Новини

Київський Безпековий Форум – для великої і спільної Перемоги

Київський Безпековий Форум – для великої і спільної Перемоги

<img src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/Cavo_Dragone_5721371ca2.jpg" alt="Cavo Dragone.jpg" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_Cavo_Dragone_5721371ca2.jpg 245w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_Cavo_Dragone_5721371ca2.jpg 500w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_Cavo_Dragone_5721371ca2.jpg 750w,https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_Cavo_Dragone_5721371ca2.jpg 1000w," sizes="100vw" width="1000px"><o:p></o:p>Українські сили оборони стоять на захисті не лише своїх рідних, вони – на передовій для захисту демократії та права на свободу.<o:p></o:p>Про це сказав голова Військового комітету НАТО, Адмірал Джузеппе Каво Драґоне у зверненні до 17-го щорічного Київського Безпекового Форуму під назвою «UA: ЄДНАЙМОСЯ ЗНОВУ, ЩОБ ПОДОЛАТИ СВІТОВОГО АГРЕСОРА», організованого Фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну».<o:p></o:p>«У цей День пам’яті ми вшановуємо незліченну кількість життів, полеглих у боротьбі проти тиранії та поневолення під час Другої світової війни. Ми пам’ятаємо відвагу тих, хто виборював свободу. Таку ж відвагу ми бачимо сьогодні у вас. Уже понад три роки, 1169 днів, ви захищаєте свій народ з незламністю духу та непохитною відданістю. Ви боретеся не лише за Україну, за ваші сім’ї та ваших людей. Ви стоїте на передовій для захисту демократії та права на свободу», - наголосив він.<o:p></o:p>Джузеппе Драґоне зауважив, що НАТО «бачить жертовність українських захисників»:&nbsp;«НАТО чує ваш голос. І НАТО на вашому боці. Ми віддаємо шану вашим загиблим героям, які пожертвували всім у цій боротьбі. Пам'ять про них дає нам ще більшу силу підтримувати Україну, захищати наші цінності».<o:p></o:p><o:p></o:p>Адмірал&nbsp;також звернуся до військовослужбовців: «Сестри й брати зі Збройних сил України! Ваша відвага сьогодні — це дар завтрашньому дню. Сьогоднішній день — це не лише згадка про минуле. Це творення майбутнього. Майбутнього, в якому Україна буде вільною, незалежною та захищеною. Від імені кожної країни НАТО, кожної військової форми, яку ми носимо, ми віддаємо вам честь. Ваша боротьба — це наша спільна справа. Ми не відступимо. І ви не відступите теж. Слава Україні!»<div class="raw-html-embed"><iframe width="100%" height="560" src="https://www.youtube.com/embed/2hzAP8dmLko?si=njco3otVfI8PARMq" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" referrerpolicy="strict-origin-when-cross-origin" allowfullscreen=""></iframe></div>Київський Безпековий Форум, заснований фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», – головна платформа нашої держави для обговорення проблем війни і миру, національної і світової безпеки.<o:p></o:p>

Українські сили оборони стоять на захисті не лише своїх рідних, вони – на передовій для захисту демократії та права на свободу

Голова Військового комітету НАТО Драґоне: відвага ЗСУ сьогодні — це дар завтрашньому дню

