Новини

Київський Безпековий Форум – для великої і спільної Перемоги

Київський Безпековий Форум – для великої і спільної Перемоги

27 липня США та Євросоюз уклали рамкову торговельну угоду - європейські товари, що поставляються до США, будуть обкладатися митом в 15%. В квітні президент США Трамп погрожував Євросоюзу митом в 30%, очікуючи на його введення з 1 серпня, ЄС підготував масштабні зустрічні обмеження, які повинні були торкнутися третини американських поставок товарів до Європи.З одного боку, США пішли на серйозні поступки, знизивши розмір мита вдвічі, а також зберегли тарифи в 10% для європейських сталі та алюмінію. З іншого боку, в обмін на скорочення тарифу ЄС погодився на безмитне ввезення значної номенклатури товарів із США, розширення європейських інвестицій y США, гарантії попиту на енергоносії та військову техніку зі США. Зокрема, ЄС зобов’язався інвестувати в економіку США 600 млрд дол. &nbsp;Окремо слід зазначити, що ЄС погодився відмовитися від російських нафти та газу й замінити їх на американське паливо, в тому числі для АЕС (що може свідчити про плани ЄС збільшити виробництво електроенергії на атомних станціях). «Ми замінимо російські нафту й газ значними обсягами американської нафти та ядерного палива», - заявила голова Єврокомісії фон дер Ляєн після переговорів з Трампом. За словами фон дер Ляєн, до ЄС досі потрапляє «надто багато» російських вуглеводнів, й Європа хоче повністю виключити подібні постачання. Тому було досягнуто домовленості про купівлю зрідженого природного газу (ЗПГ) та іншого палива зі США на 750 млрд. дол. протягом трьох років. Таким чином, угода між ЄС та США вплине на доходи Росії та знизить її можливості фінансувати війну проти України. Йде до остаточної втрати Росією високомаржинального, великого за обсягом, дуже платоспроможного ринку Європи. Причому не лише в частині трубопровідного, а й зрідженого газу – за рахунок збільшення його купівлі в США ЄС має намір витіснити російський ЗПГ.Детальна версія торгової угоди буде опублікована пізніше. На підставі інформації, яка є в ЗМІ, складається враження, що «дедлайн» введення підвищених тарифів, який наближався, й певне пожвавлення європейської економіки, яке намітилося, дозволили США укласти угоду на більш прийнятних для себе, ніж для ЄС, умовах.На користь пожвавлення економіки ЄС свідчать декілька фактів. В червні індекс ділової активності PMI в виробничому секторі єврозони зріс до 49,5 пункту (в травні показник складав 49 пунктів) - це максимум за 34 місяці, з квітня 2022 року. Збільшився в червні індустріальний PMI й в найбільшої економіки Європи - Німеччини: до 49 з 48,3 пункту. Обсяг виданих споживчих кредитів в зоні євро зріс на 2% (до 7 трлн. євро) — темпи зростання максимальні за два роки. Інфляція в зоні євро коливається в межах 1,9-2%. Це свідчить про досягнення Європейським Центробанком цілі по інфляції в 2%. Втім, обіцяні інвестиції в економіку США у розмірі 600 млрд. дол. принаймні частково будуть здійснені за рахунок промисловості ЄС, яка недоотримає частину інвестицій, що може негативно позначитися на економічному зростанні.Канцлер Німеччини Мерц заявив, що угода з США «дозволяє уникнути непотрібної ескалації в трансатлантичних торговельних відносинах». З цим важко не погодитися, &nbsp;хоча б тому, що митний імпортний тариф в 30%, яким загрожував Трамп, набагато сильніше вдарив би по економіці ЄС загалом, та Німеччини зокрема.Чи знайдений компроміс виявиться адекватним – покаже час. Втім, підписання угоди - це подолання невизначеності. А невизначеність та негативні очікування впливають на інвестиції, зниження яких гальмує економічне зростання, бо в таких умовах бізнес скорочує інвестиції. Невизначеність та негативні очікування, які панували до підписання угоди, вели до зниження доходів бюджетів країн ЄС, зростання видатків бюджетів на підтримку бізнесу й безробітних. Це негативно впливало на спроможність ЄС підтримувати Україну у війні з Росією. Є сподівання, що визначеність, досягнута внаслідок торгівельної угоди між ЄС та США, разом з високою адаптивністю економіки ЄС та її якісним ліберальним влаштуванням, дозволять європейській економіці перейти до нехай й стриманого, але стабільного довгострокового зростання. Це дуже важливо для України – ЄС є найважливішим політичним, економічним та військовим партнером України.<o:p></o:p>&nbsp;

27 липня США та Євросоюз уклали рамкову торговельну угоду - європейські товари, що поставляються до США, будуть обкладатися митом в 15%. 

