Останнім часом атмосфера довкола України почала відчутно покращуватися, а ставлення до Путіна – погіршуватися. Як у Вашингтоні, так і в Європі.

Сприяло цьому голосне розчарування Трампа Путіним після їх останньої телефонної бесіди, масованих обстрілів України і скандалу з призупиненням, а потім відновленням поставок зброї.  

У США емоційні заяви Президента і Держдепартаменту про підтримку були викликані бажанням реабілітуватися на фоні публічних дискусій «хто винен». Європейські столиці використовують момент, щоб в черговий раз наголосити на важливості підтримки Києва, як запоруки безпеки континенту.

Підсумував останні тенденції Канцлер ФРН Мерц, який заявив, що дипломатичні можливості припинення війни в Україні "вичерпані".

Все це співпало в часі з деякими важливими політичними рішеннями, зокрема вироком ЄСПЛ у справах України і Нідерландів проти РФ щодо порушень прав людини, намірами Єврокомісії включити 100 млрд. євро на підтримку України в наступний 7-річний бюджет ЄС, резолюцією Європарламенту про гуманітарну ціну війни Росії проти України.

Проведення в Римі чергової конференції з відновлення України також дає можливості для оприлюднення партнерами ініціатив з підтримки. Наприклад, Спецпредставник США Келлог заявив про необхідність нового «плану Маршалла». Чеський Президент Павел презентує план повоєнної відбудови. 

Самі по собі ці документи та ініціативи радикально на поле бою не вплинуть. В силу свого рекомендаційного, політичного чи середньотермінового характеру, ігнорування Москвою. Не матимуть прямого впливу вони й на конкретні рішення західних урядів, Європейської Ради і Єврокомісії.

Не знімає поки що свого вето на 18-й пакет санкцій ЄС Словаччина. Навряд чи заклики Європарламенту вплинуть на рішення ЄС про передачу Україні російських активів.  

Але в цілому все це створює для нас вікно можливостей. Європейські і американські партнери мають шанс почати діяти більш злагоджено у питанні завершення війни. З розумінням, що результат залежить не від організації ще одних беззмістовних переговорів з Росією, не від привабливості «угоди» для Путіна, а від тиску на нього.