Новини

<div class="raw-html-embed"><iframe width="100%" height="560" src="https://www.youtube.com/embed/adXJGS0hwfQ?si=1NbPw4IP0U2-6mKW" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" referrerpolicy="strict-origin-when-cross-origin" allowfullscreen=""></iframe></div>«Трамп грає в гольф, а путін грає в свій російський хокей. Вони навіть не на одному й тому самому полі», - сказав голова Київського Безпекового Форуму, премʼєр-міністр України 2014-2016 років Арсеній Яценюк в ефірі «Радіо Свобода».Відповідаючи на запитання щодо результатів перемовин президента США та путіна, він підкреслив: «Було оголошено про те, що є всі шанси на 30-денне перемир’я. В результаті всі ці шанси розбилися об кремлівську стіну».Путін, наголосив Арсеній &nbsp;Яценюк, виставив такі умови, які є нічим іншим, як умовами української капітуляції: «Путін не збирається припиняти цю війну на умовах, які хоча б віддалено нагадували якісь справедливі умови. А наші американські партнери цього не усвідомили, або вдають, що не усвідомили».Водночас Арсеній Яценюк підкреслив, що без США &nbsp;Україні «практично неможливо виграти цю війну»: «Ми маємо ту адміністрацію, яку ми маємо. І нам вдалося зараз бути хоча би в якихось елементах на одній сторінці з новою американською адміністрацією. Володимир Зеленський, розуміючи, що відбувається, в принципі, відповідно себе поводить, не нагнітаючи двосторонні відносини».Крім того, без ЄС і Великої Британії «неможливо в тому числі й переконати Сполучені Штати», підкреслив він: «Тому нам потрібен премʼєр Британії Стармер, який зайняв зараз лідируючу позицію, президент Франції Макрон. І ЄС, який принаймні зараз вже почав приймати рішення, які ще далекі до реалізації, щодо збільшення оборонних бюджетів і допомоги Україні».«І тільки ця комбінація сил і засобів дасть нам можливість вистояти і виграти в цій війні», - додав Арсеній Яценюк.

«Трамп грає в гольф, а путін грає в свій російський хокей. Вони навіть не на одному й тому самому полі», - сказав Арсеній Яценюк в ефірі «Радіо Свобода».

Шанси на перемирʼя, про які заявляли США, розбилися об кремлівську стіну - Арсеній Яценюк на «Радіо Свобода»

Результати саміту ЄС 20 березня не справдили всіх очікувань, але не стали драматичними.ЄС підтвердив готовність продовжувати військову підтримку Києва в рамках існуючих програм та ініціативи G7. Це рішення стало важливим на фоні вимог Путіна припинити всю іноземну військову допомогу, якщо ми хочемо досягти перемир’я, особливо враховуючи імовірну готовність Вашингтону піти на поступки у цьому плані.Однак, лідери ЄС так і не схвалили виділення ані 40, ані 20 додаткових млрд. євро на військові потреби України. І причина тут не лише в Угорщині, яка не могла заблокувати це рішення завдяки його добровільному формату. Його не підтримала й низка важковаговиків ЄС, у т.ч. Італія та Іспанія.Не були погоджені й додаткові 5 млрд. євро на закупівлю 2 млн. боєприпасів. У принциповому плані у Висновках ця ініціатива згадується, але без цифр і з акцентом на добровільному форматі її реалізації. Не схвалено й рішення про передачу заморожених російських активів.Водночас, за словами Президента ЄС Антоніо Кости, ці та інші нагальні потреби Києва можуть бути задоволені із додаткових 15 млрд євро, виділених окремими державами-членами завдяки посиленню бюджетної гнучкості.Крім того, певні кошти на розвиток українського ВПК можуть надійти з програми "Переозброєння Європи", запропонованої Єврокомісією. &nbsp;Лідери ЄС підтримали зусилля з припинення вогню та встановлення миру, з акцентом на його тривалості, справедливості, гарантіях безпеки та дотриманні суверенітету і територіальної цілісності України.Відзначена важливість гуманітарних аспектів миру, зокрема обміну військовополоненими та повернення всіх незаконно затриманих і депортованих українських цивільних і дітей.Наголос зроблено і на необхідності забезпечення повної відповідальності РФ за військові та інші злочини у ході агресії.Підтверджена підтримка зусиль Ради Європи по створенню Спеціального трибуналу.&nbsp;

ЄС підтвердив готовність продовжувати військову підтримку Києва в рамках існуючих програм та ініціативи G7. Це рішення стало важливим на фоні вимог Путіна припинити всю іноземну військову допомогу, особливо враховуючи імовірну готовність Вашингтону піти на поступки у цьому плані.