В'ячеслав БУТКО

Торгова угода між США та ЄС знижує економічну невизначеність та відкриває можливості для зростання економіки Європи

Нова торговельна угода між США та ЄС закладає фундамент для більш стабільних економічних відносин між сторонами. Водночас, вона розв’язує їм руки для більш жорсткої політики щодо Росії і Китаю, посилюючи шанси на мир.Масштабне збільшення імпорту американських енергоносіїв в Європу &nbsp;витісняє Москву з європейського енергетичного ринку, що відіб’ється на її бюджеті та здатності до продовження війни.ЄС рухався у цьому напрямку і раніше, хоча й не без проблем з боку деяких «пропутінських» і, одночасно, «протрампівських» столиць, зокрема Братислави і Будапешта. Робилося це не лише для підтримки України, а і для посилення власної енергетичної безпеки на фоні агресивної політики РФ. Зацікавленість Вашингтона полегшить досягнення цих цілей.Енергетичні домовленості свідчать також про відмову Вашингтона від орієнтації на відновлення газопостачання з Росії до Європи під вивіскою американських компаній-посередників. Велика американо-російська угода, укладення якої планувалося Трампом для заохочення Москви до припинення війни, стає все «худішою» і примарнішою.Домовленості між Брюсселем і Вашингтоном передбачають також значні закупівлі американської зброї. Хоча цифри публічно не озвучуються, однак вони, очевидно, є доволі масштабними. Адже на цьому моменті окремо наголосив Президент США Трамп, презентуючи ключові аспекти угоди з ЄС. Ці закупівлі підуть не лише на переозброєння Європи, а й на посилення військових спроможностей України. &nbsp;Про переорієнтацію Трампа з досягнення домовленостей з Кремлем на тиск на Москву, свідчить його вчорашня заява про зменшення терміну ультиматуму Путіну з 50 до 10-12 днів. Водночас, наскільки можуть бути жорсткими американські санкції у разі, якщо Москва не припинить бойові дії, поки що не ясно. Адже мова йде, зокрема, про вторинні санкції, які зачіпають інтереси не лише РФ, а й її ключових торговельних партнерів і самого Вашингтона.Якщо з Індією і Туреччиною питання може бути залагоджене без масштабної митної війни, у випадку з Китаєм це не очевидно. &nbsp;Вашингтон знаходиться на фінішній прямій до укладення нової торговельної угоди з Пекіном. Однак, до завершення ще далеко. 28 липня у Стокгольмі були відновлені переговори з цього питання. Суттєвого прогресу, як у випадку з ЄС, зараз не очікується. Ймовірним результатом може стати продовження тарифного «перемир’я» на існуючому рівні на період до 90 днів. Чи буде готовим Вашингтон переривати цей мораторій і ускладнювати і так непрості торговельні відносини з Пекіном? Адже самі переговори стали результатом непоступливості Китаю і проблемності для економіки США та розриву торговельних зав’язків з цієї країною. &nbsp;Проте, повністю виключати різких кроків Трампа не варто. Особливо, якщо китайська сторона буде демонструвати свою незговірливість. Вторинні санкції можуть стати додатковим стимулом для досягнення прийнятних для Вашингтона домовленостей.З метою посилення тиску на Москву США можуть, також, почати з приєднання до 18-го пакету санкцій ЄС чи його елементів, а загрозу вторинних санкцій використати у якості «останнього попередження».<o:p></o:p>

Нова торговельна угода між США та ЄС закладає фундамент для більш стабільних економічних відносин між сторонами. Водночас, вона розв’язує їм руки для більш жорсткої політики щодо Росії і Китаю, посилюючи шанси на мир. 

Нова торговельна угода розв’язує руки США та ЄС для більш жорсткої політики щодо Росії і Китаю

