Саміт «коаліції охочих» у Парижі 27 березня не став історичним проривом у питанні надання гарантій безпеки нашій державі. Однак, він поставив точки над «і» у низці принципових питань. 

Підхід Європи до безпеки України зберігається комплексним і включає такі елементи. 

По-перше, продовження та подальше посилення санкцій проти РФ аж до моменту досягнення домовленостей про встановлення тривалого і справедливого миру. Правда, що означає у цьому контексті слово «справедливий» і чи включає воно повне звільнення окупованих територій України, все ще чітко не формулюється, принаймні не всіма і не публічно. 

Підхід європейців різко контрастує з вимогами Москви, до яких схиляється і Вашингтон, щодо поступового зняття санкцій у відповідь на часткові поступки Росії. Але чи зможе Вашингтон одноосібно вирішити ці питання – відповідь однозначна, ні.  

Особливо важливим цей європейський месидж є зараз, на фоні невдалих човникових переговорів в Ер-Ріяді. Вони не лише не дали конкретних результатів в плані зменшення російських обстрілів, а й засвідчили неспроможність тактики США щодо Москви. 

Без європейців забезпечити позитивну динаміку переговорного процесу з РФ складно. За згодою учасників саміту, «коаліцію охочих» за столом переговорів представлятимуть Франція і Велика Британія.

По-друге,  продовження військової допомоги Силам оборони України, під час війни і після неї, з метою посилення східного безпекового флангу Європи.  По-третє, інвестиції в український ВПК і співпраця з ним, включно з обміном ліцензіями, з метою виробництва дронів, ракет, артилерії, засобів ППО, на території України та поза її межами. 

По-четверте, розміщення європейських «сил стримування» поблизу важливих стратегічних об’єктів України, що дало б можливість проведення операцій в повітрі, на морі і на землі. 

Дискусії щодо миротворчого контингенту під егідою ООН чи ОБСЄ на лінії зіткнення, який би займався моніторингом припинення вогню і вимагав згоди Москви, нарешті припинені. 

Готовність до надання військових сил і засобів до військового контингенту поки що чітко озвучують лише Париж і Лондон. Не виключається залучення, у тій чи іншій формі, й інших європейських партнерів. Але вичерпний перелік країн-учасниць, як і їх можливих внесків поки що публічно не озвучується.     

Ближчим часом відбудеться англо-франко-німецький візит в Україну. Його метою стане з’ясування практичних аспектів посилення європейцями українських оборонних спроможностей. Отже, питання переходить у практичну площину.  

Важливим залишається й залучення США. Виділення американських військових підрозділів не очікується. Однак, без постійної допомоги розвідданими, засобами ППО/ПРО, підтримки життєдіяльності наявних в Україні американських систем озброєння поки що не обійтися.  

Актуальним залишається й запит на віддалену підтримку європейського контингенту, однозначної відповіді на який Вашингтон поки що не дав.