13 вересня Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн виступила зі щорічним зверненням «Про стан Союзу» на пленарному засіданні Європарламенту. Вона згадала про досягнення минулого року і зупинилася на пріоритетах на наступний рік.  

Значну увагу у промові було приділено Україні. Фон дер Ляєн відзначила, що ЄС буде і надалі залишатися з Україною стільки, скільки буде потрібно. Зокрема, Єврокомісія запропонує продовжити тимчасові заходи захисту для українців у ЄС до 2025 року, дозволяючи їм мати доступ до житла, охорони здоров’я та ринку праці. ЄК планує також посилити фінансову допомогу Україні. Лише протягом цього року ЄС виділив 12 млрд. євро на виплату зарплат і стипендій, підтримку медичних і освітніх закладів та інших соціальних видатків в Україні, здійснює програму виробництва і надання нашій державі боєприпасів. На наступні 4 роки ЄК запропонувала виділити Україні додатково 50 млрд. євро на інвестиції і підтримку реформ з метою відбудови і модернізації країни.       
  
Не обійшла увагою Президентка ЄК і питання розширення ЄС. За її словами, майбутнє України – в Союзі. Як і майбутнє Західних Балкан і Молдови. Стосовно Грузії, вона обмежилася згадкою про важливість європейської перспективи для багатьох грузин.

Однак для забезпечення успішного процесу розширення багато сфер діяльності Союзу мають бути адаптовані до роботи у складі ширшого ЄС. Зокрема це стосується роботи європейських інституцій, у т.ч. Єврокомісії і Європарламенту, фінансування видатків зі спільного бюджету ЄС, забезпечення надійних гарантій безпеки, враховуючи те, що заходи стримування мають сьогодні значно більше значення, ніж будь-коли раніше.

Єврокомісія планує надати свої пропозиції Європейські Раді з цих та інших пов’язаних з розширенням питань під час бельгійського головування (перша половина 2024 року).

Те, що розширення ЄС стане не таким простим процесом, особливо у випадку України як великої європейської держави, видно вже сьогодні з проблем, пов’язаних з доступом до європейського ринку зерна. Незважаючи на стратегічний характер відносин між Україною і Польщею, Варшава продовжує, і не без успіху, лобіювати питання продовження обмежень.  

Як повідомляє польське видання RMF24, 12 вересня Уряд Польщі ухвалив резолюцію "щодо дій, спрямованих на продовження запобіжних заходів щодо імпорту окремих видів сільськогосподарської продукції з України". В документі міститься заклик до Єврокомісії продовжити заборону на імпорт зернових з України після 15 вересня. В іншому разі Польща запровадить власну заборону на національному рівні, яка залишатиметься чинною до врегулювання відносин в аграрних питаннях між Польщею та Україною. Причиною таких заходів є бажання Варшави запобігти тому, щоб українське зерно «дестабілізувало внутрішній аграрний ринок ЄС». І це питання турбує не лише Польщу, а й Болгарію, Угорщину, Словаччину та Румунію.

Більше того, за інформацією того ж RMF24, в Єврокомісії з розумінням віднеслися до таких стурбованостей. І нещодавно Міхаель Гегер,  керівник офісу Єврокомісара з питань торгівлі, вніс пропозицію про продовження обмежень. Подання ґрунтується на аналізі ринкової ситуації, зокрема рівні цін, обмеженості можливостей для зберігання зерна і очікуваннях щодо зростання експорту з України з огляду на проблеми із «зерновою угодою». Звичайно, це ще не стало офіційною позицією Єврокомісії, однак, свідчить про чутливість питання.

Прихильником продовження обмежень після 15 вересня є і Єврокомісар із сільського господарства Януш Войцеховський. Коментуючи заяви України про можливість ініціювання відповідного спору в СОТ у разі продовження обмежень, він зазначив, що підтримує транзит зерна і сподівається, що ЄС знайде хороше рішення, з яким погодяться всі сторони, включно з українською.

Більш жорстким був коментар польського міністра у справах ЄС Шимона Шинковського вель Сенк. За його словами, українці грають "жорстко, інколи переходячи певні межі, що, на нашу думку, не слід робити, враховуючи масштаби допомоги з боку Польщі та інших країн ЄС".

