Новини

Перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США матиме серйозний вплив не лише на внутрішню політику держави (податки, мита, міграція, аборти, медицина), але й на зовнішню. Особливу стурбованість викликають його декларації про готовність швидко завершити війни в Україні і на Близькому Сході. Хоча мета сама по собі позитивна, відсутність конкретики напружує.Враховуючи діаметральну протилежність інтересів сторін у російсько-українській війні, амбітні обіцянки Трампа завершити її за 24 години, не обтяжені деталями, викликають особливі стурбованості. Під час передвиборчої кампанії окремі соратники Трампа висловлювали різні думки щодо можливих варіантів врегулювання, часто діаметрально протилежні.Одні пропонували заморозити конфлікт і посадити сторони за стіл переговорів, щоб «домовлялися». Аргументами тут мало б стати припинення військової допомоги Україні та погрози Росії відновити її у разі непоступливості Москви. Компроміс у рамках такого сценарію міг би бути досягнутий лише за рахунок інтересів України, у т.ч. територіальних, що автори відверто підтверджували.Висловлювалися й інші пропозиції, які базувалися на принципі «досягнення миру через силу». Цей сценарій також передбачав переговори та створення демілітаризованих зон на лінії зіткнення. Основними аргументами у цьому випадку слугували б посилене озброєння України та погрози з боку США вжити жорстких заходів у разі незгоди Москви. Безумовно, це могло б стати прелюдією до більш прийнятних домовленостей. Але і в цьому випадку швидке відновлення територіальної цілісності України не гарантоване.Поки що Трамп не визначився, який варіант завершення війни «за 24 години» він обере. А його радники і претенденти на майбутні зовнішньополітичні і військові посади продовжують озброювати майбутнього президента новими ідеями.До 20 січня в України і в теперішньої адміністрації Білого дому є ще в запасі більше двох місяців для забезпечення найбільш сприятливих початкових умов для запуску трампівського сценарію. І виглядає на те, що чинний Президент Джо Байден готовий використати свої повноваження для повного виконання зобов’язань перед Україною до кінця свого президенства в рамках виділених Конгресом коштів. А це – понад 6 млрд доларів США.Про неоднозначність ідей Трампа щодо завершення війни здогадуються і в Москві. Свідченням цього є відсутність офіційного привітання новообраного президента з перемогою у виборах з боку Путіна, як і деякі ремарки його прес-секретаря Пєскова і офіційної представниці МЗС Захарової. В Москві добре пам’ятають завершення попереднього президенства Трампа – максимальні (на той час) санкції і повна відсутність політичного діалогу.Не менш контроверсійними є й плани Трампа щодо Близького Сходу. Сильна підтримка Ізраїлю, про що свідчать як заяви Трампа в рамках президентської кампанії, так і його дії під час першого президентського терміну, не зовсім вписується у прискорене завершення війни, яка ведеться власне Тель-Авівом. Тому в останнього для завершення своїх планів щодо Гази і Лівану залишається також близько двох місяців, інакше вони можуть увійти у суперечність із збереженням добрих відносин з наступною адміністрацією США. Однак це не стосується Ірану, оскільки інтереси Нетаньяху у цьому питанні &nbsp;можуть і співпасти з планами Трампа, який і раніше був відомий своєю жорсткою позицією щодо Тегерану. &nbsp; &nbsp; &nbsp;Навряд чи дуже задоволені перемогою Трампа і в Пекіні, хоча Сі Цзіньпін, на відміну від Путіна, Трампа привітав. Китай, як мінімум, очікує на суттєве підняття мит на експорт до США. А якщо Пекін заважатиме реалізації мирного плану Трампа щодо України, зокрема своїм експортом товарів подвійного призначення до Росії, реакція нової американської адміністрації може бути значно жорсткішою за байденівські показові адресні санкції.Хотілося б реалізації й планів Трампа суттєво розширити видобуток енергоносіїв на території США, щоб збити ціну на них у світі. Вони можуть співпасти з планами ще одного світового енергетичного експортера – Саудівської Аравії. Тоді успіх може бути гарантованим.У результаті використання аргументів «батога і пряника», діяльність новоствореної «вісі зла» за нової адміністрації може дещо загальмуватися. Однак у випадку просування Вашингтоном цілеспрямованої ізоляціоністської політики це може й не відбутися і трансформуватися у поглиблення співпраці між ключовими акторами Глобального Півдня. &nbsp;І, нарешті, Європа. Хоча драматичних змін на кшталт виходу США з НАТО ніхто не прогнозує, тут також очікують на певні зміни і вже до них готуються. Зокрема це стосується посилення автономії Європи у питаннях безпеки та певних ускладнень в економічних відносинах зі США у зв’язку з обіцяними Трампом імпортними митами на європейські товари. Проте результат цих змін може бути й позитивним – посилення геополітичної ролі ЄС у світі, його безпекової та зовнішньополітичної автономії. Ресурси у Брюсселя та інших європейських столиць для цього є. &nbsp; &nbsp; &nbsp;&nbsp;

Перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США матиме серйозний вплив у світі.