Європа продовжуватиме військову підтримку України, попри тиск Кремля

18 березня Бундестаг Німеччини схвалив послаблення «боргового гальма», запровадженого в 2009 році, яке обмежує річні державні запозичення на рівні, не більше ніж 0,35% ВВП. Тепер обмеження на запозичення не поширюватимуться на військові витрати понад 1% ВВП й буде створено інфраструктурний фонд на 500 млрд євро. Чи зрушить з місця цей локомотив німецької економіки, який буксує вже п’ять років?Економіка Німеччини тривалий час відчуває проблеми. У 2020 році ВВП впав на 4,1%, у 2021 році зріс на 3,7%, у 2022 році зріс на 0,4%, у 2023 році знизився на 0,3%, у 2024 році знизився на 0,2% (за попередніми даними). Промислове виробництво – основа німецької економіки – демонструє тривожну динаміку: якщо взяти за базис січень 2021 року, станом на січень цього року індекс промвиробництва становив 89,1, тобто за вказаний період зниження становить 10,9% (за даними World Bank та Destatis).Простіше за все пояснити це впливом коронавірусу та припинення постачання російських енергоносіїв. Але все набагато складніше (до речі, промвиробництво почало знижуватися ще з 2018 року) - проблеми мають технологічний, структурний та фіскальний характер, а також ускладняються соціокультурними особливостями та демографічними факторами. &nbsp;Десять причин буксування економіки НімеччиниОкреслю десять причин проблем в економіці Німеччини, які призвели до гальмування її зростання та розвитку.&nbsp;&nbsp;Перша. Багато заощаджень та мало інвестицій – німецькі держава й домогосподарства схильні до стриманих інвестицій та стриманого споживання. А інвестиції та споживання – дві важливі складові ВВП (ВВП = споживання + приватні інвестиції + держвитрати + «чистий» експорт (експорт мінус імпорт)).&nbsp;&nbsp;Друга. Постійне перевищення заощаджень над інвестиціями означає відносне згортання місцевої економічної активності в обмін на дивідендні платежі з-за кордону (заощадження інвестуються за межі Німеччини) й може бути пов’язане зі старінням населення. Люди на схилі віку покладаються не так на економічну активність, як на доходи від накопичень. Пенсійна система Німеччини вже давно має величезну накопичувальну частину. У Німеччині відбувається трансформація в більш «пенсійну» модель життя та функціонування економіки.&nbsp;&nbsp;Третя. Частка валових державних інвестицій у ВВП Німеччини в 2018-2022 роках становила 2,5% - найнижча серед країн із високим рівнем доходу, за винятком Іспанії.&nbsp;&nbsp;Четверта. Небажання витрачати як на рівні федерального бюджету, так й бюджету земель, що виявляється у ставленні до боргу. У 2009 році за ініціативою багатих південних земель до Конституції була внесена норма про «боргове гальмо» (Schuldenbremse) - приріст держборгу за рік не може перевищувати 0,35% ВВП (багаті землі були проти того, що зростання держборгу всієї Німеччини здійснюється переважно в інтересах бідних земель колишньої НДР). Винятки були – дію «боргового гальма» призупиняли в 2020 році через епідемію COVID та в 2022 році через енергетичні проблеми. Але додаткові 195 млрд. євро, залучених державою, лише пом’якшили проблеми. Зараз, є сподівання на позитивний вплив 500 млрд. євро з оголошеного 18 березня інфраструктурного фонду.&nbsp;П’ята. Якщо є недозавантаженість ресурсів, чи то капітал чи то праця, то відсутність інвестицій за рахунок боргу - це втрачена вигода.&nbsp;&nbsp;Шоста. Вичерпання головного драйверу зростання - експорту. Тривалий час економіку витягував експорт – Німеччина була промисловим експортером №1 в світі. Але зміна світової технологічної й економічної парадигми поступово нівелює можливості експорту, як драйверу зростання економіки Німеччини. Тарифна війна Трампа додатково негативно вплине на основний драйвер економіки Німеччини.