Міжнародні партнери України різко засудили ракетно-дронову атаку на Київ у ніч на 31 липня, внаслідок якої загинуло 27 цивільних і ще 159 поранені.&nbsp;З відповідними заявами виступили представники Фінляндії, Естонії, Нідерландів, Франції, Литви. За оцінкою МЗС Франції, ці обстріли свідчать про «цілеспрямовану стратегію РФ на військову ескалацію з метою залякування українського населення».&nbsp;Прокоментував удар по Києву і Президент США Дональд Трамп, назвавши дії Росії «огидними» і пов’язавши їх зі своїми намірами ввести додаткові санкції. &nbsp;Донька спеціального представника президента США з питань України Кіта Келлога — Меган Моббс — заявила, що масований обстріл Києва 31 липня став відповіддю російського диктатора Путіна на ультиматум Президента Трампа.Події ночі активно обговорюються у світовій пресі. The Washington Post зазначає, що «жорстокий нічний обстріл Києва…, який уразив житлові будинки, став останнім у невпинній хвилі російського насильства проти українських міст».ABC News наголошує, що серед загиблих був 6-річний хлопчик.&nbsp;France 24 називає атаку «показовими вбивствами».&nbsp;ABC News також наводить слова Президента Володимира Зеленського, який назвав атаку дуже підлою та спеціально розрахованою на перевантаження системи ППО.&nbsp;Reuters повідомляє, що «Росія, яка заперечує навмисні напади на цивільне населення під час війни, в останні місяці посилила авіаудари по українських містах і селах, розташованих далеко від лінії фронту».&nbsp;The New York Times звертає увагу, що напад стався невдовзі після того, як Президент Дональд Трамп пригрозив новими санкціями проти Москви, якщо кровопролиття не припиниться.Агенція AP висловлює занепокоєння, що «російська армія прискорює свої зусилля щодо прориву передової лінії оборони України та посилює бомбардування українських міст. Водночас існує невизначеність щодо того, скільки додаткової зброї можуть надати Україні західні партнери та як швидко».&nbsp;Ці повідомлення засвідчують, що Україна продовжує перебувати в полі зору міжнародної спільноти. Ознак «втоми від України» на Заході не спростерігається, а сприйняття ситуації є цілком адекватним.&nbsp;Спроби РФ виправдати удари по українських містах нібито наявністю військових об'єктів, зокрема підприємств ВПК, не сприймаються. Навпаки, простежується зв’язок між ескалацією обстрілів і скороченням строків ультиматуму Вашингтона Кремлю, що лише погіршує позиції Росії.Жоден з міжнародних коментаторів не закликає до пом’якшення політики Заходу щодо Москви. Навпаки, дедалі частіше лунають заклики посилити підтримку України, зоркема у військовій сфері.

Міжнародні партнери України різко засудили ракетно-дронову атаку на Київ у ніч на 31 липня, внаслідок якої загинуло 27 цивільних і ще 159 поранені. 

Обстріл Києва 31 липня викликав жорстку реакцію Заходу

Міжнародні партнери, зокрема представники ЄС, позитивно відреагували на прийняття закону про відновлення незалежності НАБУ і САП.Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос заявила: «Рада відкоригувала рішення минулого тижня, яке завдало шкоди незалежності НАБУ та САП. Сьогоднішній закон відновлює ключові гарантії, але проблеми залишаються».Речник Єврокомісії Гійом Мерсьє наголосив, що Рада повернула основні гарантії незалежності антикорупційних органів. Водночас він зазначив, що ЄС ще має вивчити остаточний текст документа. За його словами, Євросоюз не планує заморожувати фінансову підтримку України через можливі труднощі з імплементацією антикорупційних реформ. Мерсьє також нагадав про очікування призначення керівника Бюро економічної безпеки.Відновлення незалежності антикорупційних органів привітала й світова преса. The New York Times, The Guardian, The Washington Post, France 24, AP та інші медіа підкреслили роль громадських протестів і позицію євроінституцій у цьому процесі, а також важливість рішень 31 липня для безперебійного надходження фінансової допомоги.Також зазначалося, що що НАБУ і САП були створені після продемократичної революції 2014 року й вважаються критично важливими для євроінтеграції України.Отже, помилку виправлено. Водночас репутація влади стала більш вразливою. Можна очікувати, що відтепер євроінституції оцінюватимуть прогрес реформ в Україні із більшою прискіпливістю.&nbsp; &nbsp; &nbsp;

Міжнародні партнери, зокрема представники ЄС, позитивно відреагували на прийняття закону про відновлення незалежності НАБУ і САП.