Ера Трампа - міжнародний огляд КБФ

Ворог перехопив ініціативу в Курській операції, однак, просувається повільніше, ніж в Україні, й з величезними втратами. Інформаційно-політичний аспект тепер визначає дії обох сторін.Останніми днями війна на Курщині значно інтенсифікувалася. Спостерігаються масовані, але погано підготовлені російські штурми з використанням бронетехніки, які виливаються у величезні втрати. Повітряна війна в регіоні залишається інтенсивною.Всупереч російським заявам, у тому числі особисто від Путіна минулого тижня, – швидкого просування ворога й загрози “оточення” українських військ наразі немає. Навпаки, темпи відсування лінії зіткнення сповільнилися порівняно із серединою жовтня (коли росіяни, після двох місяців оборони, розпочали реальний контрнаступ).Водночас і Україна, за даними незалежних дослідників, призупинила спроби захопити додаткові території – насамперед у “глушковській кишені”, на деблокування якої від початку був спрямований російський контрнаступ. Утім, &nbsp;невеликий другий плацдарм ЗСУ залишається на крайньому заході “кишені” (в російському Тьоткіному). На розширення плацдармів українські керівники вже давно не натякають.Як і раніше, наземні бойові дії концентруються на лівому фланзі Сил Оборони України: на північному заході плацдарму, в районі Новоіванівки (з боку Корєнєва). Слабші атаки тривають і на південно-східному (лівому) фланзі: між Борками й Плєховим.***За словами Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, росіяни зосередили на Курському фронті близько 45 тисяч військових (це збігається із публічними оцінками на Заході), і цього “не вистачає”. OSINT-дослідники виявляють, зокрема, перекидання російських частин з харківського та запорізького напрямків.Сирський згадав і про північнокорейських військових у цьому районі. Однак жодних доказів їх масової участі в бойових діях поки немає.Водночас незалежні фахівці наголошують, що й Україна продовжує вливати в Курську операцію дефіцитні резерви, насамперед бронетехніку, для поповнення викликаних наступом втрат у серпні-вересні. Надалі інтенсивно застосовується надана Заходом сухопутна й повітряна зброя тактичного рівня. Зокрема, в листопаді на Курщину надійшли американські керовані артилерійські снаряди Copperhead.***Від початку Курської операції ЗСУ тривають інтенсивні удари ворога по прикордонню Сумщини (які, втім, не припинялися від весни 2022 р.). Росіяни намагаються дезорганізувати тилову логістику суджанського плацдарму. Україні надалі бракує систем ППО та повітряної зброї для захисту від цих атак і підтримки наземних військ на Курщині.Натомість тривають успішні атаки українських безпілотників. Так цього тижня уражені склад боєприпасів на околиці Брянська та нафтобаза на Бєлгородщині. Поодинці, подібні тактичні удари не змінюють хід війни, але істотно полегшують українську оборону на Курщині на тижні вперед.На жаль, накладені партнерами обмеження досі не дозволяють уразити ракетами авіабазу Халіно на околиці Курська – традиційний майданчик для запуску “Шахедів” не лише по тилах українського плацдарму, а й по всій території України.***Оцінюючи стратегію в Курській операції, слід визнати: обидві сторони &nbsp;нині керуються насамперед інформаційно-політичною логікою.Кремль міг перейти від місяців пасивної оборони й сорому до масованих спроб деокупації Курщини під впливом лише одного чинника – зміни президента США. Як відзначають західні ЗМІ цього тижня, Путін не хоче входити у ймовірні мирні переговори з Трампом у слабкій позиції: з кричущим фактом неспроможності Росії звільнити свою суверенну територію.Київ, з тієї самої причини, прагне зберегти суджанський плацдарм: як факт своєї воєнної спроможності та стратегічної автономії на фоні хвилі протрампівської дезінформації всередині США про нібито “неминучість” поразки України.При цьому й Україні, і Росії наразі бракує резервів наземних військ для стратегічного вирішення “курського питання”. &nbsp;

Інформаційно-політичний аспект тепер визначає дії обох сторін.

