Новини

Путін почав гру – хто моргне першим. Він хоче «перечекати» нас, перевершити людьми і зброєю й налякати Захід, - підкреслив голова КБФ, премʼєр-міністр України 2014-2016 років Арсеній Яценюк в ефірі BBC News.Арсеній Яценюк підкреслив, що путін зараз намагається залякати вільний світ: “Він хоче вас залякати. Але він сам наляканий. Він хоче викликати страх, але він сам боїться. Він хоче посіяти тривогу, але він тривожиться сам. Погляньте на його обличчя на цьому наперед записаному відео, яке він вчора опублікував”.Захід є ціллю путінської пропаганди, аби зупинити постачання Україні зброї та боєприпасів.<iframe src="https://www.youtube.com/embed/Yl7z2BGLS04" width="800" height="450" frameborder="0"></iframe>“А друга його аудиторія – це жителі росії. Він хоче надихнути їх відчуттям перемоги і непереможності”, - сказав голова КБФ.“Нам потрібно сформувати відповідну швидку, сильну і сміливу відповідь. Тому що він розуміє тільки мову сили. Найкраща відповідь – це робити більше. Більше підтримки, більше боєприпасів. І робити все можливе, щоб повернути мир у світі. А для цього нам потрібно виграти цю війну. Маю на увазі нас як увесь вільний світ”, - підкреслив Арсеній Яценюк.

Він хоче «перечекати» нас, перевершити людьми і зброєю й налякати Захід.

Путін грає із Заходом гру “хто моргне першим” - Арсеній Яценюк на BBC

Українська демократія буде змушена ставати мілітаризованою через постійну загрозу з боку Росії.Про це сказав Директор Київського безпекового форуму Данило Лубківський у своєму виступі під час Українського жіночого конгресу, який є партнером КБФ.«Україна змінилася. Вона змінилася не лише територіально, з тимчасово окупованими територіями. Вона змінилася в інформаційному, гуманітарному, мілітарному, економічному, політичному сенсах. Це кардинальна зміна», - сказав він.«Ми навчилися бути нацією - це наше велике досягнення», - наголосив Данило Лубківський.<img src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/lubkivskiy_kongres_86d985e01d.jpg" alt="lubkivskiy_kongres.jpg" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_lubkivskiy_kongres_86d985e01d.jpg 245w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_lubkivskiy_kongres_86d985e01d.jpg 500w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_lubkivskiy_kongres_86d985e01d.jpg 750w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_lubkivskiy_kongres_86d985e01d.jpg 1000w," sizes="100vw" width="1000px">Він підкреслив, що за час війни змінився політичний портрет української демократії.«Громадянське суспільство стало частиною фронту у вигляді волонтерів і волонтерок, у вигляді чоловіків і жінок, які зі зброєю в руках захищають Україну», - сказав директор КБФ.«Також з’явилася дуже потужна сила – Збройні Сили України - і все велике воєнне і військове середовище навколо нашої армії. Це колосальна гравітаційна сила, яка змінюватиме майбутнє України», - наголосив він.На думку Данила Лубківського, узгодити мілітарність і демократію зможе лише етика.«Лише додержання моральних стандартів владою, політикумом, суспільством здатне зберегти той баланс, який перетворить Україну на справжню вільну, але втім фортецю», - резюмував він. &nbsp;

Українська демократія буде змушена ставати мілітаризованою через постійну загрозу з боку Росії.

Данило Лубківський: ЗСУ - це колосальна гравітаційна сила, яка змінюватиме майбутнє України