НАБУ і САП: рішення виправлено, та довіра ЄС залишається умовною

Рамкова торговельна угода між США та ЄС матиме різноспрямований вплив на Україну — позитивний у зовнішньополітичному та військовому вимірах і негативний в економічному. У цій статті приведена експрес-оцінка такого впливу, а також окреслено проблему аддаптації України до &nbsp;нового формату міжнародної торгівлі.Однією з ключових умов торговельної угоди є зобов’язання Євросоюзу протягом трьох років закупити в США енергоресурси на суму 750 млрд. доларів — нафту, скраплений природний газ (СПГ), ядерні технології та паливо. Ця сума розрахована, зокрема, з урахуванням поступової відмови ЄС від закупівлі енергоносіїв із Росії. За даними за 2024 рік, це може призвести до щорічних втрат Росії в обсязі 24,46 млрд. доларів (минулого року РФ експортувала до ЄС нафти й газу — трубопровідного та СПГ — на 23,7 млрд. доларів, а також ядерного палива на 0,76 млрд. доларів). Це суттєво зменшить фінансову спроможність РФ вести війну проти Україні.Суттєве переорієнтування Росією своїх енергоносіїв на інші ринки є складним завданням через кількісну та цінову збалансованість світових енергоринків та можливостей конкурентів РФ збільшувати видобуток нафти та газу, а також виробництво ЗПГ. Додатково ускладнити це можуть нові санкції проти Росії в енергетичному секторі, суворе дотримання вже запроваджених обмежень, а також вторинні санкції щодо покупців російських енергоносіїв.Згідно з умовами угоди, країни-члени ЄС зобов’язуються закуповувати військову техніку в США. У рамковій угоді не вказано точну суму, імовірно вона буде визначена в остаточному варіанті документа. Логічно припустити, що частина придбаної американської військової техніки призначатиметься Україні, що сприятиме посиленню її обороноздатності.Водночас економічний вплив торговельної угоди США-ЄС на Україну буде переважно негативним. Зростання мит на продукцію з ЄС при її експорті до США може привести до скорочення її виробництва в європейських країнах. Зокрема, угода передбачає значне підвищення мита на європейські автомобілі при їх експорті в США (з нинішніх 3,5% до 15%), що може призвести до певного зниження виробництва авто в Європі.Ці два фактори, у свою чергу, зумовлять зменшення попиту на українські товари, напівфабрикати, комплектувальні вироби та сировину, яку використовують європейські виробники на своїх підприємствах. Наприклад, підвищення мита на сталь матиме наслідком зменшення закупівлі європейськими компаніями в Україні як самої сталі (листового прокату для виробництва авто), так і залізної руди й напівфабрикатів для виробництва сталі (чавуну, феросплавів). Ситуацію з залізною рудою погіршує також зниження світових цін: у першому півріччі вони впали на 16,6%, і прогнозів щодо їхнього зростання немає (через уповільнення економіки Китаю — найбільшого споживача залізної руди). Негативний вплив відчують і українські виробники автокомплектуючих: минулого року Україна експортувала до ЄС ізольовані проводи на 850 млн доларів, значну частину яких використовують у виробництві автомобілів.Також США отримали від ЄС поступки щодо розширення доступу американської сільськогосподарської продукції на європейський ринок. Це може спричинити посилення конкуренції з українською агропродукцією — зокрема щодо таких ключових для нашого експорту позицій, як кукурудза та соя.Ще один важливий наслідок — зменшення обсягів експортних перевезень сталевої продукції, залізної руди, феросплавів, сільгосппродукції та агросировини залізничним транспортом України, що додатково ускладнить фінансову ситуацію «Укрзалізниці», яка вже в першому кварталі отримала 6,7 млрд. гривень чистого збитку. &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Окремо слід зазначити: підписання торговельних угод США з ЄС і Японією, а також імовірне укладення аналогічної угоди між США та Китаєм, можуть означати демонтаж архітектури міжнародної торгівлі, побудованої на правилах Світової торгової організації. Це може стати початком переходу від універсальних норм до системи двосторонніх домовленостей. Уряд України має терміново та глибоко проаналізувати ризики і переваги цього процесу, які витікають з ймовірного переходу міжнародної торгівлі на новий формат, можливо з акцентом на вже працюючі та заплановані до підписання двосторонні угоди про вільну торгівлю.

Рамкова торговельна угода між США та ЄС матиме різноспрямований вплив на Україну — позитивний у зовнішньополітичному та військовому вимірах і негативний в економічному. У цій статті приведена експрес-оцінка такого впливу, а також окреслено проблему аддаптації України до  нового формату міжнародної торгівлі.

