Згода Президента США Дональда Трампа на ухвалення Конгресом закону про вторинні санкції проти Росії, про що недавно поінформував сенатор Ліндсі Грем, – це, звичайно, краще, ніж нічого. Але після пом’якшення законопроекту, що залишає рішення про введення санкцій за Президентом, радикально ситуацію він не змінить. Президент і зараз має на це право.

Готовність Трампа до прийняття закону більше пов’язана з його прагненням зменшити тиск на себе з питання санкцій, зовнішній і внутрішній, аніж з його готовністю до радикального посилення тиску на РФ.

Водночас, бажання Президента мати конгресове прикриття у разі, коли необхідність введення «пекельних» санкцій проти торговельних партнерів Росії стане очевидною, є цілком зрозумілим. Вторинні санкції можуть бути ризикованими для американської економіки. Трамп вже спробував шантажувати Пекін тарифами – з відомим результатом.

Стосовно Путіна Трамп поки що не відходить від своєї слабкої позиції. Замість посилення тиску - він в черговий раз висловлює розуміння складності ситуації, в яку Путін сам себе ввів війною. Не зрозумілими і нічим не обґрунтованими є й заяви Трампа про досягнення прогресу в переговорах між Україною і Росією, його наполягання на їх безумовному продовженні, сумніви в ефективності додаткових санкцій, які нібито можуть унеможливити мирний процес та посередництво США.

Позиція сили, яку Трамп продемонстрував відносно Ірану, на Росію не розповсюджується. Більше того, всередині США вона все більше починає використовуватися проти самого Трампа, для політичних маніпуляцій з метою пониження його рейтингу.

Нещодавно відбувся повторний вкид розвідданих у ЗМІ про те, що американські удари принесли значно менш масштабні наслідки для ядерних об’єктів Ірану, ніж очікувалося. Інформація явно фрагментарна, з посиланням на розмови між високопоставленими іранськими чиновниками, без роз’яснення того, що вони власне очікували і що в їхніх прогнозах не справдилося. Однак, на рейтинг впливає.

Критика дій Трампа щодо Ірану американськими ЗМІ, до якої нерідко приєднуються і деякі його соратники, мало сприяє ужорсточенню його позиції стосовно Росії. За результатами опитування Economist/YouGov від 24 червня, рейтинг схвалення його діяльності після здійснення авіаударів по Ірану знизився до рекордних 40%, при 54% несхвалення. Публікації розвідданих, які вказують на неефективність його кроків, ще більше підливають масла у вогонь.  

Від успіху США на Близькому Сході залежить готовність Трампа до різкіших дій і в Україні. Уникнення відновлення взаємних обстрілів між Ізраїлем та Іраном, прогрес у підписанні нової угоди з Тегераном підвищує ймовірність того, що Вашингтон нарешті вдасться до підходу з позиції сили і щодо Путіна. Підвищить це й шанси України на закупівлю американської зброї, що стане ще одним стимулом для Кремля завершувати війну.