Аналітика Київського Безпекового Форуму

Нещодавно Президент США Дональд Трамп здивував заявою, що війна проти Ірану дуже близька до завершення.

Ця теза з його інтерв’ю FOX Business з’явилася на фоні безрезультатного першого раунду переговорів між Вашингтоном і Тегераном, початком блокади американцями Ормузької протоки і Перської затоки для суден, які йдуть «до» та «з» іранських портів, а також інформації про те, що Вашингтон надсилає на Близький Схід додатково десятитисячний військовий контингент - 6000 військовослужбовців на борту авіаносця USS George H.W. Bush та кораблів, що його супроводжують, а також близько 4200 інших військовослужбовців з десантної групи Boxer Amphibious Ready Group та її оперативної групи морської піхоти.

Водночас, ці приготування можуть свідчити не лише про плани Білого дому щодо продовження військових дій. Враховуючи об’єктивні обставини, Трамп мав би бути зацікавленим у досягненні своїх цілей мирним шляхом, а нарощування військового контингенту і блокаду протоки розглядати як серйозні важелі впливу.

Підстави для такого варіанту очевидні. Ріст цін на американських заправках скоро позначиться і на інших товарах, що підірве і так хиткі шанси республіканців на проміжних виборах до Конгресу. Це може поставити під загрозу і подальше президентство Трампа. Окрім того, нові обстріли іранської території чи ризикована наземна операція, враховуючи географічні реалії, навряд чи стануть більш ефективними для остаточного припинення ядерної програми Тегерану, ніж переговори. Адже в останньому випадку, окрім силових важелів, можуть бути задіяні і фінансові заохочення – розблокування портів Ірану, зняття санкцій, розблокування рахунків, сприяння у розвитку мирного атому тощо.

Додатковим дзвіночком для Трампа є й близьке завершення граничного терміну, протягом якого він може вести військову операцію без згоди Конгресу, що завершується 28 квітня. Згідно з Резолюцією про воєнні повноваження 1973 року, війська США мають бути виведені з конфлікту через 60 днів, якщо Конгрес не дасть на це дозволу. Білий дім може скористатися ще 30-денним продовженням операції з причин національної безпеки. Однак, навряд чи це суттєво розширить можливості Трампа у разі суттєвої ескалації конфлікту.  

Партнери і союзники США, у т.ч. держави Перської затоки, заохочують сторони до продовження перемир’я і до подальших переговорів. Адже відновлення військових дій загрожує не лише їх економічному процвітанню, а й, за ескалаційного сценарію – виживанню.

Проти війни і блокування Ормузької протоки виступає і Китай. З огляду на плани Трампа щодо травневого візиту до Пекіну, це також має враховуватися.

Тим часом світові ціни на нафту залишаються високо волатильними. Після низки підвищень і відкатів, на тлі сподівань на дипломатичне врегулювання і вивільнення запасів, зараз вони перебувають на відносно помірному рівні. Однак, він є значно вищим, ніж до війни (близько $95 за барель нафти Brent). Призупинити негативні явища у світовій економіці, включно з американською, це не зможе.

Новий раунд американо-іранських переговорів, який, як очікується, розпочнеться найближчими днями, навряд чи вирішить всі питання. А 2-тижневе перемир’я завершується вже наступного тижня. ЗМІ інформують про обговорення сторонами його продовження на наступні 2 тижні. Поки що така домовленість офіційно не підтверджена. Обидві сторони розглядають цей аспект як додатковий інструмент тиску. Однак, у разі конструктивної динаміки переговорів така перспектива не виключена.

Трамп випромінює оптимізм, водночас, погрожуючи Тегерану новими обстрілами у разі відсутності гнучкості ближчим часом. Проте американські експерти наголошують, що переговори з Іраном, які у свій час привели до підписання попередньої угоди, тривали близько 2-х років. Не виключено, що аналогічною є й сьогоднішня перспектива, і нестабільна ситуація - ані війни, ані миру – триватиме ще тривалий час.