Як торговельна угода США–ЄС вплине на Україну

Зустріч Спецпосланника Президента США Віткоффа з російським диктатором Путіним 6 серпня не призвела до проривів у переговорному процесі.&nbsp;Окрім чергового «обміну сигналами» та «збільшенням розуміння вимог» Путіна, її результатом стало досягнення принципових домовленостей щодо можливої зустрічі на рівні лідерів США і Росії. Не виключається тристоронній саміт за участю Президента України.&nbsp; За словами Трампа, така зустріч може відбутися вже наступного тижня. Однак, Держсекретар Рубіо оцінює шанси значно стриманіше. Адже їй має передувати робота зі «зближення позицій», яка потребуватиме «складних компромісів», у тому числі — «територіальних», і може зайняти більше часу.Деталі оновлених вимог Москви наразі не розкриваються. Також не зрозуміло, з яких позицій вестимуться консультації щодо згаданих «компромісів». Адже Україна вже погодилася на максимально можливий територіальний компроміс — заморожування бойових дій на лінії зіткнення. З тим розумінням, що окуповані території залишаться під контролем РФ протягом певного часу. Тепер на «територіальний компроміс» має піти Москва. &nbsp; &nbsp;Отже, на перший погляд – нічого нового. Усе це ми вже чули і раніше після попередніх візитів Віткоффа до Кремля. І наслідки цих вояжів добре відомі: Кремль використовує спецпосланника для затягування війни та відтермінування жорстких санкцій з боку США.&nbsp;Водночас певний оптимізм викликає сьогоднішній контекст зустрічі. Схоже, що, попри декларований оптимізм, Трамп не зменшив своєї недовіри до лідера РФ.&nbsp;По-перше, він не пов’язує результатати переговорів із готовністю переглянути питання накладення нових санкцій проти Росії, зокрема вторинних. Оголошені напередодні 25-відсоткові додаткові мита у зв’язку із закупівлею Індією російської нафти залишаються чинними, і жодних кроків щодо їх скасування наразі не спостерігається. 25% — це, звісно, не 500% і навіть не 100%, але цілком відчутно.Тиск на Китай також триває, хоча ситуація тут дещо складніша. Пекін володіє серйозними економічними козирями у тарифній війні зі США, тому щодо нього Вашингтон діє обережніше. &nbsp;&nbsp;Важливо й те, що Трамп не говорить про зміну своєї політики щодо постачання озброєння Україні. Схоже, він нарешті усвідомив, що це не ускладнює досягнення миру, а навпаки — наближає його. &nbsp; &nbsp;

Переговори Спецпосланника США Віткоффа з Володимиром Путіним, що відбулися 6 серпня, стали черговим етапом у серії контактів між Вашингтоном і Москвою, але не принесли очікуваного прориву

Зустріч Віткоффа з Путіним: Москва чекає поступок, Вашингтон зберігає тиск

Необхідно домогтися від росії безумовного припинення вогню. Це має бути контрпропозиція західного світу й адміністрації США путіну, - про це заявив голова КБФ, премʼєр-міністр України 2014-2016 років Арсеній Яценюк в ефірі BBC.<div class="raw-html-embed"><iframe width="100%" height="560" src="https://www.youtube.com/embed/zhLehEFMguY?si=bboJXe0LEJ_Mw-FM" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" referrerpolicy="strict-origin-when-cross-origin" allowfullscreen=""></iframe></div>«Віддавати українську землю – неконституційно, – поділяю позицію президента Зеленського», - наголосив він.«Інакше, якщо ми уявимо, що хтось вирішить віддати росії частину сходу України, – путін однозначно піде далі. Адже він незаконно вписав до російської конституції й іншу частину української території. Тому він, безумовно, тиснутиме на Україну, щоб вона поступилася й іншими регіонами», - сказав голова КБФ.Він назвав ці дії рф «трюками в стилі КДБ»: «путін чітко розуміє, що для України це неприпустимо. Таким чином путін хоче начебто показати президенту Трампу, що він готовий до так званих мирних переговорів, що не відповідає дійсності. З іншого боку, хоче розколоти єдність між Сполученими Штатами і Європою. І він прагне посилити тиск на президента Зеленського всередині України».«Сподіваюся, що президент Трамп хоче отримати справжню Нобелівську премію миру за тривалий і справедливий мир в Україні, а не за «мир» на умовах путіна», - наголосив Арсеній Яценюк.

Необхідно домогтися від росії безумовного припинення вогню. Це має бути контрпропозиція західного світу й адміністрації США путіну, - про це заявив голова КБФ, премʼєр-міністр України 2014-2016 років Арсеній Яценюк в ефірі BBC.

Не маємо права робити будь-які подарунки воєнному злочинцю путіну - Арсеній Яценюк на BBC