Російські війська просуваються на кількох ділянках фронту, але прорив оборони ближчим часом неможливий. Україні потрібні системні зміни, щоб повернути собі ініціативу у війні.Останніми тижнями темпи просування ворога на фронті дещо зросли, а ЗСУ на Курщині залишалися в обороні. Ця статистика привертає велику, подекуди неадекватну увагу медіа (надто за кордоном).Водночас найважливішими для оцінки перебігу війни є не “тижне-кілометри”, а показники втрат особового складу й техніки та особливості фронтової місцевості.Узагальнюючи відкриті дані й експертні оцінки, наголосимо: Росія свідомо платить величезну ціну за утримання ініціативи й захоплення навіть не міст чи плацдармів на великих річках, а просто панівних висот, логістичних вузлів і сіл, – за досягнення суто тактичних цілей.Характерною є ситуація в районах Курахового та Вугледару на Донеччині. Курахівський укріпрайон ЗСУ на пагорбах над водосховищем нині майже захоплений після місяців безперервних штурмів, однак, це навряд чи призведе навіть до оперативно-тактичних змін. Адже оборона Покровська на північний схід поки тримається.На північ від Вугледару росіяни пожертвували десятками одиниць бронетехніки впродовж двох тижнів, щоби захопити село Іллінка. Схожою є ситуацію на куп’янському напрямку.За даними OSINT-дослідників Oryx, у жовтні 2024 р. ворог втратив найбільше техніки (в т.ч. літаків), ніж за будь-який місяць після українського контрнаступу &nbsp;на Харківщині в 2022 р.. При цьому вирішальним чинником тактичного успіху ворога все одно залишаються повітряні удари КАБами й малими дронами.***Західні експерти відзначають, що коли ворог утримує ініціативу таким чином, ЗСУ не можуть і не повинні її перехоплювати в симетричний спосіб.Навпаки, позитивно згадується “маневрена оборона” весни-літа 2022 р., коли Україна тимчасово втрачала значні території, але завдала ворогу неприйнятних втрат, які зрештою змусили Путіна до болючих рішень про обмежену мобілізацію та розгортання найманських формувань.Нагадаємо, що утримувати можна лише ту територію, яку успішно обороняють з повітря й ритмічно постачають залізницями та дорогами.Крім того, наголошується, що сьогодні далеко не перший період повномасштабної війни, коли Росія тимчасово перехопила ініціативу. Кожен попередній такий період (як-от наступи на Вугледар і Бахмут 2022-2023) помилково трактувався західними коментаторами, як перелам у війні та екзистенційна загроза для України.Однак після того траплялися тижневі й місячні періоди, коли Сили Оборони перехоплювали стратегічну ініціативу агресивними діями на фронті, в повітрі й на морі.***Серед причин швидшого просування ворога (окрім очевидної переваги в повітрі, артилерії та живій силі) називаються:●&nbsp;&nbsp;Проблеми в управлінні, зв’язку та організаційно-кадровій будові Сил Оборони.●&nbsp;&nbsp;Гостріша потреба у фортифікаціях через те, що фронт поступово “переповзає” через роками використовувані українцями укріпрайони до більш рівнинних та/або менш забудованих районів.***Прогнозуючи розвиток ситуації, західні воєнні фахівці (на відміну від політиків) наразі не бачать загрози прориву фронту й стратегічних змін у війні саме внаслідок наземних дій ворога – принаймні до осені 2025 р. Адже нові відкриті дані підтверджують, що Росія наразі не має для швидкого масштабного наступу ані людей, ані бронетехніки. &nbsp;

Російські війська просуваються на кількох ділянках фронту, але прорив оборони ближчим часом неможливий. 

