Зустріч Спецпосланника Президента США Віткоффа з російським диктатором Путіним 6 серпня не призвела до проривів у переговорному процесі. 

Окрім чергового «обміну сигналами» та «збільшенням розуміння вимог» Путіна, її результатом стало досягнення принципових домовленостей щодо можливої зустрічі на рівні лідерів США і Росії. Не виключається тристоронній саміт за участю Президента України. 
За словами Трампа, така зустріч може відбутися вже наступного тижня. Однак, Держсекретар Рубіо оцінює шанси значно стриманіше. Адже їй має передувати робота зі «зближення позицій», яка потребуватиме «складних компромісів», у тому числі — «територіальних», і може зайняти більше часу.

Деталі оновлених вимог Москви наразі не розкриваються. Також не зрозуміло, з яких позицій вестимуться консультації щодо згаданих «компромісів». Адже Україна вже погодилася на максимально можливий територіальний компроміс — заморожування бойових дій на лінії зіткнення. З тим розумінням, що окуповані території залишаться під контролем РФ протягом певного часу. Тепер на «територіальний компроміс» має піти Москва.    

Отже, на перший погляд – нічого нового. Усе це ми вже чули і раніше після попередніх візитів Віткоффа до Кремля. І наслідки цих вояжів добре відомі: Кремль використовує спецпосланника для затягування війни та відтермінування жорстких санкцій з боку США. 

Водночас певний оптимізм викликає сьогоднішній контекст зустрічі. Схоже, що, попри декларований оптимізм, Трамп не зменшив своєї недовіри до лідера РФ. 

По-перше, він не пов’язує результатати переговорів із готовністю переглянути питання накладення нових санкцій проти Росії, зокрема вторинних. Оголошені напередодні 25-відсоткові додаткові мита у зв’язку із закупівлею Індією російської нафти залишаються чинними, і жодних кроків щодо їх скасування наразі не спостерігається. 25% — це, звісно, не 500% і навіть не 100%, але цілком відчутно.

Тиск на Китай також триває, хоча ситуація тут дещо складніша. Пекін володіє серйозними економічними козирями у тарифній війні зі США, тому щодо нього Вашингтон діє обережніше.   

Важливо й те, що Трамп не говорить про зміну своєї політики щодо постачання озброєння Україні. Схоже, він нарешті усвідомив, що це не ускладнює досягнення миру, а навпаки — наближає його.