Україна успішно обороняється на Курщині: воєнний огляд КБФ

Обраний Президент США Дональд Трамп, між своїми телефонними розмовами з іноземними лідерами, які прагнуть про всяк випадок якомога раніше його поздоровити, та грою в гольф, продовжує формувати свій майбутній кабінет.Ні для кого не стало новиною те, що однією з ключових вимог до майбутніх високопосадовців є їх безумовна лояльність до Трампа. Цим викликані й деякі екзотичні пропозиції осіб, які не мали ніколи безпосереднього відношення до сфер, якими будуть керувати. Однак це мало б більше турбувати самих американців, яких Трамп вже готує до масштабних політичних чисток, тобто до перепризначення багатьох тисяч держслужбовців і військових вищого і середнього рівнів.Не можна сказати, що зміна керівної ланки державного апарату в США після виборів є якоюсь інновацією Трампа. Ні, цій традиції багато десятирічь. З &nbsp;нею пов’язані й доволі розвинута в США сітка think-tanks, куди до чергової зміни влади в країні переходять працювати колишні високопосадовці. Багато з них йде і у бізнес, зокрема у якості радників тощо. Можливо, що стане новим – це масштаб політичних перепризначень. І проблема тут не лише в тому, скільки буде звільнено, а й в тому, хто прийде на заміну.Для України найбільш важливими є посади Державного секретаря, міністра оборони, Радника з питань національної безпеки, а також постать Спеціального представника з питань України, наміри щодо відновлення якої Трап вже підтвердив.Найбільше критики викликала постать Піта Хегсета, неочікувано номінованого на посаду міністра оборони. Він - колишній офіцер нацгвардії США, учасник воєн в Іраку та Афганістані, письменник на теми армії, і доволі успішний, а останні роки - автор і телеведучий на телеканалі Fox News, який неодноразово демонстрував свою симпатію до Трампа. Хегсет відомий своєю американо-центристською політикою, скептичним ставленням до європейських союзників по НАТО, нетерпимістю до політики різноманітності, рівності та інклюзивності в армії. В перші тижні вторгнення Росії в Україну він заявляв про те, що &nbsp;Путін – це воєнний злочинець, і допомогу Україні треба прискорити.Однак більш імовірним є превалювання в його діяльності його сентиментів про те, події в Україні важливі, однак, більш важливою є злочинність на вулицях США, лібералізм та інфляція. Тому навряд чи від нього можна буде очікувати якихось проривних ініціатив щодо збільшення військової підтримки нашій державі. Звичайно, якщо його затвердить Сенат США Адже у нього вже є негативний досвід непризначення на урядову посаду: під час минулої каденції Трампа Сенат відмовився його затвердити на посаду міністра з питань ветеранів. І звичайно, якщо йому дозволять приймати такі важливі політичні рішення у сфері зовнішньої політики і безпеки. Незважаючи на всю важливість ролі Пентагону, ключові політичні рішення щодо України, все ж таки, будуть прийматися в іншому місці, найімовірніше – в кабінеті самого Трампа.Менш контроверсійною є постать кандидата на посаду Держсекретаря США - сенатора Марко Рубіо. Він відомий своєю яструбиною політикою щодо Китаю, Ірану, та Куби, особистою заангажованістю у латиноамериканські справи з огляду на своє походження, а також підтримкою участі США в НАТО. Рубіо був лідером у просуванні у Конгресі двопартійного законодавства, яке ускладнює для президента вивід США з Альянсу. Що стосується України, його проукраїнська позиція останнім часом еволюціонувала у бік, як він це називає, «прагматизму». Він голосував проти пакету допомоги Україні у 61 млрд. дол. США, оскільки йому було «незрозуміло», на що йдуть кошти американських платників податків. Доволі резонансними стали і його нещодавні заяви про те, що «конфлікт» має бути «врегульований шляхом переговорів», оскільки «він зайшов у глухий кут». Заяви Рубіо свідчать, що навряд чи він буде вважати пріоритетом і відновлення територіальної цілісності України, хоча ще 10 років тому пропонував відключити Росію від SWIFT за окупацію Криму.На посаду Радника з питань нацбезпеки пропонується Конгресмен Майкл Волтц. Він, як і Рубіо, сповідує політику «спочатку Америка», однак, вважається «яструбом» у відносинах з ворогами США та підтримує участь США у НАТО. Окремі його голосування проти допомоги України пояснювалися «внутрішньодержавними пріоритетами». Разом з тим він критикував Байдена за «пусті чеки» для України, за недостатню ефективність санкцій проти Росії, за відсутність стратегії завершення війни, у т.ч. дипломатичної, закликав дати згоду на використання американської зброї для обстрілів вглиб Росії. &nbsp;Незважаючи на активізацію останнім часом контактів європейських лідерів з Трампом, обговорення майбутніх відносин між США і ЄС та питання допомоги Україні у ході нещодавнього неформального саміту ЄС в Будапешті та під час низки двосторонніх зустрічей, поки що незрозуміло, наскільки Європа буде готовою до змін у зовнішній політиці США після 20 січня 2025 року, і наскільки Брюссель зможе замінити Вашингтон у підтримці України у разі потреби. &nbsp; &nbsp;

Дональд Трамп між своїми телефонними розмовами з іноземними лідерами та грою в гольф продовжує формувати свій майбутній кабінет.

Кого Трамп планує призначити на ключові посади і як це вплине на Україну?