Ворог утримує ініціативу в наземній війні: воєнний огляд КБФ

Перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США матиме серйозний вплив не лише на внутрішню політику держави (податки, мита, міграція, аборти, медицина), але й на зовнішню. Особливу стурбованість викликають його декларації про готовність швидко завершити війни в Україні і на Близькому Сході. Хоча мета сама по собі позитивна, відсутність конкретики напружує.Враховуючи діаметральну протилежність інтересів сторін у російсько-українській війні, амбітні обіцянки Трампа завершити її за 24 години, не обтяжені деталями, викликають особливі стурбованості. Під час передвиборчої кампанії окремі соратники Трампа висловлювали різні думки щодо можливих варіантів врегулювання, часто діаметрально протилежні.Одні пропонували заморозити конфлікт і посадити сторони за стіл переговорів, щоб «домовлялися». Аргументами тут мало б стати припинення військової допомоги Україні та погрози Росії відновити її у разі непоступливості Москви. Компроміс у рамках такого сценарію міг би бути досягнутий лише за рахунок інтересів України, у т.ч. територіальних, що автори відверто підтверджували.Висловлювалися й інші пропозиції, які базувалися на принципі «досягнення миру через силу». Цей сценарій також передбачав переговори та створення демілітаризованих зон на лінії зіткнення. Основними аргументами у цьому випадку слугували б посилене озброєння України та погрози з боку США вжити жорстких заходів у разі незгоди Москви. Безумовно, це могло б стати прелюдією до більш прийнятних домовленостей. Але і в цьому випадку швидке відновлення територіальної цілісності України не гарантоване.Поки що Трамп не визначився, який варіант завершення війни «за 24 години» він обере. А його радники і претенденти на майбутні зовнішньополітичні і військові посади продовжують озброювати майбутнього президента новими ідеями.До 20 січня в України і в теперішньої адміністрації Білого дому є ще в запасі більше двох місяців для забезпечення найбільш сприятливих початкових умов для запуску трампівського сценарію. І виглядає на те, що чинний Президент Джо Байден готовий використати свої повноваження для повного виконання зобов’язань перед Україною до кінця свого президенства в рамках виділених Конгресом коштів. А це – понад 6 млрд доларів США.Про неоднозначність ідей Трампа щодо завершення війни здогадуються і в Москві. Свідченням цього є відсутність офіційного привітання новообраного президента з перемогою у виборах з боку Путіна, як і деякі ремарки його прес-секретаря Пєскова і офіційної представниці МЗС Захарової. В Москві добре пам’ятають завершення попереднього президенства Трампа – максимальні (на той час) санкції і повна відсутність політичного діалогу.Не менш контроверсійними є й плани Трампа щодо Близького Сходу. Сильна підтримка Ізраїлю, про що свідчать як заяви Трампа в рамках президентської кампанії, так і його дії під час першого президентського терміну, не зовсім вписується у прискорене завершення війни, яка ведеться власне Тель-Авівом. Тому в останнього для завершення своїх планів щодо Гази і Лівану залишається також близько двох місяців, інакше вони можуть увійти у суперечність із збереженням добрих відносин з наступною адміністрацією США. Однак це не стосується Ірану, оскільки інтереси Нетаньяху у цьому питанні &nbsp;можуть і співпасти з планами Трампа, який і раніше був відомий своєю жорсткою позицією щодо Тегерану. &nbsp; &nbsp; &nbsp;Навряд чи дуже задоволені перемогою Трампа і в Пекіні, хоча Сі Цзіньпін, на відміну від Путіна, Трампа привітав. Китай, як мінімум, очікує на суттєве підняття мит на експорт до США. А якщо Пекін заважатиме реалізації мирного плану Трампа щодо України, зокрема своїм експортом товарів подвійного призначення до Росії, реакція нової американської адміністрації може бути значно жорсткішою за байденівські показові адресні санкції.Хотілося б реалізації й планів Трампа суттєво розширити видобуток енергоносіїв на території США, щоб збити ціну на них у світі. Вони можуть співпасти з планами ще одного світового енергетичного експортера – Саудівської Аравії. Тоді успіх може бути гарантованим.У результаті використання аргументів «батога і пряника», діяльність новоствореної «вісі зла» за нової адміністрації може дещо загальмуватися. Однак у випадку просування Вашингтоном цілеспрямованої ізоляціоністської політики це може й не відбутися і трансформуватися у поглиблення співпраці між ключовими акторами Глобального Півдня. &nbsp;І, нарешті, Європа. Хоча драматичних змін на кшталт виходу США з НАТО ніхто не прогнозує, тут також очікують на певні зміни і вже до них готуються. Зокрема це стосується посилення автономії Європи у питаннях безпеки та певних ускладнень в економічних відносинах зі США у зв’язку з обіцяними Трампом імпортними митами на європейські товари. Проте результат цих змін може бути й позитивним – посилення геополітичної ролі ЄС у світі, його безпекової та зовнішньополітичної автономії. Ресурси у Брюсселя та інших європейських столиць для цього є. &nbsp; &nbsp; &nbsp;&nbsp;

Перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США матиме серйозний вплив у світі.

