Росія зберігає серйозні можливості фінансування війни - бюджет почувається краще, ніж минулого року. Зростання забезпечила не лише дорога нафта, а й податкові надходження, не пов’язані із сировиною. Коаліції демократичних держав, що підтримує Україну, слід розширити стратегію протистояння країні-агресору, зробивши акцент на довгостроковості.  

Дефіцит бюджету Росії за січень-квітень становив 1,48 трлн. руб. Багато в чому значний дефіцит пов'язаний із збільшенням витрат, які зросли на 21,5% в річному вимірі за перші чотири місяці 2024 року в порівнянні з відповідним періодом минулого року (в тому числі, витрат на війну проти України). Але впливає й графік виконання витрат – чимала їх частина авансується на початку року. Тому, ближче до середини року темпи витрат стануть помірнішими.

Поточний дефіцит бюджету РФ не говорить про бюджетні проблеми. При цьому доходи бюджету РФ за перші чотири місяці зросли на 50% в порівнянні із минулим роком.

Втім, річні темпи зростання доходів бюджету РФ поки що сильно «зашумлені» ефектом низької бази минулого року, насамперед в частині нафтогазових доходів - на початку 2023 року вони сильно впали на тлі введених ембарго та цінової стелі на нафту, що обмежили російський експорт. Ефект низької бази порівнянні перестане діяти в середині літа й тоді порівняння нафтогазових доходів бюджету РФ матимуть економічно коректний та показовий вигляд.

Зростання нафтогазових доходів бюджету РФ пов'язане з двома факторами:

- високими цінами на нафту: протягом цього року Brent коштує вище 80 дол. за барель. Це викликане тим, що США поповнюють запаси нафти, забезпечуючи сталий попит, угода ОПЕК про заморожування видобутку стримує пропозицію сировини, а також діями хуситів в Червоному морі й конфліктом на Близькому Сході;

- нафтові податки в РФ вже не залежать переважно від обсягу експорту. Змінена методика розрахунку головного сировинного податку — на видобуток корисних копалин. Тепер для розрахунку обирається найбільша ціна із двох - або ціна Brent мінус встановлений дисконт (20 дол.), або вартість Urals в російських портах, до якої додано тариф відправки на європейський ринок (2 дол. за барель). Простіше кажучи, для оподаткування не має вирішального значення скільки нафти експортовано, оскільки податок беруть при видобутку, так би мовити, «на свердловині».

Ненафтогазові доходи бюджету РФ зросли в січні-квітні на 37%. Тут також є ефект низької бази, пов’язаний зі слабкою економічною активністю в першій половині минулого року - зростання ВВП РФ в 2023 році припало на ІІІ-IV квартали, а в І кварталі взагалі був спад.

Головний фактор, що збільшує ненафтогазові податкові надходження в РФ (передусім податок на додану вартість) - зростання внутрішнього попиту. «Вливання» бюджетних коштів в ВПК забезпечує перетікання грошей працівників ВПК та сімей військовослужбовців-загарбників до ринкових секторів та підтримує попит. Високі доходи працівників російського ВПК штовхають вгору зарплати в цивільних секторах економіки. Але разом із збільшенням податкових надходжень, це призводить до зростання цін, тому Центробанк РФ задля боротьби з інфляцією вимушений тримати свою ставку на високому рівні – 16%. На середньостроковому горизонті це пригнітить економічне зростання й знизить потенціал ненафтогазових доходів бюджету РФ. Й кінець-кінцем, не від гарного життя в РФ планується збільшення податків на доходи населення.

З урахуванням кон’юнктури світового ринку нафти, раціональних як для інтересів режиму Путіна змін в податкових механізмах, формування за рахунок військової економіки передумов для зростання податкової бази, західним партнерам України доцільно модернізувати композицію своєї політики.

Є сенс довгостроково націлитись на найбільш вразливі місця російської економіки та військової машини, щоб з часом підірвати потенціал агресивної зовнішньої політики РФ. Для цього необхідно посилити санкції та контроль в галузі постачання товарів подвійного призначення, витіснити Росію з ніш збройового експорту, які стимулюють її ВПК, максимально обмежити доступ до нових технологій, заохочувати «відплив мізків».

Наділення Мінфіну США правом запроваджувати вторинні санкції проти юридичних та фізичних осіб за сприяння російському експорту та військовому виробництву змусять економіку РФ відчути тиск введених раніше обмежень. Це вже відчувається. Від зменшення обсягу перевезень російської нафти грецькими танкерами до проблем із розрахунками китайських банків (в тому числі через це в березні китайський експорт до РФ скоротився на 16%, в квітні - на 13%, в порівнянні із відповідними місяцями минулого року).

Також потрібна подальша ізоляція фінансової системи Росії та зниження її газового експорту – потрібна повна заборона на експорт до ЄС російського зрідженого природного газу, яка обговорюється в рамках чотирнадцятого пакету санкцій, та припинення постачання трубопровідного газу українською ГТС разом із закінченням дії контракту між «Нафтогазом» та «Газпромом» 31 грудня цього року (треба готуватися до протистояння тиску з боку Словаччини та Угорщини).

Крім того, Заходу слід прагнути похитнути впевненість росіян в економічній стабільності за допомогою інформаційного впливу, інструменти якого не використовуються належним чином, хоча при поваленні СРСР вони відіграли серйозну роль.

Але ключовим елементом стратегії має бути систематична військова та фінансова допомога Україні, яка буде здатна переконати Путіна в беззастережному та довгостроковому характері підтримки України. Сумарна військова, фінансова та гуманітарна підтримка України в середньому становила 104 млрд. дол. на рік. Це 0,2% від сумарного річного ВВП ключових партнерів України - країн G7, країн ЄС, що не входять до G7, та Норвегія (52,2 трлн. дол.). Вельми помірні кошти, зважаючи на те, що на кону стоїть щонайменше збереження світового порядку, а можливо, й майбутнє світової цивілізації.

В’ячеслав Бутко, економічний радник КБФ