&nbsp;&nbsp;Сьома. Слабкість інновацій в передових технологіях. В США більшість витрат на R&amp;D спрямовуються в високотехнологічні сектори, а в Німеччині йдуть в середній технологічний сегмент (переважно автопром та класична важка промисловість). Тобто, США та деякі інші країни (Південна Корея, Тайвань, тощо) створюють принципово нове, а Німеччина виробляє промислові інновації старого технологічного укладу. Це гарно само по собі, але дає менший ефект, ніж вкладення в R&amp;D в високотехнологічні сектори. Та й конкурувати стає в звичному для Німеччини сегменті складніше &nbsp;- наприклад, через конкуренцію динамічних країн Азії.&nbsp;&nbsp;Восьма. Останнім успішним великим стартапом в Німеччині була фірма програмного забезпечення SAP, заснована коли Франц Беккенбауер привів збірну ФРН до перемоги на чемпіонаті Європи з футболу в 1972 році. Система фінансування інновацій та стартапів в Німеччині (й в Європі) є несприятливою, бо побудована на банківському кредитуванні, яке за визначенням передбачає акуратне повернення позики й тому запобігає ризикам, без яких інновації не можливі.&nbsp;&nbsp;Дев’ята. Німецька промисловість, особливо її середній бізнес впроваджують інновації поступово. Через це вони виявилися непідготовленими до технологічних потрясінь, наприклад, таких як винахід електромобіля. Між бізнесом, банками та політиками налагоджені зручні зв’язки, що породжує самозаспокоєність. Яка не сприяє технологічним змінам.&nbsp;Десята. Вельми неоптимальні рішення в енергетиці – згортання атомної та пришвидшено незбалансований розвиток «зеленої» енергетики (німецька промисловість падає 2018 року, припинення постачання російського газу підсилило проблеми, але не було першопричиною).Можливість зростання в поточній парадигмі викликає сумнівиСхоже, межі зростання економіки Німеччини досягнуто. У Німеччині величезна перевага приватних заощаджень над інвестиціями. Надлишок приватних заощаджень Німеччини в основному інвестовано за кордон. &nbsp;Інвестицій бракує, оскільки вони мають небагато сенсу - немає високої віддачі на капітал. Є старіння населення і «інфляція способу життя».&nbsp;Німеччина дещо прогавила момент для трансформації своєї експортно-орієнтованої моделі розвитку та залишилася заручником своєї меркантилістської стратегії, яка не враховувала виклики XXI століття – з боку технологічних змін та інновацій у найбільш перспективних галузях, які зароджувались на наших очах й бурхливо розвиваються протягом останніх 10-15 років. Світ вступає у епоху фрагментації та торгових війн - це буде особливо негативно впливати на залежну від зовнішньої торгівлі економіку Німеччини.Однозначної відповіді, чи дасть скасування «боргового гальма» сталий імпульс економічному зростанню, немає – потрібен ланцюжок рішень, які рано чи пізно потребуватимуть коригування економічної поведінки. Німеччинна «купалася в грошах». Була б політична воля, бачення, запит населення на сучасні технології - гроші знайшлися б. Тільки через скасування боргового гальма воля не з’явиться.Замість прогнозуРозгорнути таку інертну машину, як економіка Німеччини, об’єктивно дуже складно. Особливо складно це зробити, якщо ключові проблеми корінням сягають менталітету - схильність до заощаджень та стриманого споживання. Німеччина щоразу, за будь-якої ситуації (крім COVID-19) вибирала затягнути тугіше паски. Ментальне бажання вирішувати проблеми за рахунок економії не дає приводу для оптимізму в умовах сучасної світової економічної ситуації.&nbsp;Можливо, ключова надія на різке зростання мілітаризації німецької промисловості, її переорієнтування на випуск військової техніки та боєприпасів, а також на витрати із анонсованого інфраструктурного фонду. Модель розвитку економіки за інфраструктурним типом має приклади успішного втілення, як це було в Китаї у перші 15 років XXI століття. &nbsp;В’ячеслав Бутко &nbsp; Економічний радник Київського Безпекового Форуму

