28-29 листопада у Брюсселі відбулися засідання Північно-Атлантичної Ради та Ради Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ.

Серед ключових рішень - союзники підтвердили готовність Альянсу до подальшого нарощування політичної і практичної підтримки України у війні, яку розв’язала Росія, і ця підтримка триватиме стільки, скільки буде необхідно. Однак якісних змін у цьому зв’язку не відбулося. Як і раніше, з огляду на позицію окремих  держав-членів, у першу чергу Угорщини, НАТО як організація при наданні допомоги обмежуватиметься сферами, не пов’язаними з передачею озброєнь, зокрема, питаннями реформування  сектору безпеки і оборони, підвищення взаємосумісності з НАТО, розвитку українського ВПК, гуманітарними питаннями, такими як: розмінування,  медична реабілітація поранених тощо. Водночас, аспекти, пов’язані з підвищенням боєздатності українських Збройних Сил, залишатимуться у компетенції окремих держав-членів.  

Ще одним результатом стало схвалення структури забезпечення роботи Ради Україна-НАТО і адаптованої Річної національної програми на 2024 рік, презентованої Україною. Однак ці рішення свідчать лише про подальше просування на шляху реалізації домовленостей Вільнюського саміту НАТО стосовно перетворення Комісії Україна-НАТО у Раду Україна-НАТО та переходу до підготовки до членства в рамках адаптованих річних національних програм (аРНП) без проходження етапу Плану дій щодо членства.

Слід відзначити, що це просування, зокрема у контексті аРНП, є доволі креативним, оскільки формально аРНП залишається «власністю України» і з неї вилучені і передані на рівень ЄС політичні питання, у т.ч. проблеми національних меншин. Це унеможливлює штучне блокування Угорщиною просування України до членства в НАТО на основі суб’єктивних оцінок ситуації у згаданій сфері. Проте про жодні перспективи підготовки до виконання невиконаного політичного завдання Вільнюського саміту НАТО – запрошення України до членства в НАТО - у Брюсселі, на жаль, не йшлося. Виглядає на те, що ключові союзники поки що не готові зробити якісний стратегічний крок у відносинах з Україною під час наступного Вашингтонського саміту, який відбудеться в липні 2024 року.

Більше того, під час спілкуванням з пресою Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що наразі ще зарано говорити про те, якими будуть рішення Вашингтонського саміту НАТО. Однак, за його словами, усі члени Альянсу погоджуються, що в умовах війни повноправне членство України неможливе.

Незважаючи на те, що рішення міністерських засідань НАТО в політичному плані не стали проривними, нічого в них не заперечує можливості запрошення України до НАТО під час наступного саміту Альянсу.

Що стосується позиції союзників, що повномасштабне членство України в НАТО в умовах війни неможливе, ніхто в Україні її не заперечує. Найбільш оптимістичні аналітики і політики пропонують на період відновлення територіальної цілісності держави обрати певний компромісний і проміжний етап членства, коли ключова стаття Вашингтонського Договору – ст.5 про колективну оборону – буде застосовуватися лише до території, яка буде повністю контролюватися українським Урядом. Крім того, як вже неодноразово наголошувалося всіма сторонами, блокувати рішення про запрошення України до НАТО аж до моменту завершення війни є контпродуктивним. Це може стимулювати Москву до продовження військових дій протягом тривалого часу і не сприятиме ані безпеці України, ні безпеці самого Альянсу.    

Адаптована РНП, підтримана у Брюсселі, розрахована на весь 2024 рік, а не на період до Вашингтонського саміту НАТО. Більше того, як зазначають оглядачі, не всі її завдання можуть бути виконані протягом одного року. Однак це також не є перешкодою прийняттю рішення про запрошення України до НАТО у Вашингтоні, тобто, використовуючи офіційну термінологію, запрошення до початку вступних переговорів.

Структура аРНП відповідає рамковій структурі переговорів щодо вступу держави до НАТО. А результатом цих переговорів, як відомо, є національна програма реформ, які держава-аплікант має здійснити з метою підготовки до членства, з конкретними завданнями і термінами їх виконання, які можуть сягати далеко за межі моменту офіційного приєднання держави до НАТО. Тому українську аРНП можна вважати прообразом підсумкового документа вступних переговорів, і її не повне виконання на момент проведення саміту не може стати на заваді запрошенню України до вступу в НАТО.