Єдиний спосіб відповісти на повномасштабне вторгнення – це повномасштабна підтримка України - підкреслив голова КБФ, прем’єр-міністр України 2014-2016 років Арсеній Яценюк під час Берлінської безпекової конференції 19 листопада.Він взяв участь в дискусії «Україна: Приклад для перемоги суверенітету, свободи і демократії в Європі».Арсеній Яценюк зазначив, що бачив у будівлі, де проходить конференція, прототип ракети «Таурус»: «Гадаю, найкраще місце побачити цю ракету – це на полі бою в Україні, а не в цьому приміщенні. Тому закликаю уряд Німеччини надати «Тауруси» Україні».За повідомленнями в медіа, нагадав він, адміністрація США зняла обмеження на використання ATACMS: “І я очікую повідомлень у ЗМІ, що цей або наступний німецький уряд надасть Україні «Тауруси».Водночас, підкреслив Арсеній Яценюк, його дивує ситуація, коли західні союзники “самі наклали обмеження на озброєння, яке вже поставили в Україну?”: “Україна сама вирішує, які легітимні військові цілі можуть бути уражені будь-яким видом зброї, що вона отримала. Україна діє відповідно до міжнародних угод. Тож краще не знімати обмеження – краще взагалі не накладати обмежень на будь-які наші спільні рішення”.<img src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/bez1_4c24e383fe.jpg" alt="bez1.jpg" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_bez1_4c24e383fe.jpg 208w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_bez1_4c24e383fe.jpg 500w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_bez1_4c24e383fe.jpg 750w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_bez1_4c24e383fe.jpg 1000w," sizes="100vw" width="1000px"><img src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/bez4_ec17f00fcf.jpg" alt="bez4.jpg" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_bez4_ec17f00fcf.jpg 208w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_bez4_ec17f00fcf.jpg 500w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_bez4_ec17f00fcf.jpg 750w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_bez4_ec17f00fcf.jpg 1000w," sizes="100vw" width="1000px"><img src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/bez2_252763c035.jpg" alt="bez2.jpg" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_bez2_252763c035.jpg 125w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_bez2_252763c035.jpg 400w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_bez2_252763c035.jpg 600w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_bez2_252763c035.jpg 800w," sizes="100vw" width="800px"><figure class="image"><img alt="bez3.jpg" src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/bez3_41f2536d71.jpg" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_bez3_41f2536d71.jpg 124w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_bez3_41f2536d71.jpg 400w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_bez3_41f2536d71.jpg 599w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_bez3_41f2536d71.jpg 799w" sizes="100vw" width="799"></figure> &nbsp;

Єдиний спосіб відповісти на повномасштабне вторгнення – це повномасштабна підтримка України - підкреслив голова КБФ, прем’єр-міністр України 2014-2016 років Арсеній Яценюк під час Берлінської безпекової конференції.

Арсеній Яценюк на Берлінській безпековій конференції закликав німецький уряд надати Україні «Тауруси»