18 березня Бундестаг Німеччини схвалив послаблення «боргового гальма», запровадженого в 2009 році, яке обмежує річні державні запозичення на рівні, не більше ніж 0,35% ВВП. Тепер обмеження на запозичення не поширюватимуться на військові витрати понад 1% ВВП й буде створено інфраструктурний фонд на 500 млрд євро. Чи зрушить з місця цей локомотив німецької економіки, який буксує вже п’ять років?

В'ячеслав БУТКО

Чому буксує німецька економіка? 

Заяви Білого Дому після «човникових» переговорів в Ер-Ріяді свідчать, що Вашингтон не зміг протистояти російському натиску і пішов на компроміси з Москвою. Причина проста – американська делегація боялася зриву переговорів. &nbsp;&nbsp;Ключові інтереси України не простежуються в текстах заяв. Водночас з американцями досягнуто домовленостей, що вони будуть враховані при імплементації.&nbsp;Припинення обстрілів по суші формально звужено до «енергетичних об’єктів», що відповідає баченню Москви щодо результатів бесіди з Трампом. Однак Вашингтон нещодавно інформував про інше: про досягнення домовленостей з Путіним щодо припинення обстрілів «енергетики та інфраструктури», а згодом - «в повітрі»? &nbsp;&nbsp;Українська сторона передала свій перелік об’єктів, які мають бути під захистом від повітрних ударів. Але чи спрацює ця ініціатива на практиці, враховуючи відмінності у розумінні досягнутих домовленостей між Києвом і Москвою?&nbsp;У частині безпеки судноплавства також відсутні прямі згадки про обмеження на обстріли інфраструктури, зокрема портів. Між українською і американською сторонами існує спільне бачення, що ці аспекти також мають бути покриті. Однак чи так само це розуміють у Кремлі? &nbsp;Але найбільшою поступкою Москві стало включення до тексту російської заяви обіцянки «допомогти Росії у відновленні доступу до світового ринку експорту сільськогосподарської продукції та добрив, знизити витрати на морське страхування та розширенні доступу до портів і платіжних систем для таких операцій».Хоча зняття санкцій сформульоване у майбутньому часі, досить невизначено, у Москві цей пункт вже трактується як передумова для реалізації основних домовленостей. &nbsp;&nbsp;Такі неоднозначні підсумки переговорів стали закономірним результатом політики Вашингтону щодо Росії, яка базується на умиротворенні агресора і підкупі «пряниками», а не на «силі».&nbsp;&nbsp;Лише під тиском реальної можливості запровадження додаткових «смертельних» санкцій та посилення озброєння України можна добитися від РФ конструктивної позиції на шляху до миру.

Заяви Білого Дому після «човникових» переговорів в Ер-Ріяді свідчать, що Вашингтон не зміг протистояти російському натиску і пішов на компроміси з Москвою. Причина проста – американська делегація боялася зриву переговорів.   

Вашингтон пішов на поступки Москві: що не так із переговорами в Ер-Ріяді?

Саміт «коаліції охочих» у Парижі 27 березня не став історичним проривом у питанні надання гарантій безпеки нашій державі. Однак, він поставив точки над «і» у низці принципових питань.&nbsp;Підхід Європи до безпеки України зберігається комплексним і включає такі елементи.&nbsp;По-перше, продовження та подальше посилення санкцій проти РФ аж до моменту досягнення домовленостей про встановлення тривалого і справедливого миру. Правда, що означає у цьому контексті слово «справедливий» і чи включає воно повне звільнення окупованих територій України, все ще чітко не формулюється, принаймні не всіма і не публічно.&nbsp;Підхід європейців різко контрастує з вимогами Москви, до яких схиляється і Вашингтон, щодо поступового зняття санкцій у відповідь на часткові поступки Росії. Але чи зможе Вашингтон одноосібно вирішити ці питання – відповідь однозначна, ні. &nbsp;Особливо важливим цей європейський месидж є зараз, на фоні невдалих човникових переговорів в Ер-Ріяді. Вони не лише не дали конкретних результатів в плані зменшення російських обстрілів, а й засвідчили неспроможність тактики США щодо Москви.&nbsp;Без європейців забезпечити позитивну динаміку переговорного процесу з РФ складно. За згодою учасників саміту, «коаліцію охочих» за столом переговорів представлятимуть Франція і Велика Британія.По-друге, &nbsp;продовження військової допомоги Силам оборони України, під час війни і після неї, з метою посилення східного безпекового флангу Європи.&nbsp; По-третє, інвестиції в український ВПК і співпраця з ним, включно з обміном ліцензіями, з метою виробництва дронів, ракет, артилерії, засобів ППО, на території України та поза її межами.&nbsp;По-четверте, розміщення європейських «сил стримування» поблизу важливих стратегічних об’єктів України, що дало б можливість проведення операцій в повітрі, на морі і на землі.&nbsp;Дискусії щодо миротворчого контингенту під егідою ООН чи ОБСЄ на лінії зіткнення, який би займався моніторингом припинення вогню і вимагав згоди Москви, нарешті припинені.&nbsp;Готовність до надання військових сил і засобів до військового контингенту поки що чітко озвучують лише Париж і Лондон. Не виключається залучення, у тій чи іншій формі, й інших європейських партнерів. Але вичерпний перелік країн-учасниць, як і їх можливих внесків поки що публічно не озвучується. &nbsp; &nbsp;&nbsp;Ближчим часом відбудеться англо-франко-німецький візит в Україну. Його метою стане з’ясування практичних аспектів посилення європейцями українських оборонних спроможностей. Отже, питання переходить у практичну площину.&nbsp;&nbsp;Важливим залишається й залучення США. Виділення американських військових підрозділів не очікується. Однак, без постійної допомоги розвідданими, засобами ППО/ПРО, підтримки життєдіяльності наявних в Україні американських систем озброєння поки що не обійтися.&nbsp;&nbsp;Актуальним залишається й запит на віддалену підтримку європейського контингенту, однозначної відповіді на який Вашингтон поки що не дав. &nbsp;

Саміт «коаліції охочих» у Парижі 27 березня не приніс прориву в питанні безпекових гарантій для України, але чітко окреслив ключові позиції. Європа зберігає комплексний підхід до безпеки нашої держави, який включає кілька важливих аспектів.