Ера Трампа - міжнародний огляд КБФ

Завдання і української влади, і західних союзників - пояснити Дональду Трампу, що перемога росії означає поразку США перед усіма диктаторськими режимами, - підкреслив голова КБФ, премʼєр-міністр України 2014-2016 років Арсеній Яценюк в ефірі Еспресо TV 7 листопада.&nbsp;Він підкреслив, що станом на зараз не бачить «вірогідності того, що Україна може стати членом НАТО при Дональді Трампі».&nbsp;«Прикро, що чинна адміністрація (США) не скористалася фактично двома можливостями надати Україні членство в НАТО, - і в минулому, і в поточному році. І вже зараз, до кінця поточного року, зрозуміло, що ми навіть запрошення до членства не отримаємо».Водночас, підкреслив голова КБФ, він узагалі не бачить ймовірності того, що Сполучені Штати під керівництвом Дональда Трампа «підуть на капітуляцію перед росією, і в рамках цієї капітуляції росія захопить Україну»: «Це також сценарій практично з нульовою імовірністю».&nbsp;Тому зараз перед українською владою і нашими західними союзника стоїть завдання: «як достукатися до Трампа і пояснити йому, що перемога росії в Україні означає поразку Сполучених Штатів»: «Поразку Сполучених Штатів не перед росією, а перед Китаєм, перед Північною Кореєю, Іраном, росією, перед ХАМАСом, «Хезболлою» і ще десятками диктаторських режимів, які хочуть падіння США».&nbsp;Президент України Володимир Зеленський і весь Офіс президента, за словами голови КБФ, мають «спробувати зробити неймовірне – переконати Трампа, що це саме в інтересах США і персонально в інтересах Трампа».

Завдання і української влади, і західних союзників - пояснити Дональду Трампу, що перемога росії означає поразку США перед усіма диктаторськими режимами.

Ймовірність капітуляції США перед росією за президентства Трампа практично нульова - Арсеній Яценюк

Ворог перехопив ініціативу в Курській операції, однак, просувається повільніше, ніж в Україні, й з величезними втратами. Інформаційно-політичний аспект тепер визначає дії обох сторін.Останніми днями війна на Курщині значно інтенсифікувалася. Спостерігаються масовані, але погано підготовлені російські штурми з використанням бронетехніки, які виливаються у величезні втрати. Повітряна війна в регіоні залишається інтенсивною.Всупереч російським заявам, у тому числі особисто від Путіна минулого тижня, – швидкого просування ворога й загрози “оточення” українських військ наразі немає. Навпаки, темпи відсування лінії зіткнення сповільнилися порівняно із серединою жовтня (коли росіяни, після двох місяців оборони, розпочали реальний контрнаступ).Водночас і Україна, за даними незалежних дослідників, призупинила спроби захопити додаткові території – насамперед у “глушковській кишені”, на деблокування якої від початку був спрямований російський контрнаступ. Утім, &nbsp;невеликий другий плацдарм ЗСУ залишається на крайньому заході “кишені” (в російському Тьоткіному). На розширення плацдармів українські керівники вже давно не натякають.Як і раніше, наземні бойові дії концентруються на лівому фланзі Сил Оборони України: на північному заході плацдарму, в районі Новоіванівки (з боку Корєнєва). Слабші атаки тривають і на південно-східному (лівому) фланзі: між Борками й Плєховим.***За словами Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, росіяни зосередили на Курському фронті близько 45 тисяч військових (це збігається із публічними оцінками на Заході), і цього “не вистачає”. OSINT-дослідники виявляють, зокрема, перекидання російських частин з харківського та запорізького напрямків.Сирський згадав і про північнокорейських військових у цьому районі. Однак жодних доказів їх масової участі в бойових діях поки немає.Водночас незалежні фахівці наголошують, що й Україна продовжує вливати в Курську операцію дефіцитні резерви, насамперед бронетехніку, для поповнення викликаних наступом втрат у серпні-вересні. Надалі інтенсивно застосовується надана Заходом сухопутна й повітряна зброя тактичного рівня. Зокрема, в листопаді на Курщину надійшли американські керовані артилерійські снаряди Copperhead.***Від початку Курської операції ЗСУ тривають інтенсивні удари ворога по прикордонню Сумщини (які, втім, не припинялися від весни 2022 р.). Росіяни намагаються дезорганізувати тилову логістику суджанського плацдарму. Україні надалі бракує систем ППО та повітряної зброї для захисту від цих атак і підтримки наземних військ на Курщині.Натомість тривають успішні атаки українських безпілотників. Так цього тижня уражені склад боєприпасів на околиці Брянська та нафтобаза на Бєлгородщині. Поодинці, подібні тактичні удари не змінюють хід війни, але істотно полегшують українську оборону на Курщині на тижні вперед.На жаль, накладені партнерами обмеження досі не дозволяють уразити ракетами авіабазу Халіно на околиці Курська – традиційний майданчик для запуску “Шахедів” не лише по тилах українського плацдарму, а й по всій території України.***Оцінюючи стратегію в Курській операції, слід визнати: обидві сторони &nbsp;нині керуються насамперед інформаційно-політичною логікою.Кремль міг перейти від місяців пасивної оборони й сорому до масованих спроб деокупації Курщини під впливом лише одного чинника – зміни президента США. Як відзначають західні ЗМІ цього тижня, Путін не хоче входити у ймовірні мирні переговори з Трампом у слабкій позиції: з кричущим фактом неспроможності Росії звільнити свою суверенну територію.Київ, з тієї самої причини, прагне зберегти суджанський плацдарм: як факт своєї воєнної спроможності та стратегічної автономії на фоні хвилі протрампівської дезінформації всередині США про нібито “неминучість” поразки України.При цьому й Україні, і Росії наразі бракує резервів наземних військ для стратегічного вирішення “курського питання”. &nbsp;

