Росія здатна змобілізувати багато бійців, але не створити з них велику боєздатну армію. Головними проблемами України залишаються «снарядний голод» і перевага ворога в повітрі, а не чисельність російських наземних військ.

***

Минулого тижня російський міністр оборони Сергій Шойґу вкотре анонсував збільшення ворожої армії, пообіцявши створити «2 нові армії», які включатимуть «14 дивізій і 16 бригад». Раніше Шойґу та інші посадовці називали цифри в 300-500 тисяч росіян, які нібито можуть бути мобілізовані цього року.

Фахівці вважають, що Кремль, за бажання,  зможе мобілізувати таку кількість людей, виходячи з демографічних, соціально-економічних та політичних особливостей Росії.

Утім, складнощі ворога не варто недооцінювати. Насамперед, обмеженою є «пропускна спроможність» мобілізаційного апарату та системи грошового забезпечення. До речі, експерти скептично оцінюють російську так звану «часткову мобілізацію» у 2022-2023 р. Ймовірно, міністерство Шойґу тоді «намалювало» завищені цифри мобілізованих завдяки маніпуляціям зі статистикою контрактників та строковиків.

Крім того, режим досі побоювався «відловлювати» чоловіків у великих містах, обмежуючись вербуванням тамтешніх в’язнів та інших соціально-вразливих осіб. До того ж, ворог нині переживає безпрецедентний дефіцит кваліфікованих робітників та інженерів, зокрема й на захищеному від мобілізації виробництві зброї.

***

Сама по собі фізична мобілізація 300+ тисяч росіян не означатиме створення з них боєздатної армії. Експерти називають низку чинників, які заважатимуть цьому:

●    Вибір командування між поганою підготовкою мобілізованих, або багатомісячною затримкою з їх введенням в бій. OSINT-дані свідчать, що більшість російських «мобіків» отримують заледве кілька тижнів підготовки, і «живуть» на фронті в середньому кілька годин. На думку західних відставних генералів, сама лише підготовка танкового екіпажу має тривати мінімум 6 місяців. Такі строки, на думку експертів КБФ, не відповідають воєнно-політичній та економічній стратегії Кремля.

●    Нестача досвідчених офіцерів, зокрема через величезні втрати ворога в 2022-2023 рр. Підготовка офіцера сухопутних військ вимагає років і вмотивованих курсантів. Тому росіяни, насправді, зазвичай не формують повноцінні «нові бригади» з командирською вертикаллю й не переймаються їх підготовкою (на відміну від ЗСУ), а просто вливають до вже знекровлених на фронті бригад (дивізій) нові «штурмові» «полки» у вигляді партій «м’яса» для щоденних штурмів малими групами.

●    Дефіцит сучасної бронетехніки та артилерії у росіян внаслідок щоденних штурмів сотнями непідготовлених груп у складі 1-2 танків і 3-4 бронемашин, а також дій українських дронів. Хоча ворог виробляє (реставрує) танки, він уже втратив значну частину радянського запасу,  відтак навряд чи перетворить 300-500-тисячну масу на повноцінні бригади (дивізії) з усіма необхідними танками, артилерією та системами ППО. Так, нещодавнє OSINT-дослідження супутникових знімків Росії говорить про критичне зниження запасу радянських гаубиць Мста-С - найбільш сучасної й далекобійної гармати у війні. Аналогічне дослідження 2022 р. показало, що росіяни тоді насправді мали на консервації на 1-2 тисячі радянських танків менше, ніж вважалося. Виробляти гармати (танки) значно складніше, ніж снаряди до них.

●    Логістичні труднощі в разі продовження нинішніх повітряних операцій України. Завдяки ракетним і дроновим ударам, ЗСУ в 2023 р. спромоглися «відсунути» склади противника на 50-100 кілометрів від фронту. Нині логістичні операції росіян на багатьох ділянках відбуваються винятково вночі і з великими втратами. Якщо цей успіх збережеться, ймовірні «14 дивізій і 16 бригад» Шойґу не зможуть ефективно і злагоджено діяти на передовій і регулярно відчуватимуть локальний «снарядний голод», нестачу пального тощо.