Європа окреслила червоні лінії для Москви: що визначає саміт у Парижі

На тлі звичних панегіриків на адресу Путіна, особливо різко прозвучала перша серйозна критика Трампа на адресу Москви – попередження про можливі «пекельні» енергетичні санкції. Вони передбачають запровадження додаткових мит на експорт російських енергоносіїв та вторинних санкцій проти торгівельних партнерів РФ, зокрема заборону економічних контактів зі США.&nbsp;&nbsp;Характерно, що це пов’язано не з посиленням незаконних обстрілів української цивільної інфраструктури, які спричиняють численні жертви, а з абсурдною ідеєю Путіна щодо введення тимчасової адміністрації ООН в Україні для проведення контрольованих виборів.&nbsp;Це ще раз доводить, що Москва не готова до швидкого перемир’я, що повністю переважило для Трампа всі гуманітарні аспекти. До завершення перших 100 днів на посаді він прагне продемонструвати американському суспільству свої переговорні здібності хоча б щодо України. Адже після провалу припинення вогню на Близькому Сході, яким він так пишався, регіон стрімко скочується у нову війну — фактично вже розпочату через відновлення бойових дій між Тель-Авівом і ХАМАСом. Важливо для Трампа й підтвердити адекватність своїх гучних заяв про конструктивність Путіна та його готовність до миру.Навіть як політичне попередження Кремлю, заява про нові санкції викликає певні застереження, адже у ній одночасно містяться й сумніви Трампа щодо винуватості Путіна. Замість чіткої позиції він знову залишає простір для маневру як собі, так і Кремлю. Однак такий підхід може обернутися «пострілом у ногу», дозволяючи Москві й далі затягувати завершення війни.Багато експертів обґрунтовано сумніваються в реалістичності тарифних і вторинних енергетичних санкцій проти всіх торговельних партнерів Москви. Адже тут є й європейці, які навряд чи будуть готовими платити додаткові мита чи перекривати свої потоки нафти і зрідженого газу з РФ, особливо на фоні тарифної війни зі США. Те саме стосується й Китаю, Індії та інших економічних акторів Глобального Півдня. Занадто багато економічних зв’язків і взаємних інтересів поставлено на карту.Схильність американської адміністрації до компромісів із Путіним підтверджує і заява Держсекретаря Рубіо, що Вашингтон більше не визначає чітких термінів завершення війни, оскільки це залежить не від нього. Крім того, адміністрація США готова розглянути російські ультиматуми про зняття частини санкцій для запровадження морського перемир’я, але це різко контрастує з заявами про можливе їх посилення по інших напрямках. Наслідки такої суперечливої позиції стануть очевидними вже найближчим часом – після наступних переговорів з Росєю у Саудівській Аравії та ймовірної телефонної бесіди Трампа з Путіним цього тижня. &nbsp;Американські політичні «гойдалки» у відносинах із Росією відбуваються на тлі зростаючого тиску на Україну, зокрема щодо угоди «про мінерали». Трамп відкрито заявив, що відмова Президента Зеленського від підписання матиме "великі, великі проблеми". Враховуючи масовану хвилю критики в українських і західних ЗМІ щодо нового варіанту угоди та стриману позицію офіційного Києва, такий підхід США навряд чи можна назвати чесним посередництвом.Потрібна не лише медіація для досягнення домовленостей про припинення вогню та створення системи моніторингу, а й сміливість Вашингтона як гаранта – з адекватною реакцією на порушення, особливо з боку країни-агресора. Без цього ключового аспекту, як би не наголошували, що нові мирні угоди не повторять долю «мінських», вони неминуче рухатимуться у тому ж напрямку.

На тлі звичних панегіриків на адресу Путіна, особливо різко прозвучала перша серйозна критика Трампа на адресу Москви – попередження про можливі «пекельні» енергетичні санкції. Вони передбачають запровадження додаткових мит на експорт російських енергоносіїв та вторинних санкцій проти торгівельних партнерів РФ, зокрема заборону економічних контактів зі США. 