<figure class="image"><img alt="WhatsApp Image 2025-05-08 at 10.46.02.jpeg" src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/Whats_App_Image_2025_05_08_at_10_46_02_0c09de40d7.jpeg" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_Whats_App_Image_2025_05_08_at_10_46_02_0c09de40d7.jpeg 234w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_Whats_App_Image_2025_05_08_at_10_46_02_0c09de40d7.jpeg 500w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_Whats_App_Image_2025_05_08_at_10_46_02_0c09de40d7.jpeg 750w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_Whats_App_Image_2025_05_08_at_10_46_02_0c09de40d7.jpeg 1000w" sizes="100vw" width="1000"></figure>Голова Військового комітету НАТО у 2021-2025 рр. адмірал Роб Бауер наголосив на необхідності подальшої підтримки України та відмітив величезні втрати, що несе РФ «за дуже маленькі перемоги».&nbsp; Про це він сказав під час 17-го щорічного Київського Безпекового Форуму під назвою «UA: ЄДНАЙМОСЯ ЗНОВУ, ЩОБ ПОДОЛАТИ СВІТОВОГО АГРЕСОРА», організованого Фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну». «Росія втратила понад 700 тисяч своїх людей пораненими і загиблими, і все ще не досягла жодної своєї стратегічної цілі. А без підтримки Китаю та інших автократичних режимів Росія ніколи б навіть не змогла продовжувати війну. Присутність президента Сі на Червоній площі, запланована на завтра, є якраз свідченням того, що сили зла об'єднуються. Тому що їх лякає сила, яку демонструють країни-члени Альянсу», - наголосив Бауер. Також він зазначив, що Росія швидко перебудовується на «воєнні рейки», але водночас вона несе «величезні втрати за дуже маленькі перемоги». «Україні, попри питання з особовим складом, вдається дуже добре відстоювати свої позиції», - сказав адмірал, додавши, що «ми бачимо, на що перетворилося те, що Кремль вважав триденною війною». «Я думаю, що попри різні погляди, ми маємо зійтись у найголовнішому: ми не можемо погодитися, що якась країна може захоплювати землі іншої країни. Ми не можемо прийняти це як норму. Це щось, з чим ми не можемо погодитись, і не будемо це робити. Як ми і дотримувалися цієї позиції останні три роки», - зазначив він.&nbsp; Роб Бауер наголосив, що необхідно продовжувати підтримувати Україну та забезпечити досягнення справедливого миру. «Адже з цього почалася вся проблема. Росія здійснила повномасштабне вторгнення, але вторгнення почалося ще у 2014 році, і продовжувалося у 2022. Це перше. Друге. Нам також необхідно забезпечити, щоб був справедливий мир для України, щоб продовжувати підтримувати Україну, аби поставити її у найкращу і найсильнішу позицію при проведенні будь-яких переговорів, коли вони розпочнуться», - підкреслив адмірал. Київський Безпековий Форум, заснований фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», – головна платформа нашої держави для обговорення проблем війни і миру, національної і світової безпеки.&nbsp;

Голова Військового комітету НАТО у 2021-2025 рр. адмірал Роб Бауер наголосив на необхідності подальшої підтримки України та відмітив величезні втрати, що несе РФ «за дуже маленькі перемоги»

Росія втратила понад 700 тисяч військових і все ще не досягла жодної своєї стратегічної цілі в Україні - адмірал Бауер

<figure class="image"><img alt="CIN_4258.jpg" src="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/CIN_4258_4a0f226ae1.jpg" srcset="https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/thumbnail_CIN_4258_4a0f226ae1.jpg 234w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/small_CIN_4258_4a0f226ae1.jpg 500w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/medium_CIN_4258_4a0f226ae1.jpg 750w, https://ksf-openukraine.s3.eu-central-1.amazonaws.com/large_CIN_4258_4a0f226ae1.jpg 1000w" sizes="100vw" width="1000"></figure>Україна досягла суттєвого прогресу в розвитку військових технологій і поступово зрівнюється з Росією у ключових сферах озброєння — передусім БПЛА та артилерії. Про це сказав директор Об’єднаного штабу планування і командування та керівник Спеціального штабу з питань України Міністерства оборони Німеччини генерал-майор Крістіан Фройдінґ під час 17-го щорічного Київського Безпекового Форуму під назвою «UA: ЄДНАЙМОСЯ ЗНОВУ, ЩОБ ПОДОЛАТИ СВІТОВОГО АГРЕСОРА», організованого Фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну». За його словами, досягнення останніх років стали можливими завдяки потенціалу українського виробництва і зростанню інновацій в оборонній промисловості. «Ми вже зрівнялися з Росією у військовій міцності щодо артилерії та БПЛА. Це результат потужної трансформації української оборонної промисловості», - заявив Крістіан Фройдінґ. Водночас він підкреслив, що для успішного ведення затяжної війни потрібно більше вкладати у промисловий розвиток. «Чи достатньо ми зробили для зміцнення наших виробничих потужностей? Це відкрите питання. Простір для вдосконалення ще є», - додав генерал-майор. «Маємо об’єднати інноваційний потенціал України та європейських країн. Лише так ми зможемо не просто зрівнятися, а й подолати перевагу Росії у цій галузі», - підсумував він. Київський Безпековий Форум, заснований фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», – головна платформа нашої держави для обговорення проблем війни і миру, національної і світової безпеки.&nbsp;

Україна досягла суттєвого прогресу в розвитку військових технологій і поступово зрівнюється з Росією у ключових сферах озброєння — передусім БПЛА та артилерії