Удари ракетами ATACMS по Росії істотно допоможуть обороні, однак, самі по собі не змінять хід війни. Потребуємо правильної стратегії повітряних ударів, а також додаткових обсягів і видів зброї.ЗСУ вперше завдали ударів американськими ракетами ATACMS по території Росії. Україна минулого тижня нарешті отримала довгоочікуваний дозвіл на такі удари. При цьому дозвіл, судячи з повідомлень ЗМІ, залишається обмеженим за територією та цілями (ця інформація, як і належить, є закритою).Експерти КБФ роз’яснюють значення цього дозволу.Застосування ATACMS матиме істотний оперативно-тактичний ефект. В радіусі досяжності цих ракет на російській території залишаються десятки важливих цілей: від складів боєприпасів до об’єктів ППО.Всупереч маніпулятивним припущенням, ворог не зможе “перенести” більшість із цих цілей за межі дальності ATACMS: це не матиме військового сенсу. Адже росіяни продовжують повномасштабне вторгнення, і саме поблизу України їм потрібні склади, аеродроми й радари.Так, уражений ATACMS 19 листопада склад боєприпасів на Брянщині віддалений від фронту “лише” на 150 км, що вимагає кількагодинних рейсів вантажівок/поїздів до менших польових складів, розташованих іще ближче.Найлегше перебазувати винищувачі (носії КАБів тощо), однак, є жорстка залежність між дальністю польоту та навантаженням зброї на літаку. Водночас російські безпілотники “Шахед” тощо запускаються саме з прикордоння, найчастіше – з Курська та Кубані.Відтак експерти погоджуються, що кожен удар ATACMS (і іншими засобами) по Росії допоможе знизити тиск ворога на Сили Оборони та цивільну інфраструктуру.Балістичні ATACMS (а так само HIMARS) мають переваги над дронами та крилатими ракетами: вони підлітають арковою траєкторією і набагато швидше; збити їх важче. Саме балістичні ракети потрібні для “термінових” цілей: скупчень військ, генералів на командних пунктах, літаків/дронів на авіабазах, батарей ракет тощо. Прикладом є нищівний удар “Хаймарсів” по великій колоні з піхотою 9 серпня на Курщині.Водночас ATACMS не є “далекобійною” чи суперзброєю. Їхня дальність не дозволяє уразити ключові ворожі аеродроми, ракетні бази та заводи (Енгельс, Моздок, Підмосков’я тощо). 3 з 5 модифікацій ATACMS взагалі мають дальність менше славнозвісних “300 км”.Ракети ATACMS важко, але можливо збити протиракетами ППО й “заглушити” системами РЕБ. Проте росіяни навряд чи вибудують широку систему оборони від ATACMS.***Експертна дискусія про наслідки ударів ATACMS по Росії концентрується на двох аспектах: як добирати цілі й час для ударів в умовах дефіциту ракет, і як досягти комплексних результатів у взаємодії з іншими видами зброї.***Фахівці (зокрема, Джек Вейтлінг) наголошують, що Україна вибиратиме між нечастим застосуванням ATACMS (та іншої зброї такої дальності) для регулярного послаблення ворога та відносно великими операціями тривалістю в години чи дні. Наприклад, десятки ракет ATACMS можуть бути використані за день заради “проламування” окремих ділянок російської ППО чи наземної оборони.Окрема проблема планування (не лише для ATACMS) – дилема між ураженням суто військових цілей оперативно-тактичного характеру та ударами стратегічного значення. Експерти сумніваються, що Вашингтон дозволив застосування ATACMS по російській промисловості. Натомість росіяни практично безкарно атакують далекобійною зброєю українські стратегічні об’єкти.***ATACMS дадуть найкращий ефект у швидких комплексних повітряно-наземних операціях. Позитивним прикладом експерти називають першу фазу Курського контрвторгнення (серпень 2024 р.), в якій Україна ще не могла застосовувати ATACMS.Відтак фахівці закликають:●&nbsp;Швидше розвивати українську далекобійну зброю (зокрема, 5 типів ракет і дронів, про які згадав Президент України під час виступу у Верховній Раді 19 листопада).●&nbsp;Ритмічно надавати Україні додаткові системи ППО, винищувачі (і ракети до всіх цих систем) та наземну зброю, а також комплексно вирішити проблему залучення та підготовки нових бійців.●&nbsp;Поставити авіаційні ракети Storm Shadow, Taurus та JASSM, а також наземну модифікацію далекобійних крилатих ракет Tomahawk/Typhon, із дозволом на удари по Росії. &nbsp;

Удари ракетами ATACMS по Росії істотно допоможуть обороні, однак, самі по собі не змінять хід війни.

Чого очікувати від ударів ATACMS по Росії? Воєнний огляд КБФ

Саміт Групи Двадцяти (G20), який відбувся 18-19 листопада у Ріо-де-Жанейро (Бразилія), засвідчив збереження, а, можливо, й поглиблення суттєвого розриву між позиціями західних лідерів та країн Глобального Півдня в питаннях російсько-української війни.У підсумковій декларації саміту відсутні згадки про Росію і засудження її агресії, про неприпустимість обстрілів енергетичної і продовольчої інфраструктури та ядерних погроз з боку Москви, які в документах попередніх самітів G20 в тій чи іншій мірі були присутні.Не було згадано й про 1000-й день війни, як і про деякі останні елементи ескалації з боку РФ, як, наприклад, широкомасштабний ракетно-дроновий обстріл України, який відбувся напередодні, та залучення військ Північної Кореї у війну. І хоча в тексті документа у контексті мирних ініціатив згадується підтримка цілей і принципів Статуту ООН, на фоні такої невизначеності щодо ролі кожної зі сторін значення цього факту суттєво нівелюється.Поглиблення розриву у позиціях членів G20 свідчить про те, що для досягнення миру Україні не варто покладатися на вплив лідерів Глобального Півдня на Москву, про що донедавна так багато говорилося. На цьому фоні значно перспективнішим виглядає варіант досягнення врегулювання «з позиції сили». Ключову роль у цьому може відіграти лише Захід, у першу чергу США, як і інші західні партнери, перш за все європейські.Слід зазначити, що Вашингтон фактично вже розпочав формування основи для проведення переговорів з РФ «з позиції сили». Сюди варто віднести не лише заяви чинної адміністрації про бажання передати до 20 січня 2025 року військову допомогу Україні на всі $6 млрд., які залишилися до кінця президентства Джозефа Байдена. Україні нарешті дозволили використовувати західну зброю для ударів вглиб Росії, пообіцяли передати протипіхотні міни, які Київ просить ще з 2022 року. &nbsp;Ці рішення з’явилися у ЗМІ відразу після зустрічі між чинним Президентом США Джо Байденом та обраним Президентом Дональдом Трампом, що дало можливість окремим спостерігачам зробити припущення про принципове погодження цих рішень. Непрямо підтверджує це й той факт, що дозвіл на авіаудари АТАКАМСами був різко розкритикований соратниками Трампа, однак, сам Трамп з цього резонансного питання публічно не висловився. Це дає йому змогу в подальшому дотримуватися гнучкої позиції, наголошуючи, у залежності від ситуації, на своїй згоді чи опозиції до рішень попередника.За будь-яких умов важливість надання змоги Україні бити по ворогу всією переданою Вашингтоном зброєю безперечна. Більше того, для проведення переговорів «з позиції сили» варто було б передати Києву й інші більш далекобійні засоби, які є у розпорядженні Вашингтона.На цьому фоні Європа прагне не втратити ініціативу в українському питанні і готується до розвитку власних оборонних можливостей. Активно дискутуються й перспективи задіяння європейських збройних сил у підтримці миру між Україною і Росією.На фоні активного формування силової та ідеологічної основи для майбутніх мирних переговорів привертає увагу підкреслено скептичне ставлення Заходу до підписання Путіним оновленої російської ядерної доктрини. І це не лише тому, що ядерні погрози звучать з Москви вже третій рік. Цей крок Кремля не вписується у загальну тенденцію і передбачає ядерну відповідь на перехід тих «червоних ліній» які вже давно перейдені. &nbsp; &nbsp;

