2022)

Володимир Василенко, доктор юридичних наук, Надзвичайний і Повноважний Посол

Викрадення українських дітей Росією – свідчення геноциду української нації (05.09.2022)

Володимир Василенко, доктор юридичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору

Дещо про «рашизм» (29.08.2022)

Володимир Огризко, Міністр закордонних справ України у 2007-2009 роках, керівник Центру дослідження Росії

Чому Росія – агресор, а не терорист (17.08.2022)

Володимир Василенко, професор Національного університету «Києво-Могилянська Академія», Надзвичайний і Повноважний Посол, екс-суддя Гаазького трибуналу

П’ять тез для побудови технологічної та конкурентоспроможної економіки (04.08.2022)

Вʼячеслав Бутко, керуючий партнер інвестпроекту Thomson & French