Інформаційно-політичний аспект тепер визначає дії обох сторін.

Україна успішно обороняється на Курщині: воєнний огляд КБФ

Обраний Президент США Дональд Трамп, між своїми телефонними розмовами з іноземними лідерами, які прагнуть про всяк випадок якомога раніше його поздоровити, та грою в гольф, продовжує формувати свій майбутній кабінет.Ні для кого не стало новиною те, що однією з ключових вимог до майбутніх високопосадовців є їх безумовна лояльність до Трампа. Цим викликані й деякі екзотичні пропозиції осіб, які не мали ніколи безпосереднього відношення до сфер, якими будуть керувати. Однак це мало б більше турбувати самих американців, яких Трамп вже готує до масштабних політичних чисток, тобто до перепризначення багатьох тисяч держслужбовців і військових вищого і середнього рівнів.Не можна сказати, що зміна керівної ланки державного апарату в США після виборів є якоюсь інновацією Трампа. Ні, цій традиції багато десятирічь. З &nbsp;нею пов’язані й доволі розвинута в США сітка think-tanks, куди до чергової зміни влади в країні переходять працювати колишні високопосадовці. Багато з них йде і у бізнес, зокрема у якості радників тощо. Можливо, що стане новим – це масштаб політичних перепризначень. І проблема тут не лише в тому, скільки буде звільнено, а й в тому, хто прийде на заміну.Для України найбільш важливими є посади Державного секретаря, міністра оборони, Радника з питань національної безпеки, а також постать Спеціального представника з питань України, наміри щодо відновлення якої Трап вже підтвердив.Найбільше критики викликала постать Піта Хегсета, неочікувано номінованого на посаду міністра оборони. Він - колишній офіцер нацгвардії США, учасник воєн в Іраку та Афганістані, письменник на теми армії, і доволі успішний, а останні роки - автор і телеведучий на телеканалі Fox News, який неодноразово демонстрував свою симпатію до Трампа. Хегсет відомий своєю американо-центристською політикою, скептичним ставленням до європейських союзників по НАТО, нетерпимістю до політики різноманітності, рівності та інклюзивності в армії. В перші тижні вторгнення Росії в Україну він заявляв про те, що &nbsp;Путін – це воєнний злочинець, і допомогу Україні треба прискорити.Однак більш імовірним є превалювання в його діяльності його сентиментів про те, події в Україні важливі, однак, більш важливою є злочинність на вулицях США, лібералізм та інфляція. Тому навряд чи від нього можна буде очікувати якихось проривних ініціатив щодо збільшення військової підтримки нашій державі. Звичайно, якщо його затвердить Сенат США Адже у нього вже є негативний досвід непризначення на урядову посаду: під час минулої каденції Трампа Сенат відмовився його затвердити на посаду міністра з питань ветеранів. І звичайно, якщо йому дозволять приймати такі важливі політичні рішення у сфері зовнішньої політики і безпеки. Незважаючи на всю важливість ролі Пентагону, ключові політичні рішення щодо України, все ж таки, будуть прийматися в іншому місці, найімовірніше – в кабінеті самого Трампа.Менш контроверсійною є постать кандидата на посаду Держсекретаря США - сенатора Марко Рубіо. Він відомий своєю яструбиною політикою щодо Китаю, Ірану, та Куби, особистою заангажованістю у латиноамериканські справи з огляду на своє походження, а також підтримкою участі США в НАТО. Рубіо був лідером у просуванні у Конгресі двопартійного законодавства, яке ускладнює для президента вивід США з Альянсу. Що стосується України, його проукраїнська позиція останнім часом еволюціонувала у бік, як він це називає, «прагматизму». Він голосував проти пакету допомоги Україні у 61 млрд. дол. США, оскільки йому було «незрозуміло», на що йдуть кошти американських платників податків. Доволі резонансними стали і його нещодавні заяви про те, що «конфлікт» має бути «врегульований шляхом переговорів», оскільки «він зайшов у глухий кут». Заяви Рубіо свідчать, що навряд чи він буде вважати пріоритетом і відновлення територіальної цілісності України, хоча ще 10 років тому пропонував відключити Росію від SWIFT за окупацію Криму.На посаду Радника з питань нацбезпеки пропонується Конгресмен Майкл Волтц. Він, як і Рубіо, сповідує політику «спочатку Америка», однак, вважається «яструбом» у відносинах з ворогами США та підтримує участь США у НАТО. Окремі його голосування проти допомоги України пояснювалися «внутрішньодержавними пріоритетами». Разом з тим він критикував Байдена за «пусті чеки» для України, за недостатню ефективність санкцій проти Росії, за відсутність стратегії завершення війни, у т.ч. дипломатичної, закликав дати згоду на використання американської зброї для обстрілів вглиб Росії. &nbsp;Незважаючи на активізацію останнім часом контактів європейських лідерів з Трампом, обговорення майбутніх відносин між США і ЄС та питання допомоги Україні у ході нещодавнього неформального саміту ЄС в Будапешті та під час низки двосторонніх зустрічей, поки що незрозуміло, наскільки Європа буде готовою до змін у зовнішній політиці США після 20 січня 2025 року, і наскільки Брюссель зможе замінити Вашингтон у підтримці України у разі потреби. &nbsp; &nbsp;