Санкції чи компроміси? Як Трамп балансує між тиском на Москву і поступками Кремлю

Не пройшло й 100 днів з початку президентського терміну Трампа, як «картковий» будиночок його нової геополітичної системи починає розвалюватися. І не через те, що в американського Президента немає сильних карт, тобто козирів. Причина інша – він почав його будівництво не на фундаменті «сили» і не за проектом, який міг би привести до успіху.&nbsp;Залучити Росію до боротьби з Китаєм виявилося складніше, ніж очікувалося. Це підтвердив візит китайського Міністра закордонних справ Ван Ї до Москви 2 квітня для переговорів про подальший розвиток двостороннього стратегічного співробітництва.&nbsp;За підсумками зустрічі з Путіним він наголосив, що Китай і Росія продовжують будувати свої відносини на принципі «друзі назавжди, ніколи не вороги». Ван Ї, цілком в дусі китайської дипломатії, підтримав потеплішання відносин між США і Росією, однак, висловив застереження проти спроб Вашингтону налаштувати Москву проти Пекіну. За його словами, це є проявом "застарілого конфронтаційного і блокового мислення». Російський керманич не висловив жодних заперечень.&nbsp;Більше того, Путін повідомив, що очікує візит китайського лідера Сі Цзіньпіна 9 травня до Москви на святкування річниці Дня перемоги. Це має стати демонстрацією «китайської карти» в руках Кремля та свідченням недієздатності стратегії Трампа щодо швидкого примирення Росії з Україною, якщо вона не враховуватиме всі інтереси Москви. Ці інтереси, навіть за наявності готовності Трампа до прощення злочинів РФ та толерантності до її бачення «причин конфлікту», не можуть бути задоволені. &nbsp;Постулати Трампа про виключну пріоритетність відносин з Китаєм для безпеки США, зокрема у контексті його посягань на Тайвань, не витримують зустрічі з реальністю.На цьому підході ґрунтується нова «таємна» військова стратегія Пентагону, про яку нещодавно повідомив Washington Post. Всіма іншими загрозами, зокрема з боку членів «осі зла» — РФ, Ірану та Північної Кореї — повинні займатися країни відповідних регіонів.Однак військова активізація Пекіну поблизу Тайваню у зв’язку з широкомасштабними військовими навчаннями поки що не викликала військової реакції з боку Вашингтону. Білий Дім обмежився лише закликом до мирного вирішення проблем у Тайванській протоці.&nbsp;Водночас американські війська активно діють на Близькому Сході, обстрілюючи військові цілі єменських хуситів і готуючись до можливого застосування сили проти Ірану.&nbsp;Проте найбільшим щоденним головним болем Трампа залишається поведінка Путіна через його очевидне небажання завершити війну з Україною. На фоні провалу миротворчих зусиль США на Близькому Сході, це ставить під сумнів як нові геополітичні орієнтири Трампа, так і його репутацію геніального перемовника. &nbsp;&nbsp;Запровадження Вашингтоном додаткових мит на товари з усього світу, включно з колишніми союзниками та партнерами, спричинило сплеск міжнародної активності Пекіну, зокрема в Європі та Канаді. В умовах тарифних війн китайська дипломатія може стати успішною не лише в суто комерційному сенсі, але й може призвести до оновлення геополітичних орієнтирів традиційних союзників США. &nbsp; &nbsp;Якщо при цьому врахувати також зростаючу самоізоляцію Вашингтону від НАТО, то результати не підуть на користь ні Європі, ні США, ні миротворчим амбіціям Трампа.&nbsp;Чи відбудеться оновлення політико-безпекових пріоритетів США після 100 днів президентства Трампа – поки що неясно. Але очевидно, що ігнорувати реалії він не зможе.Чим швидше Трамп усвідомить, що його сила полягає не в Москві, а в Україні та трансатлантичній єдності, тим швидше реальні геополітичні потреби США стануть офіційними пріоритетами. &nbsp;&nbsp;

Не пройшло й 100 днів з початку президентського терміну Трампа, як «картковий» будиночок його нової геополітичної системи починає розвалюватися. І не через те, що в американського Президента немає сильних карт, тобто козирів. Причина інша – він будівництво не на фундаменті «сили» і не за проектом, який міг би привести до успіху. 