Представник Міноборони Німеччини Фройдінґ: маємо подолати перевагу Росії

Президентські вибори, що відбулися 18 травня в Румунії та Польщі, засвідчили підтримку проєвропейських і проукраїнських кандидатів. На тлі складної геополітичної ситуації та зростання викликів для європейської єдності, такі результати є обнадійливим сигналом як для самої Європи, так і для України.Роль Румунії та Польщі для нашої держави важко переоцінити. У той час як українсько-польські відносини переживали напругу, зокрема через блокування кордону в минулому році, Румунія взяла на себе критично важливу частину транзиту українського експорту до ЄС. Польща, попри внутрішню політичну поляризацію, залишалася одним із головних торговельних, безпекових і логістичних партнерів України.В обох державах присутня потужна військова інфраструктура НАТО - фактор, який має довгострокове значення для регіональної безпеки та потенційної взаємодії з Україною.У Румунії перемогу здобув чинний мер Бухареста Нікушор Дан, який виступає за європейський курс розвитку. Його перемога над радикальним кандидатом Джордже Сіміоном відбулася після резонансного рішення Конституційного суду, що скасував результати першого туру 2024 року через виявлене зовнішнє втручання, зокрема через дезінформаційні кампанії в TikTok. Варто відзначити послідовну позицію румунських інституцій, які зуміли зберегти довіру до виборчого процесу та уникнути більш глибокої політичної кризи.У Польщі 18 травня пройшов перший тур президентських виборів. Провладний кандидат, мер Варшави Рафал Тшасковський, набрав 31,36%, незначно випередивши опозиційного кандидата від «ПіС» Кароля Навроцького (29,54%). Другий тур, що відбудеться 1 червня, стане ключовим тестом для політичного табору прем’єра Дональда Туска.Результат другого туру визначатиме не лише баланс сил у самій Польщі, але й контекст, у якому Україна взаємодіятиме з Варшавою найближчим часом. У разі зміни політичного акценту можливе повернення до жорсткішої риторики й ускладнення діалогу з ЄС. Водночас перемога проєвропейського кандидата дозволила б зберегти необхідну синергію у зовнішньополітичному курсі двох держав.

Президентські вибори, що відбулися 18 травня в Румунії та Польщі, засвідчили підтримку проєвропейських і проукраїнських кандидатів. На тлі складної геополітичної ситуації та зростання викликів для європейської єдності, такі результати є обнадійливим сигналом як для самої Європи, так і для України.

Вибори в Румунії та Польщі: що виграє Україна?

Послідовний у своїй непослідовності, американський Президент в черговий раз знайшов виправдання для дій Путіна, який переговорами у Стамбулі спробував підмінити виконання європейсько-американського ультиматуму щодо припинення вогню. І це при тому, що на цей раз ультиматум мав бути «остаточним».Замість того, щоб заявити про готовність накласти обіцяні санкції, Трамп висловив повне розуміння дій Путіна і дав згоду на особисту зустріч з ним, наголосивши, що без неї «нічого рухатися не буде». Більше того, відсутність успіху у Стамбулі він пояснює тим, що у Президента Зеленського немає жодних «карт». Запитання, для чого тоді Трампу було наполягати на участі України у стамбульській зустрічі, залишається риторичним.Як перший крок, на 19 травня планується телефонний дзвінок між американським і російським лідерами. Раніше особиста зустріч Трампа з Путіним передбачалася як кульмінація успішного миротворчого процесу, як бонус за зговірливість російського диктатора. Але і цей козир Трамп віддає Путіну просто так, за можливість потішити себе своєю важливістю і незамінністю.Тепер Вашингтон, очевидно, знову відтермінує санкції, цим разом – до дзвінка, а потім, можливо, - до особистої зустрічі між Трампом і Путіним. За словами Держсекретаря Марко Рубіо, погрози санкціями у разі відмови Росії від припинення вогню, розробленими Сенатором Ліндсі Гремом, залишаються чинними. Не зрозумілим є лише термін американського ультиматуму, степінь терпіння адміністрації США. &nbsp;Що стосується ЄС, там продовжується робота над 17-м пакетом санкцій, який невдовзі має бути схвалений на міністерському рівні. Аналогічні заходи вводить Лондон. Проте, це - чергові пакети, які почали розроблятися раніше і були спрямовані на розширення обмежень проти російського «тіньового флоту» і перекриття можливостей для обходу санкцій. До «пекельних» заходів, які мали б схилити Москву до миру, це не дотягує.Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн наголошує, що ЄС для підштовхування Росії до миру починає роботу над новим пакетом санкцій, який включатиме заходи проти «Північних потоків - 1 і 2», більшості суден «тіньового флоту», зниження цінової межі на нафту, розширення обмежено для фінансового сектору РФ.Але без американців європейці у цьому напрямку рухатися не будуть. А Вашингтон має усвідомити, що кращою гарантією конструктивності Кремля є нещадний санкційний і військовий тиск на нього, а не його уникнення. Без цього у дискусії з Москвою щодо миру зрушити з мертвої точки не вдасться.