Білий дім не має жодних ілюзій щодо можливості досягнення чітких домовленостей про припинення вогню під час зустрічі Президента США Трампа з російським диктатором Путіним на Алясці.За словами віцепрезидента Венса, дії Трампа з досягнення миру в Україні можуть або спрацювати, або ні, але «вони варті того, щоб їх спробувати». В унісон звучать і слова генсекретаря НАТО Рютте про те, що саміт на Алясці стане перевіркою серйозності намірів Путіна припинити війну.Але й скасовувати зустріч Трамп не готовий. Це можна було б трактувати як визнання того, що «неправильне розуміння» спецпредставником Віткофом слів Путіна чи прямий обман американського посланника стосовно реальних намірів Москви дійсно мали місце. Тобто, що гучний і принизливий для американської адміністрації скандал з Віткофом базується на реальній основі.Після численних безрезультатних спроб Трампа добитися зміни позиції Москви на основі постійного підвищення рівня «заохочень» стало очевидним, що така тактика не приносить результатів. Вона була хибною від самого початку, оскільки базувалася не на міжнародному праві, а на «праві сильного».Вашингтон ще до предметних переговорів з Путіним пішов на значні односторонні поступки. Не будемо навіть згадувати про членство України в НАТО і визнання обґрунтованості «безпекових стурбованостей» Москви. Зараз на перший план виходить те, що в рамках мирних домовленостей Вашингтон готовий залишити під контролем Росії всі території України, які вона змогла захопити. І з цим погоджується Європа. Основна дискусія точиться лише навколо їх міжнародного визнання російськими та можливих «обмінів територіями», які просуває Москва.За таких умов Кремль цілком логічно затягує час, імітуючи готовність до переговорів, і робить все можливе для захоплення якомога більшої території України. Адже все захоплене на десятиліття залишиться під його контролем.Для того, щоб зупинити агресію Росії, потрібно змінити парадигму підходу до її результатів.І Вашингтон, і Європа мають чітко роз'яснити, що захоплення нових територій не має сенсу, оскільки їх, як і всі попередні здобутки окупації, все одно доведеться віддавати. І платити за їх відновлення. Причому, не через надуманих «49» чи «99» років, а ще за життя сучасної російської еліти. Під тиском реальних, а не вигаданих санкцій.Для цього потрібна сильна політична воля, насамперед з боку Вашингтона, який все ще залишається лідером Заходу. Але це окупиться як у плані підвищення рівня світової та національної безпеки США, так і політичної репутації Трампа як реального міжнародного лідера і миротворця.

Білий дім не має жодних ілюзій щодо можливості досягнення чітких домовленостей про припинення вогню під час зустрічі Президента США Трампа з російським диктатором Путіним на Алясці.