Саміт Групи Двадцяти засвідчив збереження, а, можливо, й поглиблення суттєвого розриву між позиціями західних лідерів та країн Глобального Півдня в питаннях російсько-української війни.

Саміт G20: поглиблення розбіжностей через Україну

Путін почав гру – хто моргне першим. Він хоче «перечекати» нас, перевершити людьми і зброєю й налякати Захід, - підкреслив голова КБФ, премʼєр-міністр України 2014-2016 років Арсеній Яценюк в ефірі BBC News.Арсеній Яценюк підкреслив, що путін зараз намагається залякати вільний світ: “Він хоче вас залякати. Але він сам наляканий. Він хоче викликати страх, але він сам боїться. Він хоче посіяти тривогу, але він тривожиться сам. Погляньте на його обличчя на цьому наперед записаному відео, яке він вчора опублікував”.Захід є ціллю путінської пропаганди, аби зупинити постачання Україні зброї та боєприпасів.<iframe src="https://www.youtube.com/embed/Yl7z2BGLS04" width="800" height="450" frameborder="0"></iframe>“А друга його аудиторія – це жителі росії. Він хоче надихнути їх відчуттям перемоги і непереможності”, - сказав голова КБФ.“Нам потрібно сформувати відповідну швидку, сильну і сміливу відповідь. Тому що він розуміє тільки мову сили. Найкраща відповідь – це робити більше. Більше підтримки, більше боєприпасів. І робити все можливе, щоб повернути мир у світі. А для цього нам потрібно виграти цю війну. Маю на увазі нас як увесь вільний світ”, - підкреслив Арсеній Яценюк.

Він хоче «перечекати» нас, перевершити людьми і зброєю й налякати Захід.

