Нова торговельна угода між США та ЄС закладає фундамент для більш стабільних економічних відносин між сторонами. Водночас, вона розв’язує їм руки для більш жорсткої політики щодо Росії і Китаю, посилюючи шанси на мир.

Масштабне збільшення імпорту американських енергоносіїв в Європу  витісняє Москву з європейського енергетичного ринку, що відіб’ється на її бюджеті та здатності до продовження війни.

ЄС рухався у цьому напрямку і раніше, хоча й не без проблем з боку деяких «пропутінських» і, одночасно, «протрампівських» столиць, зокрема Братислави і Будапешта. Робилося це не лише для підтримки України, а і для посилення власної енергетичної безпеки на фоні агресивної політики РФ. Зацікавленість Вашингтона полегшить досягнення цих цілей.

Енергетичні домовленості свідчать також про відмову Вашингтона від орієнтації на відновлення газопостачання з Росії до Європи під вивіскою американських компаній-посередників. Велика американо-російська угода, укладення якої планувалося Трампом для заохочення Москви до припинення війни, стає все «худішою» і примарнішою.

Домовленості між Брюсселем і Вашингтоном передбачають також значні закупівлі американської зброї. Хоча цифри публічно не озвучуються, однак вони, очевидно, є доволі масштабними. Адже на цьому моменті окремо наголосив Президент США Трамп, презентуючи ключові аспекти угоди з ЄС. Ці закупівлі підуть не лише на переозброєння Європи, а й на посилення військових спроможностей України.  

Про переорієнтацію Трампа з досягнення домовленостей з Кремлем на тиск на Москву, свідчить його вчорашня заява про зменшення терміну ультиматуму Путіну з 50 до 10-12 днів. Водночас, наскільки можуть бути жорсткими американські санкції у разі, якщо Москва не припинить бойові дії, поки що не ясно. Адже мова йде, зокрема, про вторинні санкції, які зачіпають інтереси не лише РФ, а й її ключових торговельних партнерів і самого Вашингтона.

Якщо з Індією і Туреччиною питання може бути залагоджене без масштабної митної війни, у випадку з Китаєм це не очевидно.  

Вашингтон знаходиться на фінішній прямій до укладення нової торговельної угоди з Пекіном. Однак, до завершення ще далеко. 28 липня у Стокгольмі були відновлені переговори з цього питання. Суттєвого прогресу, як у випадку з ЄС, зараз не очікується. Ймовірним результатом може стати продовження тарифного «перемир’я» на існуючому рівні на період до 90 днів. Чи буде готовим Вашингтон переривати цей мораторій і ускладнювати і так непрості торговельні відносини з Пекіном? Адже самі переговори стали результатом непоступливості Китаю і проблемності для економіки США та розриву торговельних зав’язків з цієї країною.  

Проте, повністю виключати різких кроків Трампа не варто. Особливо, якщо китайська сторона буде демонструвати свою незговірливість. Вторинні санкції можуть стати додатковим стимулом для досягнення прийнятних для Вашингтона домовленостей.

З метою посилення тиску на Москву США можуть, також, почати з приєднання до 18-го пакету санкцій ЄС чи його елементів, а загрозу вторинних санкцій використати у якості «останнього попередження».