Американський Президент в черговий раз знайшов виправдання для дій Путіна, який переговорами у Стамбулі спробував підмінити виконання європейсько-американського ультиматуму щодо припинення вогню. І це при тому, що на цей раз ультиматум мав бути «остаточним».

Замість тиску — нові аванси: Вашингтон дозволяє Москві тягнути час

Телефонна розмова Дональда Трампа з Володимиром Путіним 19 травня завершилася саме так, як і передбачали аналітики: нічим. А точніше -&nbsp; черговою перемогою Кремля у грі на виснаження. Путін виграв ще одну паузу. І ще одну можливість продовжувати війну - з прицілом на нові захоплення української території.Це не просто наслідок слабкості Трампа як переговірника. Це симптом глибшої хвороби - фатальної помилки в підході американської адміністрації до припинення війни. Вашингтон - з усією своєю дипломатичною вагою - пропонує Путіну «мир» без звільнення окупованих територій, без санкційного тиску, без відповідальності. Лише холодна угода: заморозити війну і відновити відносини.Цей рецепт пахне не миром, а капітуляцією. І Кремль це чудово розуміє.Путін діє раціонально: він тягне час, накопичує резерви, ігнорує ультиматуми. Він воює, бо знає, що чим більше захопить зараз, тим вигіднішими будуть стартові позиції, коли Захід почне тиснути на Київ з вимогою «погодитися на мир».Справжній скандал - у самій логіці цієї стратегії. Вона не лише провальна. Вона - аморальна. Вона перетворює міжнародне право на паперову декорацію. Вона заохочує агресію. І головне, вона посилає сигнал всьому світу: якщо у тебе є ядерна зброя, ти можеш переписати кордони безкарно.Путіна можна зупинити. Але не поступками. Не «гарантіями безпеки для Росії». Не новими Ялтинськими сценаріями за рахунок України. Потрібен чіткий ультиматум: припинення вогню, повне виведення військ, деокупація. Без цього — жодного зняття санкцій, жодного діалогу. І головне, радикальне розширення військової підтримки України.Путін має знати: території, які він заливає кров’ю, доведеться повертати. Питання лише - коли і якою ціною для нього самого. І чим довше це триватиме, тим більш принизливим буде кінець. Для нього. Для його режиму. І, зрештою, для Росії.

Телефонна розмова Дональда Трампа з Володимиром Путіним 19 травня завершилася саме так, як і передбачали аналітики: нічим. А точніше -  черговою перемогою Кремля у грі на виснаження. Путін виграв ще одну паузу. І ще одну можливість продовжувати війну - з прицілом на нові захоплення української території.

Трамп зателефонував Путіну - і програв. Знову.