Дональд Трамп між своїми телефонними розмовами з іноземними лідерами та грою в гольф продовжує формувати свій майбутній кабінет.

Кого Трамп планує призначити на ключові посади і як це вплине на Україну?

Єдиний спосіб відповісти на повномасштабне вторгнення – це повномасштабна підтримка України - підкреслив голова КБФ, прем’єр-міністр України 2014-2016 років Арсеній Яценюк під час Берлінської безпекової конференції 19 листопада.Він взяв участь в дискусії «Україна: Приклад для перемоги суверенітету, свободи і демократії в Європі».Арсеній Яценюк зазначив, що бачив у будівлі, де проходить конференція, прототип ракети «Таурус»: «Гадаю, найкраще місце побачити цю ракету – це на полі бою в Україні, а не в цьому приміщенні. Тому закликаю уряд Німеччини надати «Тауруси» Україні».За повідомленнями в медіа, нагадав він, адміністрація США зняла обмеження на використання ATACMS: “І я очікую повідомлень у ЗМІ, що цей або наступний німецький уряд надасть Україні «Тауруси».Водночас, підкреслив Арсеній Яценюк, його дивує ситуація, коли західні союзники “самі наклали обмеження на озброєння, яке вже поставили в Україну?”: “Україна сама вирішує, які легітимні військові цілі можуть бути уражені будь-яким видом зброї, що вона отримала. Україна діє відповідно до міжнародних угод. Тож краще не знімати обмеження – краще взагалі не накладати обмежень на будь-які наші спільні рішення”.<img src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/bez1_4c24e383fe.jpg" alt="bez1.jpg" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_bez1_4c24e383fe.jpg 208w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_bez1_4c24e383fe.jpg 500w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_bez1_4c24e383fe.jpg 750w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_bez1_4c24e383fe.jpg 1000w," sizes="100vw" width="1000px"><img src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/bez4_ec17f00fcf.jpg" alt="bez4.jpg" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_bez4_ec17f00fcf.jpg 208w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_bez4_ec17f00fcf.jpg 500w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_bez4_ec17f00fcf.jpg 750w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_bez4_ec17f00fcf.jpg 1000w," sizes="100vw" width="1000px"><img src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/bez2_252763c035.jpg" alt="bez2.jpg" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_bez2_252763c035.jpg 125w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_bez2_252763c035.jpg 400w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_bez2_252763c035.jpg 600w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_bez2_252763c035.jpg 800w," sizes="100vw" width="800px"><figure class="image"><img alt="bez3.jpg" src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/bez3_41f2536d71.jpg" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_bez3_41f2536d71.jpg 124w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_bez3_41f2536d71.jpg 400w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_bez3_41f2536d71.jpg 599w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_bez3_41f2536d71.jpg 799w" sizes="100vw" width="799"></figure> &nbsp;

Єдиний спосіб відповісти на повномасштабне вторгнення – це повномасштабна підтримка України - підкреслив голова КБФ, прем’єр-міністр України 2014-2016 років Арсеній Яценюк під час Берлінської безпекової конференції.