Як відзначив депутат Європарламенту від правлячої партії PiS Яцек Саріуш-Вольський порталу pap.pl, «допуск імпорту українського зерна на ринок ЄС був одностороннім, обмеженим у часі привілеєм, наданим Україні». Постійне відкриття європейського ринку для українського зерна суперечило би принципам Єдиної аграрної політики ЄС, яка ґрунтується на субсидіях сільськогосподарського виробництва та захисті ринку від імпорту й демпінгу з третіх країн.

Враховуючи зазначене, ймовірність виграти можливий спір у СОТ в України не така висока. Однак гарячий характер суперечок свідчить про те, що проблема конкуренції у разі вступу України до ЄС буде складною. Не менш складними будуть і питання розподілу коштів з бюджету Євросоюзу, зокрема в рамках таких чутливих статей, як Спільна аграрна політика і Політика вирівнювання (регіональна політика). Адже Україна, з огляду на свої розміри, соціальний рівень і розвинуте сільське господарство, за об’єктивними параметрами буде претендувати на значну частку коштів з цих фондів, різко зменшуючи можливості для інших. Це – якщо принципи розподілу коштів з бюджету ЄС не зміняться. Ці проблеми вже підіймаються експертами і усвідомлюються чиновниками Євросоюзу.

Так що вступ України до ЄС вимагатиме не лише радикального реформування держави у всіх сферах. Це потребуватиме також суттєвої адаптації багатьох аспектів діяльності самого Євросоюзу.  

Серед інших зовнішньополітичних подій останнього тижня варто відзначити дві, безпосередньо пов’язані з російським президентом Путіним. Перша – це саміт G20, який відбувся 9-10 вересня у Нью-Делі, Індія, і на який він не зважився приїхати, хоча ані намірів, ані зобов’язань арештовувати його за ордером Міжнародного кримінального суду в індійської сторони не було. Друга – це зустріч з одіозним північнокорейським диктатором Кім Чен Ином на російському космодромі Східний в Амурській області 13 вересня.

Можна довго іронізувати про рівень престижності міжнародних заходів, які російський президент може собі зараз дозволити. І про глибину відчаю, в якому перебуває Росія, якщо вона намагається заручитися підтримкою КНДР, про що говорила посол США в ООН Лінда Томас-Грінфілд. Але, на жаль, реалії залишаються дещо складнішими.

Хоча саміт відбувся і без повноцінної участі Росії, її вплив на рішення двадцятки нікуди не зник. Про це свідчить компромісний і вихолощений характер підсумкової декларації, без жодної згадки про засудження агресії Росії проти України. Із засудженням нападів на портову інфраструктуру, але без жодної згадки, хто їх здійснював. Не обійшов підсумковий документ і питання про «конструктивні ініціативи, які підтримують всеосяжний, справедливий і міцний мир в Україні», які Росія трактує як припинення вогню і фіксацію за собою загарбаних земель. 

На відміну від G7, представники Глобального Півдня, представлені у «двадцятці», не спромоглися на принципову відповідь на російську агресію, зокрема призупинення прав Росії у цьому форматі.

Що стосується зустрічі з Кім Чен Ином, не таємниця, що Росія зацікавлена отримати від Північної Кореї артилерійські снаряди калібрів 122 і 152 міліметри, реактивні снаряди калібру 122 міліметри, можливо й інше озброєння. У свою чергу Пхеньян сподівається отримати в оплату за снаряди російські технології будівництва атомних підводних човнів і космічні технології для запуску супутників.

Хоча про досягнення будь-яких конкретних домовленостей публічно не повідомляється, у разі укладення відповідних таємних угод результати ми скоро побачимо на полі бою в Україні. На жаль, погрози наших західних партнерів запровадити, у разі передачі зброї Росії, нові додаткові санкції навряд чи стануть достатнім стримуючим фактором. Особливо у світлі останніх даних про чисельні випадки обходу західних санкцій підсанкційними державами, зокрема Росією, через «дружні» країни.