$2 трильйони замість цінностейТриденне турне Дональда Трампа до Саудівської Аравії, Катару та ОАЕ (13–16 травня) завершилося гучним комерційним феєрверком. Підписано угоди майже на 2 трильйони доларів — у сферах оборони, авіації, штучного інтелекту й енергетики. Але разом із ними було остаточно поховано будь-яке просування демократичних принципів у зовнішній політиці США.Американський інтерес: вигода понад усеВиступ Трампа в Ер-Ріяді став одою авторитарним режимам. Він відкрито висміяв «інтервенціоналістів», «будівничих націй» і західні НУО, натомість похвалив місцевий порядок, заснований на «національних традиціях». Така формула, за його словами, і є запорукою миру й стабільності.Угода з Іраном чи ультиматум нафтіНавіть щодо Ірану, якого Трамп назвав «агентом хаосу і терору», він заявив про готовність домовлятися. Проте, в разі відмови, пригрозив звести нафтовий експорт Тегерану «до нуля».Ізраїль нервує: безпека поступається прибуткуВ Ізраїлі — тривога. Прем’єр-міністр Нетаньягу прямо заявив, що домовленості з арабськими країнами ігнорують інтереси його держави. Вашингтон більше не підтримує силове стримування ХАМАСу й Ірану, а Трамп відкрито засудив нову ізраїльську операцію в Газі, закликаючи до перемир’я. Єрусалим — роздратований.Скандал на $400 мільйонів: літак з Дохи і тінь ВіткофаОкрема хвиля критики — навколо повідомлень про подарунок Трампу від Катару: розкішний Boeing 747-8 вартістю $400 млн. Опоненти вказують, що це не була ініціатива Дохи — угоду нібито пролобіював спецпредставник Трампа з питань Близького Сходу Говард Віткоф. Усе це — на тлі звинувачень у конфлікті інтересів і ризиках шпигунства.Комерційний туризм чи державна політика?Критики вказують: Трамп у регіоні просував не лише інтереси США, а й бізнес своїх наближених. Згадується компанія Witkoff Group, яка залучала катарські інвестиції у США — зокрема в купівлю проблемного готелю Park Lane у Нью-Йорку в 2023 році. Угода врятувала об’єкт від банкрутства, але залишила більше запитань, ніж відповідей.Від Ер-Ріяда до Москви: зовнішня політика без мораліЦинізм і «всеїдність» нової доктрини стосуються не лише Близького Сходу. Спецпредставник Віткоф неодноразово зустрічався з Путіним, обговорюючи економічні проєкти. Сам Трамп хвалився “дуже добрими” розмовами з російським лідером. Відмова тиснути на Росію може пояснюватися не лише симпатією Трампа до авторитаризму, а й його бізнес-інтересами. Тісні зв’язки Трампа і Віткофа з російським (і проросійським) капіталом — давно не секрет.

Триденне турне Дональда Трампа до Саудівської Аравії, Катару та ОАЕ (13–16 травня) завершилося гучним комерційним феєрверком. Підписано угоди майже на 2 трильйони доларів — у сферах оборони, авіації, штучного інтелекту й енергетики. Але разом із ними було остаточно поховано будь-яке просування демократичних принципів у зовнішній політиці США.

Доктрина Трампа на Близькому Сході: Угоди замість демократії

Після ілюзій: ЄС готується захищатися без гарантій НАТОНа тлі все менш передбачуваної політики Вашингтону щодо НАТО, в Європейському Союзі зростає усвідомлення: повністю покладатися на Альянс у питаннях оборони більше неможливо. Час, коли між двома структурами існував чіткий поділ ролей - НАТО відповідала за колективну оборону, а ЄС займався кризовим реагуванням - фактично завершився.Це відкриває нову еру: розвиток автономних оборонних спроможностей ЄС більше не є варіантом, це - стратегічна необхідність. У Брюсселі обговорюють модернізацію механізму «Берлін+», який дозволяє ЄС користуватися планувальними, розвідувальними та комунікаційними потужностями НАТО за умови, що ці засоби не залучені в місіях самого Альянсу. Крім того , відсутність чіткої координації між статтею 5 НАТО та статтею 42(7) Договору про ЄС створює ризики паралельних і неузгоджених дій у разі реальної загрози.ЄС також інвестує в зміцнення власної військової інфраструктури. Програма Security Action for Europe (SAFE), схвалена Радою ЄС 27 травня, передбачає мобілізацію до €150 мільярдів у вигляді державних і приватних інвестицій у європейський оборонно-промисловий комплекс. Ці кошти мають заповнити прогалини, які донедавна компенсувалися участю США - від боєприпасів до систем ППО.Хоча нині військові засоби Євросоюзу залишаються обмеженими, курс на їх розвиток є очевидним. У цьому контексті участь України, найбільш досвідченої в бойовому сенсі європейської держави, &nbsp;може дати імпульс як для трансформації сил, так і для зміцнення оперативних спроможностей. Це сприятиме як безпеці самої України, так і її подальшому руху до НАТО.Угорський фактор: Орбан блокує Європу зсерединиПаралельно з дебатами про оборону, 27 травня Рада ЄС із загальних питань знову повернулася до проблеми Угорщини. Це була вже восьма дискусія в рамках процедури за статтею 7 Договору про ЄС, запущеної у 2018 році. Як і раніше, рішення про призупинення права голосу Угорщини не було ухвалене. Причина - брак консенсусу. І мова не лише про союзника Будапешта у вигляді Братислави. Багато інших столиць також не бажають створення прецеденту політичної ізоляції держави-члена.Критика Будапешта посилилася після заборони Будапештського прайду та подання до парламенту законопроєкту «Прозорість суспільного життя», який передбачає державний моніторинг фінансування медіа і громадських організацій з-за кордону. В Єврокомісії це розглядають як спробу запровадити аналог закону про «іноземних агентів» з Росії. У разі схвалення - будуть наслідки.Проте загроза від Угорщини має не лише ідеологічний, але й стратегічний характер. Прем’єр Орбан, не приховуючи симпатій до Кремля, системно гальмує прийняття ключових рішень ЄС - від оборонних ініціатив до санкцій і підтримки України. Найбільш резонансним є його блокування відкриття переговорних кластерів у процесі вступу України до Євросоюзу під приводом захисту прав угорської меншини та міфічного економічного ризику для Будапешта. Ситуацію ускладнив і нещодавній скандал з агентурною мережею угорської воєнної розвідки, викритою в Україні.Надія на політичний злам - на вибори 2026 року. Соціологія вже фіксує падіння підтримки Фідес: за даними Publicus, нова опозиційна партія «Тиса» випереджає правлячу силу на 7 відсотків. Але гарантій змін немає. І ризик політичного тиску на опонентів Орбана - реальний.Навіть якщо консенсус щодо санкцій проти Угорщини в ЄС недосяжний, політичний і фінансовий тиск на Будапешт має зростати. Європа не може дозволити, щоб авторитарний рецидив зсередини паралізував її здатність до дії як на полі бою, так і за столом переговорів.