Арсеній Яценюк на Берлінській безпековій конференції закликав німецький уряд надати Україні «Тауруси»

Удари ракетами ATACMS по Росії істотно допоможуть обороні, однак, самі по собі не змінять хід війни. Потребуємо правильної стратегії повітряних ударів, а також додаткових обсягів і видів зброї.ЗСУ вперше завдали ударів американськими ракетами ATACMS по території Росії. Україна минулого тижня нарешті отримала довгоочікуваний дозвіл на такі удари. При цьому дозвіл, судячи з повідомлень ЗМІ, залишається обмеженим за територією та цілями (ця інформація, як і належить, є закритою).Експерти КБФ роз’яснюють значення цього дозволу.Застосування ATACMS матиме істотний оперативно-тактичний ефект. В радіусі досяжності цих ракет на російській території залишаються десятки важливих цілей: від складів боєприпасів до об’єктів ППО.Всупереч маніпулятивним припущенням, ворог не зможе “перенести” більшість із цих цілей за межі дальності ATACMS: це не матиме військового сенсу. Адже росіяни продовжують повномасштабне вторгнення, і саме поблизу України їм потрібні склади, аеродроми й радари.Так, уражений ATACMS 19 листопада склад боєприпасів на Брянщині віддалений від фронту “лише” на 150 км, що вимагає кількагодинних рейсів вантажівок/поїздів до менших польових складів, розташованих іще ближче.Найлегше перебазувати винищувачі (носії КАБів тощо), однак, є жорстка залежність між дальністю польоту та навантаженням зброї на літаку. Водночас російські безпілотники “Шахед” тощо запускаються саме з прикордоння, найчастіше – з Курська та Кубані.Відтак експерти погоджуються, що кожен удар ATACMS (і іншими засобами) по Росії допоможе знизити тиск ворога на Сили Оборони та цивільну інфраструктуру.Балістичні ATACMS (а так само HIMARS) мають переваги над дронами та крилатими ракетами: вони підлітають арковою траєкторією і набагато швидше; збити їх важче. Саме балістичні ракети потрібні для “термінових” цілей: скупчень військ, генералів на командних пунктах, літаків/дронів на авіабазах, батарей ракет тощо. Прикладом є нищівний удар “Хаймарсів” по великій колоні з піхотою 9 серпня на Курщині.Водночас ATACMS не є “далекобійною” чи суперзброєю. Їхня дальність не дозволяє уразити ключові ворожі аеродроми, ракетні бази та заводи (Енгельс, Моздок, Підмосков’я тощо). 3 з 5 модифікацій ATACMS взагалі мають дальність менше славнозвісних “300 км”.Ракети ATACMS важко, але можливо збити протиракетами ППО й “заглушити” системами РЕБ. Проте росіяни навряд чи вибудують широку систему оборони від ATACMS.***Експертна дискусія про наслідки ударів ATACMS по Росії концентрується на двох аспектах: як добирати цілі й час для ударів в умовах дефіциту ракет, і як досягти комплексних результатів у взаємодії з іншими видами зброї.***Фахівці (зокрема, Джек Вейтлінг) наголошують, що Україна вибиратиме між нечастим застосуванням ATACMS (та іншої зброї такої дальності) для регулярного послаблення ворога та відносно великими операціями тривалістю в години чи дні. Наприклад, десятки ракет ATACMS можуть бути використані за день заради “проламування” окремих ділянок російської ППО чи наземної оборони.Окрема проблема планування (не лише для ATACMS) – дилема між ураженням суто військових цілей оперативно-тактичного характеру та ударами стратегічного значення. Експерти сумніваються, що Вашингтон дозволив застосування ATACMS по російській промисловості. Натомість росіяни практично безкарно атакують далекобійною зброєю українські стратегічні об’єкти.***ATACMS дадуть найкращий ефект у швидких комплексних повітряно-наземних операціях. Позитивним прикладом експерти називають першу фазу Курського контрвторгнення (серпень 2024 р.), в якій Україна ще не могла застосовувати ATACMS.Відтак фахівці закликають:●&nbsp;Швидше розвивати українську далекобійну зброю (зокрема, 5 типів ракет і дронів, про які згадав Президент України під час виступу у Верховній Раді 19 листопада).●&nbsp;Ритмічно надавати Україні додаткові системи ППО, винищувачі (і ракети до всіх цих систем) та наземну зброю, а також комплексно вирішити проблему залучення та підготовки нових бійців.●&nbsp;Поставити авіаційні ракети Storm Shadow, Taurus та JASSM, а також наземну модифікацію далекобійних крилатих ракет Tomahawk/Typhon, із дозволом на удари по Росії. &nbsp;

Удари ракетами ATACMS по Росії істотно допоможуть обороні, однак, самі по собі не змінять хід війни.