Відсутність трофеїв для агресора - єдиний шлях до миру

Популярною у вітчизняному експертному та читацькому середовищах є тема майбутнього економічного краху РФ та втрата, як наслідок, можливості фінансувати війну. Не претендуючи на істину, спробую обґрунтувати, чому це — хибний «порядок денний».Питання можливості РФ фінансувати війну потрібно розглядати не стільки крізь економічний, скільки через світоглядний аспект. Не так важливо, чи є у влади гроші, щоб зробити якусь дію «Х», як важливо, чи є у влади бажання зробити дію «Х» та чи є у влади механізм, що стримує цю дію не робити. А гроші знайдуться. У випадку з Росією для цього можна застосувати чимало механізмів: підвищення податків, скорочення бюджетних витрат на невійськові статті, внутрішні запозичення (добровільні або примусові), запозичення у країн-партнерів (наприклад, у Китаю чи Індії), приватизація активів (наприклад, тих, які відібрали в іноземного бізнесу), інфляція та девальвація, «замороження» вкладів населення тощо. Влада – це суб'єкт або особи зі своїми мотиваціями та пріоритетами, які й підштовхують їх до певних рішень та дій. Тому, коли влада каже, що на вирішення тих чи інших проблем немає грошей, це треба розуміти так, що влада не вважає ці проблеми достатньо важливими, щоб витрачати на них кошти. А на те, що влада вважає важливим, гроші знаходяться. Спостереження за діями нинішньої влади РФ наводить на думку, що взяття під контроль України є екзистенційною метою, задля втілення якої грошей (як і життів) не шкодуватимуть.Повернімося до суто економічної площини. Росія багато років економічно готувалася до війни. Завдяки багаторічному профіциту торгового балансу, внаслідок високих цін на енергоносії та великих обсягів їх експорту, сформовано великий запас фінансової міцності. Профіцит торгового балансу РФ у 2000–2021 роках в середньому становив 9,3% ВВП на рік. Для порівняння: в таких експортно-орієнтованих країнах, як Німеччина, — 5,3%, Японія — 0,3%. Саме цей великий багаторічний профіцит зовнішньої торгівлі й служить джерелом фінансування війни. Торговий баланс Росії залишається профіцитним і після початку війни: 2022 рік – 332 млрд дол., 2023 рік – 140 млрд дол., 2024 рік – 151 млрд дол. Та й справа не стільки в сальдо торгового балансу (різниці між експортом та імпортом), скільки в сумах експортних надходжень РФ. У 2022 році вони становили 591 млрд дол., у 2023 році — 425 млрд дол., у 2024 році — 439 млрд дол. Це потік грошової ліквідності, який застосовують для фінансування війни.Багатьох тішить різке сповільнення темпів економічного зростання в РФ, що спостерігається останнім часом. Втім, це — цілком природно. «Перегрів» внаслідок потужного бюджетного стимулювання був таким сильним, що повернення на природну траєкторію зростання (для Росії за 15 передвоєнних років середньорічне зростання ВВП становило 1,1%) невідворотно вимагало сильного уповільнення економіки. Зараз економіка РФ знаходиться в стані «м’якої посадки». Але це не свідчить про помітне послаблення можливості фінансувати війну. Справа в тому, що економіка РФ розділилася на дві частини: одна (ВПК та пов’язані галузі) поглинає ресурси іншої (цивільні галузі) задля фінансування війни. Скорочення невійськових секторів економіки РФ, а саме вони зараз «буксують», йде на користь військовим потребам: менший попит на ресурси (капітал і працю) в цивільній економіці робить ці ресурси дешевшими для ВПК та суміжних галузей. Це спонукає тих, у кого зменшується дохід, йти до армії РФ або на підприємства російського ВПК.Протягом останніх двох років як доказ хворобливого стану російської економіки називають високу ставку Центробанку РФ. Втім, сама по собі ставка не обов’язково характеризує здоров’я економічного організму. Наприклад, ставка ЦБ Туреччини зараз 43% (у 2,4 раза вище ставки ЦБ РФ, яка зараз 18%), але це не свідчить про слабкість турецької економіки. Щодо ставки ЦБ РФ: відносно висока ставка допомагає уряду РФ оптимізувати розподіл ресурсів, створюючи дефіцит доступних грошей у галузях, що не працюють на війну. Дії влади РФ підпорядковані війні, для цього переносяться ресурси зі споживчої економіки до ВПК та пов’язаних із ним галузей. Значною мірою в цьому і полягає сенс високої ставки. Стагнація цивільних секторів — необхідна частина структурної трансформації економіки під потреби війни, яку здійснює влада Росії.Нобелівський лауреат з економіки Пол Самуельсон стверджував, що економіка — це дисципліна, яка вивчає проблеми вибору для досягнення поставленої мети в умовах обмежених ресурсів. Звісно, ресурси РФ далеко не безмежні. Однак, як зазначалося вище, вони великі й насамперед концентруються для війни проти України. Про це свідчить і логіка скорочення видатків бюджету РФ, яке було затверджене в червні: секвестровані видатки на розвиток цивільної частини економіки та науки. Так, фінансування програми імпортозаміщення цивільних товарів буде скорочено на 97 млрд руб. Фінансування програми «науково-технічний розвиток РФ», заявлена мета якої — вивести країну на 8-е місце у світі за обсягом наукових досліджень, зменшиться на 22 млрд руб. Бюджет програми «розвиток енергетики» скоротиться на 7 млрд руб. Витрати на програму «розвиток цивільного суднобудування» зменшено на 4 млрд руб., програму «розвиток цивільної авіації» скоротили на 10 млрд руб. Чи це говорить про проблеми РФ з виконанням бюджету? Ні, це говорить насамперед про небажання влади РФ витрачати кошти на те, що відверне ресурси, необхідні для фінансування війни.Окремо слід згадати тих лідерів суспільної думки, які системно пророкують крах економіки РФ. Вони, скоріше за все несвідомо, відіграють не кращу роль: оскільки обіцяють цей крах, а він не настає, реальність весь час перевершує очікування. Вони дають аргументи російським пропагандистам: мовляв, ще навесні 2022 року були створені очікування краху і колапсу, які абсолютно не реалізувалися, отже економіка РФ напрочуд стійка (це типовий наратив російської пропаганди). Лжепророки з YouTube, свідки економічного «судного дня» РФ, занижують очікування, а їх треба повертати до норми.Повертаючись до поведінково-психологічної співставної економіки, зазначу: малоймовірний вплив населення РФ на тамтешню владу через інфляцію, звуження імпорту, погіршення асортименту товарів у магазинах. Важливим є не саме по собі погіршення рівня життя, а темпи погіршення. Якщо це буде відбуватися повільно, звичайні росіяни майже не помічатимуть цього і роками ставитимуться до цього спокійно. Тим більше, зважаючи на пріоритетність у них примарної «величі батьківщини» і «вставання з колін» над матеріальним.Три важливі ремарки. Перша — у Росії є одночасно бажання й економічна можливість фінансувати війну протягом тривалого часу. Друга — на питання «що пропонується», відповім: не тішити себе ілюзіями щодо економічного краху РФ. За нинішньої інтенсивності ведення війни грошей на неї в РФ вистачить на чимало років, звісно, якщо не станеться чогось несподіваного й критично негативного для РФ. Росія перебудувала економіку на військові рейки. Це, м’яко кажучи, не додає оптимізму. Але продуктивніше бачити реальність, ніж тішити себе ілюзорними сподіваннями на близький економічний крах РФ. Сподіватися на щасливий випадок можна, будувати на цьому стратегію — ні. Третя — питання завершення війни лежить у політичній, дипломатичній та військовій площинах.Що треба зробити для зниження можливості РФ фінансувати війну?Потрібен уніфікований підхід з боку колективного Заходу, що не припускає винятків ані для товарів (бо чому вводять санкції за номенклатурою — зубні щітки імпортувати можна, а насоси не можна і т.д.?), ані для країн — введення «плоского», тобто за будь-якими товарами з РФ відразу, а не лише на нафту, газ чи уран, загороджувального мита. Спочатку 50%. У міру адаптації — 100%, 200% і т.д. Це усунуло б бюрократичну гру «це додамо, а це не додамо, бо лобіст заборонив». І перевело б питання санкцій у фіскальну площину. Зараз, якщо умовні Киргизстан або Туреччина допомагають обійти санкції, то вони їх порушують, відповідальності за що немає. У разі загороджувального мита подія була б іншою: умовні Киргизстан чи Туреччина прямо вилучали б гроші з доходів американського і європейського бюджетів. Це зовсім інша справа — фіскальна. Допомогли обійти? Викладіть все втрачене мито й ще штраф сплатіть. Це прозорий, зрозумілий та ефективний механізм.Потрібен невпинний тиск на такі країни, як Китай, Індія, Туреччина, що в надвеликих обсягах купують російські енергоносії. Необхідна реальна протидія тіньовому флоту. Члени впливових страхових об'єднань — Insurance Europe, American Insurance Association, Society of Lloyd’s — мають остаточно припинити страхувати чи перестраховувати ризики російських страхових компаній при перевезенні нафти та нафтопродуктів.І звичайно, потрібно повністю й назавжди загерметизувати європейський ринок від російських енергоносіїв, які є реальною зброєю Кремля, спрямованою проти України та Європи.