На тлі все менш передбачуваної політики Вашингтону щодо НАТО, в Європейському Союзі зростає усвідомлення: повністю покладатися на Альянс у питаннях оборони більше неможливо. Час, коли між двома структурами існував чіткий поділ ролей - НАТО відповідала за колективну оборону, а ЄС займався кризовим реагуванням - фактично завершився.

Випробування для Європи: оборонна автономія і угорський саботаж

Незвично різкі пости Трампа щодо Путіна після масованих ракетно-дронових ударі Росією території України засвідчили, що американський Президент починає розуміти можливість своєї поразки в питанні припинення війни. Як і правоту Байдена і Зеленського в оцінці російського диктатора.Після багатомісячного етапу заперечення критики його ставлення до Путіна з боку опонентів, Трамп в усвідомленні реалій перейшов на стадію гніву. Необґрунтовані причіпки до Зеленського тільки підтверджують це. Адже одним із ризиків цього етапу є можливість зриву емоцій на оточуючих.Всім би хотілося, щоб після цього пішов етап каяття і практичних дій. Як оточення, так і опоненти постійно підкидають Трампу ідеї щодо посилення санкцій. Це могло б стати рятівним колом для його репутації&nbsp;і сприяти припиненню війни. Він навіть сам говорить про таку можливість, але весь час знаходить причини відкладати її реалізацію. Натомість, наполягає на продовженні переговорів, вже у двосторонньому українсько-російському форматі. Хоча всі розуміють, що без додаткового тиску це – шлях в нікуди. Сумніви Трампа свідчать, що ми наближаємося до стадії торгів.Змагання за свої ілюзії несе ризики не лише для мирного врегулювання, а й для Трампа особисто, для його репутації. А вона і так піддається нищівним ударам. І не лише під час офіційних виступів опонентів, а й у соцмережах через доволі образливі сатиричні дописи, карикатури і шаржі.За законами психології, після невдалих торгів він має пройти ще через стадію депресії. Одним зі свідчень цього може стати повне дистанціювання від вирішення проблем українсько-російських відносин та європейської безпеки. Сподіваємося – нетривале. Про таку імовірність він вже говорить, але, здається, поки що серйозно її не розглядає.За законами жанру, лише після цього може очікувати на прийняття реалій і пошук рішень.Перший етап – заперечення – був занадто тривалий. Але зараз події прискорюються. Вже сьогодні ми є свідками певного міксу ознак наступних етапів. Це дає надію, що, за умови зовнішнього тиску, їх можна буде пройти більш оперативно.Наскільки затягнеться процес прозріння і на якому етапі завершиться – залежить від рішучості як американського суспільства, так і партнерів. Не хотілося б застрягнути надовго на етапах торгів і депресії.