Чого очікувати від ударів ATACMS по Росії? Воєнний огляд КБФ

Саміт Групи Двадцяти (G20), який відбувся 18-19 листопада у Ріо-де-Жанейро (Бразилія), засвідчив збереження, а, можливо, й поглиблення суттєвого розриву між позиціями західних лідерів та країн Глобального Півдня в питаннях російсько-української війни.У підсумковій декларації саміту відсутні згадки про Росію і засудження її агресії, про неприпустимість обстрілів енергетичної і продовольчої інфраструктури та ядерних погроз з боку Москви, які в документах попередніх самітів G20 в тій чи іншій мірі були присутні.Не було згадано й про 1000-й день війни, як і про деякі останні елементи ескалації з боку РФ, як, наприклад, широкомасштабний ракетно-дроновий обстріл України, який відбувся напередодні, та залучення військ Північної Кореї у війну. І хоча в тексті документа у контексті мирних ініціатив згадується підтримка цілей і принципів Статуту ООН, на фоні такої невизначеності щодо ролі кожної зі сторін значення цього факту суттєво нівелюється.Поглиблення розриву у позиціях членів G20 свідчить про те, що для досягнення миру Україні не варто покладатися на вплив лідерів Глобального Півдня на Москву, про що донедавна так багато говорилося. На цьому фоні значно перспективнішим виглядає варіант досягнення врегулювання «з позиції сили». Ключову роль у цьому може відіграти лише Захід, у першу чергу США, як і інші західні партнери, перш за все європейські.Слід зазначити, що Вашингтон фактично вже розпочав формування основи для проведення переговорів з РФ «з позиції сили». Сюди варто віднести не лише заяви чинної адміністрації про бажання передати до 20 січня 2025 року військову допомогу Україні на всі $6 млрд., які залишилися до кінця президентства Джозефа Байдена. Україні нарешті дозволили використовувати західну зброю для ударів вглиб Росії, пообіцяли передати протипіхотні міни, які Київ просить ще з 2022 року. &nbsp;Ці рішення з’явилися у ЗМІ відразу після зустрічі між чинним Президентом США Джо Байденом та обраним Президентом Дональдом Трампом, що дало можливість окремим спостерігачам зробити припущення про принципове погодження цих рішень. Непрямо підтверджує це й той факт, що дозвіл на авіаудари АТАКАМСами був різко розкритикований соратниками Трампа, однак, сам Трамп з цього резонансного питання публічно не висловився. Це дає йому змогу в подальшому дотримуватися гнучкої позиції, наголошуючи, у залежності від ситуації, на своїй згоді чи опозиції до рішень попередника.За будь-яких умов важливість надання змоги Україні бити по ворогу всією переданою Вашингтоном зброєю безперечна. Більше того, для проведення переговорів «з позиції сили» варто було б передати Києву й інші більш далекобійні засоби, які є у розпорядженні Вашингтона.На цьому фоні Європа прагне не втратити ініціативу в українському питанні і готується до розвитку власних оборонних можливостей. Активно дискутуються й перспективи задіяння європейських збройних сил у підтримці миру між Україною і Росією.На фоні активного формування силової та ідеологічної основи для майбутніх мирних переговорів привертає увагу підкреслено скептичне ставлення Заходу до підписання Путіним оновленої російської ядерної доктрини. І це не лише тому, що ядерні погрози звучать з Москви вже третій рік. Цей крок Кремля не вписується у загальну тенденцію і передбачає ядерну відповідь на перехід тих «червоних ліній» які вже давно перейдені. &nbsp; &nbsp;

Саміт Групи Двадцяти засвідчив збереження, а, можливо, й поглиблення суттєвого розриву між позиціями західних лідерів та країн Глобального Півдня в питаннях російсько-української війни.