П’ять тез для побудови технологічної та конкурентоспроможної економіки (04.08.2022)

Військова міць держави безпосередньо залежить від потужності її економіки, яку визначає конкурентоспроможність. Підвищення конкурентоспроможності економіки має стати для нас життєвим завданням.

Ключовою рисою конкурентоспроможної економіки є виробництво продукції, яка користується стабільним попитом на внутрішньому та зовнішньому ринках і попит на яку мінімально залежить від мінливої кон’юнктури світової економіки. Тобто високотехнологічної продукції, а не сировини.

Щоб отримати сучасну конкурентоспроможну економіку України, треба, як навчав німецький філософ Г. Фіхте, правильно її обміркувати. Отже, треба відповісти на такі запитання:

- Хочемо просто відбитися від російської військової навали зараз чи убезпечитися від вірогідних подальших нападів Росії?

- Хочемо виживати чи забезпечити сталий економічний розвиток?

Правильна відповідь на обидва запитання, звісно, ​​друга.

Варто визнати, що сталий розвиток національної економіки в майбутньому – це технологічний розвиток. Тому весь набір методів інституційної, науково-технічної та економічної політики має бути спрямований насамперед на створення в Україні сучасної технологічної економіки. А саме – акцент на R&D, роботизацію, адитивне виробництво (3-D друк), Big Data, використання нейронних мереж, Інтернет речей, розумні машини, ресурсозберігаюче виробництво тощо.

Що відбувається зараз?

Розвинені країни здійснюють перехід від третьої до четвертої промислової революції, а в Україні економіка індустріального укладу а-ля 1950-60-ті, й до війни ми змагалися за місце у першій десятці за виробництвом чавуну та в першій п’ятірці за експортом кукурудзи.

Тому альтернативи технологічному відродженню немає. Чи можливо це? Так, і ось чому.

1. У всіх випадках успіху в технологічних перегонах головним чинником ставала воля еліт до відповідних змін. Так було і на Заході, так було й у Південно-Східній Азії. Переконаний – представники української технологічної та підприємницької еліти в цьому не сумніваються. До цього має додатися воля владних еліт.

2. У випадку Південно-Східної Азії ініціативу на початку технологічних реформ брала на себе держава. Це важлива відмінність від країн Заходу, в яких технологічні зміни відбувалися ендогенно, оскільки культурні особливості розвитку цих країн сформували суспільства, котрим низовий технологічний розвиток був органічно притаманний. Але й на Заході впровадження інституційних змін не обійшлося без участі держави.

3. Застосування державних заходів стимулювання технологічного розвитку дозволило різко скоротити терміни впровадження критичної маси технологічних змін у економіках країн Південно-Східної Азії. Там зміни зайняли кілька десятиліть. У той час як на Заході, у первинний період під час першої промислової революції, це зайняло значно більше часу.

4. У рамках другої промислової революції в Україні (тодішній УРСР) була побудована сучасна на той час технологічна економіка. Яка, втім, почала занепадати ще в УРСР й продовжила в незалежній Україні. Проте загалом й досі в Україні існує інституційна науково-технічна база колишнього промислового ладу, яка може стати підґрунтям для переходу до нового технологічного устрою.

5. Перехід до сучасного промислового устрою у світі розпочався порівняно недавно, і Україна цілком може стати учасником цього процесу. Немає жодних онтологічних заперечень політичного, економічного та соціального порядку щодо того, чому ми не зможемо успішно провести зміни третьої й четвертої промислових революції у себе в країні, оскільки ми зробили це, свого часу, у період другої індустріальної революції.

Для побудови високотехнологічної конкурентоспроможної економіки першочергово потрібне:

1. Створення необхідних інститутів нового технологічного ладу – технологічного промислового кластера та фінансової венчурної системи.

2. Технологічний кластер має бути побудований на підставі сучасного технологічного університету. Сильні інженери та технологи створюються у наукових центрах, якими є сучасні університети. Технологічної переваги, зокрема, у військово-промисловому комплексі, неможливо досягти без створення такого університету.

3. Фінансова венчурна система повинна формуватися паралельно з організацією технологічного кластера, оскільки вона критично необхідна для організації фінансування новостворених у технологічному кластері компаній.

4. Потрібна інфраструктура саме для технологічного розвитку. Якість будівель та доріг для технологічного розвитку не так важлива, як якість національної венчурної системи. «Хайвеї» нерідко будуються з метою стимулювання будівельної галузі й відображають попередню парадигму транспортної галузі, яка в майбутньому, швидше за все, буде іншою. Такий висновок, зокрема, дозволяє зробити швидкий розвиток дронів для доставки та розширення сфер їх застосування. Тому розвиток українських компаній, які досягли успіху у створенні морально застарілої інфраструктури, навряд чи критично потрібен майбутньому українському технологічному сектору, й тут необхідно визначати вищі пріоритети.

5. Зусилля у створенні цих інститутів третьої та четвертої промислових революцій – технологічний кластер, технологічний університет, національна венчурна система та її фінансова інфраструктура – забезпечать критичну масу необхідних змін, які потім поширяться на всю економіку України.

Як стверджує світовий гуру в сфері економічної конкуренції М. Портер, розвиток – це історія не використання переваг, а історія боротьби з несприятливими умовами. Національні несприятливі умови, якщо до них підходити правильно, породжують енергію для інновацій та змін. Тиск та виклик, а не спокійне життя привели фірми та країни до процвітання.

Трагічно, що Україна має такий тиск у вигляді війни, багатьох десятків тисяч жертв, мільйонів біженців, тимчасової втрати території, руйнування економіки.

Але якщо нам випало таке доленосне випробування, то вийти з нього ми маємо через побудову високотехнологічної конкурентоспроможної економіки, яка разом із ЗСУ та всім народом стане опорою для майбутнього успіху України.

*Думки, висловлені в публікаціях на запрошення Київського Безпекового Форуму, відображають позицію авторів, але необов’язково команди Форуму.