Незвично різкі пости Трампа щодо Путіна після масованих ракетно-дронових ударі Росією території України засвідчили, що американський Президент починає розуміти можливість своєї поразки в питанні припинення війни. Як і правоту Байдена і Зеленського в оцінці російського диктатора.

Чи введе Трамп нові санкції проти Росії цього тижня?

У міжнародних переговорах, особливо на тлі військового конфлікту, «мова дипломатії» перестає бути метафорою — вона переходить в розряд співставної частини військових дій.&nbsp;Мінімальні тактичні сигнали, символічні дзвінки, режисовані затримки з відповідями, витікання інформації в ЗМІ (частіше за все — контрольовані, дозовані, нерідко — манипулятивні й такі, що мають на меті заплутати контрагента) стають повноцінною політичною частиною війни.&nbsp;<o:p></o:p>В умовах, коли за кожним рухом стоїть ризик ще більшої ескалації виникає нова дипломатія - дипломатія ставок, а не компромісів.<o:p></o:p>Фраза Президента США Дональда Трампа про те, що «через два тижні ми дізнаємося», — не стільки констатація, скільки загроза у відстроченій формі.&nbsp;З точки зору теорії стратегічної поведінки (видатні представники, наприклад: автор книги «Стратегія конфлікту» Томас Шеллінг — Нобелівській лауреат з економіки 2005 року, який отримав цю нагороду&nbsp;«за розширення розуміння проблем конфлікту та кооперації за допомогою аналізу в рамках теорії ігор» та гуру в галузі міжнародної економічної конкуренції Майкл Портер) — це типова мова ультиматумів в обгортці невизначеності.&nbsp;США відправили в переговорний процес особистих представників, але продовжують дотримуватись формули: якщо прогресу з боку РФ не буде – формат взаємодії зміниться.&nbsp;<o:p></o:p>Такий підхід розрахований на «виховання» опонента через невизначеність, в тому числі на страх перед непередбачуваністю дій у відповідь з боку США — чи то санкційний тиск, чи то допуск більш потужних та якісно нових форм збройної підтримки України. Аналогічний підхід — загроза у відстроченій формі — застосовується й до України: погроза вийти з переговорів, невизначеність з подальшими поставками зброї<o:p></o:p>Одночасно РФ застосовує свою техніку навколо-військової дипломатії — демонстративні ходи для протоколу, розраховані на міжнародні ЗМІ.<o:p></o:p>Важливо наголосити — йдеться не про припинення бойових дій, а про початкову стадію процесу, в якій кожна сторона демонструє готовність до миру, але суто на своїх умовах.&nbsp;Російська ставка тут — відтягнути момент прямого тиску з боку США та перевести переговори до розряду затяжного дипломатичного маневру.<o:p></o:p>На цьому тлі будь-які загострення — ракетні удари або атаки дронів - стають частиною не тільки бойової тактики, а й дипломатичної мови.&nbsp;Вони зчитуються не просто як військові дії, а як сигнали —&nbsp; докази серйозності чи готовності йти до кінця. Тобто, відбувається взаємна дифузія дипломатичних та військових дій та їх синергія.&nbsp;<o:p></o:p>Стратегії в грі — а дипломатичні взаємодії є нею з точку зору класичної теорії ігор — вибираються на основі припущення, що гравці, що діють раціонально, прагнуть максимізувати очікуваний виграш. Це було б досить просто зробити, якби кожен гравець знав стратегії, які виберуть його супротивники. Український дроновий удар по аеродромах стратегічної авіації РФ чималою мірою корегує стратегію РФ, послаблює Росію, що може позитивним для України чином вплинути й на позицію керівництва США.<o:p></o:p>Для США постає дилема — продовжувати наполягати на миротворчості або перейти до примусової стратегії.&nbsp;В будь-якому випадку ми спостерігаємо не повернення до переговорів в класичному розумінні, а продовження конфлікту іншими засобами.<o:p></o:p>

В міжнародних переговорах, особливо на тлі військового конфлікту, «мова дипломатії» перестає бути метафорою - вона переходить в розряд співставної частини військових дій. Мінімальні тактичні сигнали, символічні дзвінки, режисовані затримки з відповідями, витікання інформації в ЗМІ (частіше за все - контрольовані, дозовані, нерідко – манипулятивні й такі, що мають на меті заплутати контрагента) стають повноцінною політичною частиною війни. 