Путін грає із Заходом гру “хто моргне першим” - Арсеній Яценюк на BBC

Новий тренд наземної війни: відсування фронту в районі Великої Новосілки. Хоча масштабний наступ ворога неможливий і не очікується, оборона цього сектора створює для України нові проблеми й стратегічні виклики.Ворог уже кілька тижнів просувається на південно-східному секторі фронту: в районі селища Велика Новосілка, на лінії Маріуполь-Вугледар. Йдеться про відносно рівнинну сільську місцевість на стику Донеччини й Запоріжжя. Росіяни намагаються обійти селище із заходу й північного сходу: з боку Рівнополя й Роздольного відповідно.Лінія зіткнення тут роками залишалася статичною попри інтенсивні російські атаки, але все змінилося після втрати Вугледарського укріпрайону на початку жовтня 2024 року.Гроно вугледарських укріплень (сама міська забудова та дві великі шахти поодаль) домінувало над довколишньою місцевістю на десятки кілометрів – завдяки своїй висоті. Це давало Силам Оборони необхідну дальність спостереження й радіозв’язку (насамперед із дронами). Крім того, інфраструктура була зручна для укриття й логістики.Коли ж ворог знищив укріпрайон ударами авіації та артилерії, українці змушені були організувати оборону північніше – в незручному ландшафті й за браку резервів.***Іншою оперативно-тактичною проблемою великоновосілківського сектору є вивільнення сил ворога з сусіднього курахівського. Оборона українців на цих двох напрямках була динамічно пов’язана.Хоча бої за саме місто Курахове триватимуть іще тижнями (на відносно вигідних позиціях), курахівський укріпрайон ЗСУ значною мірою перестав існувати. Адже росіяни захопили, ціною величезних втрат і за переваги в повітрі, найвищу, найзручнішу частину укріпрайону: лінію Українськ-Гірник-Курахівка-Іллінка.Відтак залишки ворожих підрозділів, які взяли курахівські висоти (найголовніше, артилерія і дронові групи) поповнилися “м’ясом” і були частково перекинуті на Великі Новосілки.***Командування ЗСУ й експерти одностайні в тому, що загострення на великоновосілківському напрямку має лише оперативно-тактичний характер. Фронт тут хоча й відсувається, але все ще неістотними темпами порівняно з весною 2022 р. Наголошується принципова відсутність у ворога сил і техніки для глибокого прориву.Водночас на цьому напрямку перед Силами Оборони стоїть стратегічний виклик. Переважно сільська місцевість південно-західної Донеччини та сусідніх районів Запоріжжя й Дніпропетровщини незручна для оборони – на відміну від власне Донбасу.Натомість ця місцевість лежить на потенційному шляху ворога до життєво важливого для України району Запорізької й Дніпровської агломерацій. Стратегічно шкідливим також є відсування фронту від логістичного коридору ворога між Маріуполем та Херсонщиною.Стратегічною метою Росії є захоплення насамперед Донеччини (з політичних причин). Однак ворог явно готовий використати слабкі місця української оборони, та, за наявності сил, продовжити наступ на північ від Великої Новосілки після захоплення Курахового.При цьому експерти побоюються, що Кремль, з політико-дипломатичних причин, може цієї зими не дозволити своїм військам традиційного зниження інтенсивності наземної війни (ціною ще більших жертв).Втім, наголошують фахівці, просування ворога на цьому напрямку фізично не може бути безупинним. Адже між Запорізькою агломерацією та сьогоднішньою лінією зіткнення широтно пролягають кілька річок з відносно високим північним берегом: Вовча, Самара тощо. Ці рубежі менш зручні за ландшафт Донбасу, але все ж кращі за район Вугледара-Великої Новосілки.Іншими важливими чинниками стримування ворога називається:●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;інтенсифікація українських повітряних ударів — як тактичних (із застосуванням західних КАБів), так і глибших (для дезорганізації тилової логістики); ●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;системне покращення радіозв’язку та РЕБ українських передових підрозділів; ●&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;прискорене спорудження фортифікацій.&nbsp;

Хоча масштабний наступ ворога неможливий і не очікується, оборона цього сектора створює для України нові проблеми й стратегічні виклики.

Фронт посувається на півдні: воєнний огляд КБФ

Захід має усвідомити нову реальність і надати Україні все необхідне озброєння, щоб зупинити російський наступ.Про це сказав Директор Київського безпекового форуму Данило Лубківський в ефірі британського «Times Radio».«Одна з основних проблем – це запізніла відповідь, запізнілі рішення, запізнілі постачання зброї і запізніле виконання обіцянок, даних Україні, нашими західними партнерами», - сказав він.«Україна зараз веде боротьбу не з однією ядерною державою, а одразу з кількома. І, безперечно, українська фортеця заслуговує і вимагає дуже сильної підтримки Заходу», - наголосив директор КБФ.Відповідаючи на питання ведучого, як довго Україна зможе воювати, Данило Лубківський наголосив, що це питання не лише до українців, оскільки Росія веде війну не лише проти України, а й проти Заходу, «і це питання до всіх нас, як довго ми можемо боротися проти чистого зла».«Тому ситуація може змінитися, якщо Сполучені Штати Америки, Захід нададуть Україні всі необхідні інструменти, щоб захистити нашу свободу і незалежність», - підкреслив він.<iframe src="https://www.youtube.com/embed/PvpOEypVzYw" width="800" height="450" frameborder="0"></iframe>Коментуючи ймовірність проведення мирних перемовин, Данило Лубківський наголосив, що у світі немає жодної країни, яка б виступала за встановлення справедливого миру більше, ніж Україна.«Але якщо ви приймаєте російські правила гри – це означає, що війна тільки починається, а не закінчується», - наголосив він, додавши, що перемога Росії надихне інші країни, які хочуть зруйнувати світовий порядок.На думку Лубківського, досягнути миру з Росією можна лише через силу.«Принцип миру через силу полягає у тому, щоб зробити все можливе, аби зупинити Путіна і його армію, дати їм зрозуміти, що суверенітет України не можна знищити. Після цього Україна має стати членом НАТО, що є єдиним ключем для того, щоб припинити цю війну», - сказав він.«Моє послання до Заходу: ми повинні змінити наше мислення. Ми живемо у світі, де Росія хоче всіх нас знищити. І ви повинні це добре усвідомлювати», - резюмував директор КБФ.&nbsp;&nbsp; &nbsp;

Захід має усвідомити нову реальність і надати Україні все необхідне озброєння, щоб зупинити російський наступ.