Геополітичний "картковий" будиночок Трампа починає розвалюватися

<div class="raw-html-embed"><iframe width="100%" height="560" src="https://www.youtube.com/embed/Im_uf9X2oPo?si=O2pyMJxU9INZceYB" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" referrerpolicy="strict-origin-when-cross-origin" allowfullscreen=""></iframe></div>Воєнний злочинець путін розраховує на зняття санкцій, насамперед тих, які стосуються заморожених російських суверенні активів, - підкреслив голова КБФ, премʼєр-міністр України 2014-2016 років Арсеній Яценюк <a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://www.youtube.com/live/Im_uf9X2oPo">у програмі «Політклуб Віталія Портникова»</a> на каналі «Еспресо». &nbsp;«Цих суверенних активів, які деноміновані в євро і &nbsp;знаходяться в Брюсселі в Euroclear, за різними оцінками, до 300 мільярдів доларів», - нагадав він.&nbsp; &nbsp; Арсеній Яценюк підкреслив , що в червні країни-члени Європейського Союзу що повинні проголосувати за продовження санкцій проти росії, адже повторні голосування відбуваються раз на пів року. &nbsp;І залишається питання, чи може бути застосована стаття 7 договору про ЄС по відношенню до Угорщини, а «це фактичне позбавлення Угорщини права голосу, - або не буде застосована, що вже суперечить інтересам безпеки самого Європейського Союзу», - підкреслив голова КБФ.«Гра може бути надто брудна. Можуть використовувати в тому числі й американську адміністрацію з тією метою, щоби руками Європи зняти арешт із 300 мільярдів (російських. - ред.) активів», - наголосив він.«Якщо Трамп публічно і непублічно скаже Орбану проголосувати, - він проголосує. А якщо ні, або ж якщо хтось інший скаже щось інше, то це, в принципі, дуже серйозний шанс для росії вийти з-під санкцій Європейського Союзу з основним і найбільш реальним активом», - сказав Арсеній Яценюк.Він підкреслив, що це ті кошти, за які Україна може купувати зброю та відшкодовувати збитки: «Це той актив, який можна назвати класичними репараціями за нормами міжнародного права. І він може опинитися вільним».«Тому це ще один вкрай важливий виклик, і ми будемо бачити, як він вирішиться, через два місяці», - додав голова КБФ.

Воєнний злочинець путін розраховує на зняття санкцій, насамперед тих, які стосуються заморожених російських суверенні активів, - підкреслив голова КБФ, премʼєр-міністр України 2014-2016 років Арсеній Яценюк у програмі «Політклуб Віталія Портникова» на каналі «Еспресо».  

Росія має шанс вийти з-під санкцій щодо заморожених активів. Гра може бути брудна, - Арсеній Яценюк

Економічне обґрунтування нових імпортних тарифів, оголошених президентом США Дональдом Трампом, викликає серйозні сумніви серед експертів. Некоректне використання даних у розрахунках урядового Торгового представництва США (USTR) може свідчити про помилку або свідому маніпуляцію. &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;&nbsp;Нагадаємо передісторію.2 квітня президент Трамп оголосив про введення нових мит на імпортні товари з переважної більшості країн в розмірі від 10% і вище. Для Китаю ці тарифи сягнули 34%, для Японії - 24%.За задумом Трампа, нові тарифи допоможуть зменшити торговий дефіцит США, який минулого фінансового року склав 918 мільярдів доларів. Нові тарифи також мають зменшити дефіцит бюджету США – а це 1,8 трильйонів доларів. &nbsp;Тобто тарифи на імпорт збільшуються, імпорт скорочується та відповідно зменшується дефіцит зовнішньої торгівлі. Плюс імпортні тарифи зростають, відповідно зростають доходи бюджету і зменшується його дефіцит.Але аналітики Київського Безпекового Форуму зазирнули глибше і виявили дивне.Спробуємо пояснити якомога простіше. На сайті Торгового представництва США <a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://ustr.gov/issue-areas/reciprocal-tariff-calculations?fbclid=IwY2xjawJgWEpleHRuA2FlbQIxMAABHpE8kgzQwFMMor2CWqnliOr3Yecf5vspjD_DrgbZDw63wRlOcKHjCkvJMr9S_aem_QP6eeiTKSEYfnG1A0-Edgg">опублікована методологія розрахунку нових імпортних тарифів</a>. При цьому вони посилаються на роботу Альберто Кавалло - професор бізнес-адміністрування Гарвардської школи бізнес та заступник директора-розпорядника МВФ Гіта Гопінат.У Торгпредстсва ключовий коефіцієнт перенесення тарифу на внутрішні ціни (φ) дорівнює 0,25. В той час як у Кавалло і Гопінат - у чотири рази більший і складає 0,945.Тобто у формулі розрахунку нових тарифів треба було ділити на цифру у чотири рази більшу. Тобто тарифи були би у чотири рази меншими. Умовно – там де 10% мало б бути 2,5%, а там де 34% мало би бути десь 8,5%.Отже, маємо справу або з некоректним використання, або недбалістю, або маніпуляцією.Тим часом, світові фондові ринки реагують потужним обвалом на підвищення тарифів США. Зокрема, за <a target="_blank" rel="noopener noreferrer" href="https://www.marketwatch.com/story/u-s-stocks-poised-for-biggest-two-day-wipeout-in-history-as-marketloses-9-6-trillion-since-inauguration-day-430919f6">3 й 4 квітня</a> учасники фондового ринку США втратили 6,6 трильйона доларів. А з моменту інавгурації Трампа американські фондові ринки втратили понад 11 трильйонів доларів.7 квітня обвал ринків продовжився. Зведений індекс азійського фондового ринку впав на 7,1%, що стало найгіршим показником від світової кризи 2008 року. Тайванський високотехнологічний фондовий індекс впав на 9,8%, що є найвищим показником за всю його історію.На 8% знизився індекс токійської біржі Nikkei 225. Індекс південнокорейського фондового ринку KOSPI впав на понад 5%, &nbsp;Фондовий індекс Індії - на 5,1%.Європейські фондові ринки також відкрилися 7 квітня падінням. Падіння німецького індексу DAX на початку торгів сягало 10%. Зведений індекс найбільших європейських компаній Stoxx Europe 600 знизився на 5,1%.Аналітики КБФ застерігають: світ входить у фазу «ідеального шторму», наслідки якого відчує кожен — незалежно від країни чи статусу. &nbsp;