Популярною у вітчизняному експертному та читацькому середовищах є тема майбутнього економічного краху РФ та втрата, як наслідок, можливості фінансувати війну. Не претендуючи на істину, спробую обґрунтувати, чому це — хибний «порядок денний».

Чи справдяться надії на крах російської економіки?

Під час онлайн-зустрічі «коаліції охочих» 13 серпня її співголови, Президент Франції Макрон, Прем’єр-міністр Великої Британії Стармер і Канцлер ФРН Мерц, зробили заяву щодо ключових аспектів мирного врегулювання. У ній наголошується, що Росія не може мати права вето на вступ України до НАТО і ЄС.За іронією долі, власне через позицію Берліна і Парижа Україна не змогла використати попереднє «вікно можливостей», яке відкрилося після Помаранчевої революції. Прикро, що для розуміння нашими партнерами важливості повноцінної інтеграції України у ключові європейські структури нам необхідно було пройти через кровопролитну війну.Моделювання можливих механізмів забезпечення безпеки України і континенту після війни, яке протягом останнього часу здійснювалося в рамках «коаліції охочих», а також в НАТО та ЄС, дало єдино можливий результат. Без членства України в цих організаціях навіть найсильніші європейські військові потуги вирішити це надважливе завдання не зможуть.Формування «коаліцій охочих» для відсічі агресії передбачається і Вашингтонським договором. Це – наступний крок після прийняття політичного рішення про активування ст.5. Члени Альянсу при цьому можуть покладатися на партнерів і повноцінно використовувати всі спільні ресурси.Однак, основна безпекова роль НАТО полягає не в обороні у разі нападу, а в його попередженні. Це ж стосується і ЄС, що також має у своїх статутних документах взаємні безпекові гарантії.Якщо світ не хоче ще раз зіткнутися з російською агресією, що може знову розпочатися з України і перерости в значно ширший конфлікт, варто повною мірою використати стримуючі можливості НАТО і Євросоюзу.Членство України в НАТО і ЄС має стати невід’ємним елементом усіх можливих сценаріїв завершення війни, мирних домовленостей та угод.<o:p></o:p>

Під час онлайн-зустрічі «коаліції охочих» 13 серпня її співголови, Президент Франції Макрон, Прем’єр-міністр Великої Британії Стармер і Канцлер ФРН Шольц, зробили заяву щодо ключових аспектів мирного врегулювання. У ній наголошується, що Росія не може мати права вето на вступ України до НАТО і ЄС.