Директор КБФ про наступ Росії: Ситуація може змінитися, якщо США цього захочуть

На фоні відносно спокійної реакції західних партнерів на останні ескалаційні кроки Росії, зокрема запуск ракети середньої дальності «Орешник» по Дніпру, за мовчазної згоди обраного Президента США Дональда Трампа Вашингтон і його європейські союзники продовжують формування політичної і практичної основи для проведення переговорів з Москвою «з позиції сили». &nbsp;На додаток до прискореного виділення Україні залишків озброєнь з пакету у $61 млрд., Білий дім запропонував Конгресу проголосувати за додаткову військову допомогу у розмірі $24 млрд. Передбачається, що $16 млрд. піде на поповнення американських запасів зброї, а $8 млрд – на контракти з виробниками для постачання озброєнь українським Силам оборони. &nbsp;Метою таких кроків є, очевидно, не лише забезпечення Україні певного запасу зброї на протистояння Росії протягом наступних місяців на фоні невизначеності у цьому питанні наступної американської адміністрації. За оцінками американських ЗМІ, існують певні сумніви, що Байден до кінця свого терміну зможе забезпечити передачу всіх запланованих озброєнь навіть з пакету у $61 млрд. Отже, значна частина згаданих коштів мала б освоюватися вже адміністрацією Трампа. &nbsp;Перспективи проходження законопроекту щодо $24 млрд., безперечно, залежать від позиції Трампа. Є сподівання, що під час його зустрічі з Байденом це також обговорювалося, і що і у цьому питанні було досягнуто домовленостей.Як і надання Байденом згоди на удари ATACMS вглиб Росії, рішення про новий пакет допомоги об’єктивно грає на користь Трампа. Навряд чи провал фронту в Україні у зв’язку із завершенням військової допомоги США спростив би комунікацію нової адміністрації з російським диктатором Путіним. І навряд чи така комунікація мала б характер «з позиції сили». А, враховуючи нещодавнє призначення Трампом на посаду Спецпредставника з питань України Кіта Келлога, автора відомого мирного плану, власне такий підхід до вирішення проблеми війни домінуватиме в майбутньому керівництві США. &nbsp;Не можна оминути й запровадження Мінфіном США 21 листопада санкцій щодо ”Газпромбанку” та значної кількості інших російських банків, а також проти понад 40 російських реєстраторів цінних паперів та 15 російських чиновників у сфері фінансів. Було випущено й попередження про санкційні ризики, пов'язані з російською системою передачі фінансових повідомлень, яку Москва використовує для обходу західних санкцій.В рамках G7 обговорюється й питання введення санкцій проти тіньового танкерного флоту РФ. Більше того, Велика Британія вже запровадила обмежуючі заходи щодо 30 таких суден.Заяви ключових європейських партнерів також свідчать про готовність продовжувати військову підтримку України, незважаючи на демонстративні дії Москви з ракетами середньої дальності.До них долучився навіть Федеральний Канцлер ФРН Олаф Шольц. На фоні критики партнерами і ЗМІ його телефонного дзвінка Путіну, який все ж таки спрацював, правда не на завершення війни, а на збереження його лідерства в партії соціал-демократів, Шольц оприлюднив деякі деталі цього контакту. За його словами, у ході розмови він наголосив, що Німеччина та союзники не збираються припиняти допомогу Україні і вимагають від Москви вивести війська з нашої держави. &nbsp;Про готовність продовжувати допомогу Україні свідчить і оперативний дозвіл Франції та Британії на використання їх ракет Storm Shadow / SCALP по території РФ, який Україна вже почала використовувати. Більше того, Лондон оголосив про нові поставки ракет. &nbsp;Активізувалося й обговорення можливості надсилання військ європейських країн в Україну. Французькі ЗМІ повідомляли про консультації з цього приводу між Парижем і Лондоном. Хоча в подальшому це було заперечено офіційними британськими представниками, робота в цьому напрямку очевидно ведеться. І не лише тому, що дві європейські ядерні держави не можуть стояти осторонь російсько-української війни. Присутність європейських військ в Україні передбачається фактично всіма ключовими американськими планами завершення війни «з позиції сили», серйозної альтернативи яким поки що ніхто не висунув. &nbsp;На завершальному етапі перебуває й робота з виділення Україні 50 млрд доларів з доходів від заморожених російських активів, про що засвідчило засідання міністрів закордонних справ G7, яке відбулося Італії 26 листопада.Резонансним стало рішення Парламентської асамблеї НАТО про підтримку членства України і необхідність надання їй зброї середньої дальності. Незважаючи на рекомендаційний характер, воно закладає політичний фундамент під формування сильної переговорної позиції України й Заходу. &nbsp; &nbsp;

За мовчазної згоди обраного Президента США Дональда Трампа Вашингтон і його європейські союзники продовжують формування політичної і практичної основи для проведення переговорів з Москвою «з позиції сили».  