Економічне обґрунтування нових імпортних тарифів, оголошених президентом США Дональдом Трампом, викликає серйозні сумніви серед експертів. Некоректне використання даних у розрахунках урядового Торгового представництва США (USTR) може свідчити про помилку або свідому маніпуляцію.          

У Трампа промахнулися у чотири рази. Світ увійшов в «ідеальний шторм»


Спостерігаючи за останніми заявами та рішеннями представників США, важко позбутися відчуття, що Вашингтон нині живе одразу в кількох &nbsp;паралельних міжнародних реальностях. І діє в кожній з них не просто у різних напрямках, а часто - суперечливою.У міжнародно-безпековій реальності, за словами Держсекретаря Рубіо, США залишаються активним членом НАТО. А припущення, що в разі загрози американці можуть не захистити європейських союзників, він назвав «істерією».Однак підозри щодо твердості зобов’язань США в межах Альянсу виникли не на порожньому місці. Їм передували заяви Президента Трампа про те, що країни-члени, які не збільшать витрати на оборону, не можуть розраховувати на захист з боку США. Причому він озвучив апріорно нереальну цифру — 5% ВВП, яку не витримують навіть самі Сполучені Штати.Непевність посилює й уявлення про те, що головним противником США є Китай. А з Росією, яку європейці вважають основною загрозою, мають розбиратися самі євпропейці. Такий самий підхід Сполучені Штати демонструють і до інших своїх багаторічних безпекових партнерів.Нова оборонна стратегія Пентагону йде ще далі. США зберігатимуть ядерну парасольку в Європі. Але в разі потреби задіяння американських сил на їхньому пріоритетному безпековому напрямку, Європа може не дочекатися іншої військової допомоги. Отже, їй доведеться покладатися лише на власні сили — незалежно від рівня оборонних витрат.Більше того, у протистоянні з Пекіном Вашингтон прагне використати Москву як союзника. І при цьому він готовий пробачити їй усі незаконні дії проти України, пожертвувавши інтересами Києва та Європи. На це вказує не лише одноосібна «миротворча» діяльність адміністрації США, а й лояльне ставлення Вашингтона до затягування Кремлем перемир’я та порушення раніше досягнутих домовленостей.У міжнародно-економічній площині США оголосили тирифну війну всьому світу, включаючи своїх найближчих союзників. Це точно не сприяє економічним можливостям Європи. Як у такому разі виконувати вимоги Вашингтона щодо виділення 5% на оборону і самостійно забезпечувати протистояння з Росією – не відомо. Те, що одночасно постраждає й економіка США, також не додає оптимізму.Прикрим наслідком тарифної війни є вимушений пошук нових економічних партнерів союзниками США. Багато з них звертаються до Пекіну — третьої світової економічної потуги, яка також потерпає від американських тарифів. Це цілком співпадає з дипломатичною діяльністю Китаю, що може зробити її досить успішною.Чи посилить економічне протистояння і вимушена економічна диверсифікація політики держав-членів НАТО їх оборонні зобов’язання в рамках Альянсу – питання риторичне. &nbsp; Як зазначив у останньому інтерв’ю Radio Times Голова Київського безпекового форуму Арсеній Яценюк, військовий союз не може існувати без економічного.Залишається сподіватися, що після переговорів між Вашингтоном і Брюсселем ситуація в економічних відносинах між США і Європою дещо стабілізується. Але виникає запитання: якщо у Вашингтона були претензії до Брюсселя, чому не почати з переговорів ? &nbsp;

Спостерігаючи за останніми заявами та рішеннями представників США, важко позбутися відчуття, що Вашингтон нині живе одразу в кількох  паралельних міжнародних реальностях. І діє в кожній з них не просто у різних напрямках, а часто - суперечливою.